ЛЕКЦІЯ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ


Скачати 290.75 Kb.
Назва ЛЕКЦІЯ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ
Сторінка 1/3
Дата 13.03.2013
Розмір 290.75 Kb.
Тип Лекція
bibl.com.ua > Астрономія > Лекція
  1   2   3
ЛЕКЦІЯ 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ
Екологія – наука, що вивчає взаємовідносини організмів між собою та довкіллям

Екологія – вчення про дім, місце мешкання

Екос – будь – яке місце перебування людини (хороший пляж, гірське пасовище)

Основна концепція сучасної екології (концепція екосистеми) - життя можливе тільки в угрупованнях та за строго визначеної сукупності умов

Екосистема та біосфера – вищі рівні організації живого на планеті Земля.

Екологія як практична діяльність виникла вже на початку становлення людини.

Екологія як наука почала формуватися в кінці XVIII ст. як один з розділів зоології.

«Гідрологія» (Ж. – Б. Ламарк, 1744 – 1829) – перші уявлення про біосферу як сфери життя та оболонку Землі.

1875 р. – Е. Зюсс (1831 – 1914) ввів термін біосфера. Біосфера – тонка плівка життя на земній поверхні.

Т. Мальтус (1798) – рівняння експоненційного росту популяцій як основа демографічних концепцій. П.Ф. Ферхюльст – рівняння логістичного росту.

Початок екології людини закладено в працях лікаря В. Едвардса, філософа О. Конта, біолога І.І. Мєчнікова.

В 1866 р. Е. Геккелем (1834 – 1919) введений термін екологія (від грецької oikos – дім, батьківщина і logos – вчення.

Екологія – це пізнання економіки природи, одночасне дослідження взаємовідносин всього живого з органічними та неорганічними компонентами середовища…(Е. Геккель “ Загальна морфологія “, 1866).

А. Тенслі (1935) вводить термін екосистема.

Екосистема – сукупність організмів і неживих компонентів середовища їх існування, при взаємодії яких відбувається більш або менш повний біотичний обіг (за участю продуцентів, консументів, редуцентів).

В.Н. Сукачов (1880 – 1967) обґрунтував концепцію біогеоценозу.

1926 р., книга В.І. Вернадського “ Біосфера “ – розглянуті властивості живої речовини, її функції у формуванні сучасного вигляду Землі, всіх середовищ життя на планеті.

В.І. Вернадський (1863 – 1945) обґрунтував роль живої речовини як найбільш потужного геохімічного та енергетичного фактору – провідної сили планетарного розвитку.

Біосфера – глобальна екосистема, стабільність і функціонування якої засновані на екологічних законах забезпечення балансу речовини та енергії.

Екосистемний рівень вивчення організації живого звернув увагу до взаємодії людського суспільства з природою.

Людство, що населяє біосферу, знаходиться в повній залежності від дії екологічних законів.

У період 1950 – 1960 рр. спостерігалось:

  • Підсилення технократичного тиску на природу

  • Добувна та переробна промисловість, будівництво і транспорт досягають величезних масштабів

  • Катастрофи величезних масштабів через деградацію земель, зведення лісів, забруднення

  • Стрімкий ріст населення

Міжнародна біологічна програма (1960 – ті рр.) – виявлення основних закономірностей якісного і кількісного розподілу та відтворення органічної речовини в інтересах найбільш раціонального використання їх людиною.

Міжнародна програма “ Людина і біосфера “ – перелік і характеристика найбільш важливих глобальних екологічних проблем, що являють загрозу виживанню людства на Землі.

Найважливіша проблема для людства – проблема охорони довкілля, її розумного і раціонального використання на основі екологічних законів.

Етапи розвитку екології як наукової та практичної діяльності.

Перший період – з давніх часів до 1866 р:

  • Дано визначення поняття екологія і обґрунтування її в якості самостійної наукової дисципліни (у 1866 р. Е. Геккель)

  • Відсутність властивого для екології понятійного апарату


Другий період – з 1866 р. по 1935 р.:

  • Дано визначення поняття екосистема (1935 р.)

  • Період факторіальної екології – вивчення закономірностей відношення тварин і рослин з різноманітними абіотичними факторами


Третій період – з 1936 р. до початку 1970-х рр.:

  • Період синекологічних досліджень – вивчення взаємовідносин популяцій в екосистемах

  • Основою методології екології стає системний підхід

  • Оформлення екології як фундаментально – теоретичної дисципліни

Четвертий період – з початку 1970-х рр. до середини 1980-х рр.:

  • Труднощі у виявленні яких-небудь загальних законів розвитку угруповань

  • Постійні порушення рівноважних станів

  • Вивчення екосистем у їх розвитку


П'ятий період – останні 15 – 20 рр.:

  • Становлення справжнього системного підходу до вивчення екологічних об'єктів


Усвідомлення того, наскільки велика залежність людського суспільства від стану природи, необхідність перебудувати економіку у відповідності з екологічними законами.

