178
іГІШГіТі
Граматика: морфологія, синтаксис
рід змінюваних складноскороче- них слів визначається граматично (за типом відмінювання);
КрАЗ — КрАЗа — КрАЗові —КрАЗ
КрАЗом — на КрАЗі; ТУМ — ТУМу — ТУМові — ТУМ — ТУ- Мом — у ТУ Мі.
Так само чоловічого роду іменники ДЕК, МОП, ВАК (хоч головне слово словосполучення вища атестаційна комісія — жіночого роду).
У невідмінюваних звукових абревіатурах рід також установлюється за стрижневим словом: облвно повідомив (відділ — чол. р.), Голосїївський райвно м. Києва.
§56. Число іменників
Більшість іменників має два числа
однину і множину. Це назви предметів, які піддаються лічбі й здатні поєднуватися з кількісними числівниками: сім років, три століття, п’ять газет, два озера, троє кошенят, кілька поезій, дев’ятеро учнів. Іменники, що мають форми однини і множини, передають кількісне протиставлення «один» — «багато»: дорога — дороги: вечір — вечори; традиція — традиції; край — краї. Для вираження категорії числа іменники мають систему закінчень, Що попарно протиставляються в кож- н°Му відмінку:
країна — країни, країни — країн, країні — країнам, країну — країни, країною — країнами, у країні — у країнах.
Іменники, у яких не виявляються ознаки обчислюваності, мають лише однину або лише множину.
Іменники, що мають тільки однину
людство, рідня, учительство, ректорат, пір’я, листя, насіння.
вугілля, молоко, цукор, кисень, сметана, пиво, залізо, свинець.
Слова з абстрактним значенням: щастя, мудрість, істина, правда, співпраця, патріотизм, слава.
Власні назви:
Україна, Київ, Дніпро, Хрещатик, Богдан, «Літературна Україна». Ці іменники характеризує те, що вони можуть мати форму множини з погляду граматичного, але в мовній практиці немає потреби їх уявляти в певній кількості. З відповідною стилістичною метою їх інколи використовують письменники й журналісти (часто зі зміною лексичного значення): Є два мистецтва, що можуть поставити людину на найвищий щабель пошани: одне — мистецтво полководця, друге — мистецтво виразного оратора (Цицерон ).
Коло мого двору дві тополі. Коло мого двору дві журби (Нар. те.).
179
УКРАЇНСЬКА МОВА
Іменники, що мають тільки множину (множинні)
Назви конкретних предметів парної або симетричної будови: ножиці, двері, сани, ковзани, ночви, штани, окуляри, ворота, терези, вила, граблі, лапки, куранти.
Речовинні:
вершки, макарони, дріжджі, консерви, парфуми, ліки.
Назви сукупності людей і предметів (збірні):
діти, гроші, копалини, надра.
Назви часових понять, обрядів, процесів:
роковини, канікули, заручини, хрестини, входини, іменини, обжинки, приморозки, сутінки, заробітки, походеньки.
шахи, шашки, піжмурки.
Назви абстрактних понять (із суфіксом -ощ-):
заздрощі, ревнощі, хвастощі, лінощі, прикрощі, пахощі.
Чернівці, Черкаси, Суми, Борт- ничі, Жовті Води, Афіни, Карпати, Альпи, Піренеї, Кордильєри. Іменники такого типу в сучасній українській мові майже не утворюються. Досить часто вживаються множинні іменники прикметникового походження:
зернові, бобові, озимі, цитрусові.
Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається синтаксично
у закінченнях сполучуваних з ними слів:
нове кашне — нові кашне; ввічливий рантьє — ввічливі рантьє.
§57. Відмінок іменників
Категорія відмінка суто граматична. Нею виражається те чи інше відношення (часове, просторове, об’єктне тощо) іменника до інших слів у словосполученні й реченні.
У сучасній українській мові сім відмінків, кожний з яких відповідає на певне питання:
Називний — хто? що?
Родовий — кого? чого?
Давальний — кому? чому? Знахідний — кого? що?
Орудний — ким? чим?
Місцевий — (на) кому? (на) чому? Кличний
УВАГА!
У формі кличного відмінка (донедавна використовувався термін «клична форма») виступає найменування особи чи предмета, до яких звертаємося. Отже, тільки звертання, яке не є членом речення, стоїть у кличному відмінку.
Форми кличного відмінка І відміна
тверда група —о; мамо, сестро, школо, Ніно, Миколо;
м’яка група — -е (-є): земле, нене, мрІЄ> І Маріє, Софіє;
180
Гоаматика: морфологія, синтаксис
УВАГА!
Іменники в називному і кличному відмінках вживаються без прийменників, у місцевому — завжди з прийменниками. Решта відмінків (родовий, давальний, знахідний, орудний) можуть вжива- тись як з прийменниками, так і без них.
синтаксичний зв’язок з іншими словами:
цікаве інтерв’ю журналіста (значення називного відмінка); прочитав цікаве інтерв’ю (значення знахідного відмінка); задоволений своїм інтерв’ю (значення орудного відмінка).
§58. Відміни іменників
Зміну іменників за відмінками називають відмінюванням.
За належністю до певного роду та відмінковими закінченнями всі змінювані іменники поділяють на чотири типи відмінювання, або відміни.
, пестливі жіночі імена й назви жінок —ю: бабусю, матусю, Ганнусю.
відміна
, тверда група, зокрема із суфіксами -ик-, -ок-,
■к У: батьки, дядьки, братики, хлопчики:
, іншомовні іменники з основою на г,к,х —у: Людвігц, Джеку, Генріху, Фрідріху:
. мішана група з основою на шиплячий, крім ж,
-у: товарищи, викладачи. читачи. слухачу:
, м'яка група — -ю: краю, гаю, учителю, Сергію, Анатолію, Віталію, Василю;
тверда група, безсуфіксні іменники —е: дубе, вітре, брате, козаче, юначе, Павле, Іване;
тверда група, іменники із суфіксами -ист, -ор, -тор, -ер —е: ректоре, радисте, аматоре:
мішана група, власні та загальні назви з основою на ш, ж, дж, р —е: Тимоше. Довбише. каменяре, стороже.
відміна
Імена по батькові жіночого роду на -е: Любове, радосте, ноче; на -о: Галино Миколаївну Олено Олексіївно;
Імена по батькові чоловічого роду — : Іване Петровичу, Віталію Михайловичу.
Питання хто? кого? кому? тощо ставимо до назв істот, а питання що? чого? чому? — до назв неістот.
Називний відмінок називають прямим і в однині вважається початковою формою іменника.
Інші відмінки називають непрямими. Основні засоби вираження відмінкової форми:
рік-а, рік и, ріц-і, рік у, рік ою; берег, берег-а, берег-у, берег-ом;
без води, у воду, під водою, на воді.
Типи відмін
відміна
Іменники жіночого і чоловічого (спільного) роду із закінченням -а (я): книжка, ластівка, вежа, миша, воля, пісня, вишня, Микита, Ілля, невдаха, роззява.
відміна Іменники
чоловічого роду з нульовим закінченням: явір0, степ0, нарис0, край0, день0, снігур0, ключ0;
181
УКРАЇНСЬКА МОВА
чоловічого роду із закінченням -о: батько, дядько, Дніпро, Петро, Іванченко;
середнього роду із закінченням -о, -Є, -я:
слово, марево, сонце, плече, листя.
ІП відміна
Іменники жіночого роду з нульовим закінченням:
зустріч0, радість®, пам'ять®, СІЛЬ0, НІЧ0, любов 0, молодь®, Умань0. Прип’ять0, а також іменник мати.
відміна
Іменники середнього роду із закінченням -а- ( я ), при відмінюванні яких з’являються суфікси -ат-,
■ят-єн-:
лоша, курча, вовченя, ім'я, плем’я.
Примітка. До жодної з відмін не належать:
незмінювані іменники: бюро, візаві, конферансьє, какаду, рагу, ООН;
множинні іменники: окуляри, фінанси. збори, ковзани, ліки, іменини, канікули, Суми, Альпи;
субстантивовані іменники, що мають прикметникову форму: вартовий, черговий, майбутнє, колискова, учительська, Рильський, Багряний,
§59. Перша відміна іменників
Групи іменників І відміни
Залежно від кінцевого приголосного основи іменники І відміни поділя
ються на три групи — тверду, м’яку і мішану.
До твердої групи належать іменники з основою на твердий приголосний (крім шиплячого):
порада, весна, клятва, фірма, кобза, Ольга, Олекса, базіка, каліка, плакса.
До м’якої групи належать іменники з кінцевим м’яким приголосним основи:
тополя, пшениця, стаття, красуня, господиня, півонія, фантазія, суддя, рілля, Франція, Ілля, Марія, капризуля, розмазня.
До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий приголосний:
задача, круча, площа, суша, межа, груша, пожежа, калюжа, каша, мережа, паранджа, вельможа, листоноша.
МІРКУЙМО!
Злітають із прадавніх рушників,
На щастя звінчаних, червоні птииі.
І рідна пісня, як бджола в косииі.
Бере з душі напої для віків.
Д. Павличко.
У наведеному реченні до І відміни належать такі іменники:
птиця — м’яка група; пісня — м’яка група; косиця — м’яка група; бджола — тверда група;
душа — мішана група. _
182
Відмінок
|
Тверда
група
|
М’яка група
|
Мішана група
|
Однина
|
|
" Н.
|
книга
|
пісня, мрія
|
площа
|
Р.
|
книги
|
пісні, мри
|
ПЛОІЩ
|
д.
|
книзі
|
пісні мри
|
ПЛОЩІ
|
3.
|
книгу.
|
пісню, мрію
|
площу.
|
0.
|
книгою
|
піснею, мрією
|
площею
|
М.
|
(у) книзі
|
(у) пісні (у) мрії
|
(на) площі
|
Кл.
|
книго
|
пісне, мріє
|
площе
|
Множина
|
|
Н.
|
книги
|
ПІСНІ мрії
|
ПЛОЩІ
|
Р.
|
книг0
|
ПІСЄНЬ0, мрій0,
|
ПЛОЩ0
|
д.
|
книгам
|
пісням, мріям
|
площам
|
3.
|
книги
|
ПІСНІ, мри
|
площі
|
0.
|
книгами
|
піснями, мріями
|
площами
|
М.
|
(у) книгах
|
(у) піснях, (у) мріях
|
(на) площах
|
Кл.
|
книги
|
ПІСНІ мри
|
площі
|
Правопис відмінкових закінчень в однині
У родовому відмінку іменники твердої групи мають закінчення -и, а м’якої і мішаної -і (-Ї): групи, води, дзиґи, букви; яблуні, хвилі, матусі, кручі, вежі, Софії, Марії, Надії.
У давальному і місцевому відмінках у всіх групах закінчення -і (-Ї): групі, воді, букві, яблуні, хвилі, пручі, Марії, Софії, Надії.
Кінцеві приголосні іменників твердої групи г, к, х у цих відмінках чергуються із з, ц, с: допомога — при допомозі; рука — на руці; свекруха — свекрусі.
У знахідному відмінку твердої і мішаної груп закінчення у, а м’якої -ю: дочку, пальму, квітку, межу, душу, місію, сім’ю, історію, мелодію. В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -ою (будовою, стежкою, травою), м’якої і мішаної — -ею ( єю): чарівницею, лілією, Вікторією, листоношею, свічею, тещею.
У кличному відмінку іменники мають закінчення: тверда група — -о: дівчино, мамо, калино, Оксано, Миколо-, м’яка — -е ( є): мрійнице, зем ле, мріє, Маріє; пестливі іменники
м’якої групи ю: матусю, бабусю,
Ганнусю, Соню, Галю; мішаної е:
душе, круче, мише.
Особливості відмінкових закінчень у множині
У називному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -и, а м’якої і мішаної —і:
волошки, сосни, левади; тополі, краплі, ґаздині, груші, пущі.
У родовому відмінку іменники всіх трьох груп мають нульове закінчення: лип, хат, перемог, зірок, паляниць, їдалень, Євпраксій, задач, веж. Окремі іменники мають тільки закінчення -ів (суддів, старостів) або тільки -ей (мишей, свиней, сімей, статей).
Деякі іменники можуть мати паралельні форми: баб і бабів: губ і губів, легень і легенів.
УКРАЇНСЬКА МОВА
У частині іменників відбуваються певні зміни:
чергування голосних звуків [о], [е] з [і]:
дороги — доріг, борони — борін, ноги
але в деяких випадках чергування не відбувається: вод, печер, меж;
поява вставних голосних між двома приголосними основи: вітальні — віталень, сестри — сестер, вишні — вишень, загадки — загадок, сосни — сосон (і сосен), війни
У знахідному відмінку назви осіб мають нульове закінчення, спільне з родовим (зібрати хліборобів, спортсменок), інші назви мають закінчення, спільне з називним відмінком (зібрати групи, новини). У назвах комах та деяких тварин можуть бути паралельні форми: пасу овець і вівці, розвів бджіл і бджоли.
В орудному відмінку декілька іменників мають паралельні закінчення: сльозами — слізьми, свинями — свиньми.
Ряд іменників має лише закінчення ми:
людьми, дітьми, курми, гусьми.
У місцевому відмінку закінчення тільки -ях у м’якій та -ах — у твердій і мішаній групах: (по, на, у) землях, статтях, сім'ях, легенях, кручах, калюжах, листоношах, сторонах.
184
УВАГА!
Уникайте поширеної помилки — ненормативних закінчень у місцевому відмінку множини -ям, -ам: по селам, полям, дорогам.
У кличному відмінку іменники мають закінчення, спільне з називним відмінком множини:
жінки, українки, судді, лисиці, мрії, вежі.
|