Літературне краєзнавство є важливим компонентом вивчення історії літератури. Останнім часом інтерес до письменства рідного краю помітно зростає, що є

Скачати 462.62 Kb.

Назва	Літературне краєзнавство є важливим компонентом вивчення історії літератури. Останнім часом інтерес до письменства рідного краю помітно зростає, що є
Сторінка	4/4
Дата	02.04.2013
Розмір	462.62 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Література > Документи

1 2 3 4

І. Запитання для учнів та студентів.
1. З якою метою і коли Іван Тобілевич приїжджав до Ялти?
2. Які твори Карпенка-Карого-драматурга найчастіше отримували сценічне життя в Ялті?
3. Що ви знаєте про створену в Ялті на початку ХХ століття українську трупу?
4. Як оцінювала творчість І. Карпенка-Карого ялтинська преса?
5. Що ви знаєте про родину Івана Карпенка-Карого?
ІІ. Завдання для самостійної роботи.
1. Познайомитись з кримськими сторінками "Літопису життя і творчості І. Карпенка-Карого" О. С. Циганьової.
2. Визначити, які п'єси, що склали репертуар трупи Садовського та Саксаганського, яка гастролювала в Ялті 1899 р., написані Іваном Карпенком-Карим? (Див. додаток)
3. Прочитати п'єсу "Суєта" І. Карпенка-Карого. Висловити гіпотезу, чим вона привабила ялтинців, котрі поставили її 1908 року?
4. Зібрати дані про історію театрального приміщення в Ялті у кінці ХІХ – поч. ХХ століття.
5. Зібрати матеріали про гастролі українських корифеїв у інших містах Криму.
ІІІ. Тематика рефератів та курсових робіт.
1. Український театр корифеїв і Ялта.
2. Крим в житті і творчості корифеїв українського театру.
3. Кримські сторінки в житті і творчості українських драматургів кінця ХІХ століття.
4. Внесок родини Тобілевичів у розвиток українського театрального мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ століття.
ЛІТЕРАТУРА

1. Тобілевич І. Твори: У 3 т. – К., 1960-1961.
2. Коломієць Р. Театр Саксаганського і Карпенка-Карого. – К., 1984.
3. Спогади про Івана Карпенка-Карого. – К., 1987.
4. Циганьова О. С. Літопис життя і творчості І. Карпенка-Карого (І. Тобілевича). – К., 1967.
5. Чарнецький С. Театр // Історія української літератури (За загальною редакцією І. Крип'якевича). – К., 1994.
6. Газета "Русская Ривьера", 1898, 1908.
7. Газета "Крымский курьер", 1899.

ДОДАТКИ
Яків Щоголів
ЯЛТА
Казали: Ялта – Криму цвіт, –

Над нею краще сонце гріє,

І інше небо, інший світ,

І дужче листя зеленіє.

Як я спускався з хмар густих

По жовтих ребрах Чатирдага,

Здавалась в гранях скель крутих

Якась невідома повага.
На камінь з камня біг Салгир,

Вилась гадюкою дорога,

Де срібний струмінь падав з гір,

Де сакля виснула убога,
І з неї вибігши на шлях,

Як неприборкані орлята,

Лякались коней і в кущах

Ховались гожі татарчата…
Остався геть надхмарний край –

Оселя тиші і покою,

І я спустивсь в зелений рай

Долин Аутки й Дерикою.
І правда: Ялта – Криму цвіт, –

У ніг її без грані море;

Над нею неба інший світ

І з листом лист не так говоре.
По взбіччях гір і жовтих скель

Палати в камінь повростали,

Плющі розкинулись до стель

І ганки стіни понизали,-

Орішник широко повис:

Черешні з лаврами сплелися;

Сяга до неба кипарис,

Гілки маньолій повелися...
Сюди б спішити тільки тим,

Хто в світі все, що можна, має,

Але і тут крилом своїм

Не всіх же доля пригріває:
Я бачу неміч, блідий вид

І щоки, червінем покриті, –

Як є – захід, один захід

І з ним благання – "Жити, жити!"
Так хто ж живіт тут знайде вам,

У кого кров уже не грає?

Ні, мабуть, щастя там,

Де є той край, що нас немає.
Степан Руданський
З ЩОДЕННИКА ТА ЛИСТІВ
1 сентября [1861]
Скінчилися муки, надія не ошукала, не лягли мої кості на чужині, я знову у дорозі і залізними карбами кочуся на полудень. Прощай, Петрополю! Прощай, моє горно пекельне! не мало сили, мої рідної сили, попалилося в тобі, а гріх мені було б за тебе забути. Сировим залізом з землею та іржею попав я до тебе, ти мене перетопило, ти мене перекувало, і сухим і твердим пустило од себе. А чим-то полудень мене порадує? Чи синєє море мене загартує, чи, може, ізнову іржею покриє, сточить, обезсилить? А Кримськії гори чи новим здоровлям, чи гробом наділять? Прощай же, мій друже, прощай, Петрополю, прощай, моя радо-порадо, прощай і ти, моя зіронько ясна, моя милая С…, вам моя дяка, вам моє серце, вам моя пам'ять довіку.
До Г. В. Руданського

Ялта, 17 сент[ября] 1863.
Тепер я дуже якось став мило дивиться на людей, бо й мені якось зробилось лучче. Кінчилося уже (не знаю тільки, чи надовго) моє тридцятилітнє голодування. Добився я таки економії Воронцова, і, окрім свого жалування (200), маю іще в рік 300 карбованців, ітого – 500, і я вже зможу каждий день свій обід мати. І тільки то що обід, а вечері іще за сії гроші мати не зможу – отакая-то проклятая Ялта. Ні, не проклята, хороша вона, псяюха, та дорого жити.
До В. В. Ковальова

Ялта, 15 апреля 1869.
Портрети могили покійного Тараса получив і я од брата покійного – Варфоломея; всего получив 25 штук, продаю по два карбованці (Варфоломей назначив по карбованцеві, а я продаю по два), і коли усі розпродам, пошлю йому гроші. Варфоломей писав до мене, що гроші за портрети підуть тільки на те, щоб поправить хрест на Тарасову могилу, а може, вони підуть і на що друге. Нехай їм бог на все добре помагає.
До Ялтинської міської управи

25 августа 1872 г.
До меня дошли слухи, будто бы господину начальнику губернии во время моей болезни с 1-х чисел июля на меня наклеветали и будто бы господин начальник губернии на основании клеветы желает переместить меня из города Ялты. Но я прослужил в г. Ялте более одиннадцати лет. Гг. граждане лучше всего меня знают и могут быть единственными свидетелями и ходатаями обо мне перед начальством губернии. А потому честь имею покорнейше просить Ялтинскую городскую управу настоящее мое заявление предложить на благоусмотрение Городской Думы.
Состоящий в отпуску по болезни

Городовой врач Руданский

Олександр Кониський
З СКОРБНИХ ПІСЕНЬ
Біля моря в Криму
І
Не грає безкрає, а тихо шумить,

мов свічки по небі, ті зірки горять;

за хвилею хвиля цілує граніт,

гонкі кипариси байдужії сплять;

лиш кудри з Ливану в далекій чужині

журливу, скорботну розмову зняли

про край незабутній, про любу родину…

Я бачив, що з жалю тремтіли вони…
ІІ
Одна-одинока берізка стоїть,

на гору Ай-Петрі журливо глядить;

ні велетні кедри – сусіди німі,

ні мірти пахучі не ваблять її,

фонтани про неї не мають ваги.

А ген на Ай-Петрі біліють сніги;

туди її думи, туди її очі

пильнують від ранку до темної ночі.

Вона споминає далекі гаї,

де сестри зростають на рідній землі.

Коли б її воля, коли б її сила –

з розкішного парку туди б полетіла…
ІІІ
Дрімає море, вітер спить,

суворі гори сном повиті;

німує пишний кедр; мовчить

і лавр, немов журбою битий;

і тьмяно, сумно круг мене.

Осіння хмура ніч панує,

листок ніде не шолохне,

в пустім тумані все німує..

Отак густа неволі сила

своєю тяжкою рукою

мене покрила, сповила,

немов сповивачем, нудьгою.
Сімеїз, 1895
Дніпрова Чайка
Слава звитязі, побореним горе!
Я в морі купалась, і хвилі

Мене на хребтах білопінних

Пестили, вбирали у перли

І далі несли безупинно.

Я в морі втопала. Зловрого

Сичали ті хвилі співучі,

Раділи вони, що за того

Настане мій час неминучий.

Вони мною тішились дико,

І марш похоронний складали,

Я чула – під тую музику

Чайки-жалібниці ридали.

Зібравши всю силу останню,

Я камінь слизький обхопила,

Я знову почулася вільна,

Воскресла з вогкої могили.

До каменя, мовби до брата,

З надією тулячись ніжно,

Вслухалась: якої складати

Тепера почнуть вони пісні.

Та диво: гекзаметром повні,

Вродливиці хвилі котились,

До каменя, наче до трону,

Облесно й покірно тулились.

І диво: в хвалебнім хоралі

Не чулось ні зла, ні ридання,

І ноги мої цілували

Вони, мов покірні піддані.

І чулось крізь плюскіт їх тихий

В їх мові, в облесній розвазі,

Що всюди побореним лихо,

І слава повсюди звитязі!

Іван Карпенко-Карий
З ХРОНІКИ газети "Кримський кур'єр" 1899 року
No 55 от 10 марта: "На октябрь месяц сего года Ялтинский театр законтрактован малороссийским товариществом под управлением гг. Садовского и Саксаганского".
Були показані вистави:
3.Х – "Мартин Боруля"
5.Х – "Зимовий вечір", "Запорожці"
6.Х – "Паливода" ХУІІІ століття
7.Х – "Сорочинський ярмарок"
8.Х – "Крути та не перекручуй"
9.Х – "Ніч під Івана Купала"
10.Х – "Безталанна"
12.Х – "Богдан Хмельницький"
13.Х – "Сватання на Гончарівці"
14.Х – "Вій"
15.Х – "Чорноморці"
16.Х – "Сто тисяч"
17.Х – "Богдан Хмельницький"
19.Х – "Нещасне кохання"
20.Х – "Наталка Полтавка"
21.Х – "Понад Дніпром"
22.Х – "Циганка Аза"
24.Х – "Гріх і покаяння"
26.Х – "Бондарівна"
27.Х – "Розумний і дурень"
28.Х – "Чумаки"
29.Х – "Катерина"
30.Х – "Вій"
31.Х – "Сорочинський ярмарок"
2.ХІ – "Згуба"
3.ХІ – "Лиха іскра")
No 227 от 12 октября: "В воскресенье трупа Садовского и Саксаганского ставили драму Карпенко-Карого "Безталанна". Драма разыграна была превосходно. Все исполнители главных ролей: г-жи Линицкая, Суслова и Шевченко; гг. Садовский, Карпенко-Карый и др. имели шумный успех".
No 242 от 30 октября: "Одним из лучших авторов малорусской драмы справедливо считаем г. Карпенко-Карого. Почтенный автор – глубокий знаток малорусского быта и его бытовые картины народной жизни, помимо правдивости, очень типичны и художественны. К наиболее удачным пьесам в этом смысле относятся "Чумаки".
З ХРОНІКИ газети "Кримський кур'єр" 1902 року
No 150 от 14 июня: " В воскресенье 16 июня в зале общественного собрания любителями малороссами по общедоступным ценам представлена будет комедия в пяти действиях, соч. Карпенко-Карого, – "Мартин Боруля".
--------------------------------------------------------------------------------

Copyleft, "Громадська дія", 2005

Лого:

Олександр Деревицький (http://dere.com.ua/files)

Ігор Бабик (http://www.vidrodzhenia.org.ua)

1 2 3 4

Схожі:

Методичний порадник до медіаресурсу з історії рідного краю Любов до Вітчизни – це любов до рідного будинку, вулиці, школи, села, міста. Знання про рідний край необхідні для духовного розвитку...	Інтегрований предметний тиждень історії та географії Мета проведення: популяризувати краєзнавчу роботу серед молоді; викликати інтерес учнів до історії та географії рідного краю; показати...
Заняття ФОТОГРАФІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ ТА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ	Конспект уроку літератури рідного краю, проведеного вчителем української... Тема. Література рідного краю. «Йду натхненно важкими дорогами…» Микола Турківський
План роботи Михайлюцької ЗОШ І – ІІІ ступенів на весняні канікули Заняття гуртка «Історія рідного краю». Виготовлення буклета з історії рідного краю	УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ У 10 КЛАСІ ТЕМА: МАЛА ПРОЗА ІРИНИ НЕВИЦЬКОЇ МЕТА: познайомити учнів з оповіданнями письменниці, навчити визначати проблематику творів, виділяти головне; розвивати уміння ідейно-художнього...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИВЧЕННЯ СПЕЦКУРСУ «ДУХОВНА СПАДЩИНА РІДНОГО КРАЮ» У формуванні духовної культури студентської молоді, її світорозуміння та світогляду велике значення мають знання з історії та культури...	Уроки літератури рідного краю: технологія підготовки та проведення Співпраця учитель (методист) митець (художній твір) учень (читач) досягне органічної єдності, якщо, добираючи матеріал до уроків...
Уроку Контролю діяльності учнів; спонукати до самостійності на етапі осмислення і засвоєння знань; формувати інтерес до вивчення конкретного...	Урок з використанням інсценізації та ІКТ Проща”, “Козацький цвинтар”, “Заплакані зорі”, “За кого померти?”, лауреата літературної премії імені Василя Симоненка. Розвивати...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання