|
|
Скачати 0.82 Mb.
|
Контрольні запитання 1 Як класифікують системи координат за розміщенням точки початку координат? 2 Як класифікують системи координат за розміщенням основної координатної площини? 3 Як направляють осі координат в геоцентричній екваторіальній системі координат? 4 Дайте визначення референцній системі координат. 5 Що характеризують кути Ейлера? 6 Суть геодезичної системи координат. 7 Дайте визначення геодезичній широті і геодезичній довготі. 8 Дайте визначення топоцентричній системі координат. 9 Дайте визначення геодезичній висоті точки. 10 Дайте визначення поняттю « всесвітній час». 11 Що називають зоряною добою, і що є мірою зоряного часу? 12 Що називають середньою добою, і що є мірою середнього часу? ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2. Визначення координат супутника за елементами його орбіти Мета роботи полягає у засвоєнні методики обчислення просторових координат супутника за відомими елементами його орбіти. Завдання полягає у визначенні просторових прямокутних координат і просторових сферичних координат супутника за даними, що характеризують як саму орбіту супутника, так і положення супутника на цій орбіті, а також проведенні дослідження розміщення супутника в просторі за цими даними. Тривалість виконання роботи – одне заняття. Основні теоретичні положення Елементи орбіти – це параметри, що характеризують вид і розміри самої орбіти, її орієнтацію в просторі, положення супутника на орбіті в той чи інший момент часу. Вид орбіти визначається першим законом Кеплера, і це може бути довільна крива другого прядку: коло, еліпс, парабола чи гіпербола. Для характеристики розміру і виду орбіти використовують два параметри: велику піввісь орбіти «а» і ексцентриситет орбіти «е». Орієнтування орбіти в просторі здійснюють відносно площини небесного екватора, який приймають за основну координатну площину XOY, і точки весняного рівнодення γ, в яку направлена вісь X просторової геоцентричної системи координат XYZ (рис. 4). ![]() Рисунок 4 – Елементи орбіти Лінія перетину ΩКΩ' площини орбіти ΩКΩ'К' з площиною небесного екватора QΩ'Q'Ω називається лінією вузлів орбіти. Точка Ω цієї лінії, в якій супутник, що рухається по орбіті проти ходу годинникової стрілки переходить з південної півкулі небесної сфери у північну, отримала назву висхідного вузла орбіти. Точку Ω' цієї лінії називають точкою нисхідного вузла орбіти. Дугу небесного екватора γΩ і відповідний їй центральний кут γОΩ називають довготою висхідного вузла орбіти і позначають літерою Ω. Кут, який складає площина орбіти супутника ΩКΩ'К' з площиною небесного екватора QΩ'Q'Ω називають кутом нахилу орбіти і. Кути Ω і і – це елементи орбіти супутника, що визначають її положення в просторі. Для визначення положення супутника на орбіті використовують три кутові елементи, що отримали назву істинної аномалії ν, висоти (аргументу) перигею ω, аргументу широти u. Істинною аномалією ν (сферична віддаль ПС, рис. 1), називають величину кута ПОСБ що відраховується від напрямку на точку перигею П орбіти до напрямку радіуса – вектора супутника r проти ходу годинникової стрілки. Кут істинної аномалії може приймати значення від 0° до 360°. Висотою перигею ω (сферична віддаль ΩП, рис. 1) називають кут ΩОП, відрахований від точки висхідного вузла Ω до напрямку на точку перигею П в площині орбіти супутника. Аргументом широти u називають кут ΩОС, утворений напрямком на точку висхідного вузла Ω і радіусом – вектором супутника r = ОС. Виконання роботи Вихідні дані: 1 Велика піввісь орбіти а=8000 км+100n км; 2 Ексцентриситет орбіти е=0,017+0,01n; 3 Довгота висхідного вузла Ω=35°20'+(1.5n)'; 4 Нахил орбіти і=60°37'+(2n)'; 5 Висота перигею ω=22°15'+(3n)'; 6 Час проходження супутника через точку перигею τ=8h33m10s+nm; 7 Час спостереження супутника s=10h08m27s+nm; У вихідних даних n – індивідуальний коефіцієнт студента, який задає викладач. Завдання: Розрахувати просторові геоцентричні прямокутні координати супутника X,Y,Z і його сферичні екваторіальні координати α і δ. За розрахованими і вихідними даними побудувати зображення орбіти супутника і відобразити положення супутника на цій орбіті. Алгоритм розв’язку завдання 1 За параметрами орбіти визначають середній рух супутника. Маємо: де μ – гравітаційний параметр, який вважають постійною величиною, і яка має таке значення: μ= f *M=398600 км3/с2 2 Обчислюють середню аномалію М=n(s – τ). (10) 3 З рівняння Кеплєра для третього Необхідно виконати не менше трьох наближень. 4 Визначають істинну аномалію супутника за формулою: де Е в формулі (12) відповідає значенню Е3 з формули (11). 