ЛЕКЦІЯ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ
|
|
Скачати 290.75 Kb.
|
|
ЛЕКЦІЯ 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ Екологія – наука, що вивчає взаємовідносини організмів між собою та довкіллям Екологія – вчення про дім, місце мешкання Екос – будь – яке місце перебування людини (хороший пляж, гірське пасовище) Основна концепція сучасної екології (концепція екосистеми) - життя можливе тільки в угрупованнях та за строго визначеної сукупності умов Екосистема та біосфера – вищі рівні організації живого на планеті Земля. Екологія як практична діяльність виникла вже на початку становлення людини. Екологія як наука почала формуватися в кінці XVIII ст. як один з розділів зоології. «Гідрологія» (Ж. – Б. Ламарк, 1744 – 1829) – перші уявлення про біосферу як сфери життя та оболонку Землі. 1875 р. – Е. Зюсс (1831 – 1914) ввів термін біосфера. Біосфера – тонка плівка життя на земній поверхні. Т. Мальтус (1798) – рівняння експоненційного росту популяцій як основа демографічних концепцій. П.Ф. Ферхюльст – рівняння логістичного росту. Початок екології людини закладено в працях лікаря В. Едвардса, філософа О. Конта, біолога І.І. Мєчнікова. В 1866 р. Е. Геккелем (1834 – 1919) введений термін екологія (від грецької oikos – дім, батьківщина і logos – вчення. Екологія – це пізнання економіки природи, одночасне дослідження взаємовідносин всього живого з органічними та неорганічними компонентами середовища…(Е. Геккель “ Загальна морфологія “, 1866). А. Тенслі (1935) вводить термін екосистема. Екосистема – сукупність організмів і неживих компонентів середовища їх існування, при взаємодії яких відбувається більш або менш повний біотичний обіг (за участю продуцентів, консументів, редуцентів). В.Н. Сукачов (1880 – 1967) обґрунтував концепцію біогеоценозу. 1926 р., книга В.І. Вернадського “ Біосфера “ – розглянуті властивості живої речовини, її функції у формуванні сучасного вигляду Землі, всіх середовищ життя на планеті. В.І. Вернадський (1863 – 1945) обґрунтував роль живої речовини як найбільш потужного геохімічного та енергетичного фактору – провідної сили планетарного розвитку. Біосфера – глобальна екосистема, стабільність і функціонування якої засновані на екологічних законах забезпечення балансу речовини та енергії. Екосистемний рівень вивчення організації живого звернув увагу до взаємодії людського суспільства з природою. Людство, що населяє біосферу, знаходиться в повній залежності від дії екологічних законів. У період 1950 – 1960 рр. спостерігалось:
Міжнародна біологічна програма (1960 – ті рр.) – виявлення основних закономірностей якісного і кількісного розподілу та відтворення органічної речовини в інтересах найбільш раціонального використання їх людиною. Міжнародна програма “ Людина і біосфера “ – перелік і характеристика найбільш важливих глобальних екологічних проблем, що являють загрозу виживанню людства на Землі. Найважливіша проблема для людства – проблема охорони довкілля, її розумного і раціонального використання на основі екологічних законів. Етапи розвитку екології як наукової та практичної діяльності. Перший період – з давніх часів до 1866 р:
Другий період – з 1866 р. по 1935 р.:
Третій період – з 1936 р. до початку 1970-х рр.:
Четвертий період – з початку 1970-х рр. до середини 1980-х рр.:
П'ятий період – останні 15 – 20 рр.:
Усвідомлення того, наскільки велика залежність людського суспільства від стану природи, необхідність перебудувати економіку у відповідності з екологічними законами. Екологія – наука про умови існування живих організмів, їх взаємодії між собою та довкіллям. Екологія - міждисциплінарний системний науковий напрямок, що включає концепції технології математики, фізики, хімії, біології. Екологія в стратегічному сенсі – наука виживання людства та виходу з екологічної кризи, яка набула глобальних масштабів – в межах всієї планети Земля. Екологія:
Аутекологія – розділ екології, що вивчає взаємовідносини організму з довкіллям, досліджує індивідуальні організми на стику з фізіологією. Основна задача аутекології – встановлення меж існування особин (організмів) та тих меж фізико – хімічних факторів, які вибирає організм з всього діапазону їх значень. Демекологія вивчає природні групування організмів одного виду – популяції (елементарні надорганізмові макросистеми). Ейдекологія – екологія видів. Синекологія (екологія угруповань) вивчає асоціації популяцій різних видів рослин, тварин і мікроорганізмів, які утворюють біоценози, шляхи формування та розвитку біоценозів, їх структуру і динаміку, взаємодію з факторами довкілля, енергетику, продуктивність. Глобальна екологія вивчає біосферу Землі в цілому, її структуру і функції, глобальні екологічні процеси і проблеми. Прикладні напрямки екології:
Загальна екологія вивчає найбільш загальні закономірності взаємовідносин організмів та їх угруповань із середовищем в природних умовах. Соціальна екологія:
Прикладна екологія – вирішення конкретних питань природокористування, визначення допустимих навантажень на середовище, розроблення методів управління екосистемами, способи екологізації різних видів діяльності людини. Неоекологія – система наук, що вивчає розвиток, функціонування і прогнозування розвитку антропосфери й опрацьовує можливості керування взаємовідношеннями і зв'язками в системі природа - суспільство з метою їх гармонізації і забезпечення екологічно безпечного співіснування. Неоекологія (сучасна екологія) – галузь знань, присвячена вивченню екологічних проблем, не властивих класичній екології, побудованих на міждисциплінарних, а не тільки біологічних знаннях, що охопили всі сфери життєдіяльності до найдосконаліших життєвих форм, в нерозривному їх зв'язку не тільки з абіотичним середовищем, але і з соціальним. Завдання екології:
Предмет вивчення екології – організація та функціонування живих систем, складніших за організм, тобто надорганізмових систем (екосистем). ЕНВАЙРОНМЕНТОЛОГІЯ (охорона довкілля) – комплекс заходів, призначений для обмеження негативного впливу людської діяльності на природу. Раціональне природокористування – система заходів з освоєння, використання, відновлення, перетворення та охорони природного середовища і природних ресурсів. Стійкий розвиток (sustainable development) – розвиток, що відповідає потребам сучасності, не порушуючи здатності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби. Екосистема – об'єкт, утворений біотичними і абіотичними елементами, речовинно – енергетичні й інформаційні зв'язки між якими формують певну структуру. Біогеоценоз – досить конкретне поняття, яке включає лише природні екосистеми значних розмірів, чітко відмежовані від аналогічних утворів кліматичними, геологічними, едафічними, гідрологічними, біоценотичними, геохімічними та енергетичними границями. Біоценоз – це сукупність усіх живих організмів в рамках даної екосистеми. Популяція – одновидова самовідтворна біосистема в рамках даної екосистеми. Поняття екологічної ніші чітко окреслює місце і роль даного елементу угруповання в екосистемі (включаючи всю сукупність його зв'язків з іншими елементами, як біотичними, так і абіотичними. Екосистема = біотоп + біоценоз. ЛЕКЦІЯ 2. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В ЕКОЛОГІЇ Система - будь – який об'єкт, цілісні властивості якого є результатом взаємодії його складових. Види систем:
Зв’язки в системах:
Емерджентність (emergence – виникнення, поява нового) – універсальна властивість екосистем. Властивості системи як цілого не є простою сумою частин та елементів, що її складають (ліс не є сумою властивостей окремих дерев). Процеси в екосистемах підпорядковуються законам термодинаміки. Перший початок термодинаміки – енергія не виникає і не щезає, а лише переходить з однієї форми у іншу. Другий початок термодинаміки – частина енергії при будь – яких її перетвореннях розсіюється (втрачається) у вигляді тепла. Ентропія - міра незворотного розсіювання енергії. Ступінь впорядкованості системи. Екосистеми характеризуються високим ступенем впорядкованості складових елементів. Екосистеми зберігають (підтримують) певний рівень енергії і протистоять ентропії. Негентропія – показник, протилежний до ентропії. Чим вища організованість (впорядкованість) системи, тим вище негентропія. Основна властивість природних екосистем – здатність вилучати негентропію із зовнішнього середовища (сонячну енергію) і підтримувати високу впорядкованість. Закони Б. Комонера:
ЛЕКЦІЯ 3. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ОСНОВНІ ЕКОЛОГІЧНІ ЗАКОНИ Середовище існування - природні тіла і явища, з яким організм (організми) знаходяться у прямих або опосередкованих взаємовідносинах. Синоніми: екологічне середовище, місце існування, навколишнє середовище, навколишнє природне середовище, довкілля. Екологічний фактор - будь – який елемент або умова середовища, на які організми реагують пристосувальними реакціями (адаптацією). Екологічні фактори:
Абіотичні екологічні фактори - фактори неживої природи, які прямо або опосередковано впливають на організм. Біотичні екологічні фактори - фактори живої природи, вплив живих організмів один на одного прямо чи опосередковано. Антропогенні екологічні фактори - сукупність впливів людини на життя організмів. Абіотичні фактори кліматичні – формують клімат і здатні впливати на життя організмів (світло, температура, вологість, атмосферний тиск, швидкість вітру). Абіотичні фактори орографічні (фактори рельєфу) – вплив характеру і специфіки рельєфу на життя організмів (висота над рівнем моря, крутизна місцевості). Абіотичні фактори едафічні (ґрунтові) – властивості ґрунту, що впливають на життя організмів (механічний склад, капілярність, мінеральний склад, кислотність). Гідрофізичні – вплив води у всіх станах (рідкий, твердий, газоподібний) і фізичних факторів середовища (шум, вібрація, гравітація, магнітне, електромагнітне, іонізуюче випромінювання) на життя організмів. Біотичні фактори:
Внутрішньовидові біотичні фактори - вплив особин одного виду на організм. Міжвидові біотичні фактори - вплив особин інших видів на організм. |
Схожі:
|
Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе |
Символ Мета: Розглянути основні поняття інформації. З’ясувати предмет вивчення інформатики, її мету і завдання. Сформувати поняття "Інформація",... |
|
ЛЕКЦІЯ 2 Поняття та основні завдання, функції та джерела авторського права як інституту права інтелектуальної власності |
Тема Предмет і метод статистики як науки В цій темі викладаються... Статистика є самостійною суспільною наукою. Вона має свої поняття і категорії, такі як: статистична сукупність, одиниця сукупності,... |
|
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення |
Конспект з курсу «Цивільне право України» Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система |
|
План Предмет і методи біофізики, зв’язок з іншими науками. Основні розділи біофізики. 2 Основні поняття механіки поступального та обертального рухів. Рівняння руху, закони збереження |
Лекція 1 Тема: «Предмет, зміст і структура курсу» Поняття закону, принципу, мети, функції, технології, структури; їх використання в управлінні персоналом |
|
1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,... Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології.... |
Тема Предмет і метод курсу. Основні поняття моніторингу світового ресторанного бізнесу |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua