|
Скачати 0.82 Mb.
|
Контрольні запитання 1 Як класифікують системи координат за розміщенням точки початку координат? 2 Як класифікують системи координат за розміщенням основної координатної площини? 3 Як направляють осі координат в геоцентричній екваторіальній системі координат? 4 Дайте визначення референцній системі координат. 5 Що характеризують кути Ейлера? 6 Суть геодезичної системи координат. 7 Дайте визначення геодезичній широті і геодезичній довготі. 8 Дайте визначення топоцентричній системі координат. 9 Дайте визначення геодезичній висоті точки. 10 Дайте визначення поняттю « всесвітній час». 11 Що називають зоряною добою, і що є мірою зоряного часу? 12 Що називають середньою добою, і що є мірою середнього часу? ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2. Визначення координат супутника за елементами його орбіти Мета роботи полягає у засвоєнні методики обчислення просторових координат супутника за відомими елементами його орбіти. Завдання полягає у визначенні просторових прямокутних координат і просторових сферичних координат супутника за даними, що характеризують як саму орбіту супутника, так і положення супутника на цій орбіті, а також проведенні дослідження розміщення супутника в просторі за цими даними. Тривалість виконання роботи – одне заняття. Основні теоретичні положення Елементи орбіти – це параметри, що характеризують вид і розміри самої орбіти, її орієнтацію в просторі, положення супутника на орбіті в той чи інший момент часу. Вид орбіти визначається першим законом Кеплера, і це може бути довільна крива другого прядку: коло, еліпс, парабола чи гіпербола. Для характеристики розміру і виду орбіти використовують два параметри: велику піввісь орбіти «а» і ексцентриситет орбіти «е». Орієнтування орбіти в просторі здійснюють відносно площини небесного екватора, який приймають за основну координатну площину XOY, і точки весняного рівнодення γ, в яку направлена вісь X просторової геоцентричної системи координат XYZ (рис. 4). Рисунок 4 – Елементи орбіти Лінія перетину ΩКΩ' площини орбіти ΩКΩ'К' з площиною небесного екватора QΩ'Q'Ω називається лінією вузлів орбіти. Точка Ω цієї лінії, в якій супутник, що рухається по орбіті проти ходу годинникової стрілки переходить з південної півкулі небесної сфери у північну, отримала назву висхідного вузла орбіти. Точку Ω' цієї лінії називають точкою нисхідного вузла орбіти. Дугу небесного екватора γΩ і відповідний їй центральний кут γОΩ називають довготою висхідного вузла орбіти і позначають літерою Ω. Кут, який складає площина орбіти супутника ΩКΩ'К' з площиною небесного екватора QΩ'Q'Ω називають кутом нахилу орбіти і. Кути Ω і і – це елементи орбіти супутника, що визначають її положення в просторі. Для визначення положення супутника на орбіті використовують три кутові елементи, що отримали назву істинної аномалії ν, висоти (аргументу) перигею ω, аргументу широти u. Істинною аномалією ν (сферична віддаль ПС, рис. 1), називають величину кута ПОСБ що відраховується від напрямку на точку перигею П орбіти до напрямку радіуса – вектора супутника r проти ходу годинникової стрілки. Кут істинної аномалії може приймати значення від 0° до 360°. Висотою перигею ω (сферична віддаль ΩП, рис. 1) називають кут ΩОП, відрахований від точки висхідного вузла Ω до напрямку на точку перигею П в площині орбіти супутника. Аргументом широти u називають кут ΩОС, утворений напрямком на точку висхідного вузла Ω і радіусом – вектором супутника r = ОС. Виконання роботи Вихідні дані: 1 Велика піввісь орбіти а=8000 км+100n км; 2 Ексцентриситет орбіти е=0,017+0,01n; 3 Довгота висхідного вузла Ω=35°20'+(1.5n)'; 4 Нахил орбіти і=60°37'+(2n)'; 5 Висота перигею ω=22°15'+(3n)'; 6 Час проходження супутника через точку перигею τ=8h33m10s+nm; 7 Час спостереження супутника s=10h08m27s+nm; У вихідних даних n – індивідуальний коефіцієнт студента, який задає викладач. Завдання: Розрахувати просторові геоцентричні прямокутні координати супутника X,Y,Z і його сферичні екваторіальні координати α і δ. За розрахованими і вихідними даними побудувати зображення орбіти супутника і відобразити положення супутника на цій орбіті. Алгоритм розв’язку завдання 1 За параметрами орбіти визначають середній рух супутника. Маємо: , (9) де μ – гравітаційний параметр, який вважають постійною величиною, і яка має таке значення: μ= f *M=398600 км3/с2 2 Обчислюють середню аномалію М=n(s – τ). (10) 3 З рівняння Кеплєра методом послідовних наближень визначають ексцентричну аномалію Е. Приймають в першому наближенні, що . Тоді для другого наближення маємо: , для третього і т.д. (11) Необхідно виконати не менше трьох наближень. 4 Визначають істинну аномалію супутника за формулою: , (12) де Е в формулі (12) відповідає значенню Е3 з формули (11). 