Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу


НазваВідділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу
Сторінка2/17
Дата07.04.2013
Розмір1.67 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Медицина > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Діти.

Ми посадимо берізку

Ось таку! (Двічі)

Повертаються обличчям до кола, присідають і показують руками, яку берізку вони посадять. На слова:

Ходимо, ходимо

По лісу-лісочку. (Двічі)

діти беруться за руки і йдуть вліво, а дитина, що в колі, присідає.

На слова:

Виростай же, берізко,

Ось така! (Двічі) — дитина, що в колі, встає.

На слова:

Ходимо, ходимо

Навколо нашої берізки! (Двічі)

діти повертаються до середини, нахиляються і плавним рухом показують, як росте берізка.

На слова:

Стала наша берізка

Ось така! (Двічі) —

діти йдуть до центру, піднімаючи з'єднані руки, показують, якою стала берізка.
Кросворд




1. Навесні веселить,

влітку холодить,

восени годує,

взимку гріє. (Дерево)
2. Зійшли сніги, шумить вода,

Земля вже квіти викидає,

Буяє травка молода, все мертве оживає.

Що це за пора року? (Весна)
3. Висока красуня стоїть на галявині

В зеленій кофтині, в білому сарафані. (Береза)
Прикмети
- Зазеленів березовий гай – пересаджуй дерева.

- Як до середини жовтня з беріз не осипалося листя – сніг ляже пізно.

- Якщо береза опушилася раніше від клена — літо буде сухе, пізніше — дощове.

- Якщо весною береза раніше за вільху листя викине — літо буде сухим, а коли вільха першою розів'ється —замучать дощі й холод.

- Літо буває дощовим, якщо весною з берези тече багато соку.

- Якою буде весна, берези розкажуть восени. Листя починає жовтіти з верхівки — треба чекати ранню весну, знизу — пізню, а коли рівномірно — середню.

- Завбачають берези і зиму. На початку жовтня з неї листя не опало — сніг ляже пізно. Якщо ж свого часу все опаде, то наприкінці січня — на початку лютого буде тривала відлига.
Оповідання

Сльози солодкі

Стоїть береза в лісі. Кап-кап-кап, — на сухе листя скидає великі краплини соку. Кажуть: то береза плаче. Чого? Від тепла, від сонця, від радості, що знову весна прийшла. Тому і сльози солодкі...

(О. Буцень)

Верба

Загадки

Стоїть дерево над річкою,

Схилилось воно над водичкою.

Дай, річечко, йому напитись,

Тоді не буде воно журитись. (Верба)
Нахилилась над водою,

Наче та дівчина.

В вітоньках лягла журба.

Відгадали? Я — ... (верба).
Вірші

Котики - воркотики

Всілися рядком.

Поїть сонце котики

Теплим молоком.

Не глядить на котики

Лиш вусатий кіт,

Мабуть, знає, що котики —

Це вербовий цвіт.

А. М’ятківський
Ось верба з віршів Т.Г. Шевченка.

— А верби ген понад ставом

Тихесенько собі купають

Зелені віти.
— І досі сниться під горою,

Між вербами, понад водою,

Біленька хаточка.
— Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.
— Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива.

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.
ШЕВЧЕНКОВА ВЕРБА

Коли на чорний шлях ступав,

Ішов на прогнання в неволю,

Галузку вербову підняв,

Обчмихав і забрав з собою.

Була відірвана, як він.

Від пня і від землі святої,

Засуджена на лютий скін

Серед пустині степової.

Поніс її і посадив

За фортом, в полі, на пустині,

Здалека воду приносив

І пильно підливав щоднини.

Прийнялася і навесну

Зелене листя розпустила.

Ох як же, як була йому

Та деревина люба й мила!

Було, з казарми прибіжить

В зеленій тіні відпочити,

Положиться, верба шумить

І шепче щось над ним як мати.

Мов жалується, що весна,

Сади цвітуть на Україні,

Вона ж сумує тут одна

Посеред дикої пустині.

Летить степом листочків шум,

Немов далека пісня жалю,

Ні твоїх слів, ні твоїх дум

Нам не забути, рідний краю!

Богдан Липкий
На вербі, на гіллі

Білі-білі котики,

Доторкнуться лагідно

Лоскотливим дотиком.

Доторкнуться котики

Білі, невеличкі,

До руки, до ротика,

До моєї щічки.

(Н. Забіла)

ВЕРБОВІ СЕРЕЖКИ

Біля яру, біля стежки

Одягла верба сережки.

Головою хилитала,

Потихесеньку питала:

— Де ота біленька хатка,

Що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки —

Подарую їм сережки.

Л. Костенко

ВЕРБА

Біля тину — калина,

Біля ставу — верба.

Це — моя Україна

Земля рідна моя.

Нахилилась вербонька до води,

Зацвіла калинонька для краси,

Найдорожча для нас та земля,

Де родились всі ми, ти і я.
Прикмети

Зацвіла верба — це прийшла весна.

Де є верба, там є вода.

Перед дощем на листках плакучої верби з’являються крапельки вологи.

Де ростуть верби, там чисті джерела води.
Прислів’я та приказки

Верба і калина є символом України.

Будь високим, як верба, а багатим, як земля.

Без верби і калини нема України.
Казка

ВЕРБА І ВОДЯНИЙ ЦАР

Жила колись у нашому краю дівчина рідкісної вроди. Якось сиділа діва над озером.

Розчісувала буйні коси, дивилася у дзеркальне плесо, милуючись собою. Побачив красуню водяний цар, мовив зачудовано:

Не зустрічав такої краси ні з-поміж русалок моїх, ні між тих дівчат, що купаються у володінні моїм. Будь мені за дружину.

Чудово, — загорілась діва, — буду твоєю, але ... зроби так, щоб мій образ вічно відбивався у дзеркалі твоїх вод.

- Так буде, як ти жадаєш, - відмовив цар.

- Вічно твій образ чарівний відбиватиметься у цьому озері. Але станеш ти плакучою вербою.

Так з'явилась у нашому краю верба плакуча. Дерево прекрасне й замислене.

За О.Бердником

Цікаво!

- Здавна уславлені в нашому народі й вербові вироби. Колись з цієї деревини виготовляли легкі та надійні вербові човни, олійниці, корита. З верби білої виробляли кобзи і бандури. З вербових дощок або з колод-довбанок робили вулики, майстрували дерев'яні ложки. Лоза ви­користовувалась при виготовленні ясел для худоби, при будівництві кошар, кліток для дрібної домашньої живності. А яка то радість була для кожного сільського хлопчака самому зробити вербову дудку, що видавала такі чарівні, ні з чим незрівнянні мелодії!

- Як символ, увійшло дерево і в християнські вірування. Тиждень перед Великоднем називається Вербним, Вербичем. На Вербній неділі, на Вербницю, вербу освячують у церкві, а потім додому несуть і б'ють нею хатніх, в першу чергу тих, котрі ще сплять. Б'ють різками і примовляють:

Не я б'ю, верба б'є.

За тиждень Великдень:

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля.

Першими поспішали вернутись додому з освяченою вербою пасічники. Освячену вербу зберігали за образами, як збавительку від різних недуг, що ними страждають люди і тварини.
Легенда

Одна жінка вдень жила зі своєю сім'єю, а на ніч віддалялась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу,— тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку з пагінців на пеньку старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.

Дуб

Загадки

Гарне дерево, міцне.

Листя різьблене, рясне.

А на гілочках крислатих

Буде жолудів багато. (Дуб)
Живе один батько,

Тисячі синів має,

Усім шапки справляє,

А собі немає. (Дуб і жолуді)
Могутній він, прадавній він

Стоїть побіля яру.

Розкинув свій листатий чуб

Чолом торкає хмару.

Ну, а під ним малі хлоп'ятка.

їх жолудями звати.

