2. Редакція ч. 2 коментованої статті передбачає як випадок задоволення такого клопотання, так і можливість його відхилення судом, однак оскарження відмови судом у задоволенні клопотання прокурора законом не передбачається.
У випадку задоволення такого клопотання прокурора суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний: для'підготовки до захисту від додаткового обвинувачення; для виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276-278, 290-293 КПК, але не більш ніж на 14 діб.
Підготовка до захисту від додаткового обвинувачення обвинуваченим та його захисником може здійснюватися лише в рамках висловленого прокурором у клопотанні наміру щодо внесення додаткового обвинувачення, яке буде висунуте державним обвинувачем лише після виконання вимог, вказаних у зазначених статтях КПК.
Дії прокурора після відкладення судового розгляду можуть відбуватися за таким алгоритмом:
інше кримінальне правопорушення обвинуваченого вже зареєстроване в ЄРДР. Проведено розслідування в повному обсязі. У такому випадку прокурор при наявності підстав, викладених у статтях 276-278 КПК, вручає особі письмове повідомлення про підозру або за його дорученням це робить слідчий, відкриває матеріали стороні захисту та в порядку ст. 290 КПК виконує дії ознайомлення з матеріалами сторони захисту (ч. 6 ст. 290 КПК), складає або затверджує складений слідчим додатковий обвинувальний акт відповідно до ст. 291 КПК та направляє його до суду для розгляду в одному провадженні;
у судовому розгляді первісного обвинувачення судом повною мірою або частково досліджені докази іншого кримінального правопорушення до висунення додаткового обвинувачення. Можливість такого варіанта передбачена ч. З ст. 339 КПК, де вказано, що повторне дослідження доказів, одержаних у суді до висунення додаткового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності.
У такому випадку прокурор упродовж часу, на який відкладено розгляд первісного правопорушення, вносить повідомлення про інше кримінальне правопорушення до ЄРДР, при необхідності виконує певні процесуальні дії або доручає виконання слідчому у досудовому розслідуванні, і після виконання вимог статей 276-278, 290-293 КПК
спрямовує обвинувальний акт із додатковим обвинуваченням до суду для розгляду в одному провадженні з первісним обвинуваченням.
Внесення іншого кримінального правопорушення до ЄРДР, проведення певних процесуальних дій у досудовому розслідуванні до складення обвинувального акта за додатковим обвинуваченням не передбачено нормою закону, яка коментується, але є необхідною за загальним порядком кримінального процесу, і можливе з огляду на ч. 6 ст. 9 КПК, згідно з якою «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу»;
3) цей варіант стосується випадку, коли у судовому провадженні одержані лише, як зазначено ч. 1 ст. 339 КПК, відомості «про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення». Тлумачення цієї норми закону припускає покладення обов'язку на прокурора зважувати можливість проведення досудового розслідування з додержанням передбаченого законом порядку у визначений строк, який не може перевищувати 14 днів, адже право на продовження цього строку надане лише стороні захисту.
3. Якщо прокурором у передбаченому вище порядку складено обвинувальний акт про висунення додаткового обвинувачення, який направляється до суду, судове провадження по ньому розпочинається з підготовчого судового засідання.
У випадку якщо під час досудового розслідування іншого кримінального правопорушення не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпана можливість їх отримання, прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо вчинення особою іншого кримінального правопорушення в порядку п. З ч. 1 ст. 284 КПК, направляє його до суду для продовження судового розгляду по первісному кримінальному провадженню.
Стаття 340
Відмова від підтримання державного обвинувачення
Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.
У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.
Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.
Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.
Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отри-
манни ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
У новому КПК питання відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді докладно визначено в окремій нормі, на відміну від попереднього КПК, де цей порядок був викладений в одній із частин статті, яка визначала загальні повноваження прокурора в суді.
Підставою відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення є його переконання, що пред'явлене особі обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не підтверджується. У такому випадку відмова від підтримання державного обвинувачення є не правом, а обов'язком прокурора. До переконання про неможливість подальшого підтримання державного обвинувачення прокурор може дійти, як правило в завершальній стадії з'ясування обставин провадження та перевірки їх доказами.
Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива і під час підготовчого судового засідання, оскільки п. 2 ч. З ст. 314 КПК передбачає можливість закриття провадження за ч. 2 ст. 284 КПК.
Перш ніж відмовитися від підтримання державного обвинувачення прокурор, який уповноважений на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у суді, зобов'язаний виконати вимоги ст. 341 КПК щодо погодження відмови від підтримання державного обвинувачення в суді з керівником органу прокуратури, де він працює. Якщо такого переконання дійшов керівник органу прокуратури, який бере участь у судовому розгляді кримінального провадження, то він повинен погодити своє процесуальне рішення з прокурором вищого рівня, якому він підпорядкований по службі.
Процесуальним документом є постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення, погоджена з керівником прокуратури. У цій постанові прокурор викладає мотиви прийнятого рішення, а саме: посилання на відсутність події або складу кримінального правопорушення в діянні особи або нездобуття достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримання. Копія постанови надається обвинуваченому, його захисникові, потерпілому, його захиснику та законним представникам.
Суд не має права відмовити прокурору в долученні такої постанови до матеріалів кримінального провадження. При цьому головуючий роз'яснює потерпілому його право самостійно підтримувати обвинувачення в ході судового розгляду.
За наявності згоди потерпілого на підтримання обвинувачення суд надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду кримінального провадження.
По закінченню судового розгляду суд ухвалює: виправдувальний або обвинувальний вирок чи постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням обвинуваченого та потерпілого. Незважаючи на те, що у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, потерпілий користується правами сторони обвинувачення, закон не надає йому повноважень на укладання угоди про визнання вини у кримінальному провадженні. Крім того, потерпілий по
збавлений можливості змінювати обвинувачення під час судового розгляду криміналь- | ного провадження, так само, як і висувати додаткове обвинувачення.
Якщо після закінчення часу, необхідного потерпілому для підготовки до судового засідання, останній вдруге не з'явиться на виклик для продовження судового розгля- І ду, така його поведінка буде розцінена судом як відмова від підтримання обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження.
Водночас для прийняття зазначеного рішення необхідні: 1) наявність підтвердження отримання потерпілим повістки про виклик до суду; 2) ознайомлення його із змістом повістки у інший спосіб; 3) неявка на виклик без поважних причин; 4) неповідомлення про причини неприбуття.
У разі відмови потерпілого від реалізації свого права підтримувати обвинувачення у суді кримінальне провадження закривається судом. Підставами закриття провадження виступають не мотиви, викладені у постанові прокурора, а сам факт відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Погодження зміни обвинувачення,висунення НОВОГО обвинувачення та відмови від підтримання державного обвинувачення
Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів.
У разі якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов одного з зазначених переконань, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.
Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.
1. Новим КПК визначено обсяг повноваження прокурора у кримінальному провадженні, зокрема здійснення нагляду за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення, оскарження судових рішень до суду вищого рівня тощо.
Процесуальні взаємовідносини відповідного керівника органу прокуратури і прокурора, якому він доручив здійснення кримінального провадження на стадії досудового розслідування і після ухвалення судового рішення, регламентовано статтями 36,37 КПК.
До випадків, що з поважних причин унеможливлюють участь призначеного у кримінальному провадженні прокурора (відвід, тяжка хвороба, звільнення з органів прокура
тури тощо), ч. З ст. 37 КПК віднесено й можливість усунення прокурора від виконання процесуальних обов'язків керівником органу прокуратури. Підставою для прийняття такого рішення законодавець визначає «неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового слідства». Наслідком усунення прокурора від процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення є призначення іншого прокурора цього ж органу прокуратури або прийняття керівником прокуратури рішення про особисте виконання обов'язків усунутого ним прокурора.
Частина 6 ст. 36 КПК передбачає право Генерального прокурора України, його заступників, прокурора АРК, обласних та прирівняних до них прокурорів, а також прокурорів міст, районів, районів у містах, міжрайонних та спеціалізованих прокурорів, їх заступників при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих і підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування.
Частина 4 статті 36 КПК надає право подання скарг і заяв про перегляд судового рішення в суді будь-якої інстанції, окрім прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні, також Генеральному прокурору України, його заступникам, прокурорам АРК, обласного рівня та прирівняним до них, їх заступникам незалежно від участі у судовому провадженні. Останні також наділені правом доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесеними прокурорами нижчого рівня.
Відповідно до ст. 341 КПК у разі якщо прокурор дійде переконання про необхідність: а) відмови від підтримання державного обвинувачення; б) зміни обвинувачення; в) висунення додаткового обвинувачення, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Якщо державне обвинувачення в суді підтримує керівник органу прокуратури, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.
За клопотанням прокурора суд відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів: нового обвинувального акта про зміну обвинувачення, клопотання про висунення додаткового обвинувачення та постанови про відмову в підтриманні державного обвинувачення. Зазначені процесуальні документи повинні мати письмове погодження відповідного прокурора.
Відкладення розгляду кримінального провадження, надання часу прокурору для узгодження процесуальних документів та обвинуваченому з метою підготовки для захисту від зміненого обвинувачення є обов'язком суду. Виняток становить випадок висунення додаткового обвинувачення, коли суд має право за наявності підстав не задовольнити клопотання прокурора про збільшення обсягу обвинувачення.
2. Керівник прокуратури залежно від матеріалів конкретного кримінального провадження може не погодитися з позицією прокурора, який брав участь у судовому засіданні, викладеною в обвинувальному акті під час досудового розслідування. У такому випадку він має право:
усунути від участі у судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання;
самостійно взяти участь у подальшому розгляді кримінального провадження;
доручити підтримання державного обвинувачення іншому прокуророві.
При заміні прокурора у судовому провадженні судовий розгляд продовжується у загальному порядку.
§ 3. Процедура судового розгляду
СІНІ І Я 342
Відкриття судового засідання
У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження.
Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.
|