5 Розраховують геоцентричний радіус – вектор супутника r. Маємо: . (13) 6 Визначають геоцентричні прямокутні координати супутника X,Y,Z за формулами: , , (14) де u=ω+ν. 7 За топоцентричними координатами X,Y,Z обчислюють сферичні екваторіальні координати α і δ. Користуємось формулами: , . (15) Щоб правильно обчислити пряме сходження α необхідно врахувати знаки координат. 8 За вихідними і розрахованими даними будують зображення орбіти для заданого супутника і вказують на рисунку місце розміщення його на момент спостереження. Всі обчислення кутових величин виконують з точністю до 1°, а лінійних – до 1 метра. У висновку до роботи необхідно відобразити ті знання, які студент набув, виконуючи дану роботу. Контрольні запитання 1 Сформулюйте закони Кеплєра руху штучних супутників Землі. 2 Які точки орбіти називаються вузловими? Їх назва і визначення. 3 Який рух супутника називають середнім? 4 Дайте визначення поняттям істинної аномалії, ексцентричної аномалії, середньої аномалії. 5 Чи можна за ексцентриситетом орбіти визначити її вид? Наведіть приклади. 6 Ексцентриситет орбіти е=1. Який вид має ця орбіта? 7 Яку залежність встановлює рівняння Кеплєра? 8 Швидкість руху супутника по орбіті характеризує середній рух n. Який вид має ця орбіта? 9 Який параметр орбіти визначає положення на орбіті точки перигею? 10 Чи пройшов супутник точку апогею, якщо його істинна аномалія ν=185°? Поясніть відповідь. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3. Визначення елементів незбуреної орбіти супутників Мета роботи – засвоїти методику визначення елементів орбіти супутника за його геоцентричними сферичними координатами в двох точках спостереження. Завдання – розрахувати всі параметри, що характеризують розміри і вид орбіти, її положення в просторі, а також положення супутника на орбіті. Тривалість виконання завдання - одне заняття. Основні теоретичні положення В небесній механіці задача з визначення елементів орбіти за результатами спостережень супутників на орбіті називається оберненою задачею. Нехай в двох точках орбіти С1 і С2 в моменти s1 і s2 спостерігався супутник (рис. 5). За результатами цих спостережень визначено його геоцентричні сферичні координати, відповідно: r1, α1 і δ1 - в точці спостереження С1 і r2, α2 і δ2 - в точці спостереження С2. Рисунок 5 - Зв’язок екваторіальних координат супутника з елементами орбіти Розв’язуючи прямокутні сферичні трикутники С1ΩС10 і С2ΩС20 за правилом Непера, отримаємо: , . (16) Перетворюючи ці рівняння, знаходимо: . (17) Формули (17) і (16) дозволяють розрахувати параметри орбіти - довготу висхідного вузла Ω і кут нахилу орбіти і, які і визначають положення орбіти супутника в просторі. З розв’язку цих же сферичних трикутників визначають сферичні відстані ΩС1 і ΩС2, які є характеристикою аргументів широти точок спостереження С1 і С2. Маємо: , . (18) Для розрахунку наступних параметрів орбіти супутника використовують допоміжну величину, що називається фокальним параметром р і визначається відношенням інтеграла площі с до гравітаційного параметра μ. Для практичного обчислення фокального параметра використаємо формулу Гауса , (19) де і - моменти спостереження супутника в заданих точках орбіти. Знання величини фокального параметра дозволяє визначити істинну аномалію супутника у відповідних точках спостереження. Маємо: (20) і . За відомими значеннями величин істинної аномалії для супутника в точках спостереження розраховуємо значення ексцентриситету орбіти (21) і висоти (аргументу) перигею . (22) Для визначення великої півосі орбіти супутника і його середнього руху застосуємо формули: і . (23) Розраховані параметри дозволяють визначити як вид орбіти і її розміри (велика піввісь а і ексцентриситет е), так і положення супутника на орбіті в точках спостереження (істинні аномалії і ). Середній рух n характеризує швидкість руху супутника по коловій орбіті радіуса а. Визначені параметри орбіти дозволяють обчислити допоміжну величину, що отримала назву ексцентричної аномалії Е. Для цього застосовують формулу . (24) Застосуємо рівняння Кеплєра для обчислення моменту проходження супутника через точку перигею τ. Маємо: . (25) Середня аномалія супутника на середній момент спостереження визначається із формули . (26) Виконання роботи Вихідні дані 1 Топоцентричні координати супутника в першій точці спостереження: а) топоцентрична віддаль до супутника r1=8546/7 км ; б) геоцентричне пряме сходження α1=3h 07m06s.2 ; в) геоцентричне схилення δ1=41°37'52. ''80; г) момент спостереження S1=16h 19m 27s. 2 Топоцентричні координати супутника в другій точці спостереження: а) топоцентрична віддаль до супутника r2 =r1+11n км; б) геоцентричне пряме сходження α2=α1+5nm; в) геоцентричне схилення δ2=δ1+5n'; г) момент спостереження супутника S2=S1+nm. Коефіцієнт n задається викладачем індивідуально для кожного студента. Завдання: За вихідними топоцентричними координатами супутника у двох точках спостереження розрахувати всі параметри, що характеризують орбіту по якій рухається супутник і, враховуючи розраховані дані, побудувати зображення орбіти супутника. |