Екологія – наука про умови існування живих організмів, їх взаємодії між собою та довкіллям.

Екологія - міждисциплінарний системний науковий напрямок, що включає концепції технології математики, фізики, хімії, біології.

Екологія в стратегічному сенсі – наука виживання людства та виходу з екологічної кризи, яка набула глобальних масштабів – в межах всієї планети Земля.

Екологія:

  • Аутекологія

  • Демекологія

  • Ейдекологія

  • Синекологія

  • Глобальна екологія

Аутекологія – розділ екології, що вивчає взаємовідносини організму з довкіллям, досліджує індивідуальні організми на стику з фізіологією.

Основна задача аутекології – встановлення меж існування особин (організмів) та тих меж фізико – хімічних факторів, які вибирає організм з всього діапазону їх значень.

Демекологія вивчає природні групування організмів одного виду – популяції (елементарні надорганізмові макросистеми).

Ейдекологія – екологія видів.

Синекологія (екологія угруповань) вивчає асоціації популяцій різних видів рослин, тварин і мікроорганізмів, які утворюють біоценози, шляхи формування та розвитку біоценозів, їх структуру і динаміку, взаємодію з факторами довкілля, енергетику, продуктивність.

Глобальна екологія вивчає біосферу Землі в цілому, її структуру і функції, глобальні екологічні процеси і проблеми.

Прикладні напрямки екології:

  • Інженерна екологія

  • Медична екологія

  • Хімічна екологія

  • Космічна екологія

  • Агроекологія

  • Екологія людини

Загальна екологія вивчає найбільш загальні закономірності взаємовідносин організмів та їх угруповань із середовищем в природних умовах.

Соціальна екологія:

  • Розглядає взаємовідносини в системі суспільство – природа

  • Визначає специфічну роль людини в системах різного рангу, відмінність цієї ролі від інших живих істот

  • Вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людини із середовищем, теоретичні основи раціонального природокористування

Прикладна екологія – вирішення конкретних питань природокористування, визначення допустимих навантажень на середовище, розроблення методів управління екосистемами, способи екологізації різних видів діяльності людини.

Неоекологія – система наук, що вивчає розвиток, функціонування і прогнозування розвитку антропосфери й опрацьовує можливості керування взаємовідношеннями і зв'язками в системі природа - суспільство з метою їх гармонізації і забезпечення екологічно безпечного співіснування.

Неоекологія (сучасна екологія) – галузь знань, присвячена вивченню екологічних проблем, не властивих класичній екології, побудованих на міждисциплінарних, а не тільки біологічних знаннях, що охопили всі сфери життєдіяльності до найдосконаліших життєвих форм, в нерозривному їх зв'язку не тільки з абіотичним середовищем, але і з соціальним.

Завдання екології:

  • Вивчення з позиції системного підходу загального стану сучасної біосфери планети, причин його формування та особливо розвитку під впливом природних і антропогенних факторів;

  • Прогноз динаміки стану біосфери в часі та просторі

  • Розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самовідновлення та саморегулювання з урахуванням основних екологічних законів

Предмет вивчення екології – організація та функціонування живих систем, складніших за організм, тобто надорганізмових систем (екосистем).
ЕНВАЙРОНМЕНТОЛОГІЯ (охорона довкілля) – комплекс заходів, призначений для обмеження негативного впливу людської діяльності на природу.

Раціональне природокористування – система заходів з освоєння, використання, відновлення, перетворення та охорони природного середовища і природних ресурсів.

Стійкий розвиток (sustainable development) – розвиток, що відповідає потребам сучасності, не порушуючи здатності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби.

Екосистема – об'єкт, утворений біотичними і абіотичними елементами, речовинно – енергетичні й інформаційні зв'язки між якими формують певну структуру.

Біогеоценоз – досить конкретне поняття, яке включає лише природні екосистеми значних розмірів, чітко відмежовані від аналогічних утворів кліматичними, геологічними, едафічними, гідрологічними, біоценотичними, геохімічними та енергетичними границями.

Біоценоз – це сукупність усіх живих організмів в рамках даної екосистеми.

Популяція – одновидова самовідтворна біосистема в рамках даної екосистеми.

Поняття екологічної ніші чітко окреслює місце і роль даного елементу угруповання в екосистемі (включаючи всю сукупність його зв'язків з іншими елементами, як біотичними, так і абіотичними.

Екосистема = біотоп + біоценоз.
ЛЕКЦІЯ 2. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В ЕКОЛОГІЇ

Система - будь – який об'єкт, цілісні властивості якого є результатом взаємодії його складових.

Види систем:

  • Ізольовані (не обмінюються речовиною та енергією із сусідніми системами)

  • Закриті (обмінюються з сусідніми системами енергією, а не речовиною)

  • Відкриті (обмінюються речовиною та енергією із сусідніми системами)

Зв’язки в системах:

  • Прямі – елемент А діє на елемент Б без реакції у відповідь

  • Зворотні – елемент Б відповідає на дію елементу А

  • Позитивні зв'язки – підсилення процесу в одному напрямку (заболочування території після вирубування лісу : збільшення зволоження – збіднення киснем – сповільнення розкладання рослинних залишків – накопичення торфу – підсилення заболочування)

  • Негативні – у відповідь на підсилення дії елементу А зростає протилежна за напрямком сила дії елементу Б (забезпечується стійка динамічна рівновага екосистем). Хижак - жертва

Емерджентність (emergence – виникнення, поява нового) – універсальна властивість екосистем. Властивості системи як цілого не є простою сумою частин та елементів, що її складають (ліс не є сумою властивостей окремих дерев).

Процеси в екосистемах підпорядковуються законам термодинаміки. Перший початок термодинаміки – енергія не виникає і не щезає, а лише переходить з однієї форми у іншу. Другий початок термодинаміки – частина енергії при будь – яких її перетвореннях розсіюється (втрачається) у вигляді тепла.

Ентропія - міра незворотного розсіювання енергії. Ступінь впорядкованості системи.

Екосистеми характеризуються високим ступенем впорядкованості складових елементів.

Екосистеми зберігають (підтримують) певний рівень енергії і протистоять ентропії.

Негентропія – показник, протилежний до ентропії. Чим вища організованість (впорядкованість) системи, тим вище негентропія. Основна властивість природних екосистем – здатність вилучати негентропію із зовнішнього середовища (сонячну енергію) і підтримувати високу впорядкованість.

Закони Б. Комонера:

  • Все пов'язано з усім

  • Все має кудись діватись

  • Природа знає краще

  • Нічого не дається задарма


ЛЕКЦІЯ 3. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ОСНОВНІ ЕКОЛОГІЧНІ ЗАКОНИ

Середовище існування - природні тіла і явища, з яким організм (організми) знаходяться у прямих або опосередкованих взаємовідносинах. Синоніми: екологічне середовище, місце існування, навколишнє середовище, навколишнє природне середовище, довкілля.

Екологічний фактор - будь – який елемент або умова середовища, на які організми реагують пристосувальними реакціями (адаптацією).

Екологічні фактори:

  • Абіотичні

  • Біотичні

  • Антропогенні

Абіотичні екологічні фактори - фактори неживої природи, які прямо або опосередковано впливають на організм.

Біотичні екологічні фактори - фактори живої природи, вплив живих організмів один на одного прямо чи опосередковано.

Антропогенні екологічні фактори - сукупність впливів людини на життя організмів.

Абіотичні фактори кліматичні – формують клімат і здатні впливати на життя організмів (світло, температура, вологість, атмосферний тиск, швидкість вітру).

Абіотичні фактори орографічні (фактори рельєфу) – вплив характеру і специфіки рельєфу на життя організмів (висота над рівнем моря, крутизна місцевості). Абіотичні фактори едафічні (ґрунтові) – властивості ґрунту, що впливають на життя організмів (механічний склад, капілярність, мінеральний склад, кислотність).

Гідрофізичні – вплив води у всіх станах (рідкий, твердий, газоподібний) і фізичних факторів середовища (шум, вібрація, гравітація, магнітне, електромагнітне, іонізуюче випромінювання) на життя організмів.

Біотичні фактори:

  • Внутрішньовидові

  • Міжвидові

Внутрішньовидові біотичні фактори - вплив особин одного виду на організм.

Міжвидові біотичні фактори - вплив особин інших видів на організм.
  1   2   3

Схожі:

Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту
Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе
Символ
Мета: Розглянути основні поняття інформації. З’ясувати предмет вивчення інформатики, її мету і завдання. Сформувати поняття "Інформація",...
ЛЕКЦІЯ 2
Поняття та основні завдання, функції та джерела авторського права як інституту права інтелектуальної власності
Тема Предмет і метод статистики як науки В цій темі викладаються...
Статистика є самостійною суспільною наукою. Вона має свої поняття і категорії, такі як: статистична сукупність, одиниця сукупності,...
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ
Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення
Конспект з курсу «Цивільне право України»
Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система
План Предмет і методи біофізики, зв’язок з іншими науками. Основні розділи біофізики. 2
Основні поняття механіки поступального та обертального рухів. Рівняння руху, закони збереження
Лекція 1 Тема: «Предмет, зміст і структура курсу»
Поняття закону, принципу, мети, функції, технології, структури; їх використання в управлінні персоналом
1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,...
Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології....
Тема Предмет і метод курсу. Основні поняття моніторингу світового ресторанного бізнесу

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
Meteo.ua Wordfactory.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка
Статті