5 Розраховують геоцентричний радіус – вектор супутника r. Маємо: 6 Визначають геоцентричні прямокутні координати супутника X,Y,Z за формулами: де u=ω+ν. 7 За топоцентричними координатами X,Y,Z обчислюють сферичні екваторіальні координати α і δ. Користуємось формулами: . (15)Щоб правильно обчислити пряме сходження α необхідно врахувати знаки координат. 8 За вихідними і розрахованими даними будують зображення орбіти для заданого супутника і вказують на рисунку місце розміщення його на момент спостереження. Всі обчислення кутових величин виконують з точністю до 1°, а лінійних – до 1 метра. У висновку до роботи необхідно відобразити ті знання, які студент набув, виконуючи дану роботу. Контрольні запитання 1 Сформулюйте закони Кеплєра руху штучних супутників Землі. 2 Які точки орбіти називаються вузловими? Їх назва і визначення. 3 Який рух супутника називають середнім? 4 Дайте визначення поняттям істинної аномалії, ексцентричної аномалії, середньої аномалії. 5 Чи можна за ексцентриситетом орбіти визначити її вид? Наведіть приклади. 6 Ексцентриситет орбіти е=1. Який вид має ця орбіта? 7 Яку залежність встановлює рівняння Кеплєра? 8 Швидкість руху супутника по орбіті характеризує середній рух n. Який вид має ця орбіта? 9 Який параметр орбіти визначає положення на орбіті точки перигею? 10 Чи пройшов супутник точку апогею, якщо його істинна аномалія ν=185°? Поясніть відповідь. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3. Визначення елементів незбуреної орбіти супутників Мета роботи – засвоїти методику визначення елементів орбіти супутника за його геоцентричними сферичними координатами в двох точках спостереження. Завдання – розрахувати всі параметри, що характеризують розміри і вид орбіти, її положення в просторі, а також положення супутника на орбіті. Тривалість виконання завдання - одне заняття. Основні теоретичні положення В небесній механіці задача з визначення елементів орбіти за результатами спостережень супутників на орбіті називається оберненою задачею. Нехай в двох точках орбіти С1 і С2 в моменти s1 і s2 спостерігався супутник (рис. 5). За результатами цих спостережень визначено його геоцентричні сферичні координати, відповідно: r1, α1 і δ1 - в точці спостереження С1 і r2, α2 і δ2 - в точці спостереження С2. ![]() Рисунок 5 - Зв’язок екваторіальних координат супутника з елементами орбіти Розв’язуючи прямокутні сферичні трикутники С1ΩС10 і С2ΩС20 за правилом Непера, отримаємо: Перетворюючи ці рівняння, знаходимо: . (17)Формули (17) і (16) дозволяють розрахувати параметри орбіти - довготу висхідного вузла Ω і кут нахилу орбіти і, які і визначають положення орбіти супутника в просторі. З розв’язку цих же сферичних трикутників визначають сферичні відстані ΩС1 і ΩС2, які є характеристикою аргументів широти точок спостереження С1 і С2. Маємо: Для розрахунку наступних параметрів орбіти супутника використовують допоміжну величину, що називається фокальним параметром р і визначається відношенням інтеграла площі с до гравітаційного параметра μ. Для практичного обчислення фокального параметра використаємо формулу Гауса , (19)де Знання величини фокального параметра дозволяє визначити істинну аномалію супутника у відповідних точках спостереження. Маємо: (20)і За відомими значеннями величин істинної аномалії для супутника в точках спостереження розраховуємо значення ексцентриситету орбіти і висоти (аргументу) перигею Для визначення великої півосі орбіти супутника і його середнього руху застосуємо формули: і Розраховані параметри дозволяють визначити як вид орбіти і її розміри (велика піввісь а і ексцентриситет е), так і положення супутника на орбіті в точках спостереження (істинні аномалії Визначені параметри орбіти дозволяють обчислити допоміжну величину, що отримала назву ексцентричної аномалії Е. Для цього застосовують формулу Застосуємо рівняння Кеплєра для обчислення моменту проходження супутника через точку перигею τ. Маємо: Середня аномалія супутника на середній момент спостереження визначається із формули Виконання роботи Вихідні дані 1 Топоцентричні координати супутника в першій точці спостереження: а) топоцентрична віддаль до супутника r1=8546/7 км ; б) геоцентричне пряме сходження α1=3h 07m06s.2 ; в) геоцентричне схилення δ1=41°37'52. ''80; г) момент спостереження S1=16h 19m 27s. 2 Топоцентричні координати супутника в другій точці спостереження: а) топоцентрична віддаль до супутника r2 =r1+11n км; б) геоцентричне пряме сходження α2=α1+5nm; в) геоцентричне схилення δ2=δ1+5n'; г) момент спостереження супутника S2=S1+nm. Коефіцієнт n задається викладачем індивідуально для кожного студента. Завдання: За вихідними топоцентричними координатами супутника у двох точках спостереження розрахувати всі параметри, що характеризують орбіту по якій рухається супутник і, враховуючи розраховані дані, побудувати зображення орбіти супутника. |