І дивляться вони на тата,

І мріють такими стати. (Дуб)
На дубі сидів –

Картузик надів,

З дуба впав –

І картузик спав.(Жолудь)
Вірші

А це дуб — не просто дуб,

А дубисько вічний.

Ходить сторож молодий

І дуби ці лічить.

Полічив і записав,

І сказав по тому:

"Літ не менше, як п'ятсот

Дубиську оцьому."

Дубочки

Ми з Іванком у садочку

Посадили по дубочку.

Цілий день роботу маєм —

Все по черзі поливаєм,

Потім прутиком зміряєм

Щогодини по разочку:

Хто з нас швидше підростає —

Ми з Іванком

Чи дубочки? (В. Ладижець)

ЗБИРАЧ ЖОЛУДІВ

Зібравши повен кошик жолудів,

Ішов хлопчина через ліс.

Це він своє осіннє золото

В лісництво, як і завжди, ніс.

І він не знав в своєму пошуку,

Що варті жолуді малі —

Він цілий гай в одному кошику

Враз переносив по землі. (П. Комаров)

Прислів'я та приказки

За одним разом дуба не зрубаєш.

І великий дуб від малої сокири падає.

Дуб ламається, а лозина нагинається.

Де дуби, там і гриби.
Легенди

1. Ростуть на землі дуби-велети, підпираючи своїми вітами зоряне небо, нагадуючи своєю могутністю міфічного героя Древньої Греції Антея. Коли, за легендою, вчепилися в смертнім двобої два неперевершених велети, син могутнього громовержця Зевса Геракл і сип бога Посейдона і богині землі Гсї Антей, то скільки не кидав Геракл Антея на землю, той щоразу піднімався ще сильнішим, ніж до цього. Він одержував силу від матері-землі. Так і красень дуб. Рідко кому за життя доводилося бачити його пошкодженим буйними вітрами чи вирва­ним з корінням із землі. Сотні, тисячу літ стоїть дуб як символ волі та могутності.

Скільки історія знає славних дубів! Дуб Богдана Хмельницького, дуб Сковороди, дуб Палія, дуб Шевченка...
2. За давньою біблійською легендою, коли всі люди розійшлися по світу, стали забувати істинного Бога, Творця світу. Правидників ставало все менше і нікому було вчити людей вірі в Бога. Тільки в Азії залишився чоловік на ім'я Авраам, якому Бог повелів зі своєю родиною поселитися в теперішній Палестині, знаходиться ця земля на східному березі Середземного моря і посередині неї протікає річка Іордань. Бог пообіцяв йому та його всьому роду, що серед його роду народиться обіцяний Богом Спаситель. Авраам поселився близько Хеврона, в дубраві Мамри. Там біля дуба Мамрійського він розташував своє шатро і зробив жертовник Господу. Цей дуб Мамрійський і до цих пір росте в Палестині, біля міста Хеврона. Це є найстаріший дуб на землі.
Прикмети

Коли дуб раніше від ясена розпустився – на сухе літо.

Багато жолудів – холодну зиму і врожайне літо.

Коли дуб розвернувся в заяче вухо – сій овес.

Коли зацвіте дуб, починають сіяти горох.

Лист на дубі розвернеться – добре ловиться щука.

Як жолудів багато, буде добре жито.
Гра

«Вгадай за описом»

Я — з родини букових. Дуже довговічне дерево: живу 300—500 років, але і це не межа

( іноді до 2000 років). Мені поклонялися стародавні греки, навіть свого головного бога — Зевса зображали у вінку з мого листя. Моя деревина не має запаху, тому з неї виготовляють бочки для олії, оцту, вина.

Нерідко мій стовбур з темно-сірою корою, вкритою поздовжніми тріщинами, підноситься на 40 метрів. Крона нагадує величезне шатро. У моєму листі міститься пігмент, з якого роблять фарбу для вовни. А ще я виділяю леткі речовини — фітонциди.

(Це - дуб)
Порівняння

Могутній, як дуб.

Калина

Загадки

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)
Навесні зацвітає,

Влітку засмагає,

Червоне намисто

Восени вдягає.(Калина)
Стоїть дід над водою

З білою бородою,

Тільки сонечко пригріє,

Борода почервоніє.(Калина)
За хатиною в садочку

У зеленому віночку,

У червоному намисті

Дівчинонька чепуриться,

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти,

За намисто кожен — смик,

Тай укине на язик.(Калина)
Стоїть дід над водою

З білою бородою.

Тільки сонечко пригріє —

Борода почервоніє.(Калина)
Українські народні пісні

ЧЕРВОНА КАЛИНОНЬКА

Червона калинонька

Віконце заступила.

Вийшла Наталка з хати

Та й стала дивувати,

Стала цвіт-калину ламати

Й до личенька прикладати.

РОДЕ НАШ КРАСНИЙ

У лузі калина,

у лузі червона

хорошенько цвіте...

Ой роде наш красний,

роде наш прекрасний,

не цураймося, признаваймося,

небагацько нас є...

Червона калина —

то наша родина,

хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний,

роде наш прекрасний,

не цураймося ж, признаваймося ж,

небагацько ж нас є...

Хоровод

"Посадили ми калину" (або "Подоляночка")

Посадили ми калину

Біля двору,

Рости, наша калинонько,

Вгору, вгору.

Міцній, наша калинонько,

Розростайся.

Навесні біленьким цвітом

Заквітчайся.

Влітку будемо калину

Поливати.

Будем разом із квітучою

Зростати.

Восени ми всі одягнем

Урочисто

Із достиглих ягідок намисто.
Вірші

Т. Г. Шевченко про калину.

Защебече соловейко

В лузі на калині,

Заспіває козаченько,

Ходя по долині.

Три явори посадила

Сестра при долині.

А дівчина заручена —

Червону калину.

Найдеш у гаї тую калину

Та й пригорнись,

Бо я любила, моя дитино,

її колись.

Тече вода з-під явора

яром на долину.

Пишається над водою

червона калина.

Пишається калинонька,

явір молодіє,

а кругом їх верболози

й лози зеленіють.

КАЛИНА

Посадіть калину

коло школи,

щоб на цілий білий світ

усміхнулась щиро доля!

Материнський ніжний цвіт...

А щоб цвіт її не стерся,

не зів'янув в спориші,

посадіте коло серця,

щоб цвіла вона в душі.

Антоніна Листопад
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

Розвиток навички читання як умови формування освітньої компетенції...
Опис досвіду роботи вчителя початкових класів Запорізького навчально-виховного комплексу №109 Дидики Людмили Іванівни
Методичне об’єднання вчителів початкових класів спеціалізованого...

Методичне об’єднання вчителів початкових класів спеціалізованого...

Конспект уроку з курсу «Я і Україна. Природознавство»
Методичний кабінет Запорізького навчально-виховного комплексу І-ІІІ ступенів №109
Задача. Заміни
Підготувала вчитель початкових класів Запорізького навчально-виховного комплексу №109 Дидика Людмила Іванівна
Із досвіду роботи вчителя початкових класів ТЗШ
Тема. Формування комунікативних компетентностей учнів початкових класів та вчителя
«Творчість вчителя основа його педагогічної майстерності»
Проблема: «Удосконалення навчально-пізнавальних інтересів учнів початкових класів через творчий розвиток вчителя та учня»
В. О. Огнев'юк Організація навчально-виховного процесу у початкових...
України надсилає для використання у практичній роботі інструктивно-методичний лист "Організація навчально-виховного процесу у початкових...
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЕДУКАЦІЇ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ...
Анотація: у статті проаналізовано окремі аспекти професійно-педагогічної едукації вчителя початкових класів. Уточнено змістові характеристики...
Відділ освіти Кам’янської райдержадміністрації Черкаської області...
Посібник є збірником літературних диктантів із зарубіжної літератури для 9 класу
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка