ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ


НазваОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Сторінка1/7
Дата26.08.2013
Розмір1 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
  1   2   3   4   5   6   7


ПОЛТАВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра менеджменту

Шимановська-Діанич Л.М.

ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Опорний конспект лекцій

для студентів кооперативних вузів

спеціальностей: 7.0502.01 “Менеджмент організацій”

7.0502.06 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”

(Частина ІІ)



Підлягає поверненню до інституту
Примірник №


Полтава 2001

Основи менеджменту

Опорний конспект лекцій для студентів кооперативних вузів спеціальностей: 7.0502.01 “Менеджмент організацій”, 7.0502.06 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”


Автор: Шимановська-Діанич Л.М. к.т.н., доц.кафедри менеджменту Полтавського кооперативного інститут




Рецензенти: Маркіна І.А., к.е.н., доц. завідувач кафедрою менеджменту Полтавського кооперативного інституту

Вахтін С.Р. к.е.н., проф., декан факультету Економіки і менеджменту Полтавського кооперативного інституту

Текст лекцій розглянуто і схвалено на засіданні кафедри менеджменту Полтавського кооперативного інституту

25 грудня 2000 р., протокол № 6



Рекомендовано до видання і

використання в навчальному процесі вченою

радою Полтавського кооперативного інституту

“___”__________________ 2000 р.

протокол №______

Вступ


Перша частина опорного конспекту лекцій з курсу «Основи менеджменту» була присвячена розгляду питань, які характеризують соціально-економічну сутність менеджменту, еволюцію його розвитку як науки, практики та мистецтва управління, зміст та сутність управлінської діяльності менеджера, основні функції процесу управління сучасною організацією.

Друга частина опорного конспекту лекцій присвячена питанням здійснення процесу управління за рахунок прийняття та реалізації управлінських рішень, створення ефективної системи комунікацій, розглядаються питання створення груп та управління ними, влади та впливу, стилю керівництва та основ лідерства, груповим процесам – конфліктам, стресам та змінам, а також основам визначення ефективності процесу управління.
РОЗДІЛ 4. ЗВ,ЯЗУЮЧІ ЕЛЕМЕНТИ ПРОЦЕСУ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема. Управлінські рішення


ЛЕКЦІЯ. Управлінські рішення

  1. Поняття управлінських рішень, їх види.

  2. Підходи до прийняття управлінських рішень і вимоги до них.

  3. Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень




  1. Поняття управлінських рішень, їх види

Ні одна людина, що стає дорослою, не може не пізнати на практиці процес прийняття рішення. Здатність приймати рішення це вміння, що розвивається з досвідом. Кожен з нас на протязі дня приймає сотні, а на протязі життя тисячі і тисячі рішень.

Рішення – це свідомий вибір того, як себе поводити або яким чином міркувати в конкретних умовах.

Без прийняття рішень неможливо здійснити процес управління підприємством. Рішення є основою процесу менеджменту. Прийняття рішень – процес вибору курсу дій з двох або більше альтернатив. Якщо вибір зроблено – рішення прийнято.

Від прийняття рішення неможливо ухилитись, адже само по собі ухилення від прийняття рішення є також прийняттям рішення.

Один з мудреців сказав, що єдина реальна проблема в житті полягає в тому, щоб вирішити, що робити далі.

Рішення – це частина повсякденного життя. Деякі з них носять приватний характер і приймаються рефлекторно. Іноді ми витрачаємо непропорційно багато часу і уваги приймаючи рішення.

В управлінні прийняття рішень більш систематизований процес ніж у приватному житті. Приватний вибір перш за все впливає на особисте життя, а менеджери, вибираючи напрям дій не тільки для себе, але і для організації, сильно впливають на життя багатьох людей. Деякі управлінські рішення навіть змінювали хід історії.

Розглянемо основні види управлінських рішень.

По-перше, всі рішення можна розділити на дві групи: організаційні і персональні.

Організаційні – рішення, що приймаються менеджером в межах формальних рамок його офіційної влади і авторитету. Ціль організаційного рішення – забезпечити досягнення поставлених перед організацією завдань.

Персональні – рішення, що приймаються менеджером як приватною особою, у власних інтересах.

По-друге, всі організаційні рішення можна розділити на такі типи: запрограмовані і незапрограмовані.

Запрограмовані рішення – ґрунтуються на встановлені політики, правил і порядку. Тобто є певна послідовність кроків або дій, подібних до тих, що приймаються при вирішенні математичних рівнянь.

Незапрограмовані рішення – не обмежуються політикою, правилами і процедурами. Вони необхідні в ситуаціях, що є новими, внутрішньо не структурованими або пов’язаними з невідомими факторами.

По-третє, всі рішення можна розділити на декілька видів, за такими ознаками:

    1. Залежно від діапазону процесу прийняття рішень:

операційні – приймаються на середньому або низовому рівні управління, і є частиною короткотермінових планів

стратегічні – пов’язані з виникненням складних проблем і змін в оточуючому середовищі і приймаються на вищому рівні управління

    1. Залежно від терміну в процесі прийняття рішень:

дослідницькі – рішення, що приймаються в умовах достатньої кількості часу (наприклад маркетингові дослідження)

кризово-інтуітивні – спонтанні рішення, що приймаються як відповідь на конкретну загрозу

    1. Залежно від міри передбаченості:

рішення по вибору можливостей – приймаються менеджером, який шукає шляхи отримання фірмою прибутку

проблемно-вирішуючі рішення – приймаються у відповідь на конкретні проблеми (наприклад аварія)

4. Залежно від виду завдань, що вирішуються в організації:

кадрові, технологічні, технічні, господарські і т.ін.


  1. Підходи до прийняття управлінських рішень і вимоги до них

Розглядаючи процес прийняття рішень важливо враховувати два моменти. По-перше, приймати рішення відносно легко, але важко прийняти гарне і вірне рішення. По-друге, прийняття рішень – це психологічний процес, який іноді буває нелогічним, а іноді ґрунтується на почуттях.

Тому важливо визначити такі позиції в процесі прийняття рішень: для того, щоб прийняти гарне рішення, необхідно чітко визначити певний підхід і дотримуватись конкретних вимог.

Розглянемо найбільш характерні підходи до прийняття рішень.

    1. Централізований і децентралізований підхід.

Централізований підхід – більша кількість рішень приймається вищим рівнем управлінням.

Децентралізований підхід – передача відповідальності по прийняттю рішень на більш низький управлінський рівень.

    1. Груповий і індивідуальний підхід.

    2. Система участі і неучасті.

Система участі – процес консультацій і опитування думки інших, разом з тим, останнє слово залишається за менеджером.

    1. Демократичний і компромісний

Демократичний підхід передбачає прийняття рішень на користь більшості. Компромісний – знаходження консенсусу.

Все вище означене дозволяє сформувати в організації певну систему прийняття рішень, яка включає в себе різні типи і види рішень і різні підходи, щодо їх розробки і прийняття. Виділяють три системи прийняття рішень в організації, кожна з яких відповідає конкретним цілям діяльності організації і конкретній ситуації в якій приймається рішення:

Раціональна – все підпорядковано такому вибору альтернатив, які б дозволили отримати максимальну вигоду для організації.

Обмежена раціональність – вибрані рішення дозволяють отримати задовільну вигоду для організації

Політична – вибрані рішення задовольняють індивідуальні інтереси членів організації.

Рішення належать до творчих операцій в технології управлінських робіт. Вони визначають цілі і завдання діяльності колективу підприємства або окремих працівників. В процесі управління організацією керівництво приймає багато різних рішень, але вся ця різноманітність управлінських рішень повинна відповідати певним загальним вимогам.

До основних вимог, що висуваються до управлінських рішень, належать: наукова обґрунтованість, законність, повноважність, своєчасність, логічна послідовність (Табл.1).

Таблиця1. Вимоги до управлінських рішень

Вимоги

Характеристика

Наукова обґрунтованість

Відповідність рішення конкретним умовам, встановленим цілям і можливостям їх досягнення. Підвищенню обґрунтованості сприяє використання повної і достовірної інформації

Законність

Відповідність вимогам законодавчих актів: законів, статутів, постанов і т.ін.

Повноважність

Відповідність функціональним обов,язкам особи, яка їх приймає, в межах їх повноважень і компетентності

Своєчасність

Відповідність термінам вирішення проблем, що виникли

Логічна послідовність і лаконічність

Несуперечність рішень відносно раніше прийнятих, а також чіткість і ясність розуміння цілей і завдань виконавцями


  1. Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень

Оскільки управлінські рішення приймаються людьми і впливають на них, то при прийнятті рішень необхідно враховувати цілий перелік різноманітних факторів. Розглянемо найбільш характерні.

    1. Особиста оцінка керівника.

Соціально-психологічні дослідження довели, що на прийняття рішень впливають: вік керівника, його суб’єктивна оцінка якості або вигоди від рішення, система цінностей керівника.

    1. Середовище прийняття рішень.

Рішення приймаються в різних обставинах по відношенню до ризику. Традиційно ці обставини класифікують як умови визначеності, ризику і невизначеності. Рішення приймається в умовах визначеності тоді, коли керівник точно знає результати кожного з альтернативних варіантів. До рішень, що приймаються в умовах ризику належать такі, результати яких є невизначеними, але вірогідність кожного результату є відомою. Для цього важливо визначити рівень ризику. Рішення, що приймаються в умовах невизначеності, це ті випадки, коли неможливо оцінити вірогідність потенційних результатів. Як правило це рішення, що приймаються в обставинах що досить швидко змінюються. В цьому випадку керівник може використовувати дві основні можливості: спробувати отримати додаткову інформацію і ще раз проаналізувати проблему або діяти відповідно до попереднього досвіду.

    1. Інформаційні обмеження.

Іноді необхідна для прийняття рішення інформація недоступна або занадто дорога. Тому необхідно вирішувати, чи є вигода від додаткової інформації.

  1. Негативні наслідки

Необхідно не забувати про те, що виграш в одному завжди досягається в ущерб іншому.

  1. Взаємозалежність рішень.

Важливе рішення майже завжди вимагає сотні рішень менш значних.

ЛЕКЦІЯ. ПРОЦЕС РОЗРОБКИ, ПРИЙНЯТТЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

  1. Основні етапи розробки і прийняття управлінських рішень

  2. Моделі і методи розробки управлінських рішень

  3. Особливості групового прийняття управлінських рішень

  4. Організація виконання управлінських рішень

  5. Оцінка ефективності управлінських рішень




  1. Основні етапи розробки і прийняття управлінських рішень

В процесі управління менеджери приймають велику кількість управлінських рішень на всіх стадіях планування, організації, мотивації і контролю.

Управлінські рішення завжди пов’язані з необхідністю впливу на об’єкт управління з метою приведення його до бажаного стану, а в зв’язку з тим, що це потребує витрат часу, можна говорити про процес прийняття рішень.

На рис.1 показано, що початковий імпульс процесу прийняття рішення задає інформація про стан об’єкту управління.


Рисунок 1. Процес прийняття управлінських рішень

М – моделювання стану об’єкту управління

Р – розробка і прийняття управлінських рішень

В – організація виконання прийнятих рішень

Вплив здійснюється після розробки і прийняття відповідного рішення, яке у вигляді інформації подається до об’єкту управління. Таким чином процес прийняття управлінських рішень носить циклічний характер, а основним елементом цього процесу є проблема, тобто невідповідність фактичного стану об’єкту управління бажаному, або заданому, встановленій цілі або бажаному результату. Розробка плану дій щодо усунення проблеми – сутність процесу прийняття рішень.

Проблема завжди пов’язана з сукупністю умов або факторів які утворюють проблемну ситуацію. Саме тому, початковим етапом для процесу прийняття рішення є характеристика проблемної ситуації і факторів які до неї призвели.

Якщо проблема нескладна, а ситуаційні фактори відомі і ними можна управляти, то процес прийняття рішень може бути простим і швидким. В цьому випадку приймається рішення, яке на пряму впливає на об’єкт управління і призводить систему до бажаного стану. Наприклад: зламалось обладнання і відомі фактори, які призвели до цього (знос обладнання), то при наявності в цеху аналогічного обладнання у справному стані проблемну ситуацію (зрив виконання замовлення) можна вирішити шляхом заміни обладнання. На рис.2. представлено найпростішу схему процесу прийняття управлінських рішень.



Рисунок 2. Процес розробки і прийняття управлінського рішення

Якщо проблемна ситуація більш складна, фактори не так очевидні, а вирішення її є неоднозначним, процес прийняття рішення вимагає структуризації, яка дозволить визначити етапи і процедури, спрямовані на її вирішення. Більш детальна схема процесу розробки і прийняття управлінського рішення представлена на рис.3 де в складі основних етапів визначені процедури, що є необхідними для реалізації кожного етапу.

На етапі характеристики проблемної ситуації необхідно чітко визначити фактори, які до неї призвели, і в першу чергу з’ясувати чи є вони внутрішніми, чи зовнішніми.

Внутрішні фактори пов’язані з усією системою і це може призвести до організаційних змін самої системи управління.

Зовнішні фактори – є більш складними і впливають на загальне середовище організації.

Аналіз факторів дасть можливість визначити всі необхідні ресурси (в тому числі і час) з витратами яких буде пов’язано вирішення проблеми.

Етап формування рішення починається зі збору і обробки інформації, яка необхідна для розробки курсу дій. Як правило для складних рішень внутрішньої інформації недостатньо, тому необхідно час і ресурси для інформаційного забезпечення вирішення проблеми.

На етапі розробки курсу дій формуються критерії рішення – тобто показники і методи оцінки варіантів рішень, для того, щоб з декількох варіантів вибрати найбільш припустимі, а з них – найбільш корисні. Від цих критеріїв залежить якість рішень, і в кінцевому результаті ефективність і прибутковість організації. Критеріями можуть бути: термін окупності капіталовкладень, прирість доходів або прибутку, час і т.ін.


Рисунок 3. Структуризація процесу розробки і прийняття складних управлінських рішень

Необхідним елементом процесу прийняття управлінських рішень є оцінка тих наслідків до яких може призвести це рішення, тобто прогнозування його наслідків, що є досить складним і висуває високі вимоги до компетенції і особистих якостей осіб, що приймають рішення.

Як правило виділяють чотири рівня прийняття рішень (Рис.4):


Рисунок 4. Рівні прийняття управлінських рішень


  1. Моделі і методи розробки управлінських рішень

Різні методи прийняття управлінських рішень ґрунтуються на моделях.

Модель – це уявлення представлення об,єкту або системи ідей в деякій формі. Існує декілька причин, що обумовлюють використання моделювання при прийнятті рішень:

  • складність багатьох організаційних ситуацій, а модель дозволяє її спростити

  • неможливість проведення експериментів в реальному життя (ваготовлення зразків і перевірка їх в реальних умовах)

  • орієнтація управління на майбутнє і можливість за допомогою моделі його побачити.

Існує три базові типи моделей: фізична, аналогова і математична.

Фізична (описова або портретна) – зображує предмет або ситуацію, показуючи нам як вона виглядає.

Наприклад: копії авто-, літаків, зменшенне креслення заводу і т.ін.

Аналогова – зображення предмету, або ситуації іншими засобами. Наприклад: озеро на карті – голубим кольором; організаційна схема; графіки співвідношення різних показників діяльності підприємства.

Математична (символьна) – використання символів для характеристики об,єкта у вигляді математичних рівнянь.

На основі цих базових моделей розробляються різні типи моделей і методів прийняття управлінських рішень. Розглянемо найбільш типові з них.

Моделі.

  1. Теорія ігор – використовується для оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів. В бізнесі ігрові моделі використовують для прогнозування реакції конкурентів на зміну цін, збуту, нову продукцію. Ця модель використовується досить рідко.

  2. Теорія черг, або оптимального обслуговування – використовується для визначення оптимальної кількості каналів обслуговування споживачів відносно до їх потреб.

  3. Управління запасами – використовуються для визначення часу розміщення замовлень на ресурси і їх кількості, а також маси готової продукції на складах.

  4. Лінійне програмування – використовують для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих потреб.

  5. Імітаційне моделювання – імітація конкретного процесу і моделі, її експериментальне використання.

  6. Економічний аналіз – оцінка витрат, прибутків і рентабельності підприємства. Найчастіше використовують метод беззбитковості, тобто визначення крапки з якої підприємство стає беззбитковим.

Додатково до вищерозглянутих загальних моделей, керівники використовують різні методи обґрунтування і прийняття управлінських рішень.

Методи.

    1. Платіжна матриці – використовується тоді, коли керівник повинен вибрати, яка стратегія в найбільшій мірі буде сприяти досягненню цілей.

    2. Дерево цілей – схематичне уявлення проблеми прийняття рішення.

    3. Методи прогнозування – кількісні, якісні і неформальні. Кількісні методи – використовуються втому випадку, коли в минулому діяльність підприємства мала певні тенденції, які можна перенести на майбутнє. Наприклад: аналіз годинових рядків, причино-слідче моделювання (казуальне). Якісні методи – думка жюрі, сукупна думка збутовиків, модель очікування споживачів, метод експертних оцінок. Неформальні методи – вербальна інформація (усна), письмова інформація, промисловий шпіонаж.




