|
|
Скачати 2.31 Mb.
|
| Євген ПЕТРЕНКО, к. і. н. Джерела 1. Яворницький Д. Українсько-руське козацтво перед судом історії // Україна. – К., 1991. – С. 21. 2. Аркас М. Історія України-Русі. – СПб., 1908. – С. 357. 3. I ПСЗ – Т. XXII, № 16605, п. 4. 4. Щербина Ф. История Кубанского казачьего войска. – Екатеринодар, 1910. – Т. I. – С. 500. 5. Потто В. Кавказская война в отдельных очерках, эпизодах, легендах и биографиях. – СПб., 1887. – Т. I. – Вып. I. – С. 110 – 111. 6, 7.Стороженко Н. К истории малороссийских казаков в конце XVIII и вначале XIX века. – К., 1898. – С. 41. 8. Медунина В. О вольных россиянах, не знавших крепостного ярма // Кубань. – 1991. – № 1. – С. 55. 9. Короленко П. Двухсотлетие Кубанского казачьего войска 1696 – 1896 // Исторический очерк. – Екатеринодар, 1896. – С. 25. 10. Короленко П. Вказана праця. – С. 16. 11. I ПСЗ – Т. XXII, № 16605, п. 4. 12. Фелицын Е. Кубанское казачье войско 1796 – 1888 гг. // Сборник кратких сведений о войске. – Воронеж. – 1888. – С. 49. 13. I ПСЗ – Т. XXIII, № 17055; – Т. XXIII, № 17058. 14. Щербина Ф. Вказана праця. – С. 510. 15. Кухаренко Я., Туренко А. Исторические записки о войске Черноморском // Киевская старина. – Т. XVII. – К., 1887. – С. 507. 16. Щербина Ф. Вказана праця. – С. 512. 17. Шевченко Т. Невольник // Кобзар. – К., 1986. – С. 230. 18. ДАКК, ф. 396, оп. 1, спр. 11328. 19. ЦДІА України, ф. 209, оп. 2, спр. 679, арк. 1 – 8; спр. 813, арк. 1 – 10; спр. 1208, арк. 1 – 6. 20. Голобуцкий В. Черноморское казачество. – К., 1956. – С. 206. 21. I ПСЗ – Т. XXIII, № 17468. 22. ЦДІА України, ф. 1958, оп. 1, спр. 441, арк. 1 – 14. 23. Могильцев Н. Краткие исторические сведения о Кавказском конном полке Кубанского казачьего войска // Кубанский сборник. – Екатеринодар, 1894. – Т. 3. – С. 5. 24. Щербина Ф. Вказана праця. – Екатеринодар, 1913. – Т. II. – С. 192, 193. 25. Фелицын Е. Переселение на Кубань казаков бывшего Екатеринославского войска и образование из них в 1802 году Кавказского конного полка Кубанского казачьего войска // Кубанский сборник. – Екатеринодар, 1894. – Т. 3. – С. 32. 26. I ПСЗ – Т. XXIX, № 22465. 27. ДАКК, ф. 250, оп. 2, спр. 151. – Т. 1. – Арк. 19 – 71 зв. 28. Казин В. Казачьи войска. Краткая хроника казачьих войск и иррегулярных частей. – Спб., 1912. – С. 18. 29. Щербина Ф. Вказана праця. – Т. II. – С. 46 – 48; ДАКК, ф. 250, оп. 2, спр. 151. – Т. 1. – Арк. 5 – 11 зв., 74, 75, 93, 216, 226, 228, 243, 244, 246; спр. 191, арк. 5, 8 зв., 18, 19. 30. Щербина Ф. Там само. – С. 45 – 48. ДАКК, ф. 250, оп. 2, спр. 151, арк. 1, 72, 233; спр. 167, арк. 1, 3, 4, 12 – 23, 27 – 39; спр. 193, арк. 2, 3, 3 зв., 33. 31. Кондратович Ф. Задунайская Сечь // Киевская старина. – К., 1883. – Т. V. – №№ 1, 2, 4; Скальковский А. История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского. – Одесса, 1846. – Ч. III. – С. 233 – 255; Короленко П. Азовцы // Киевская старина. – К., 1891. – №№ 7, 8; Эварницкий Д. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. – СПб., 1888. – Ч. I, II; Поль Лакруа. Черты из жизни и царствования императора Николая I // Военный сборник. – СПб., 1868. – № 7. – С. 121 – 146; Бачинський А. Січ Задунайська. 1775 – 1828. – Одеса, 1994. 32. II ПСЗ – Т. XXXVII, № 38256, § 29 – 33. 33. Короленко П. Азовцы // Киевская старина. – К., 1891. – № 8. – С. 182. 34. Медунина В. Вказана праця. – С. 55. 35. Короленко П. Вказана праця. – №№ 7, 8. 36. І ПСЗ. –Т. ХХХ, №22902. 2 37. Щербина Ф. История Кубанского казачьего войска. – Екатеринодар, 1913. – Т. II. – С. 53. 38. Щербина Ф. Там само. – С. 62, 69 – 71; Голобуцкий В. Черноморское казачество. – К., 1956. – С. 220; ДАКК, ф. 250, оп. 2, спр. 201, арк. 39 – 91, 95 – 159; 183 – 252; 253 – 347. 39. Стороженко Н. Вказана праця. – С. 54. 40. Щербина Ф. История Кубанского казачьего войска. – Екатеринодар, 1913. – Т. II. – С. 59. 41, 42, 43.Там само. – С. 62. 44, 45.Там само. – С. 345. 46. ДАКК, ф.670, оп.1, спр.21, арк.108 – 110. 47. Щербина Ф. Вказана праця. – С. 68. 48. Там само. – С.70. 49. Щербина Ф. Вказана праця. – С. 62, 69 – 71; Голобуцкий В. Черноморское казачество. – К., 1956. – С. 220; Громов В. Население степного Предкавказья (Ставропольской губернии и Земли Черноморского войска) в последней четверти XVIII – первой половине ХIX вв. Формирование. Социальный состав. Канд. дисс. – Ростов, 1983. – С. 83, 84; ДАКК, ф. 250, оп. 2, спр. 201, арк. 39 – 91, 95 – 159, 183 – 347; спр. 493, арк. 2, 2 зв., 15, 15 зв.; ф.345, оп. 1, спр. 168, арк. 203, 209. 50. Голобуцкий В. Черноморское казачество. – К., 1956. – С. 177. 51. Дмитренко И. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска. – СПб., 1896. – Т. II. – Док. 561. 52. ДАКК, ф. 249, оп. 1, спр. 430, арк. 37. 53. ЦДІА України, ф. 1709, оп. 2, спр. 2917, арк.1 – 7; ф. 1958, оп. 1, спр. 441, арк.1 – 14; ф. 1191, оп. 5, спр. 64, арк. 1 – 2. 54. Щербина Ф. Вказана праця. – С. 39. 55. ДАКК, ф. 252, оп. 1, спр. 774, арк. всі. 56. ДАКК, ф. 250, оп. 2, спр. 1413, арк. 1 – 36. 57. ДАКК, ф. 252, оп. 1, спр. 638, 775, 824, 829, 1249, 1463, 2192, 2196, 2299, 2302, 2328. 58. Ямзин И. Переселенченское движение в России с момента освобождения крестьян. – К., 1912. – С. 84. 59. Там само. – С. 78. 60. Там само. – С. 78, 79. 61. Кауфман А. Переселение и колонизация. – СПб., 1905. – С. 12. 62. Брук С. Кабузан В. Миграция населения в России в XVIII – начале ХХ века (Численность, структура, география) // История СССР. – 1984. – № 4. – С. 52; Апостолов Л. Георгафический очерк Кубанской области // Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа. – Тифлис, 1897. – Т. XXIII. – С. 215. 63, 64.Ведомость о русской колонизации Закубанского края на Западном Кавказе // Кубанские областные ведомости. – 2 апреля 1894. – № 25. 65. II ПСЗ. – Т. XXXVII, №38256. 66. Бентковский И. Заселение западных предгорий главного Кавказского хребта // Кубанский сборник. – Екатеринодар, 1883. – Т. I. – С. 74. 67. ДАКК, ф. 350, оп. 1, спр. 3, арк. 21, 21 об., 29 – 34, 45 – 51, 70 – 72, 101 – 104. 68. Бентковский И. Вказана праця. – С. 74. 69. ЦДІА України, ф. 442, оп. 39, спр. 460, арк. 5 – 8, 14 – 17. 70. II ПСЗ. – Т. XLIII, № 45785. 71. Щербина Ф. Колонизация Кубанской области // Киевская старина. – К., 1883. – Т. VII. – № 12. – С. 544. 72. Прошлое и настоящее Кубани в курсе отечественной истории. С древнейших времен до 1917 г. / Под ред. В. Ратушняка. – Краснодар, 1994. Ч. I, – С. 132. 73. Риттих А. Переселення. – Харків, 1882. – С. 170. 74. Якименко М. Міграції українського селянства (1861 – 1905 рр.) // УІЖ. – 1982. – № 9. – С. 65. 75. Македонов Л. Население Кубанской области по данным вторых экземпляров листов переписи 1897 г. – Екатеринодар, 1906. – С. 518 – 538. 76. Бежкович А. История заселения Кубани // Доклады отделения этнографии Географического общества СССР. – Вып. 2. – 1966. – С. 41. 77. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? – Львів, 1994. – С. 258 – 259. 78. Олесевич Т. Статистичні таблиці українського населення СРСР за переписом 17 грудня 1926 р. – Варшава, 1930. – С. 68 – 74. 79. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. – Т. 65. Кубанская область. – СПб., 1905. – С. IV. 80. Мельников Л. Иногородние в Кубанской области. – Екатеринодар, 1900. – С. 13. 81. Чижикова Л. Заселение Кубани и современные этнические процессы // Советская этнография. – 1963. – № 6. – С. 29. 82. Рудницький С. Вказана праця. – С. 258 – 259. 83. Там само. – С. 260. 84. Селевко А. Отчет о состоянии Кубанской области за 1913 г. // Кубанский сборник. – Екатеринодар, 1915. – Т. XX. – С. 6. 85. Там же. – С. 12, 13. 86. Бежкович А. Вказана праця. – С. 42. 87. Рудницький С. Вказана праця. – С. 260, 261. 88. Ратушняк В. Сельськохозяйственное производство Северного Кавказа в конце XIX – вначале XX века. – Ростов-на-Дону, 1989. – С. 15. 89. Олесевич А. Вказана праця. – С. 79 – 85. 90. Бежкович А. Современный этнический состав населения Краснодарского края. – Тернополь. Б. д. – С. 6. 91. Мельников Л. Вказана праця. – С. 7. 92. Ратушняк В. Вказана праця. – С. 16. 93. Енциклопедія українознавства. – Париж – Нью-Йорк, 1962. – Т. IV. – С. 1212, 1213. 94. Серафимович А. Собрание сочинений. – М., 1987. – Т. I. – С. 44, 45. 95. ДАКК, ф. 318, оп. 2, спр. 3342, арк. 28, 34. 96. Ленивов А. Кубанская казачья старина (Историческое исследование). – Нью-Йорк, 1972. – Т. I. – С. 180. 97. Екатеринодар – Краснодар. 1793 – 1993. – Краснодар, 1993. – С. 239, 240. 98. Там само. – С. 276. 99. Перський С. Популярна історія товариства “Просвіта” у Львові // Нарис історії товариства “Просвіта”. – Віннипег, 1968. – С. 249. 100. Украинские депутаты в Государственной Думе. Речи И. Л. Шрага // Украинский Вестник. – 1906. – № 8. – С. 612. 101. Булавенко. Кубань у першому році революції // Розбудова нації. Орган Проводу українських націоналістів. – Прага, 1933. – Ч. 9 – 10. – С. 221. 102. Енциклопедія українознавства. – Париж – Нью-Йорк, 1962. – Т. IV. – С. 1214. 103. Савка Я. Російщення Кубані – південно-східного бастіону України // Російщення України. – К., 1992. – С. 210. Про походження назв деяких куренів Запорозької Січі й Чорноморського козацького війська виданому адміністрацією Краснодарського краю “Энциклопедическом словаре по истории Кубани” всім 38-ми куреням, що переселилися на Кубань у складі Чорноморського козацького війська, присвячено окремі вельми змістовні статті. Кожен курінь має свою назву, але походження цих назв пояснюється лише в деяких статтях. У статті “Курінь” повторено твердження Дмитра Яворницького з першого тому “Історії запорозьких козаків”, що назви куренів походять від отаманів-засновників або українських міст (містечок) – полкових чи сотенних козацьких центрів або просто відомих населених пунктів. Захопившись історією українського козацтва, автор цих рядків (за фахом інженер) упродовж понад десяти років відвідав усі відомі йому полкові й сотенні центри козацьких військ Гетьманщини та Слобідської України, запорозьких паланок і курінні кубанські станиці. Розглядаючи топоніміку України з півночі до теренів Війська Запорозького, автор прагнув визначити міста-метрополії. При цьому бралося до уваги те, що деякі великі поселення часів Запорозької Січі занепали і нині являють собою невеликі села (наприклад, полкові центри Кальник, Кропивна, Паволоч). З повною впевненістю можна стверджувати про топонімічне походження назв таких куренів: 1. Батуринський курінь, назва якого походить від містечка Батурин, який у 1669 – 1708 роках був резиденцією гетьманів Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, а в 1750 – 1764 роках – Кирила Розумовського. 2. Ведмедівський (Медведівський) курінь – від містечка Медведівка, що на Чигиринщині. 3. Вищестебліївський курінь – від містечка Стеблів, що лежить на р. Рось. 4. Дінський курінь, назва якого походить від ріки Дін (так дотепер вимовляє цю назву населення Середнього Дону між його притоками Богучаром та Дівицею, що є нащадками козаків Острогозького слобідського козацького полку). 5. Іркліївський курінь – від с. Іркліїв (нині Чорнобаївський район Черкаської області). 6. Калниболотський курінь – від містечка Калниболото, що з 1795 р. зветься Катеринополем (нині районний центр Черкаської області). 7. Канівський курінь – від міста Канів. 8. Кисляківський курінь – від с. Кисляк (нині Гайсинський район Вінницької області). 9. Конелівський курінь – від с. Конела (тепер Жашківський район Черкаської області). 10. Корсунський курінь – від міста Корсунь (тепер Корсунь-Шевченківський – райцентр Черкаської області). 11. Крилівський курінь – від міста Крилів, що до затоплення його водами Кременчуцького водосховища стояв на правому березі Дніпра при гирлі Тясмина в Кіровоградській області. Крилів – стародавнє козацьке місто, що згадується в українських народних думах: Гей, як на славній Україні, В славнім городі Крилові, Там жила стара жона, удова Та мала три сини, Як ті ясні соколи... 12. Леушківський курінь – від с. Леухів (тепер в Іллінецькому районі Вінницької області). 13. Менський курінь – від міста Мена (тепер це районний центр Чернігівської області). Поселення відоме з історичних джерел із 1408 року. З часів Богдана Хмельницького був центром Менської сотні Чернігівського козацького полку. Твердження “Энциклопедического словаря по истории Кубани” про походження назви від білоруського міста Мінськ, розташованого на вельми значній відстані від козацьких земель, видається помилковим. 14. Нижчестебліївський курінь, як і Вищестебліївський, походить від містечка Стеблів. 15. Переяславський курінь – від міста Переяслав (нині Переяслав-Хмельницький – районний центр Київської області). 16. Полтавський курінь – від м. Полтава. 17. Рогівський курінь – від с. Рогів (тепер Маньківського району Черкаської області). 18. Тимошівський курінь – від с. Тимошівка (нині Маньківського району Черкаської області). 19. Уманський курінь – від міста Умань. Двом куреням відповідають топоніми, що з різних причин викликають деякі сумніви. Це: 1. Івонівський курінь – від с. Івонівка (тепер Могилів-Подільський район Вінницької області). Це територія відомого з часів Богдана Хмельницького Могилівського козацького полку, але на периферії козацьких земель, поза основним масивом козацьких поселень. 2. Кущівський курінь – від села Кущівка, що на території нинішнього Царичанського району Дніпропетровської області. Розташоване на території Протовчанської паланки Вольностей Війська Запорозького. Це поодинокий топонім, що знаходиться саме на запорозьких військових землях. Виникають труднощі у визначенні походження назв, коли існують варіанти походження від отаманів-засновників і від населених пунктів: 1. Величківський курінь має чотири варіанти: а) від отамана Івана Іваненка-Величка (кошовий 1662 року); б) від села Величківка Менського району Чернігівської області; в) від села Величківка Хорольського району Полтавської області; г) від села Величків Новосанжарського району Полтавської області. 2. Дерев’янківський курінь має два варіанти: а) від отамана Дерев’янка (за переказами на Кубані); б) від села Дерев’янки Васильківського району Київської області. 3. Щербинівський курінь має два варіанти: а) від отамана Івана Щербини (кошовий 1662 року); б) від села Щербинівка Золотоніського району Черкаської області. Такі ж труднощі виникають за наявності кількох схожих топонімів, а саме: 1. Пашківський курінь має три варіанти: а) від села Пашків Бахмацького району Чернігівської області; б) від села Пашківка Ніжинського району Чернігівської області; в) від села Пашківка Макарівського району Київської області; 2. Сергіївський курінь має два варіанти: а) від села Сергіївка Гадяцького району Полтавської області; б) від села Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області. Сумнівною є відповідність назв двох куренів дещо віддалених від козацьких земель топонімів, а саме: 1. Джереліївський курінь – від села Джерело Олевського району Житомирської області; 2. Коренівський курінь – від села Коренівка Малинського району Житомирської області. |
| Київ Україна Елстрі, Англія, в особі, Генерального менеджера, який діє на підставі Сертифікату, далі “Продавець”, з одного боку та ТОВ “ ”, м.... |
УКРАЇНА Д Н І ПРОПЕТРОВСЬКАОБЛАСТ Ь СИНЕЛЬНИКІВСЬКА МІСЬКА РАДА ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ Р І ШЕНН Я Наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованого в Мінюсті України 18 лютого 2002 року №157/6445 зі... |
| Україна, Київ, 13 квітня 2004 р прес-реліз Microsoft Національна академія наук України та компанія «Майкрософт Україна» підписали Генеральну угоду про співробітництво |
Закони України «Про затвердження Національної доктрини розвитку освіти» від 17. 04. 2002 р. №347/2002 |
| П О С Т А Н О В А від 18 лютого 2002 р. N 199 Київ Дія цих вимог (далі фіскальні вимоги) поширюється на реєстратори розрахункових операцій (далі реєстратор), що |
Чемпіонат України серед юнацьких команд Всеукраїнська Юнацька Баскетбольна Ліга Технічний фол С тренеру Дмитру ЯЦЕНКО (УКРАЇНА-ХИЖАКИ, Київ) за некоректні висловлювання на адресу дій арбітра під час гри 23. 10.... |
| Чемпіонат України серед юнацьких команд Всеукраїнська Юнацька Баскетбольна Ліга Технічний фол С тренеру Дмитру ЯЦЕНКО (УКРАЇНА-ХИЖАКИ, Київ) за некоректні висловлювання на адресу дій арбітра під час гри 23. 10.... |
Чемпіонат України серед юнацьких команд Всеукраїнська Юнацька Баскетбольна Ліга Технічний фол С тренеру Дмитру ЯЦЕНКО (УКРАЇНА-ХИЖАКИ, Київ) за некоректні висловлювання на адресу дій арбітра під час гри 23. 10.... |
| Златогорський Олексій, Панишко Сергій, Баюк Віктор Польовий археологічний... Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Вип. IV. – Луцьк, 2009. – С |
Нормативні, директивні документи предмету «Захист Вітчизни» Указ Президента України від 25 жовтня 2002 року за №948/2002 «Про Кон цепцію допризовної підготовки і військово-патриотичного виховання... |