|
|
Скачати 5.43 Mb.
|
|
1. Основні компоненти змісту історичної освіти Зміст освіти, як зазначає відомий український дидактик О. Савченко, - головний засіб цілеспрямованого навчання. Сучасні погляди на його структуру передбачають такі складові: знання, вміння, навички, які відбивають досвід репродуктивної і творчої діяльності, а також емоційно-ціннісних відносин41. Відповідно зміст шкільної історичної освіти - один із компонентів процесу навчання історії, певна система історичної інформації, яка засвоюється у вигляді історичних знань, умінь і навичок, в яких особистість засвоює вже відомі способи діяльності, досвід творчої пізнавальної діяльності у розв'язанні проблем, що вирішувались людством у минулому, досвід ставлення до світу, до людей, до себе, що може забезпечити емоційно-ціннісний розвиток особистості (схема 2). *Подумайте Працюючи в малих групах, наведіть приклади навчального історичного матеріалу і способів діяльності учнів, які, на ваш погляд, відображають кожен із зазначених елементів змісту. Підготуйтесь до представлення результатів роботи в академічній групі. Одним із важливих завдань навчання історії є засвоєння учнями певної сукупності знань про історичне минуле, які складаються з 41 Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Абрис, 1997. - С 39^2. Схема 2. Основні елементи змісту шкільної історичної освіти Навчальний історичний матеріал складається з компонентів, які Притаманні самій історичній науці: історичних фактів і теорії, а також І пособів опрацювання історичного матеріалу, теоретичних і методологічних основ історії як науки (під ними розуміють основні принципи, підходи до вивчення історичного процесу, форми і способи науко-іюго пізнання). У процесі навчання учні насамперед засвоюють історичний матеріал, представлений двома основними компонентами: Історичними фактами і теорією. Оптимальне поєднання фактичного і теоретичного матеріалу в Кожному конкретному історичному курсі визначається з точки зору 52 53 методологічних положень про емпіричний і теоретичний рівні пізнання. Ще в 1950-х роках філософ В. Кедров і психолог С. Рубінштейн обґрунтували необхідність чітко розрізняти два способи узагальнення і відповідно два рівні пізнання: емпіричний і теоретичний. Пізніше логічну і психологічну сторони цих способів розробили М. Вахтомін, В. Давидов, В. Копнін, О. Леонтьев42. Історичні факти засвоюються учнями на так званому емпіричному рівні, тобто із зовнішньої сторони (що, хто, де, коли, як) у вигляді образів, картин історичного минулого. Теоретичний рівень пізнання історії передбачає осмислення внутрішньої сутності фактів і оволодіння системою наукових понять, висновків, зв'язків і закономірностей суспільного руху. Перевірте себе
2. Історичні факти і їх класифікація Слово «факт» походить від латинського «зроблене, те, що відбулося». В науці, зокрема історичній, факт - це дійсна, не вигадана подія; дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді; встановлене знання, що відповідає об'єктивній реальності і є матеріалом для певних висновків, доведень; реальність, дійсність, те, що об'єктивно існує43. Кожен історичний факт є неповторним, його не можна відтворити. У цьому специфіка історичного знання. У процесі пізнання історії факти є цінними не тільки самі по собі, вони необхідні для виявлення і визначення історичних зв'язків для їх узагальнення і засвоєння у системі. Узагальнення і систематизація фактів - це інструмент пізнання історії. Історичною наукою виявлено колосальну чисельність фактів, визначені їх час і місце здійснення. Конкретні дрібні факти минулого систематизовані, згруповані у значні історичні події, явища і цілісні історичні процеси. У повсякденному спілкуванні слова «факт», «подія», «явище» часто виступають синонімами. Проте з методичної точки зору (так само як і в історичній науці) вони розмежовуються: 42 Вахтомин Н.Н. Генезис научного знания. Факт, идея, теория. - М.: На ука, 1973; Гальперин П.Я. Введение в психологию. - М.: МГУ, 1976; Давы дов В.В. Виды обобщения в обучении. - М.: Педагогика, 1972; Копнин П.В. Диалектика как логика и теория познания. Опыт логико-гносеологического исследования. - М.: Наука, 1973; Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1977. 43 Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 1314.
* Подумайте Працюючи за методом уявного мікрофона, наведіть по декілька прикладів історичних фактів - подій, явищ, процесів. У разі виникнення складностей, скористайтесь підручниками для основної школи. За складом історичні факти можуть бути поділені на елементарні, прості й складні. У цьому випадку факти-процеси або факти-явища розглядаються як сукупність (цілісність) взаємопов'язаних фактів-по-дій, кожен з яких, у свою чергу, можна розкласти на ще більш дрібні і самостійні складові. Наприклад, такий складний факт-явище, як Велика Вітчизняна війна, є сукупністю відносно простих фактів-подій, серед яких оборона Одеси, Севастополя, визволення Києва, Карпатсь-ко-Ужгородська операція тощо. У свою чергу кожен із цих простих фактів складається з дрібніших, елементарних. Складні факти мають певну структуру і, як правило, складаються з типових, стійко повторюваних деталей, елементів:
Ці три групи фактів входять у число простих і елементарних, на які можна розкласти складні з метою більш глибокого і чіткого засвоєння їх школярами. Відносно прості історичні факти вивчаються в образній формі без попереднього розчленовування на складові частини. 44 Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 997. 54 55
*Подумайте Скориставшись підручниками для основної школи, за методом уявного мікрофона наведіть декілька прикладів історичних складних, простих і елементарних фактів. За характером дії історичні факти розподіляють на динамічні та відносно статичні. До першої групи відносять фрагменти реальності, які швидко розвиваються і суттєво змінюються за короткий період часу за принципом «було - стало тепер». їхній рух нагадує кінематографічну плівку. Наприклад, битва під Пилявцями у вересні 1648 р. До другої групи відносяться фрагменти реальності, які є відносно сталими у часі і просторі протягом достатньо довгого періоду часу (десятиріч, віків). Такі факти можна порівняти з фотографіями, це події, які «існують», які «є». Будівництво величезних пірамід для єгипетських фараонів, народні збори в Афінах, середньовічні ярмарки і т. п., повторюючись у своїх характерних ознаках і сюжетах, вони відтворюються у шкільних підручниках уже як узагальнений образ історичного минулого. Поєднуючи першу та другу характеристики фактів, можна сказати, що динамічні факти - це факти-події, а відносно статичні факти - це факти-явища. * Подумайте Скориставшись підручниками для основної школи, за методом уявного мікрофона наведіть по декілька прикладів динамічних і статичних фактів. Нарешті існує ще одна суто педагогічна типологія історичних фактів. Це головні та неголовні факти. Головними вважаються ті факти, які: 1) вплинули на розвиток суспільства, залишили значний слід у суспільному житті; 2) маючи об'єктивно велике історичне значення, передають основний фактологічний зміст історичної епохи, періоду; 3) у своєму змісті і зв'язках містять важливі теоретичні відомості, необхідні для формування у школярів історичних понять, світоглядних ідей, власної думки з приводу минулого; 4) відрізняються яскравістю, образністю, емоційністю і здатні залишити в душах учнів глибокий оральний слід, викликати особисте співпереживання, міцно закріпитись у пам'яті. Головні факти відбираються авторами підручників, програм як обов'язкові для засвоєння і підлягають ґрунтовному опрацюванню на уроці та закріпленню у вигляді яскравих, емоційно забарвлених уявлень у свідомості й пам'яті учнів. Кожен з них вивчається |К складний факт, на основі якого у школярів буде сформована шдіювідна «картина» минулого у всій її різнобарвності автентичних деталей місця, часу, побуту, одежі, портретів конкретних осіб чи типо-них представників епохи тощо. Неголовні історичні факти не вирізняються ані оригінальністю, ані яскравістю чи великим теоретичним потенціалом, що притаманні головним. Але вони необхідні в змісті навчального історичного матері-,і ну для локалізації головних фактів у просторі і часі, їхньої кількісної характеристики, для встановлення хронологічних зв'язків між основними подіями й тлумачення їх. Відповідно до неголовних історичних фактів відносяться:
Такі факти мають бути коротко, конспективно (наприклад, у вигляді таблиці) повідомлені учням для розкриття і полегшення засвоєння ними головних. Порівнюючи зміст навчального історичного матеріалу у різні роки, можна легко вияснити, що розмежування головних і неголовних фактів у ньому є дуже умовним і мінливим. Протягом тільки XX ст. в підручниках історії неодноразово відбувалася ревізія фактів: одні з них ставали «наріжними», «доленосними», «видатними» подіями в житті країни і світу, а інші відсувалися на задній план. Це природне явище, оскільки саме головні факти визначають певну тенденцію у розкритті історичного змісту у підручнику чи на уроці, суб'єктивну позицію автора, учителя, соціальне замовлення суспільства на виховання певного типу особистості. Навіть при прагненні автора підручника з історії до максимальної об'єктивності, він змушений відбирати той чи інший матеріал для вивчення, а отже - бути суб'єктивним. 'Подумайте За методом «мікрофона» наведіть приклади історичних фактів, яким випала подібна доля. Від чого залежали зміни їхнього статусу в шкільному курсі історії? * Подумайте Проаналізуйте в парах зміст будь-якого параграфа з підручника для основної школи. Виділіть в тексті головні і неголовні факти. По- 56 57 діліться своїми результатами з іншою парою. Працюючи в четвірках, визначте також суб'єктивізм автора у відборі фактів для цього параграфа. Спробуйте сформулювати, які цілі ставив автор, пропонуючи для вивчення саме цей факт як головний. Аргументуйте свої думки і представте їх групі. Для чого ж учителю історії потрібна настільки докладна і багатогранна характеристика історичних фактів? По-перше, оптимальне співвідношення фактів-подій, явищ і процесів у змісті навчального історичного матеріалу дозволяє побудувати процес вивчення історії так, щоб школярі познайомилися з яскравими, видатними фактами, але при цьому не «заблудилися» в їхньому хаотичному нагромадженні, побачили деяку повторюваність, аналогічність, закономірність історичних сюжетів, але при цьому не вдарилися в іншу крайність - соціологізаторство. ^По-друге, розгорнута класифікація історичних фактів допомагає об'єктивно визначити глибину їхнього вивчення в шкільних курсах історії: головні історичні факти включаються в зміст навчальних програм, підручників і уроків, розкриваються яскраво, ґрунтовно, докладно, тоді як неголовні історичні факти наводяться коротко, стисло або взагалі відсутні в змісті навчального матеріалу. По-третє, місце історичних фактів в ієрархії змістових компонентів визначає спосіб їхнього вивчення: головні історичні факти розкриваються за допомогою емоційних прийомів викладу й образної наочності; неголовні - «сухими», конспективними прийомами й умовно-графічними засобами. По-четверте, «положення» фактів диктує рівень їхнього пізнання: віднесені до розряду головних вивчаються і на емпіричному, і на теоретичному рівнях; до другого - переважно на емпіричному. По-п'яте, розрізнення головних фактів за змістом допомагає вибрати адекватні прийоми і засоби їх вивчення на емпіричному рівні, тобто такі прийоми і засоби, які дозволять учителю забезпечити оптимальні умови для їх засвоєння учнями. Наприклад, факти щодо навколишньої природи і матеріальних предметів яскраво розкриваються за допомогою картинного чи аналітичного опису та картинної наочності, учасники подій «оживають» в образній характеристиці й історичному портреті, динамічні факти розгортаються в сюжетній розповіді, кінофільмі тощо. По-шосте, віднесення досліджуваних фактів до тієї чи іншої групи дозволяє свідомо прогнозувати конкретні результати їхнього засвоєння учнями: в одних випадках на емпіричному рівні пізнання у дітей формуються яскраві, цілісні, емоційно розфарбовані образи і картини, в інших - лаконічні уявлення про основні риси, властивості, послідовність історичних фактів. Нарешті, по-сьоме, факти містять інформацію, яка дозволяє учням засвоїти досвід творчої пізнавальної діяльності у розв'язанні проблем, що вирішувались людством у минулому, а також досвід ставлення до світу, до людей, до себе, що забезпечує емоційно-ціннісний розвиток особистості. * Подумайте Проаналізуйте в парах зміст будь-якого параграфа з підручника для основної школи. Оберіть одне з наведених авторами тверджень щодо важливості знання класифікації фактів та її застосування. Спробуйте знайти в підручнику підтвердження авторської думки. Можливо аналіз підручника приведе вас і до інших висновків, зробіть та аргументуйте їх. Перевірте себе
|
|
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів "Правознавство.... Програма для загальноосвітніх навчальних закладів "Правознавство. Практичний курс" (авт. Ремех Т. О., Пометун О.І.) |
СТРУКТУРА науково-дослідницької діяльності навчально-виховного комплексу В НВК №2 науково-дослідницькою діяльністю охоплено 84 учнів. В школі І ступеня діє науковий осередок «Пошук» де задіяно 18 учнів.... |
|
Тема Завдання О.І. Пометун «Правознавство. Практичний курс.» Тема 13. Ст. 82. Завдання 1-3- письмово |
Навчальна програма «Правознавство (практичний курс)» для 9-х класів... Пометун Олена Іванівна – зав лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України, доктор педагогічних наук |
|
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ Підручник... Значення письма у навчанні іноземних мов. Цілі навчання письма в середній школі 186 |
Діагностика дослідження психологічної готовності дітей до навчання у школі Комплексна методика являє собою докладне практичне керівництво до дії шкільного ( дошкільного ) психолога. ) |
|
ЛЕКЦІЯ Тема: Методика здійснення профільного навчання в старшій школі Егоров О. Профильное образование: проблемы и перспективы // Народное образование. – 2006. – № – С. 32-36 |
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи правознавства... Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи правознавства (практичний курс) (авт. Ремех Т. О., Пометун О.І ) |
|
Методика навчання фізики як наука. Методологія педагогічних досліджень Актуальні проблеми методики навчання фізики Вступ. Методика навчання фізики як наука |
Принципи навчання у вищій школі Принципи (лат ргіпсіріит — основа, начало) навчання вищої школи — вихідні положення теорії навчання. Вони є загальним орієнтиром... |