57
57.Проблеми в системі «Особа - суспільство».
-демографічна проблема
-проблема освіти
-проблема охорони здоровя
-проблема культури
-проблема прав людини
Суть цих проблем виживаня особи у суспільстві.
|
9
9.Філософська думка Сократа, Платона, Аристотеля.
Сократ 5-4 ст.до н.е.він проголошував вищою мудрістю пізнання самого себе. «Пізнай самого себе».Сократ говорив про безсмертну душу,про коло космічних перетворень.Сократ вважав знання основою всього.Відомий вислів Сократа «Я знаю що я нічого не знаю, але я знаю більше ніж знають інші»
Платон-учень Сократа 5-4ст.до н.е Платон перейняв вченя Сократа але виробив свою проблематику проблеми ідеї.Відповідно до теорії людей Платона людина є основним елементом світу він говорив що тіло – це в’язниця для душі.Платон у 386р. до н.е. заснував в Афінах перший вищий навч.заклад «Академія»
Аристотель – 4ст. до н.е. учень Платона провчився в його академії 20р.Арістотель відкинув вченя Платона про ідеї.Платон мені друг але істина дорожче.Арістотель є засновником етики та формальної логіки.Арістотель виділяє 3 типи душі:
1.Рослина душа
2.Тварина душа
3.Розумна 9властива тільки людині).
Аристотель створив свій вищий навч.заклад 335р. до н.е. «ліцей»
|
11
11 .Середньовічна філософія та ЇЇ особливості.
Характ.рисою середньовічної ф-фії є геоцентризм.Теос-озн.Бог.
Свідської ф-ії не існувало її поглинула теологія.Середньовічна ф-ія розвив.у 2-х напр.:Патристика і Схоластика
Патристика (від лат.батько 2-7ст.н.е) – це сукупність ф-их дотрин христ. Мислителів 2-7ст.Найвізн.представники Квінт Тертуміян зокрема він говорив що за допомогою віри можна все зрозуміти.У його вченнях віра переважає над роздумом.
Від грец.схоластіхос(учений або шкільний) – це ф-ське вченя у якому поєднані релігійні філософські засади з логічними проблемами.
|
58
5 8.Проблеми в системі «Людина - природа».
-дефіцит відновлювальних та не відновлювальних природних ресурсів
-дефіцит енергетичних ресурсів
-дефіцит продовження ресурсів
-окологічні проблеми
Суть цих проблем виживаня особи у природі.
|
12
12.Філософське вчення Августина Аврелія(Блаженного) та Фоми Аквінського.
Августин Аврелій (Блаженний) він пристусував плотонізм для розбудови християнської теології.Він вважав що платонівські ідеї це думки бога що передували акт створеня світу.:
1з 7-12ст. 2.з 12-15ст
У перший підперіод домінували ідеї Августина Блаженного пов’язані із неоплатонізмом.У другому періоді з 12 по 15 ст.він характериз.поширеня ідеї Фоми Аквінського.Він пристосовує вченя Аристотеля для зміцненя католицизму.У Аристотеля він перейняв вченя про активну та пасивну матерії.Він виділяє 4 ступені буття:
1.Царство мінералів
2.Рослине царство
3.Тварине царство
4.Людина і розумна безсмертна душа.
Після Фоми Аквінського у кінцевий період середньовіччя розгорілась дискурсія між номіномістами та реалістами.Центральна проблема цієї дискусії природа загальних понять.
|
15
15.Емпіризм Нового часу.
16ст.період нового часу
Емпіризм(від гре.чутєвий) – це ф-ські думки яких говориться що наукове пізнання отримується з чуттєвого досвіду.Визнач.предст.був Фенсій Бекон.Осн.праці його про принципи і начала про якість та примноження наук і новим органом.
|
24
24.Сутність філософських поглядів Т. Г. Шевченка, І. Я Франка, Лесі Українки.
Т.Г.Шеченко у його духовні спадщині простежується суспільно-політична ф-ська думка.Основну увагу він приділяє людині та її внутрішньому світу.Неправда і неволя не є для нього загальними етичними поняттями.Щільне місце у нього займає ідея людської свободи.Він виступає за дружбу народів але за дружбу рівного з рівнем.
І.Франко його філософія базується на філософському матеріалізмі та ідеї розвитку природи та суспільства.У природі все віддається змінам.Особливе місце у його філософії займає проблема праці.Він говорить що поза природою немає пізнання.Виступав за реалізацію соціальних ідеалів.
Л.Українка у своїх ф-ських поглядах виходить з того що природа перебуває у постійних змінах.Вона не визнавала надприродніх сил та різко критикувала пасивне ставлення до дійсності на її думку ф-ія повина служити спрагі перетвореня світу.
|
63
63.Методи і принципи релігієзнавства.
Методи релігієзнавства - шляхи вирішення пізнавальних проблем у процесі вивчення релігій і вільнодумства.
Релігієзнавство використовує здебільшого три філософські методи:.
Діалектичний метод. Дає змогу розглядати процеси і явища релігії в динаміці їх становлення і розвитку, у їх взаємозв´язку між собою та з процесами і явищами інших сфер суспільного буття (філософії, політики, моралі, мистецтва тощо).
Феноменологічний метод. Порівняно з діалектичним є відносно новим. Він дає змогу проникнути до «чистої суб´єктивності» індивіда. Іншими словами, за допомогою певних засобів вияву сенсів він дає змогу співвідносити мотиви, уявлення, ідеї, мету віруючих.
Герменевтичний метод. Своїм корінням він сягає ще часів Середньовіччя, зокрема традицій екзегетики (розділу теології, який тлумачить Святе Письмо - Біблію). Метод охоплює систему різноманітних засобів пояснення сакральних текстів, творів отців церкви, релігійних авторів минулого, релігійних процесів і явищ загалом.
Принципи релігієзнавства - основоположні ідеї, що визначають смисл усіх інших понять і суджень у процесі пізнання релігії.
Принцип об´єктивності. Цей принцип, як основна методологічна засада будь-якого наукового знання, є відправним. Його сутність виражає вимога розглядати релігійний феномен таким, яким він є сам по собі, без будь-яких суб´єктивних інтерпретацій, емоційно-упереджених установок.
Принцип історизму. Вимагає, щоб об´єкт релігієзнавчого пошуку сприймався не як щось усталене й незмінне, а як те, що повсякчас змінюється, розвивається. Звідси вимога системності в його дослідженні: від з´ясування причин, умов, особливостей появи, етапів функціонування та їх взаємозв´язку і механізму змін до аналізу нинішнього стану об´єкта вивчення й передбачення, прогнозування майбутніх змін, тенденцій розвитку. Тобто принцип історизму вимагає вивчати релігійний об´єкт у розвитку, з урахуванням конкретних просторово-часових координат.
Принцип толерантності. Передбачає діалог релігійного й нерелігійного світогляду. Обидва типи світогляду мають низку спільних ознак, елементів (початкові інтегральні уявлення, поняття), ідей, що утворюють структуру, «будівлю» світоусвідомлення й світовідчуття; вони містять загальнолюдські елементи - об´єктивно - істинні знання, моральні уявлення, що виражають необхідні умови суспільного буття, загальнозначимі духовні цінності.
Принцип толерантності тісно пов´язаний із проблемою свободи совісті, ненасильствому,справах віри.
|
59
59.Можливі шляхи вирішення глобальних проблем.
1.Зміна характеру міжнародних відносин.
2.Формування нового планетарного світогляду.
3.Раціональне,оптимальне і ефективне використання НТП і сучасних технологій в гуманістичних цілях.
4.Формування координованої і екологічної політики держав в напрямку раціонального використання природніх ресурсів і застосування економічних безпечних технологій.
5.Забезпечення триєдності основних приорітетів світової політики:
-прав людини
-екологічних інтересів
-загально людських ціностей
6.Демографічна політика:
-політика щодо сімї
-молодіжна політика.
7.Екологічна політика.
|