Основні типи мін, їх тактико-технічні характеристики та застосування в збройних
|
|
Скачати 1.87 Mb.
|
|
2. Виробництво та експорт протипіхотних мін Після підписання конвенції або прийняття власних законів 23 європейські держави припинили виробництво протипіхотних мін. Серед них: Албанія, Австрія, Бельгія, Боснія, Болгарія. Хорватія, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, ФРН, Греція, Угорщина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Іспанія, Швеція, Швейцарія і Великобританія (Білорусь, Кіпр і Україна також вважалися виробниками мін, але уряди цих країн заперечують це). Виробництво мін припинили також дві країни, які не підписали конвенцію - Ізраїль і Фінляндія, 17 із 36 держав - учасників конвенції - до її підписання не вживали ніяких заходів щодо обмеження виробництва і навіть не виступали з такими заявами. З 16 держав, які на сьогодні займаються виробництвом мін, сім знаходяться в Азії (Бірма, КНР, Індія, КНДР, Пакистан, Сінгапур і В‘єтнам), три - у Європі (Росія, Туреччина, СРЮ), три - на Близькому Сході (Єгипет, Іран, Ірак) і дві - на американському континенті (Куба та США). У Африці не залишилося жодної держави, що продовжує виготовляти міни. Деякі з перерахованих 16 держав у дійсності вже багато років не випускають протипіхотні міни. Їх зараховують до виробників тільки тому, що вони не ввели формального мораторію або не виступили з офіційними заявами про припинення виробництва. Так, США не виробляють міни протягом двох останніх років. Передбачається, що вже декілька років міни не виробляє і Сінгапур. В даний час єдиними виробниками мін у Азії залишаються Росія, Туреччина і СРЮ, хоча за даними деяких югославських джерел ця країна не випускає ППМ уже кілька років. Генеральний замовник протипіхотних мін у колишньому СРСР і в Російській Федерації - Управління начальника інженерних військ міністерства оборони. У СРСР існувало понад 20 заводів у структурі ВПК, які випускали складові частини або здійснювали збирання протипіхотних мін. З припиненням існування СРСР цей процес був порушений. Згідно з інформацією російських джерел станом на середину 1999 року, починаючи з січня 1998 року, в Росії припинено виробництво найбільш небезпечних для цивільного населення протипіхотних мін фугасної дії. Заводи, які здійснювали зборку цих мін, у даний час освоюють технології їх утилізації. Передбачається, що в експорті протипіхотних мін жодна з країн Азії зараз не бере участі. З 18 європейських країн, які у минулому експортували протипіхотні міни, 16 підписали Оттавську конвенцію. Росія офіційно оголосила мораторій на експорт мін, які не виявляються і не оснащені самоліквідаторами, а керівництво СРЮ офіційно заявило про припинення експорту ППМ. 3. Класифікація мінних полів Усі мінні поля поділяються на захисні, оборонні, загороджувальні, "турбуючі" і хибні. Вони можуть бути протитанковими, протипіхотними та змішаними. Захисні мінні поля: встановлюються на обмежений час і можуть зніматися своїми підрозділами. У своєму складі можуть мати: протитанкові, протипіхотні і сигнальні міни, які встановлюються в землю або на поверхні землі з маскуванням та для швидкого зняття своїми військами. Оборонні мінні поля встановлюються за стандартною схемою 1-4-8 (1 протитанкова, 4 протипіхотні осколкові, 8 протипіхотних фугасних мін), при цьому близько 5% протитанкових мін встановлюється в положення невилучення. Мінімальна глибина мінних полів не менше 100 м (бажано до 300-500 м). Загороджувальні мінні поля встановлюються перед всім фронтом за схемою 3-4-8 (3 протитанкові, 4 протипіхотні осколкові, 8 протипіхотних фугасних мін), при цьому 20% протитанкових мін встановлюються в положення невилученння. Застосовуються протитанкові, протипіхотні і сигнальні міни усіх типів. "Турбуючі" мінні поля: встановлюються на окремих ділянках, шляхах, об'єктах, спорудах тощо. Для зменшення можливостей виявлення та знімання таких полів широко використовуються міни-пастки. Основними способами встановлення мінних полів є: прискорений, завчасний і спеціальний. Прискорений спосіб - загородження встановлюються при наявності обмеженого часу на короткий термін, без використання стандартних схем і звичайно з металевих мін. Завчасний спосіб - встановлення мінно-вибухових загороджень при наявності часу. Мінування проводиться за стандартними схемами, всі міни встановлюються в землю. Спеціальний спосіб - мінування з повітря, а також мінування залізниць, шляхів, водних перешкод і різноманітних об'єктів. 4. Схеми встановлення мінних полів Більшість мінних полів встановлюється за стандартною схемою. Стандартна схема передбачає встановлення мінного поля, яке складається з декількох (не менше трьох) не паралельно розташованих смуг. Відстань між смугами повинна складати не менше 15 м. Кожна смуга складається з двох рядів (відстань між рядами 6 м), які утворюються з груп мін. В кожній групі може знаходитися від 1 до 5 мін. Непарні групи мін позначаються від противника. Групи мін розташовуються на відстані 6 м від центру до центру (так формується мінний ряд). Два паралельних ряди на відстані 6 м один від одного створюють мінну смугу. В більшості випадків перед мінним полем, встановленим за стандартною схемою, закладаються секції мін, які вводять в оману противника щодо схеми мінування і відстані між мінами. Секції являють собою перервану мінну смугу з такими самими групами мін, як і в основному мінному полі. Мінні поля можуть також встановлюватися рядами і блоками. Всі мінні поля, які встановлені на території, зайнятій своїми військами, мають огорожу, яка споруджується одночасно з встановленням мінного поля. Огорожа може складається з двох ниток колючого дроту, які знаходиться на відстані не менше 20 кроків від найближчих мін. На верхній нитці дроту з інтервалом 15 кроків закріплюються стандартні указки трикутної форми з написом "Міни".
Мал. 1. Стандартна схема рядного мінного поля
Мал. 2. Встановлення груп мін у мінній смузі
Мал. 3. Встановлення мінного поля за стандартною схемою 5. Технічні характеристики протипіхотних мін Протипіхотні міни призначені для ураження живої сили противника. За характером вражаючої дії, вони розділяються на фугасні, осколкові та кульові. Осколкові міни, в свою чергу, діляться на міни стаціонарного встановлення і, що вистрибують. За способом приведення в дію протипіхотні міни підрозділяються на керовані і некеровані.  Мал. 4. Класифікація протипіхотних мін Фугасні міни призначені для ураження живої сили противника дією продуктів вибуху при безпосередньому контакті міни з ціллю. Осколкові міни призначаються для ураження живої сили противника осколками, що утворюються при роздрібненні вибухом металевого корпусу міни або можуть бути заздалегідь виготовлені при виробництві міни у виді кульок чи циліндрів. Кульові міни призначені для ураження одного піхотинця вмонтованою в них кулею (через низьку ефективність вони не знайшли широкого застосування). Осколкові міни можуть встановлюватися також у керованому варіанті (в цьому випадку вони підриваються електричним способом по проводах). В залежності від характеру зони розльоту осколків вони діляться на міни кругового та спрямованого ураження. Під час вибуху мін кругового ураження горизонтальний кут розльоту осколків складає 360º. Міни кругового ураження можуть підриватися безпосередньо на місці встановлення або викидатися за допомогою викидного заряду і в наступному вибухати на визначеній висоті над поверхнею грунту. Під час вибуху мін спрямованого ураження осколки летять у визначеному напрямку. Горизонтальний кут розльоту осколків може складати від одиниць до декількох десятків градусів. В залежності від бойової обстановки, умов місцевості і конструктивних особливостей протипіхотних мін, вони встановлюються в грунт, на поверхню грунту, в сніг або з підніманням над поверхнею грунту (на місцевих предметах). 5.1. Міни виробництва колишнього СРСР 5.1.1. Фугасні міни Протипіхотна фугасна міна ПФМ-1С призначена для дистанційного мінування місцевості з метою ураження живої сили противника.
Вона складається з корпусу, заряду вибухової речовини (ВР) і підривника. Корпус представляє собою поліетиленовий балон із стабілізованим крилом. Підривник закріплений у корпусі міни кільцем і складається з механізму зведення, системи запобіжника, запобіжно-детонуючого пристрою, механізму самоліквідації, корпусу і допоміжних деталей. Вільний об’єм в середині балону заповнений зарядом рідкої ВР. Після викидання міни ПФМ-1С із касетних боєприпасів розкривається стабілізоване крило, що забезпечує їй достатню стійкість у польоті. Після падіння міни ПФМ-1С її підривник переводиться в бойове положення. При навантаженні на міну спрацьовує детонатор і заряд ВР. У випадку відсутності впливу навантаження на міну протягом визначеного часу - спрацьовує механізм самоліквідації. Основні тактико-технічні характеристики міни ПФМ-1С
Реактивний снаряд 9М27КЗ призначений для дистанційної установки мінних полів протипіхотними мінами ПФМ-1С. Використовується РСЗВ "Ураган".
Основні тактико-технічні характеристики реактивного снаряда 9М27К3
Протипіхотна фугасна міна ПМН призначена для мінування місцевості з метою ураження живої сили противника.
Вона складається з пластмасового корпусу, заряду ВР, натискного пристрою, спускового механізму, ударного механізму і запалу. Всередині корпуса є два канали: вертикальний і горизонтальний. У вертикальному каналі змонтований спусковий механізм. У горизонтальному - ударний механізм. Міна приводиться в бойове положення після висмикування захисної чеки. При цьому, через визначений час ударник впирається в бойовий виступ штока. При натисканні на міну, кришка і шток опускаються, бойовий виступ штока виходить із зачеплення з ударником. Ударник наколює капсуль-детонатор, який вибухає та ініціює вибух тетрилової шашки та заряду ВР міни. Основні тактико-технічні характеристики міни ПМН
Протипіхотна фугасна міна ПМН-2 призначена для мінування місцевості з метою ураження живої сили противника.
Вона складається з пластмасового корпусу, заряду ВР, натискного датчика та вбудованого підривника з пневматичним механізмом дальнього зведення. Основні тактико-технічні характеристики міни ПМН-2
|
Схожі:
|
4 : Тактико-технічне обладнання(призначення, технічні характеристики,... Тема 2 : Тактико-технічне обладнання(призначення, технічні характеристики, порядок проведення випробування ) |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття по технічній підготовці з радіотелефоністами... Тема: Тактико-технічні характеристики техніки та аварійно-рятувального обладнання, що знаходиться на озброєнні в гарнізоні |
|
План-конспект для проведення заняття по технічній підготовці з курсантами... Тема: Призначення, загальна будова, тактико-технічні характеристики спеціального устаткування автомобіля АРА-М. Правила і прийоми... |
Урок №6. Тема: Комп’ютерні мережі Мета: мати уявлення про призначення й основні характеристики комп’ютерних мереж; типи доступу до інформаційних ресурсів |
|
План-конспект уроку№1 Тема. Система бази даних, їх типи і характеристики.... Тема. Система бази даних, їх типи і характеристики. Завантаження, структура вікна Microsoft Access |
1. Типи роз'ємів та зчленування в трактах НВЧ. Їх характеристики... Типи хвилеводних переходів. Конструкція переходів, переваги та недоліки їх використання |
|
Технічні характеристики пакета Electronics Workbench |
1 Технічні характеристики пакету Він має ряд переваг, у порівняні з аналогічними програмними продуктами і широкий вибір можливостей |
|
ЗМ ІСТ ВСТУП РОЗДІЛ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІЛОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ РОЗДІЛ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІЛОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ |
4. Теоретичні основи виховання військовослужбовців Збройних Силах України СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua