|
|
Скачати 1.87 Mb.
|
|
Перелік умовних скорочень АА - армійська авіація АВВ - вертольотоносець АВЛ - легкий авіаносець АВБ - багатоцільовий авіаносець ад - авіаційна дивізія АК - армійський корпус АСУ - автоматизована система управління ОТЕС - Організація Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва АТР - Азіатсько-тихоокеанський регіон ББМ - бойова броньована машина БГ - гаубиця, що буксирується БМП - бойова машина піхоти БПА - базова патрульна авіація БПЛА - безпілотний літальний апарат БРДМ - броньована розвідувально-дозорна машина БРМ - бойова розвідувальна машина БРПЧ - балістична ракета, розміщена на підводному човні БТР - бронетранспортер БТС - багатонаціональні тактичні сили БТТ - бронетанкова техніка БУКЗР - бойове управління, контроль, зв’язок і розвідка ВМБ - військово-морська база ВМЗ - військово-морська зона ВМС - військово-морські сили ВО - виробниче об’єднання ВПБ - військово-повітряна база ВПК - воєнно-промисловий комплекс ВР - вибухова речовина ВТС - військово-технічне співробітництво ГАС - гідроакустична станція ГУО - головне управління озброєння ДВКД - десантний вертольотоносний корабель-док ДРЛВ - дальнє радіолокаційне виявлення ДТД - десантний транспорт-док ЕОМ - електронно-обчислювальна машина ЄБРР - Європейський банк реконструкції та розвитку ЄС - Європейський союз ЗА - зенітна артилерія ЗМУ - зброя масового ураження ЗРК - зенітно-ракетний комплекс ЗС - збройні сили КБ - конструкторське бюро КВА - керовані на відстані апарати КВТ - керований вектор тяги КІВ - кругове імовірне відхилення КНШ - комітет начальників штабів КП - командний пункт КРПБ ВД - крилата ракета повітряного базування великої дальності КМП - командування морських перевезень КОРВ - корвет КР - крейсер ЛАД - Ліга арабських держав МДК - малий десантний корабель МВФ - Міжнародний валютний фонд МНО - міністерство національної оборони МПТ - міністерство промисловості і торгівлі МТК - мінно-тральний корабель НВП - науково-виробниче підприємство НДДКР - науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи НДІ - науково-дослідний інститут НДХ - наддовгі хвилі НК - надводний корабель НКРС - некерований ракетний снаряд ОТР - оперативно-тактична ракета О та ВТ - озброєння та військова техніка ОНРС - об’єднана навігаційна і розвідувальна система ОР - отруйні речовини ПА - підводний апарат ПАА - Північноатлантична асамблея ПЗРК - переносний зенітно-ракетний комплекс ПДО - протидесантна оборона ПК - патрульний корабель ПРО - система протиракетної оборони ПТКР - протитанкова керована ракета ПТРК - протитанковий ракетний комплекс ПУ - пускова установка ПЧ - підводний човен ПЧА - атомний підводний човен ПЧАРБ - атомний підводний човен з балістичними ракетами РАС БО - ракетно-артилерійська система берегової оборони РЛС - радіолокаційна станція РПКСП - ракетний підводний крейсер стратегічного призначення РПГ - ручний протитанковий гранатомет РСЗВ - реактивна система залпового вогню РСМД - ракети середньої та малої дальності СВ - сухопутні війська САГ - самохідна артилерійська гаубиця СГ - самохідна гармата СтГ - станковий гранатомет СКЗ - система керування зброєю ССО - сили спеціальних операцій ТВД - театр воєнних дій ТЩ - тральщик УДК - універсальний десантний корабель ФАР - фазована антенна решітка ФР - фрегат ШК - штабний корабель ЕМ - есмінець ВСТУП Мінно-вибухові загородження (МВЗ) складають основу інженерних загороджень. Це обумовлено їх високою бойовою ефективністю, масовістю і швидкістю установки, а також можливістю маневру в ході бойових дій. Ефективність застосування МВЗ оцінюється, по-перше, втратами, яких зазнав противник при їх подоланні, і, по-друге, затримкою на загородженнях та зниженням темпу його просування. Обидва ці чинники сприяють відбиттю атак або зриву наступу противника. За наявними даними, втрати армії США на мінах в ході в‘єтнамської війни склали близько 70% від загальних втрат. У корейській війні цей показник перевищував 50%. “Мінна війна” на гірських дорогах Афганістану також призводила до досить великих втрат особового складу і техніки воюючих сторін (до 67%), особливо на початковому етапі бойових дій. Темп просування колон по замінованих дорогах не перевищував 3-5 км/год. Швидке зростання ефективності МВЗ останнім часом пов‘язується з прийняттям на озброєння нових зразків мінно-вибухових засобів і з подальшою розробкою засобів їхнього бойового застосування. Поява систем дистанційного мінування (СДМ) внесла корінні зміни в теорію та практику застосування загороджень, а саме: оперативність їх застосування та можливість впливати на всю глибину бойових порядків військ противника, використовуючи авіацію і ракетно-артилерійські системи із здійсненням оперативного прикриття підрозділів і об'єктів мінними полями; керовані терміни дії встановлених загороджень (терміни самоліквідації мін), що забезпечують свободу маневру для своїх військ і розширюють коло завдань, покладених на загородження. СДМ можуть застосовуватися не тільки в обороні, що було традиційним, але й у наступі, при відході (для затримки підрозділів противника, що переслідують), а також в інших видах бойових дій і оперативно-тактичних ситуаціях. Для МВЗ, в залежності від умов місцевості, оперативно-тактичної обстановки і виконуваних завдань, застосовуються такі типи мін: протитанкові, протипіхотні, спеціальні, а також підривні заряди (у тому числі кумулятивні, спеціальні). За досвідом війн (локальних конфліктів) масштаби застосування мінно-вибухових загороджень в усіх видах бойових дій постійно зростають. За прийнятою класифікацією мінно-вибухові загородження поділяються на: протитанкові, протипіхотні, протитранспортні, протидесантні та річкові. Вони можуть створюватися на суші, на водних перешкодах та морському узбережжі. В ряді країн світу триває розробка мін, які призначені для ураження повітряних маловисотних цілей (вертольотів, крилатих ракет, літаків, безпілотних літальних апаратів тощо). Застосування цих боєприпасів дозволить розширити діапазон застосування мінно-вибухових загороджень на повітряний простір. Міни різного призначення на сьогодні досягли такого рівня розвитку і поширення, що стали специфічним видом зброї. Вони перестали бути зброєю тільки інженерних військ , а тому широко застосовуються в артилерії, ракетних військах та авіації. В арміях багатьох країнах світу міни входять до боєкомплектів ракетно-артилерійських систем, а також стали складовою частиною і засобом озброєння різноманітних повітряних носіїв (літаків, вертольотів, безпілотних літальних апаратів тощо). Розроблено та постійно вдосконалюються касетні бойові частини з мінами для крилатих ракет, оперативно-тактичних та тактичних ракет.
За даними ООН і Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), на територіях більше 60 країн світу на сьогодні встановлені і знаходяться в бойовому положенні більше 110 млн. мін. Ще близько 100 млн. мін готові до застосування і зберігаються на військових арсеналах, складах і базах, причому найбільшої інтенсивності процес застосування МВЗ набув в останні 20 років. Темпи мінування значно випереджають темпи і технічні можливості розмінування. За даними ООН, тільки за 1993 рік було встановлено 3 млн. нових мін, а знешкоджено всього лише 100 тисяч. Довідково: Процес знешкодження мін протікає повільно і потребує значних фінансових та матеріально-технічних витрат. При тому, що собівартість міни становить 3-30 дол. США, на її знешкодження потрібно до 300-1000 дол. США. За попередніми оцінками витрати на розмінування встановлених на сьогодні мін перевищать 33 млрд. дол. США і при теперішніх темпах розмінування на це буде потрібно більше тисячі років. На кожних 48 жителів планети (або на кожних 16 дітей) припадає приблизно одна міна, а в Анголі та Камбоджі кількість мін перевищує число жителів. Щотижня в результаті підривів на мінах гинуть або стають інвалідами біля 800 чоловік. Найбільш гостро мінна проблема розглядається у В‘єтнамі (до 35 млн. мін), Анголі (до 15 млн. мін), Афганістані (до 10 млн. мін), Камбоджі (до 10 млн. мін), Іраку /Курдистан/ (до 10 млн. мін.), БіГ (до 6 млн. мін), Хорватії (до 6 млн. мін), Мозамбіку (до 3 млн. мін), Еритреї, Сомалі, Судані та Південному Лівані (по 1 млн. мін) . Не меншу гостроту мінна проблема набуває і на території колишнього СРСР, де в 90-і роки виникла низка збройних конфліктів, які супроводжувалися широким застосуванням МВЗ, у тому числі, протипіхотних. За масовістю застосування МВЗ і ступенем небезпеки їх для мирного населення слід зазначити збройні конфлікти в Чечні, Таджикистані, Грузії і Придністров‘ї. Основними характерними рисами цих конфліктів є: масове та, в основному, безконтрольне застосування мін неурядовими формуваннями без складання звітних документів і без зняття МВЗ по закінченні бойових дій; широке застосування не тільки табельних інженерних боєприпасів, але і саморобних вибухових пристроїв та артилерійських і авіаційних боєприпасів в цілях мінування; ведення в ході збройних конфліктів “дорожньої мінної війни” (встановлення мін і фугасів переважно на шляхах прямування військ), а також мінування цивільних і промислових об‘єктів, у т.ч. з використанням заборонених Женевською конвенцією (1980 р.) мін-пасток, “сюрпризів” тощо. Застосування мін та інших вибухових пристроїв набуло масового характеру з початком збройного конфлікту в Чеченській Республіці. Головним чином міни і фугаси застосовувалися бойовиками для “турбуючого” мінування і завдання втрат об’єднаному угрупованню федеральних військ (ОУФВ). В міру того як розростався конфлікт та отримували бойовики зовнішню допомогу, тактика і прийоми мінування змінилися. У 1996 році цей процес переріс у справжню “мінну війну”, яка змусила федеральні війська вживати цілий комплекс заходів протидії для зменшення втрат особового складу і техніки. Протиборчими сторонами найбільш широко застосовувалися міни ПМН, ПМН-2, ОЗМ-72, МОН-100, МОН-200 та ручні гранати з саморобними розтяжками. При цьому звітні документи про встановлені боєприпаси бойовиками не складалися. Частина встановлених бойовиками мін на головних шляхах пересування військ була виявлена і розмінована підрозділами інженерних військ із складу ОУФВ, однак випадки підриву на невиявлених боєприпасах тривають. Федеральними військами в ході збройного конфлікту в Чечні в 1994-96 рр. міни застосовувалися тільки для прикриття позицій військ, базових районів і блокпостів. В основному, встановлювалися керовані мінні поля і групи мін з табельних возимих комплектів протипіхотних мін ВКПМ-1 та ВКПМ-2 та комплектів керованого мінного поля КМП-3. В них застосовувалися протипіхотні осколкові міни ОЗМ-72 і МОН-50. Менше застосовувалися фугасні міни ПМН-2 і ПФМ-1С. Широко використовувалися сигнальні міни, які ставилися на підступах до мінних полів або безпосередньо перед об'єктами, що охоронялися. Спрацьовування цих мін сигналізувало про появу бойовиків. В період виводу військ з території Чечні у вересні-жовтні 1996 року, за заявами російських військових, всі встановлені мінні поля були зняті або знищені, про що комісіями військових частин були складені спеціальні акти. В ході антитерористичної операції, яка проводиться федеральними військами на території Чечні з 1999 року, мінно-вибухові загородження також застосовувалися як федеральними військами, так і чеченськими формуваннями. Затяжний характер бойових дій у Чечні, специфіка їх ведення, перманентна нестабільність обстановки в регіоні, а також особливості фізико-географічних умов безпосередньо вплинули на характер і розмах так званої “мінної війни”, яка в загальному розумінні передбачає необмежене за масштабом, місцем, часом і формами бойових дій застосування стандартних мін та інших вибухових пристроїв. Якщо в період з серпня 1999 року по березень 2000 року різноманітні мінно-вибухові загородження (МВЗ) чеченськими бойовиками застосовувались порівняно обмежено, то, починаючи з квітня 2000 року їх діяльність в цьому напрямку стала більш активною. Загалом, “мінна війна” на території Чечні носила імпульсивний характер і визначалась такими особливостями: замість традиційних мінних полів, які складають основу класичної системи мінно-вибухових загороджень, найбільш розповсюдженим було застосування керованих і некерованих фугасів, окремих мін і груп мін, а також ручних осколкових гранат, встановлених з розтяжками; основна маса МВЗ ставилась на автомобільних і залізничних шляхах пересування: таким чином велась “дорожня мінна війна”; головним засобом ведення “мінної війни” стали не стандартні інженерні міни (протипіхотні і протитанкові), а артилерійські і авіаційні боєприпаси, ручні гранати, пристосовані за допомогою підривних пристроїв як “фугаси-пастки”. Найбільш активна фаза “мінної війни” розпочалась влітку 2000 року, коли підрозділи федеральних військ втрачали внаслідок підривів на встановлених бойовиками вибухових пристроях до трьох одиниць техніки щоденно. Обсяг застосованих з обох конфліктуючих сторін МВЗ, як один із основних параметрів ведення “мінної війни”, складався, в основному, з протипіхотних і протитанкових мін російського виробництва, великої кількості саморобних вибухових пристроїв, а також вибухонебезпечних предметів (боєприпасів), які не розривались і залишались на грунті після бойових дій. Як основний засіб прикриття базових районів, блокпостів і інших важливих об’єктів федеральні війська широко застосовували возимі комплекти протипіхотних мін ВКПМ-1 і ВКПМ-2. Крім того, з комплектів КМП-3 встановлювались керовані мінні поля в комплексі з сигнальними мінами і невибуховими загородженнями (МЗП, дротовими парканами тощо). Наприклад, для прикриття базового району мотострілецького полку могли бути використані два комплекти КМП-3, вісім ВКПМ-1(2), близько 200 сигнальних мін та 50 пакетів МЗП. В деяких випадках встановлювались мінні поля з використанням протипіхотних мін ОЗМ-72. Для чеченських збройних формувань (ЧЗФ) характерно застосування різного роду фугасів і окремих мін, а інколи - примітивних змішаних мінних полів, реальний обсяг яких оцінити досить важко. Як правило, саморобний керований фугас, встановлений бойовиками, міг складатись з одного чи декількох артилерійських снарядів калібру від 85 до 152 мм, основного і додаткового електродетонаторів та лінії управління. Як лінії управління використовувались дроти від протитанкових керованих ракет (ПТКР). Виготовлення і встановлення фугасів проводилось таким чином, щоб під час вибуху формувався потужний і спрямований осколковий потік та ударна хвиля в радіусі до 70 м. Найчастіше встановлення керованих фугасів здійснювалось обіч доріг на відстані 2-8 м від проїзної частини. Віддалення від місця встановлення фугасу до місця, де пересиджував бойовик, який вів спостереження і приводив в дію вибуховий пристрій, могло складати від 300 до 600 м. Велика кількість подібних фугасів могла встановлюватись на поверхні грунту чи в грунті з товщиною маскувального шару від 5 до 20 см. Іноді вибухові пристрої встановлювались в розбитій техніці, кинутій обіч доріг; в гірській місцевості - в кронах дерев, на кам’янистих схилах та у воді. В населених пунктах практикувалось використання вибухових пристроїв, які приводяться в дію від електромережі, встановлення фугасів всередині стовпів освітлення та інших місцях. По можливості, встановлені вибухові пристрої прикривались вогнем зі стрілецької зброї, гранатометів, що значно ускладнювало їх знешкодження. В більшості випадків вибухові пристрої встановлювались на невилучення. Інструкторами мінно-вибухової справи виступали бойовики, які отримали відповідну підготовку в тренувальних таборах одного з найвідоміших лідерів сепаратистів Хаттаба. Протидія підрозділів федеральних військ діям бойовиків у “мінній війні” організовувалась та здійснювалась з урахуванням досвіду ведення бойових дій у Афганістані і під час “першої чеченської кампанії”. Зокрема, з метою забезпечення безперешкодного пересування військових колон, обрані маршрути їх руху “розбивались” на ділянки відповідальності частин, які постійно чи тимчасово дислокувались поблизу того чи іншого шляху та наявними силами і засобами періодично здійснювали перевірки доріг щодо наявності мінно-вибухових пристроїв. Безпосереднє забезпечення пересування колон здійснювалось загонами забезпечення руху. У склад групи інженерної розвідки і розмінування могли включатись танк з мінним тралом чи бойова машина розгородження (БМР), а також інженерно-саперне відділення на БТР. Подібні групи перевіряли маршрути двома основними способами: там, де застосування противником МВЗ малоймовірно - на техніці без спішування, візуально, вишукуючи демаскуючі ознаки МВЗ, та з ходу розстрілюючи підозрілі предмети з гарматно-кулеметного озброєння; на ділянках, де можливість встановлення вибухових пристроїв підвищувалась, - у пішому порядку з ретельною перевіркою маршруту і прилягаючої до нього місцевості у смузі до 40-50 м. Для запобігання вибухам радіокерованих фугасів у склад груп розвідки і розмінування входила техніка, обладнана передавачами завад РП-377Б. Загалом, з початку операції на території Чечні за станом на червень 2000 року в результаті діяльності федеральних військ щодо протидії бойовикам у “мінній війні” та знешкодження боєприпасів, які не розірвались під час ведення бойових дій, було виявлено та знешкоджено понад 8 тис. вибухонебезпечних предметів, в тому числі: інженерних мін - понад 500; артилерійських боєприпасів - понад 3 тис.; авіабомб - близько 30; мінометних мін - понад 1 тис. В ході збройного конфлікту в Таджикистані міни почали застосовуватися російськими військами у великих кількостях після трагічних подій липня 1993 року (розстрілу моджахедами прикордонної застави Московського прикордонного загону). В ході реалізації термінових заходів в липні-серпні 1993 року були заміновані можливі шляхи переходу бойовиками державного кордону, підступи до прикордонних застав та інші важливі в географічному положенні об’єкти. При цьому застосовувалися міни ОЗМ-72, ПМН-2 та ПФМ-1С. За наближеними оцінками, загальна кількість встановлених мін на території Таджикистану може досягати до 100 тис. штук. В зоні грузино-абхазького збройного конфлікту у 1992-93 рр. було встановлено понад 80 тис. різноманітних мін. Вони встановлювалися обома протиборчими сторонами. В основному застосовувалися протипіхотні міни ПМН, ПМН-2 та протитанкові - ТМ-57 і ТМ-62, а також саморобні фугаси керовані по радіо або по проводах. При цьому терористичними групами мінувалися дороги з твердим покриттям, будинки, які були придатні для розміщення особового складу, стежки, броди через ріки тощо. У 1998 році в зв‘язку з обстрілами і нападами на миротворчі пости, КПП, райони розташування військ почалося застосування протипіхотних мін і російським миротворчим контингентом з метою підсилення прикриття цих об‘єктів. З огляду на складність політичної обстановки в регіоні, напередодні мінування були сповіщені адміністрація і населення грузинської та абхазької сторін. Міни встановлювалися тільки в керованому варіанті з використанням комплектів ВКПМ-1 і ВКПМ-2, при цьому місце встановлення мін позначалося знаками з написом “Міни”. Навіть, незважаючи на те, що застосування мін носило одиночний характер (реально було прикрито усього 3 пости миротворчих сил, а на інших проведена тільки рекогносцировка), воно зіграло позитивну роль і інтенсивність впливу терористичних груп на позиції миротворців значно знизилася. В ході збройного конфлікту в Молдові міни застосовувалися, в основному, на території Придністров‘я, хоча мінування деяких ділянок проводилося і на правому березі Дністра. Обидві конфліктуючі сторони застосовували наявні в них боєприпаси (в основному протитанкові міни ТМ-57 і ТМ-62, протипіхотні міни ПМН, ПМН-2, ОЗМ-72 МОН-50, МОН-100, МОН-200) з метою прикриття території та важливих об‘єктів. Загальна площа замінованої території перевищувала 70 км2. |
|
4 : Тактико-технічне обладнання(призначення, технічні характеристики,... Тема 2 : Тактико-технічне обладнання(призначення, технічні характеристики, порядок проведення випробування ) |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття по технічній підготовці з радіотелефоністами... Тема: Тактико-технічні характеристики техніки та аварійно-рятувального обладнання, що знаходиться на озброєнні в гарнізоні |
|
План-конспект для проведення заняття по технічній підготовці з курсантами... Тема: Призначення, загальна будова, тактико-технічні характеристики спеціального устаткування автомобіля АРА-М. Правила і прийоми... |
Урок №6. Тема: Комп’ютерні мережі Мета: мати уявлення про призначення й основні характеристики комп’ютерних мереж; типи доступу до інформаційних ресурсів |
|
План-конспект уроку№1 Тема. Система бази даних, їх типи і характеристики.... Тема. Система бази даних, їх типи і характеристики. Завантаження, структура вікна Microsoft Access |
1. Типи роз'ємів та зчленування в трактах НВЧ. Їх характеристики... Типи хвилеводних переходів. Конструкція переходів, переваги та недоліки їх використання |
|
Технічні характеристики пакета Electronics Workbench |
1 Технічні характеристики пакету Він має ряд переваг, у порівняні з аналогічними програмними продуктами і широкий вибір можливостей |
|
ЗМ ІСТ ВСТУП РОЗДІЛ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІЛОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ РОЗДІЛ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІЛОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ |
4. Теоретичні основи виховання військовослужбовців Збройних Силах України СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ |