1. Безперервність судового розгляду - це один із принципів судочинства, сутність якого полягає у тому, що розгляд судом кримінального провадження і прийняття у ньому рішення відбуваються безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Безперервність судового розгляду означає, що суд не може приступати до розгляду
інших справ та проваджень, доки не ухвалить рішення у розглядуваному кримінальному провадженні.
Уведення принципу безперервності у кримінальному судочинстві спрямоване на те, щоб сприяти цілісному сприйняттю судом, який здійснює судовий розгляд, всіх обставин кримінального провадження Це має дуже важливе значення для належної оцінки судом доказів та ухвалення законного та об'єктивного рішення по справі.
Упровадження у кримінальне судочинство принципу безперервності необхідне для того, щоб дисциплінувати учасників кримінального судочинства та спонукати суддів розглядати кримінальні провадження без необгрунтованих відкладань, не допускаючи зволікань. Дотримання цього принципу може стати однією із гарантій забезпечення розгляду кримінального провадження протягом розумного строку.
2. Законом передбачені випадки відкладання судового засідання, які не вважаються порушенням принципу безперервності, але коло таких випадків є обмеженим. До них належать: неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження; складення та погодження прокурором процесуальних документів щодо відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни обвинувачення або висунення додаткового обвинувачення; підготовка захисту обвинуваченого від зміненого чи додаткового обвинувачення; підготовка потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення; проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці; проведення експертизи у випадках та порядку, передбачених ст. 332 КПК; надання доступу до речей чи документів або доручення проведення слідчих (розшукових) дій у випадках та порядку, передбачених ст. 333 КПК.
У разі неприбуття сторін або інших учасників судового розгляду суд, вирішуючи питання про необхідність відкладення судового розгляду, повинен керуватися положеннями статей 323-327 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Зміна прокурором обвинувачення здійснюється з дотриманням вимог ст. 338 КПК. Відповідно до ч. 4 коментованої статті суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливість підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.
У разі висунення додаткового обвинувачення застосовуються положення ст. 339 КПК. Згідно з вимогами ч. 2 цієї статті у разі задоволення такого клопотання прокурора суд відкладає судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276-278, 290-293 КПК, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту. Частиною 3 ст. 339 КПК передбачено, що після закінчення встановленого судом строку судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання.
Згідно з положеннями ст. 340 КПК у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.
Проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження відповідно до положень ч. 2 ст. 357 КПК здійснюється у разі якщо їх не можна доставити в судове засідання. Суд відкладає розгляд кримінального провадження на строк, необхідний для організації проведення дослідження речових доказів за їх місцезнаходженням.
Огляд на місці згідно з положеннями ч. 1 ст. 361 КПК проводиться у виняткових випадках, якщо суд визнає за необхідне оглянути певне місце за участю учасників судового провадження та, залежно від обставин, за участю свідків, спеціалістів і експертів. У такому разі розгляд кримінального провадження відкладається судом на строк, який необхідний для організації такого огляду на місці.
У разі якщо суд постановив ухвалу про доручення проведення експертизи, судовий розгляд відкладається, тільки якщо його продовження є неможливим до отримання висновку експерту (ч. 4 ст. 332 КПК).
Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами (ч. 2 ст. 333 КПК).
Згідно з положеннями ч. З ст. 333 КПК у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
Ураховуючи те, що перелік підстав, з яких відкладення судового розгляду не порушує принципу безперервності, є вичерпним, у всіх інших випадках відкладення одним і тим самим складом суду судового розгляду буде тягнути за собою порушення принципу безперервності.
Стаття 323
Наслідки неприбуття обвинуваченого
1. Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.
1. За змістом ч. 2 ст. 318 КПК участь сторін кримінального провадження у судовому засіданні є обов'язковою, за винятком окремих випадків, передбачених КПК. За новим КПК загальним правилом судового розгляду справи є те, що явка обвинуваченого у судове засідання є обов'язковою.
Обвинувачений, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має бути своєчасно доставленим до суду конвоєм, а обвинувачений, щодо якого обраний інший запобіжний захід, зобов'язаний з'явитися до суду за викликом у призначений строк. Згідно з ч. 2 ст. 134 КПК суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні регламентується ст. 135 КПК.
Обинувачений, як і інші особи, вважається належно повідомленим про виклик до суду у разі, якщо у суду є дані про його розпис про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення йому повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Уразі попереднього повідомлення обвинуваченою особою про адресу своєї електронної пошти надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою за умови підтвердження її отримання відповідним листом електронної пошти (ст. 136 КПК).
Ураховуючи те, що обвинувачений є основною процесуальною фігурою у кримінальному судочинстві, його нез'явлення до суду може тягти за собою певні процесуальні наслідки: суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд, призначивши нову дату судового засідання та вжити заходів до забезпечення його прибуття в суд. Перед тим як застосовувати заходи процесуального впливу до обвинуваченого, який не з'явився в судове засідання, суд з'ясовує причини такої неявки. Якщо суд установить, що неявка обвинуваченого була викликана поважними причинами, суд відкладає судовий розгляд, призначає нову дату судового засідання і забезпечує своєчасність повідомлення обвинуваченої особи. Поважними причинами неприбуття на виклик згідно з положеннями ст. 138 КПК є: затримання, тримання під вартою або відбування покарання; обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик. Слід враховувати, що саме на обвинуваченому та його захисникові лежить обов'язок своєчасно повідомити суд про поважність причин неявки та засвідчити її відповідними документами.
Якщо неявка обвинуваченого викликана неповажними причинами - умисним ухиленням від явки в суд, доведенням себе до стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння тощо, суд має право застосувати заходи процесуального примусу: постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК.
Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений
в ухвалі час (ч. 1 ст. 140 КПК). Суду необхідно забезпечувати право обвинувачуваного на повагу до його честі й гідності, захист його життя і здоров'я, на поводження з ним як із невинуватим. Тому, пересвідчившись у неповажності причин неявки обвинуваченого до суду та визнавши за необхідне застосувати до нього привід, суд зобов'язаний це належним чином мотивувати. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали (ч. 2 ст. 140 КПК). Ухвала про привід виноситься у нарадчій кімнаті. В ухвалі чи постанові також доцільно зазначити про новий день і час розгляду справи та вирішити питання про покладення на підсудного судових витрат.
Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань. Ухвала про здійснення приводу оголошується обвинуваченому особою, яка виконує ухвалу. Це покладає на обвинуваченого обов'язок прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу (детальніше про порядок виконання ухвали про здійснення приводу див. ст. 143 КПК).
Якщо обвинувачений у встановленому КПК порядку був викликаний до суду, про що є достовірні дані, і не з'явився до суду або не повідомив про причини свого неприбуття, суд має право своєю ухвалою згідно з ч. 1 ст. 139 КПК накласти на нього грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, то питання про відкладення або зупинення судового провадження вирішується відповідно до вимог ст. 335 КПК. У такому разі суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Стаття 324
Наслідки неприбуття прокурора і захисника
Якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.
У разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому провадженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому статтею 37 цього Кодексу.
Якщо подальша участь у судовому провадженні захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для
з'явлення захисника строк або одночасно з відкладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призначенням.
4. Прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у кримінальному провадженні, суд зобов'язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.
1. Повноваження прокурора у судовому засіданні передбачені п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК. Прокурор підтримує державне обвинувачення в суді, відмовляється від підтримання державного обвинувачення, змінює його або висуває додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК. Ураховуючи роль прокурора у судовому провадженні, у ч. З ст. 36 КПК зазначено, що участь прокурора в суді є обов'язковою, крім випадків, передбачених КПК.
Якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття прокурора до суду. При цьому суд повинен з'ясувати причину неявки прокурора. У разі відсутності поважних причин неприбуття в судове засідання суд порушує питання про відповідальність прокурора.
Відповідно до ч. З ст. 48 ЗУ «Про прокуратуру» за неналежне виконання службових обов'язків прокурори несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується ВР України. Статтею 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. Коло осіб, які наділені повноваженнями щодо накладення дисциплінарного стягнення на прокурора, передбачено у ст. 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Якщо в судове засідання не прибула за повідомленням особа, яка є захисником у кримінальному провадженні, у разі, якщо участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття захисника до суду. Якщо причина неприбуття захисника є неповажною, суд порушує питання про відповідальність адвоката перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати його до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» серед гарантій адвокатської діяльності передбачено, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. У частині 3 ст. 33 цього Закону зазначається, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Частиною 1 ст. 36 цього Закону передбачено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок адвоката здійснюється в порядку, передбаченому ст. 38 цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів пере
вірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Частиною 1 ст. 40 Закону передбачається, що дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення на адвоката приймається у порядку, передбаченому ст. 41 Закону.
Призначення та заміна прокурора здійснюються в порядку, передбаченому ст. 37 КПК. Новелою у кримінальному процесуальному законодавстві є положення, яке закріплене у ч. 2 ст. 37 - прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором є винятком із загальних правил і можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою ст. 36, частиною третьою ст. 313, частиною другою ст. 341 та ч. З ст. 37 КПК.
Відповідно до вимог ч. З ст. 324 КПК у разі неможливості подальшої участі у судовому провадженні захисника головуючий має запропонувати обвинуваченому обрати собі іншого захисника, надавши йому для цього строк у три дні. У разі якщо участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою, а захисник, обраний обвинуваченим, не в змозі протягом трьох днів прибути в судове засідання, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, який є об'єктивно необхідним для з'явлення захисника або, відкладаючи судовий розгляд, залучити іншого захисника для здійснення захисту за призначенням.
У тих випадках, якщо прокурор та/або захисник раніше не брали участі у кримінальному провадженні, з метою належного виконання ними своїх повноважень, забезпечення принципу рівності сторін у кримінальному провадженні, а також забезпечення обвинуваченому права на захист суд зобов'язаний надати прокурору та/або захиснику час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні. Цей час не може бути дуже тривалим. Але суд, надаючи такий час, має враховувати обсяг кримінального провадження, його складність, кількість осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, кількість епізодів обвинувачення та інші критерії, які об'єктивно впливають на термін вивчення матеріалів кримінального провадження.
|