|
|
Скачати 0.57 Mb.
|
ТЕКСТ ЛЕКЦІЇОстанні десятиліття характеризуються значним зростанням інтересу до проблеми харчування людини, тому що правильне харчування забезпечує нормальний плин процесів росту й розвитку організму, обмінних процесів, збереження здоров'я. Одноманітне харчування, при якому виключаються окремі компоненти збалансованого харчового раціону викликає порушення обміну речовин. Концепція збалансованого харчування може бути в цілому зведена до наступних принципів: - відповідність енергоспоживання енергетичним витратам людини; -дотримання досить строгих взаємин між численними незамінними факторами харчування, кожному з яких в обміні речовин належить специфічна роль; - певний режим харчування. Для нормальної життєдіяльності людині необхідно в потрібній кількості й в оптимальному співвідношенні всі компоненти харчових продуктів: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини, вода. Білковий обмін Білок складається з амінокислот, які є не тільки джерелом синтезу нових структурних білків, ферментів речовин, але й джерелом енергії. Багато білкових структур побудовано з неповторних комбінацій тільки 20 амінокислот. Одні з них можуть синтезуватися в організмі (гліцин, аланін та ін.), інші (аргінін, лізин та ін.) не синтезуються й повинні обов'язково надходити з їжею. Білки, що містять повний набір незамінних амінокислот називаються біологічно повноцінними. У добу в організм дорослої людини має надходити з їжею близько 70-90 грам білка (1 м білка на 1 кг маси тіла), причому 30 грам білка повинне бути рослинного походження. Кількість засвоєного білка залежить і від виконуваного фізичного навантаження. На регуляцію білкового обміну впливає нервова системи, гормони гіпофіза, щитовидної залози, наднирників. Вуглеводний обмін В організмі людини до 60 % енергії задовольняється за рахунок вуглеводів. Споживання вуглеводів становить 400-500 грам у добу. Засвоюваність вуглеводів досить висока: залежно від харчового продукту й характеру вхідних у його склад вуглеводів вона коливається від 85 до 98 % (хліб засвоюється на 95 %, цукор - 99 %, овочі - 85 %). Вуглеводи діляться на прості й складні: - прості вуглеводи (цукру): глюкоза, фруктоза, лактоза, сахароза; - складні вуглеводи (полісахариди): крохмаль, глікоген, пектинові речовини, клітковина. Установлено, що при надлишковому споживанні цукру підсилюється перетворення в жир всіх харчових речовин (крохмалю, жиру, а частково й білка). Таким чином, кількість поступаючого в організм цукру може служити певною мірою фактором, що регулює жировий обмін. Прості вуглеводи відносяться до легкозасвоюваних і їхній надлишок сприяє посиленому розвитку жирової тканини. На відміну від цукрів, крохмаль і глікоген повільно всмоктуються й розщеплюються. У зв'язку із цим доцільно задовольняти потреби у вуглеводах за рахунок вуглеводів що повільно всмоктуються. Жировий обмін (ліпідний обмін) Ліпіди - складні органічні речовини, однією із провідних функцій якого є енергозабезпечення організму. В енергетичному відношенні окислювання жирних кислот дає в 2 рази більше енергії, ніж білки й вуглеводи. Дорослій людині щодня необхідно 70-80 грам жиру. Частина жиру накопичується в клітинах жирової тканини як нейтральний запасний жир, кількість якого становить 10-30 % маси тіла, а при порушенні обміну речовин і більше. Жир поряд з білками використовується як пластичний матеріал, наприклад, для побудови клітинних мембран. Ліпіди служать вихідним матеріалом для синтезу ряду гормонів в організмі. Таким чином, жири в помірній кількості необхідні для нормальної життєдіяльності організму, їхній дефіцит веде до серйозних її порушень. Однак зайве надходження жиру сприяє ожирінню, розвитку серцево-судинних захворювань, атеросклерозу, інсульту. Обмін ліпідів тісно пов'язаний з обміном білком і вуглеводів. При зайвому надходженні в організм білків й вуглеводів вони перетворюються в жири. Дослідження показують, що переважне харчування тваринною їжею приводить до збільшення ймовірності атеросклерозу й пов'язаних з ним захворювань серцево-судинної системи. У регуляції ліпідного обміну значну роль відіграє центральна нервова система, а також залози внутрішньої секреції (статеві, щитовидна заліза й ін.). Водний і мінеральний обмін Вода є важливою складовою частиною будь-якої клітини, рідкою основою крові й лімфи. У середньому вода становить 70 % маси тіла. Вода виконує в організмі ряд функцій: - розчиняє хімічні речовини; - бере участь у процесах обміну; - з нею виділяються продукти обміну з організму; - сприяє процесам терморегуляції. Доросла людина у звичайних умовах уживає близько 2,5 літри води, втрачає близько 1,5 л води у процесі фізичного навантаження, 0,9 л шляхом випару через легені й шкіру (без потовиділення) і приблизно 0,1 л із фекаліями. Таким чином, обмін води у звичайних умовах не перевищує 5 % маси тіла за добу. Мінеральні речовини надходять в організм із продуктами харчування й водою. Є макроелементи (7 елементів): кальцій, фосфор, натрій, сірка, калій, хлор, магній. Вони необхідні для формування кістяка й для осмотичного тиску біологічних рідин. Однак організму необхідно ще 15 елементів, загальна кількість яких становить менш 0,01 % маси тіла. Вони називаються мікроелементами. Це: залізо, кобальт, мідь, цинк, молібден, марганець, кремній, фтор, йод, нікель, ванадій, олово, миш'як, селен та ін. У більшості випадків це складова частина ферментів, гормонів, вітамінів. Вітаміни. Вітаміни - це органічні речовини, яким властива інтенсивна біологічна активність. Вони відрізняються за своєю структурою. Не синтезуються організмом, або синтезуються недостатньо, тому повинні надходити з їжею. Вітаміни - це регуляторні речовини. Джерелом вітамінів служать харчові продукти рослинного й тваринного походження. У цей час відомо близько 40 вітамінів. Вони поділяються на жиророзчинні (А, Д, Е) і водорозчинні (В1, В5, В6, В12, РР та ін.). Джерелом жиророзчинних вітамінів є продукти тваринного походження, рослинні масла й частково зелені листи овочів. Носії водорозчинних вітамінів - харчові продукти рослинного походження (зернові й бобові, овочі, свіжі фрукти, ягоди) і в меншому ступені продукти тваринного походження. Недостатнє надходження в організм добової дози одного або групи вітамінів викликає порушення обміну речовин і приводить до захворювання. Харчування й маса тіла У цей час у багатьох країнах є актуальної проблема підвищення маси тіла у населення. Основні фактори, що сприяють збільшенню маси тіла, це: - перевищення енергетичної цінності їжі над енерговитратами, тобто надходження в організм калорій перевищує їхню витрату; - недостатність у раціоні незамінних поживних речовин; - зловживання солодкою, солоною їжею, спеціями, алкоголем; - надмірне вживання жирів тваринного походження; - малорухомий спосіб життя; - перехід від великого фізичного навантаження до низкою, наприклад, припинення занять спортом, постільний режим; - природна закономірність, відповідно до якої після 25 років активність обмінних процесів в організмі знижується на 7-8 % за кожні 10 років життя, а кількість споживаної їжі й апетит залишаються колишніми, а часом навіть зростають. Величина основного обміну в чоловіків на 10-15 % вище, ніж у жінок. При старінні основний обмін знижується на 18-22 %. Зниження рухової активності приводить до істотного зменшення загального обміну. Тому енергоємність їжі при старінні повинна поступово знижуватися - у середньому на 30 % у період від 30 до 70 років. У літньому віці оптимальне співвідношення білків, жирів і вуглеводів повинне бути 1:0,8:3,5. Контроль маси тіла Для визначення належної ваги людини використовується такий показник як “індекс маси тіла (ІМТ)”. Він являє собою: відношення ваги (у кг) до квадрата росту (у м). ІМТ = вага (кг) / ріст2 (м). Нормальним уважається показник в інтервалі від 18,5 до 24,9. Показники нижче свідчать про недостатню масу тіла, а вище - про надлишкову вагу. Показники вище 29,9 свідчать про ожиріння. Так, показник від 30,0 до 34,9 - свідчить про ожиріння I ступеня. Питання для самопідготовки: 1. Відзначте принципи збалансованого харчування. 2. Охарактеризуйте роль білків в організмі. Яка кількість білка необхідна дорослій людині для нормальної життєдіяльності? 3. Яку роль виконують вуглеводи в організмі людини? 4. Які вуглеводи бажано уживати? Приведіть приклади простих і складних вуглеводів. 5. Визначте одну із провідних функцій жирів (ліпідів). Яка добова норма споживання жиру? 6. Для чого людині необхідно вживати воду? Яка добова потреба людини у воді? 7. Перелічте макроелементи, які повинні надходити в організм людини разом із продуктами харчування й водою. 8. Які мікроелементи Ви знаєте? Які захворювання можуть виникнути через недоліки в організмі мікроелементів? 9. Перелічите джерела жиророзчинних і водорозчинних вітамінів. 10. Що сприяє накопиченню надлишкової маси тіла? 11. Як можна здійснювати контроль маси тіла за допомогою індексу маси тіла? Лекція 12. Перша медична допомога Навчально – цільові питання
Практичні навички
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Забезпечуючі дисципліни – анатомія та фізіологія людини. Забезпечувані дисципліни – основи медичних знань, педіатрія. ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ На вулиці, на заняттях, у процесі тренувань людина може виявитися очевидцем травм і нещасних випадків. Результат багатьох невідкладних станів часто вирішується в перші хвилини після події й залежить від своєчасності і якості першої медичної допомоги. Перша медична допомога – це комплекс заходів, проведених на місці події й у період доставки потерпілого в лікувальну установу. Її можуть робити постраждалі самі собі (самодопомога), один одному (взаємодопомога), використовуючи для цього як стандартні, так і підручні засоби. У комплекс заходів першої медичної допомоги входить: 1. Негайне припинення впливу зовнішніх факторів, що ушкоджують (електричний струм, полум'я, вода й ін.); 2. Надання медичної допомоги (зупинка кровотечі, накладення пов'язок, штучне дихання, накладення шин і ін.); 3. Транспортування в лікувальну установу. При одержанні травми з порушенням цілісності шкірних і слизуватих покривів можливі інфекційні ускладнення. Попередження ускладнень ґрунтується на дотриманні правил антисептики – знищення мікробів у рані й асептики – попередження влучення мікробів у рану, що досягається обробкою шкіри навколо рани дезінфікуючими засобами, промиванням рани антисептиком (розчин марганцівки, перекису водню, фурациліну й ін.),накладенням стерильних пов'язок. При ушкодженні цілісності кровоносних судин, можлива кровотеча з рани, що може бути: - капілярна - із дрібних судин (капілярів) неглибоких ран; - венозна - з ушкоджених вен, коли кров випливає безупинно, темним струменем; - артеріальна - пульсуюче струміннє витікання червоної крові. Для зупинки кровотечі застосовують наступні заходи: - при капілярній кровотечі - накладання пов'язки, що давить; - при венозній кровотечі - накладення пов'язки, що давить, а при ушкодженні великих вен і накладення джгута; - при артеріальній кровотечі - накладення джгута для здавлювання артерії вище рани. Крім цього бувають і змішані кровотечі, які зупиняються комбінацією цих методів. На місці виникнення травми можлива зупинка тільки зовнішньої кровотечі шляхом пов'язок, що давлять, пальцевим притисненням артерії, максимальним притисненням кінцівки в суглобі, накладенням кровоспинного джгута. Джгут може бути накладений не більше ніж на 2 години влітку й 1,5 години взимку. Під джгут або до одягу обов'язково кріпиться записка згодом його накладення. У випадку підозри на внутрішню кровотечу (падіння з висоти, удар тупим предметом) постраждалого потрібно як найшвидше доставити в лікувальну установу для огляду лікаря. В випадку травми без порушення шкірних покривів (забиті місця, ушкодження зв'язувань, закриті переломи й підозри на них) необхідно здійснити іммобілізацію ушкодженої кінцівки для створення нерухомості. “Холод” на місце забитого місця й ушкодження зв'язувань зменшує внутрішній крововилив. Після цього потерпілого також необхідно доставити в лікувальну установу для огляду лікарем і обстеження. У випадку виникнення раптового болю в животі або грудній клітці, людину не можна напувати, годувати, небажано давати знеболюючі засоби. Необхідно викликати швидку медичну допомогу або доставити хворого в найближчу лікувальну установу. При опіку необхідно збити полум'я підручними засобами, водою. Швидко остудити обпалену поверхню, накласти асептичну пов'язку й доставити потерпілого в лікарню. Потерпілому можна дати знеболюючий препарат. Для охолодження опікових поверхонь застосовують воду, поліетиленові пакети зі снігом і льодом. Якщо немає під рукою холодної води або снігу, протирають обпалені ділянки етиловим спиртом або одеколоном, що швидко випаровується й прохолоджує місце опіку. Охолодження швидко припиняє подальше руйнування тканин. При обмороженнях необхідно припинити вплив холоду, доставивши потерпілого в тепле приміщення й зігріти постраждалу кінцівку. Зігрівають постраждалу кінцівку протягом 40-50 хвилин теплою водою, одночасно для поліпшення кровообігу можна проводити масаж кінцівки. Після зігрівання, кінцівку насухо протирають, обробляють 5-ти процентним розчином йоду. Постраждалого вкутують, дають тепле питво. Не можна розтирати шкірні покриви грубою тканиною й снігом, тому що можна ушкодити шкіру й занести інфекцію в рану. При сильному перегріві, тепловому ударі необхідно винести людини в затемнене місце, дати прохолодне питво, прикласти холодні компреси до голови, шиї. Питання для самопідготовки: 1. Як називається комплекс заходів, призначених для попередження влучення інфекції в рану? 2. Як називається комплекс заходів, призначених для знищення мікробів у рані? 3. Яким способом може бути надана перша допомога потерпілому на місці події при одержанні травми? 4. Як може бути зупинене рясне (струмінне) витікання червоної крові з рани? 5. Як правильно зупинити рясне витікання темної крові з рани кінцівки (венозна кровотеча)? 6. Як правильно зупинити рясну капілярну кровотечу при скальпованій рані? 7.Що необхідно робити з потерпілим у випадку підозри на перелом або вивих кінцівки? 8. Що необхідно робити при наданні першої допомоги потерпілому з ушкодженням зв'язок? 9. Що необхідно робити при виникненні сильних раптових болів у животі? 10. Що необхідно робити, при наданні першої допомоги при термічних опіках? 11. Що не можна робити при наданні першої допомоги при обмороженні? 12. Що необхідно робити при наданні першої медичної допомоги людині, що одержала “тепловий удар”? Навчально-методичне забезпечення курсу Література (обов'язкова)
Література, (додаткова)
|
| Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
Курс лекцій Для студентів денної і заочної форми навчання Всіх спеціальностей університету ТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ |
| РОЗКЛАД для студентів заочної форми навчання факультету фізичного виховання |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної... Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]... |
| РОЗКЛАД для студентів заочної форми навчання на екзаменаційну ЗАНЯТЬ... |
РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ НА ЕКЗАМЕНАЦІЙНУ СЕСІЮ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ... |
| РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ НА ЕКЗАМЕНАЦІЙНУ СЕСІЮ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ №2 з ОРГАНІЗАЦІЇ... Схвалено цикловою методичною комісією фармацевтичного факультету і рекомендовано до друку (протокол №1 від 30 серпня 2012 р.) |
| Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання Гуць В. С., Володченкова Н. В., Основи охорони праці: Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання.... |
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ Економічна теорія. Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання – Луцьк: ЛНТУ, 2011. –... |