У знахідному відмінку закінчення залежать від семантичного розряду іменника:
у назвах неістот — спільне з називним:
саджати сад, збирати урожай, відремонтувати трактор, тримати весло, помити вікно, зустріти сонце, розпалити вогнище;
у назвах істот — спільне з родовим: зустріти товариша, попросити батька, знайти кобзаря, побачити оленя, врятувати журавля. Проте в розмовно-побутовому стилі
в назвах конкретних речей паралель-
187
УКРАЇНСЬКА МОВА
но з формою називного відмінка вживається й форма родового відмінка (кількість таких іменників невелика): написати лист і написати листа; взяти плащ і взяти плаща; купити олівець і купити олівця. Орудний відмінок має закінчення -ом, -ем (-єм) залежно від того, до якої групи належить іменник. Твердої — -ом (директором, комітетом, журналом), м’якої і мішаної — -ем (-єм):
господарем, шахтарем, сторожем, гостем, секретарем, гаєм, обрієм, водієм, Анатолієм, Геннадієм. Іменники середнього роду на -я мають закінчення -ям:
значенням, навчанням, сумлінням, терпінням.
Місцевий відмінок відзначається синонімічними закінченнями -і (-Ї), -у (-ю), -ові -еві, (-єві):
закінчення -ові (-еві, -єві) властиві майже всім іменникам другої відміни (переважно в назвах істот), крім іменників середнього роду, що закінчуються на -я: на синові, на зятеві, при батькові, на коневі, на рушникові; зазначені іменники також мають поряд із цим закінчення -у(-ю): на сину, на зятю, при батьку, на рушнику; іменники чоловічого роду, що означають істот (не осіб), мають у місцевому відмінку однини поряд із закінченнями -ові, -еві(-єві) й
закінчення -і(-і): на коні, на ослі на тигрі;
закінчення -у переважає в іменниках із суфіксами -ик, -ник, ,-ок, -ак -к(о), -еньк(о);
при дощику, у годиннику, на держаку, у війську, у серденьку; проте наведені іменники можуть уживатися так само й з паралельними формами на -ові; на держакові, у військові, на ліжкові тощо.
також на -у ( ю) закінчуються односкладові іменники чоловічого роду з наголосом на закінченні: на снігу, на льоду, на лану, у степу, на краю, у гаю;
закінчення -і (-Ї) переважає тоді, коли при іменнику вживаються прийменники у (в), при, на:
на полі, у лісі, при домі, на обрїі, при факультеті; коли ж прийменник по — то вживаються закінчення -у (ю): по гаю, по краю, по університету, по коридору, по полю.
хитання спостерігається між закінченнями -у(-ю) та -і(-ї) під впливом наголосу (на торгу — на торзі , на лугу — на лузі, на краю
на краї) та прийменника по (по лісу — по лісі, по столу — 110 столі, по подвір’ю — по подвір’ї);
з прийменником по для позна* чення часу вживане тільки закіН' чення -і: по обіді, по закінченні.
Грама тика: морфологія, синтаксис
Перед закінченням -і приголосні г, к, х чергуються із з, ц, с: круг — у крузі, байрак — у байраці, Кременчук — у Кременчуці, горіх
у горісі, кожух — на кожусі.
Відмінкові закінчення іменників II відміни множини
У називному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -и (сніги, прапори, праліси, муляри, бори); -і (-Ї) іменники чоловічого роду м’якої та мішаної груп (лебеді, профілі, вівчарі, комарі, звичаї).
Іменники середнього роду всіх трьох груп закінчуються на -а (-я): вікна, дзеркала, гілля, знаряддя.
УВАГА!
При творенні називного відмінка множини деякі іменники втрачають суфікси -ин, -анин (-янин), -чанин:
селянин — селяни; громадянин — громадяни; слов’янин — слов'яни; киянин — кияни; вірменин — вірмени; болгарин — болгари; галичанин — галичани, але:
гРузин — грузини;
Циган — цигани;
°сетин — осетини; мордвин — мордвини.
Окремі іменники чоловічого роду твердої гРупи мають паралельні закінчення -и та -а. Рукави — рукава; вуси — вуса; грунти — гРунта (збірне); хлібі/ — хліба (збірне).
У деяких іменниках твердої групи спостерігається закінчення -і та чергування приголосних:
око — очі, вухо — уші ^частіше вуха), друг — друзі.
Деякі іменники середнього роду, що мають омонімічні закінчення в називному й знахідному відмінках, для підсилення множинності дістають наголошені закінчення:
весілля, свята і весілля, свята.
У родовому відмінку вживаються закінчення -ів ( їв): друкарів, атомів, кораблів, морів, почуттів, звичаїв, повір’їв, прислів’їв, обріїв, кілограмів, солдатів, полів (і піль).
Багатьом іменникам властиве нульове закінчення:
знань0, змагань0, облич0, сто- літь0, християн0, парафіян0, сіл0, слів0, чудес0, небес0.
І тільки окремі іменники чоловічого і середнього роду мають закінчення -ей:
коней, гостей, очей, плечей (і пліч). Давальний відмінок характеризується уніфікованим закінченням -ам ( лл):
студентам, професорам, інститутам, комп’ютерам, знанням, прислів’ям, почуттям.
У знахідному відмінку, як і в однині, назви істот мають закінчення родового відмінка (бачу синів, акторів, юристів, політиків, священиків, співробітників), а назви неістот
189
УКРАЇНСЬКА МОВА
називного (бачу клени, ліси, гриби, береги).
Проте назви деяких свійських тварин мають паралельні закінчення: напоїти коней і коні, запрягати волів і воли. Одноманітними закінченнями характеризується орудний відмінок:
-ами — для іменників твердої і мішаної груп (віршами, словами, мечами, бетонярами, зброярами);
-ями — для іменників м’якої групи (хлопцями, красенями, кобзарями, коренями, серцями, морями).
УВАГА!
Окремі іменники мають паралельні закінчення: крилами — крильми: колінами — коліньми: чоботами — чобітьми — чоботями: гостями — гіс- тьми: конями — кіньми: колесами — колісьми.
Закінчення -има властиве іменникам:
очі, уші, плечі — очима, ушима (частіше вухами), плечима.
У місцевому відмінку характерне закінчення -ах (-ях) для всіх груп і родів іменників другої відміни:
на шляхах, у переходах, на лугах, по узліссях, у проваллях, у календарях, при слюсарях, у гаях. Помилкове вживання: по лісам, по мостам, по переходам, по полям, по морям, по узгір’ям.
Закінчення родового відмінка іменників чоловічого роду II відміни однини
У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їх
нього значення мають закінчення -а -я, або -у, -ю.
Закінчення -а, -я
|