  1. Особливості групового прийняття управлінських рішень

На даний момент не стоїть питання про те, яке рішення – колективне або індивідуальне є більш ефективним. Як правило, ефективне управління пов,Рязане з колегіальністю і спільним груповим рішенням питання всіма, хто має до нього будь-яке відношення.

Безумовно, є випадки, коли припускається прийняття рішення тільки керівником. Це виправдано тоді, коли:

  • керівник володіє більш широкими знаннями про предмет обговорення, ніж інші члени групи;

  • керівник впевнений у вірності рийнятого рішення і в нього немає ніяких сумнівів на цей рахунок;

  • рішення конкретного питання належить тільки до компетенції керівника;

  • прийняте рішення не принижує будь-чиїх інтересів;

  • відсутнія час для проведення дискусій;

  • є певні особливі причини, щоб проблему не робити предметом обговорення групою.

Аналіз умов групового прийняття рішень представлений в таблиці 2.

Таблиця 2. Перевірка доцільності різних дій при прийнятті управлінських рішень при взаємодії 1/0, 1\1, 1\всі

№№

Крітерії

Підхід

1\0, якщо

1\1, якщо

1\всі, якщо

1.

Чия проблема?

моя

його і моя

наша

2.

Фактор часу

час відсутній

час є

час є

3.

Компетентність

повна

низька

недостатня

4.

Збір інформації

немає необхідності

по вертикалі, або по горизонталі

необхідно і по вертикалі і по горизонталі

5.

Згода

неможливо досягти

можливо досягти

можливо досягти

6.

Критичний аналіз

ніхто не залучається

проблема стосується тільки двох

проблема має значення для всіх

7.

Значення для колективу

мале

мале

велике

8.

Залучення і внесок інших

не мають значення

суттєві, корисні

необхідні, суттєві

9.

Значення відносно інших

ніякого

має

має

10.

Розуміння іншими цілі

немає необхідності

необхідно

необхідно

11.

Координація зусиль

немає необхідності

по вертикалі, по горизонталі

по вертикалі, по горизонталі

12.

Зміни норм

недоцільно

недоцільно

доцільно



Якщо процес прийняття рішення носить груповий характер, то для цього формується спеціальна команда.

Команда – група людей, в кількості 5-10 чоловік, з різною підготовкою, знаннями, вміннями, психологічними особливостями, залучені з різних сфер професійної компетентності, з різних функціональних відділів організації.

Структура команди представлена на рис.7.

Після утворення команди слід дотримуватись таких правил функціонування команди (рис.5.).



Рисунок 5. Основні правила функціонування команди при розробці і прийнятті управлінських рішень

Процедура розробки і прийняття управлінських рішень при груповому методі представлена на рис.6.



Рисунок 6. Процедура розробки і прийняття управлінських рішень в групі



Рисунок 7. Організаційно-психологічна структура команди
Найбільш типові способи прийняття рішень в групах представлені в таблиці 3.

Таблиця 3.Типові способи прийняття рішень в групах

№№

Спосіб прийняття рішення

Характеристика

1.

Авторитарне

Рішення приймає авторитетна особа. Цей метод може призвести до досить розумних рішень, якщо до того як його прийняти заслуховується і враховується думка всіх членів групи Разом з тим, члени групи таке рішення не сприймають як своє.

2.

Непомітне рішення

При розробці такого рішення хтось вносить пропозицію, виникає дискусія, чіткої позиції ніхто свідомо не висуває і рішення виникає ніби-то само по собі, без його усвідомлення

3.

Рішення меншості

При розробці такого рішення меншість вносить свої пропозиції, інші вважають, що рішення прийняли під тиском. Разом з тим мовчання не є ознакою згоди, тому можуть виникати конфлікти.

4.

Компромісне рішення

В цьому випадку приймається рішення яке ніхто конкретно не пропонував, так зване середнє рішення.

5.

Рішення більшості

Це рішення вважається демократичним і успішним. Виникає воно як правило в результаті досить серйозного обговорення і голосування, з урахуванням думки багатьох осіб.

6.

Рішення взаєморозуміння

Таке рішення виникає в результаті дискусії, без голосування і як правило має досить чітке пояснення чому прийнято саме це рішення.

7.

Одноголосне рішення

Таке рішення є досить рідким випадком, тому що складно досягти повної одностайності.



  1. Організація виконання управлінських рішень


Організацію виконання управлінських рішень можна представити на рис.8.

Рисунок 8. Процес організації виконання управлінських рішень

Розглянемо деякі аспекти цього процесу.

Прийняте рішення потребує розробки чіткого плану дій, який би визначав і узгоджував конкретні заходи, терміни і напрями роботи щодо його реалізації. Доцільним є розробка плану-графіку реалізації рішення, чітко виділити в ньому основні етапи цього процесу і відповідальних осіб. Якщо рішення носить масовий характер то план-графік можна вивішувати на видному місці. Якщо рішення є поточним, то керівнику корисно складати для себе короткий план-графік його виконання.

Розділивши загальний обсяг робіт по виконанню рішень на окремі напрями і етапи, керівник повинен підібрати конкретних виконавців, визначаючи при цьому їх кількість, кваліфікацію, досвід і практичні навички виконання роботи.

На наступному етапі віддається конкретне розпорядження і здійснюється процес делегування повноважень щодо виконання рішення конкретним виконавцям.

Найбільш ефективними формами передачі доручень є порада і прохання. Разом з тим, враховуючи різний характер виконавців слід пам,ятати про те, що форми передачі доручень можна поділити на декілька категорій (Рис.9.):



Рисунок 9. Форми передачі доручень
Практика управлінської діяльності виділяє чотири типи працівників, що дає можливість визначити особливості їх інструктування щодо виконання прийнятого рішення (Рис.10.).



Рисунок 10. Характеристика типів працівників

При виконанні рішення можуть виникати ситуації, коли необхідно здійснити його регулювання або коригування. Це може бути пов,язано з поганою організацією виконання рішенння, різкими змінами обставин, недосконалістю самого рішення і т.ін. Для цього використовують такий метод як виробнича нарада.

  1. Оцінка ефективності управлінських рішень

Дієвість і ефективність управлінських рішень залежить від того наскільки вони якісно розроблені і реалізовані. Суттєвий вплив на це мають особисті якості керівника, стиль керівництва, стан інформаційної бази і рівень технічної оснащеності управлінської праці.

Якісним вважається рішення яке є науково обґрунтованим, тобто виходить з конкретних потреб системи , сприяє її прогресу і не має негативних наслідків; яке є несуперечним, тобто дозволяє підтримувати узгодженість між встановленими завданнями і методами їх реалізації, між цілями і ресурсами, між рішеннями які були прийняті перед цим; яке є чітким, змістовним і має точне формулювання; яке є економічним, тобто витрати на його розробку не є більшими ніж ефект від його реалізації; які є стабільними, тобто не потребують постійного коригування; які є результативними, тобто кінцевий результат відповідає встаовленій цілі.

Існують різні критерії оцінки ефективності управлінських рішень. В першу чергу це показники господарсько-фінансової діяльності підприємства. Крім того, це критерії якості самого рішення. Наприклад критерій, який характеризує ступінь досягнення встановленої мети. Він розраховується як відношення результату який був запланований до фактичного результату: Кд = Рп/ Рф.

  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Програма "Основи кадрового менеджменту" для професії "Офіс-адміністратор"
Сутність менеджменту персоналу й напрямки його розвитку. Менеджмент персоналу як суб’єктивне соціальне явище та сфера професійної...
Календарно-тематичний план "Основи кадрового менеджменту" для професії...
Теоретико-методологічні основи управління персоналом. Концепція управління людськими ресурсами
Екзаменаційні питання з дисципліни «Основи менеджменту»
Соціальна відповідальність як добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації
№1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 9
Навчальний посібник для студентів напрямів 100400 «Транспортні технології» і 050200 «Менеджмент організацій»
Дисципліна «Основи менеджменту» Форма контролю – іспит
Визначити суть та характерні особливості управлінських рішень, проаналізувати програмовані та непрограмовані рішення
ТЕМА Поняття і сутність менеджменту Обгрунтуйте необхідність існування...
...
ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Опорний конспект лекцій для студентів кооперативних вузів спеціальностей: 0502. 01 “Менеджмент організацій”, 0502. 06 “Менеджмент...
ПИТАННЯ НА ДЕРЖАВНИЙ ІСПИТ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ”
Дати визначення стратегічному менеджменту. Визначити сферу діяльності стратегічного менеджменту у малому, середньому та великому...
Кафедра менеджменту організацій МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
Рецензенти – завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, професор Школьний О. О. та доцент кафедри економіки Бурляй...
1 Охарактеризувати стратегічний аспект в управлінні та передумови...
Обґрунтувати зміст стратегічного менеджменту та складові системи стратегічного управління
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка