|
|
Скачати 0.57 Mb.
|
ТЕКСТ ЛЕКЦІЇСтан нервової системи й характер явищ, що протікають у ній, відіграють помітну роль у визначенні рівня здоров'я людини. Процеси, що йдуть у центральній нервовій системі, взаємодіючи із сигналами навколишнього середовища, мають вирішальне значення у формуванні психіки. Психіка – системна властивість високоорганізованої матерії (мозку), що полягає в активному відбитті суб'єктом об'єктивного світу, у побудові суб'єктом духовної картини цього світу й саморегуляції на цій основі своєї поведінки й діяльності. Тобто психіка - це властивість мозку сприймати й оцінювати навколишній світ, відтворювати на основі цього внутрішній суб'єктивний образ світу й образ самого себе в ньому (світогляд), визначати, виходячи із цього, стратегію й тактику своєї поведінки й діяльності. За формою взаємодії з навколишнім світом у психіці можна виділити два компоненти. Свідомість – вища форма здатності мозку. Завдяки йому людина може усвідомлювати власні думки, почуття, учинки і т.д. і при необхідності контролювати їх. Форма несвідомого представлена звичками, різними автоматизмами (наприклад, ходьбою, інтуїцією). Як правило, будь-який психічний акт починається як несвідомий і лише потім усвідомлюється. Психіка проявляє себе у формі психічних процесів. До них відносяться відчуття й сприйняття, пам'ять, увага, мислення й мова, емоції й почуття, воля. Такі прояви активності, називаються психічними станами. Психічні стани - форми активності, що носять минущий, але досить тривалий характер і “забарвлюючий” діяльність і поведінку в цілому. До психічних станів відносять натхнення й пасивність, упевненість у своїх силах і сумнів, тривожність, стрес, стомлення й т.д. Нарешті, для кожної особистості характерні стійкі психічні особливості, які виявляються у поведінці, діяльності - психічні властивості (особливості): темперамент (або тип), характер, здібності й т.д. Психіка сучасної людини випробовує потужні негативні впливи соціальних, природних, побутових й багатьох інших факторів, що вимагає спеціальних заходів щодо охорони й зміцнення психічного здоров'я. У цих умовах особливу актуальність здобуває питання про критерії самого психічного здоров'я. У самій загальній формі під ним, очевидно, варто вважати нормальний плин психічних процесів (увага, сприйняття, пам'ять і т.д.). Психічне здоров'я - важлива складова частина здоров'я людини, тому немає нічого дивного в тім, що фізичне й психічне здоров'я зв'язані самим тісним образом. У першу чергу це обумовлено тим, що організм людини - це система, у якій всі елементи взаємозалежні один з одним і впливають один на одного. Психічне здоров'я має, як і здоров'я в цілому, характеризуватися: - відсутністю психічних, або психосоматичних захворювань; - нормальним розвитком психіки, якщо мова йде про її вікові особливості; - сприятливим (нормальним) функціональним станом. Під нормальним психічним здоров'ям розуміється гармонічний розвиток психіки, що відповідає віку, віковій нормі конкретної людини. Сприятливий функціональний стан розглядається як комплекс характеристик і функцій, що забезпечують ефективне виконання людиною завдань, що стоять перед ним у різних сферах життєдіяльності. Одним із провідних показників функціонального стану психіки є розумова працездатність, що інтегрує основні характеристики психіки – сприйняття, увага, пам'ять та ін. Під розумовою працездатністю розуміють певний обсяг роботи, виконуваний без зниження оптимального для даного індивідуума рівня функціонування організму. Висока розумова працездатність - один з основних показників психічного здоров'я й важливий індикатор сприятливого функціонального стану організму в цілому. Емоційна сфера людини. Важливим проявом психічного благополуччя є стан емоційної сфери людини. Емоції (від лат. emovere -потрясаю, хвилюю) – суб'єктивне переживання людиною його відносин до навколишнього світу й самого себе. Емоції - один з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки. Серед емоцій виділяють настрій, афект, стрес. Настрій – це тривалий емоційний стан. У здорової людини настрій звичайно оптимістичний. Афект – нетривалий стан, виникає в екстремальних умовах, коли людина не може впоратися із ситуацією. Стрес (англ. stress – напруга, посилення, наголос) – стан напруги організму у відповідь на дію надзвичайно сильних або довгостроково діючих подразників (стресорів). Термін запропонований канадським патофізіологом Гансом Сельє в 1936 році. Стресова реакція може виникнути під впливом травми, холоду, опіку, надлишку або дефіциту інформації, при дії на організм різних патогенних факторів. Стрес може бути наслідком незадоволених домагань або емоціогенних впливів (емоційний стрес). Розвиток стресу проходить 3 стадії, або фази: 1) фаза тривоги; 2) фаза резистентності (підвищення неспецифічної стійкості організму до несприятливих впливів під дією гормонів); 3) фаза виснаження. У різних людей той самий фактор може викликати різні прояви й наслідки стресу, що обумовлено різною реактивністю організму. Надто важливо для людини вміти створювати оптимістичний, бадьорий, працездатний настрій, попереджати афекти й контролювати розвиток стресу. Індивідуально-психологічні особливості здоров'я людини. Індивідуальні особливості людини, обумовлені особливостями протікання нервових процесів (порушення й гальмування), слідом за І.П. Павловим у вітчизняній літературі називають типами вищої нервової діяльності (ВНД). Є кілька класифікацій типів ВНД, кожна з яких використовує свої критерії, уважаючи пріоритетними в прояві психіці ті або інші її якості. Однією із самих давніх є запропонована Гіппократом класифікація, у якій він виділив 4 типи (темпераменту). Сангвініки - урівноважені рухливі люди зі стійкою психікою; холерики - легко збудливі, запальні люди, які добре справляються в основному зі скороминучими справами; флегматики - інертні, малорухомі люди, що повільно думають, але завзяті в досягненні мети; меланхоліки - дуже чутливі, легко ранимі люди, що швидко стомлюються. І.П. Павлов з учнями запропонував таку класифікацію, ключем до якої він обрав силу, збалансованість і рухливість процесів порушення й гальмування. Виходячи із цього, сангвінік, холерик, флегматик - сильні типи вищої нервової діяльності з могутньо вираженими нервовими процесами, а меланхолік - слабкий тип зі слабкими процесами збудження й гальмування. Сангвінік – сильний, урівноважений, рухливий тип; нервова система відрізняється великою силою нервових процесів, їхньою рівновагою й рухливістю. Швидкий, легко пристосовується до мінливих умов життя; уміє правильно оцінити пріоритети й вибудувати оптимальну програму життя; інтенсивність реакцій відповідає силі подразників; характеризується високою опірністю труднощам життя. Флегматик – сильний, урівноважений, інертний тип; нервова система відрізняється значною силою й рівновагою нервових процесів, але при слабкій їхній рухливості; спокійно й повільно реагує на ситуацію, легко пристосовується до соціального середовища, хоча й не схильний до зміни свого оточення; наполегливий у досягненні мети; добре адаптується до сильних і тривалих подразників. Холерик – сильний неврівноважений тип; нервова система характеризується великою силою й перевагою процесів збудження над гальмуванням; відрізняється великою життєвою енергією, але не вистачає самовладання, запальний і нестриманий; при широті інтересів рідко заглиблюється в проблему; часто відчуває дефіцит часу через невміння організувати свій режим. Меланхолік - слабкий тип; нервова система характеризується слабістю обох нервових процесів; погано адаптується до сильних збудників. Існують і інші класифікації. Відзначимо деякі з них. Так, крім відзначеної вище класифікації, загальної для людини й високорозвинених тварин, І. І. Павлов виділив ще й чисто людські типи вищої нервової діяльності, залежно від переваги сигнальної системи. Це художній тип, розумовий тип, середній тип. При перевазі першої сигнальної системи (системи конкретних, почуттєво безпосередніх образів дійсності, фіксуємих мозком) формується художній тип. Для нього характерна переробка інформації переважно за допомогою образів, тобто образне мислення. Цей тип характерний для художників у широкому змісті цього слова. У людей розумового типу переважає друга сигнальна система – мова. Він характерний для людей, у діяльності яких абстрактне мислення відіграє провідну роль (філософи, математики й ін.). Між двома цими крайніми типами перебуває середній тип з більш-менш збалансованими першою й другою сигнальними системами в діяльності мозку. У реальному житті крайні типи зустрічаються рідко, і кожна людина перебуває в певнім місці діапазону між ними. В основі класифікації К. Юнга лежить спрямованість, орієнтованість психіки на зовнішню або внутрішню дійсність. На цій підставі виділені два основних типи: - екстраверти - люди, основні потреби яких спрямовані зовні: активні, комунікабельні, люблять зміну обстановки, завжди “душа компанії”; - інтроверти - люди, постійно звернені усередину, у себе, замкнуті, часто самотні, що вічно сумніваються, дуже уразливі, тривожно недовірливі, що погано витримують конфліктні ситуації. Для здорової психіки характерно позитивний емоційний стан як сталий характер відгуків на різні події, факти. Емоційний стан людини впливає на психічне здоров'я і є його надійним індикатором, тому негативний емоційний стан – показник погіршення психічного здоров'я й здоров'я в цілому. Наслідком же таких негативних емоцій є неврози. Невроз – хвороба, що має у своїй основі функціональний розлад вищої нервової діяльності, що виявляється оборотними порушеннями в емоційній, соматичній і вегетативній сферах, а також тимчасовим зниженням розумової й фізичної працездатності. За клінічними проявами виділяють наступні види неврозів: неврастенію, або астенічний невроз; істерію, або істеричний невроз; психастенію, або невроз нав'язливих станів. Виникнення того або іншого неврозу значною мірою залежить від складу особистості людини. Так, особи, у яких переважає перша сигнальна система (зі схильністю до безпосередніх емоційних реакцій – художній тип вищої нервової діяльності), частіше занедужують істеричним неврозом. Він виявляється у рухових і вегетативних розладах. У людей з перевагою другої сигнальної системи (з тенденціями до міркувань, тривалому обмірковуванню подій, що відбуваються, - розумовий тип вищої нервової діяльності) частіше виникає невроз нав'язливих станів. У людей проміжного типу виникають неврози по типу неврастенії, що проявляється в зниженні працездатності, порушеннях сну, дратівливості й ін. Неврозом занедужують в основному люди низько адаптовані, слабкі, невпевнені в собі. Невроз - це наслідок недозволеного внутрішнього конфлікту мотивів при недостатньо високій ефективності механізмів психологічного захисту й вираженій пасивно-оборонній поведінці в стресових ситуація. У результаті впливу інформаційно-емоційних стресів, перевтоми й недостатньої профілактики нервово-психічних порушень значна частина людей страждає неврозами. Гармонія процесів, що протікають у мозку, - найважливіша умова психічного здоров'я, застава успішної фізичної або розумової діяльності. Тільки в цьому випадку можна ставити завдання оптимізації процесів розумової праці без несприятливих для здоров'я наслідків. Регулювання психічного стану Самий потужний резерв і одночасно метод регуляції психічного стану - знання про себе самого, про переважні інстинкти, установки, темперамент і ін. При самоаналізі людина має і може зрозуміти особливості власного “Я”. Якщо причина психологічного дискомфорту, порушення психічного стану полягає в тому, що поведінка людини неадекватно його психобіологічному “Я”, то поведінку слід коректувати. Для підвищення стійкості психіки до несприятливих впливів, розширення меж своїх психічних і інтелектуальних можливостей, оволодіння способами й методами управління собою й зняття несприятливих наслідків стресу необхідно використати систему взаємодоповнюючих засобів, що включає аутотренінг, самоаналіз, масаж, рухову активність, повноцінний сон і інші підходи, які можуть допомогти досягненню корисного результату. При цьому в кожної людини можуть бути свої оптимальні засоби забезпечення психічного здоров'я, хоча не менше значення має й правильність їхнього використання. Самим фізіологічним і ефективним з методів регуляції психіки варто вважати рухову активність, можливості якої щодо цього практично безмежні. Оптимальне фізичне навантаження сприяє сприятливому, природному ходу біохімічних процесів, які йдуть під впливом гормонів стресу (кортикоїдних і катехоламінів), тобто відбувається їхнє своєрідне перемикання з механізмів стресу на забезпечення рухової активності. Крім домінантного механізму рух впливає на стан психіки й опосередковано, що обумовлено особливостями функціональної організації спинного мозку. Таким чином, у результаті використання цілеспрямованого руху через різні фізіологічні механізми можливо досягти не тільки зниження нервово-психічної напруги, але й нормалізації емоційного статусу. Більше того, після м'язового навантаження найчастіше виникає відчуття задоволення (“м'язова радість”), комфорту. Рух - це потужний фактор відновлення розумової працездатності по механізму активного відпочинку. Однак у випадку сильного розумового стомлення рухова активність може його збільшити, що пов'язано зі зниженням у цих умовах ефективності гальмових механізмів, у значній мірі відновлення, що спричиняє ефект. Тому після роботи, що викликала сильне розумове стомлення, потрібен спочатку пасивний відпочинок (сон, пасивне розслаблення) і лише потім використання рухової активності. Одним з найбільш ефективних засобів відновлення психічного здоров'я є аутотренінг, що дозволяє одночасно вирішувати цілий ряд завдань: усунення наслідків стресу, відновлення сил, витрачених на роботі, підвищення функціональних можливостей організму, керування психофізіологічним станом і т.д. Для нормалізації психічного стану людини ефективним виявляється використання масажу. Шкіра людини являє собою найширші рецепторне поле, імпульсація якого впливає на стан збудливості головного мозку, тому цілеспрямоване використання масажу дозволяє досягти її нормалізації. Важлива роль у підтримці нормального психофізичного стану людини належить повноцінному сну, що є невід'ємною частиною життєдіяльності. Сон відновлює сили, дає можливість організму відпочити від денних розумових і фізичних праць. Крім того, під час сну відбувається аналіз і переробка інформації, накопиченої людиною за попередній час, і в основному за рахунок цього зменшується нервово-психічна напруга нервової системи. У сні звільняються резерви пам'яті, стирається стороння інформація й усуваються непотрібні реакції, що сформувалися під час пильнування. Тривалість сну індивідуальна й залежить від характеру попередньої праці, загального стану людини, віку, пори року, особливостей вищої нервової діяльності людини й інших факторів. Зокрема, після напруженої розумової або фізичної праці потрібен більше тривалий сон. У середньому для нормальної життєдіяльності оптимальним уважається сон протягом 7-8 годин. Питання для самоперевірки: 1. Як можна охарактеризувати поняття “Психіка”? 2. Що варто розуміти під психічним здоров'ям? 3. Який показник є одним із провідних показників функціонального стану психіки? 4. Що можна віднести до емоцій? 5. Хто створив навчання про стрес? 6. Скільки фаз має стрес? 7. По одній з перших класифікацій темпераментів виділяють: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік. Хто є засновником зазначеної класифікації? 8. Який з темпераментів (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік) уважається сильним, урівноваженим, рухливим типом? А який відноситься до слабкого типу? 9. Що необхідно використати для підвищення стійкості психіки до несприятливих впливів, стресу? Лекція 6. Родина. Культура сексуальної поведінки. Захворювання, що передаються статевим шляхом, їх профілактика. Навчально – цільові питання
Практичні навички 1.Уміти визначати фактори, що роблять вплив на формування родини. 2.Застосовувати набути знання під час роботи з дітьми різних вікових категорій. Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки Забезпечуючі дисципліни – біологія, етика та психологія сімейного життя. Забезпечувані дисципліни – соціальна педагогіка, загальна педагогіка, психологія, анатомія, філософія, фізіологія та гігієна людини, екологія. ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ Родина. Родина являє собою об'єднання людей, засноване на шлюбі, або кровному спорідненні, зв'язане спільністю побуту й взаємною відповідальністю. Родина - первинний соціальний осередок суспільства. Саме в родині починається соціалізація людини. Основою родини служить шлюб між чоловіком і жінкою, а також їхні діти. Родина завжди формувалася в конкретних природних і історичних умовах, що відбивалося на життєдіяльності людей взагалі й родини зокрема. Багато релігійних догм, обряди й народні звичаї, пов'язані з родиною й шлюбом, сформувалися в конкретних природних умовах і мали важливе практичне значення. Зовнішні фактори, що впливають на формування родини: демографічна ситуація в країні, соціально-економічна обстановка, релігія й звичай, рівень урбанізації, природні умови, тип родини, доходи, харчування, кількість дітей, житло. Родина як неформальна група не має жорстко заданої системи взаємин по вертикалі, строгої структури влади, у якій статуси й ролі заздалегідь запропоновані. Ступінь контактів між її членами визначається відносинами споріднення, почуттями любові, прихильністю один до одного й відповідальністю за кожного. Крім того, у ній здійснюється спільна діяльність всіх членів, виконується велика кількість функцій. Родина виконує специфічні функції: 1. Регулювання сексуальних відносин (родина впорядковує їх); 2. Відтворення населення: налагоджує системи заміщення одного покоління іншим; 3. Соціалізація: нове покоління, що приходить на зміну старому, здатно навчитися соціальних ролей тільки в процесі соціалізації; 4. Турбота й захист. Родина забезпечує своїм членам опіку, захист, соціальну безпеку. Родина підтримує тих, хто по інвалідності, старості або юним рокам не може подбати про себе. Родина виконує неспецифічні функції: 1. Накопичення й передача власності; 2. Соціальне самовизначення: у родині людина одержує прізвище, ім'я, по батькові, соціальний статус, право розпоряджатися житлом. Вона стає членом того ж класу, раси, етносу й релігійної групи, до якої належать батьки; 3. Організація виробництва; 4. Споживання; 5. Організація відпочинку й дозвілля (рекреаційна); 6. Турбота про здоров'я й благополуччя членів родини (санологічна); 7. Створення внутрішньородинного мікроклімату, що сприяє зняттю стресів; Родина має наступні ознаки: - впливає на індивіда первинно як за часом, так і по змісту; - формує особистість у цілому, а вторинні фактори впливають на неї лише в певних аспектах; - являє собою асоціацію, що сама себе відтворює; - члени родини перебувають у постійній взаємозалежності, тому будь-яка зміна поведінки одного з них спричиняє зміну в поведінці інших; - являє собою відносно тісну, обмежуючу себе певними межами одиницю; - задовольняє найважливіші життєві потреби людей. Культура сексуальної поведінки. Сексуальна поведінка - одна із аспектів соціальної поведінки людини. Культура формує еротичний ритуал залицяння й сексуальної техніки. Регламентуючи найбільш важливі аспекти сексуальної поведінки, культура залишає місце для індивідуальних або ситуативних варіацій, зміст яких може істотно варіюватися. Соціокультурні зрушення впливають на сексуальну поведінку, ритм сексуальної активності, її інтенсивність й соціальні форми. Молодь раніше починає статеве життя, дошлюбні зв'язки стали припустимі для обох статей при наявності й відсутності любові. Дослідження показують, що мотивація залицяння, кульмінацією якого є інтимна близькість, сьогодні значною мірою автономна. І навіть незалежна від шлюбних планів. Так, 3721 студентові з 18 вузів було задане питання: “Як ви думаєте, з якою метою юнак або дівчина вступають сьогодні в інтимні відносини?” Основні мотиви (у відсотках до загального числа респондентів) розподілилися так: взаємна любов - 36,6 %, приємний відпочинок - 15,4 %, прагнення одержати задоволення - 14,2 %, бажання емоційної взаємодії - 9,8 %, передбачення вступу у шлюб - 7,0 %, цікавість - 5,5 %. Очевидно, що любов займає провідне місце. Лібералізація статевої моралі, часта зміна партнерів у сполученні з низькою сексуальною культурою породжує ряд серйозних наслідків - аборти, поширення венеричних захворювань, СНІД, росте кількість розлучень. Жити тільки для себе - це значить гнатися за новими задоволеннями, секс стає розвагою, розглядається як сфера індивідуального самоствердження. Дівчина шукає шанувальників заради соціального престижу, юнак зближається з дівчиною не тому, що йому цього хочеться, а тому, що “так прийнято”. Таким чином, збільшилася можливість особистості самої вибирати найбільш підходящий їй стиль сексуальної поведінки. Але чим менше зовнішніх заборон, тим важливіше індивідуальний самоконтроль і вище відповідальність за свої рішення, тим вище значення морального вибору. 17-25 років - це вік максимальної активності статевих гормонів. “Бомбардування” ними мозкових емоційних зон викликає бурхливий прояв емоцій, любові, які вимагають відповідногї вольової й етичної поведінки, змушує молодих людей бути більше активними й цілеспрямованими. Однак сексуальні емоції керовані, і за допомогою вольових зусиль їх можна, якщо вони надмірні, перемкнути на інший вид активності - інтелектуальну, фізичну, естетичну. Необхідною передумовою гармонізації сексуального стилю є здоровий спосіб життя, з його руховою активністю, регулярними фізичними навантаженнями й т.д. Сексуальне життя завжди було тісно пов'язана зі станом фізичного й психічного здоров'я, їм багато в чому визначається тривалість і інтенсивність сексуального порушення й фізіологічних реакцій. Сексуальні можливості в осіб з ослабленим здоров'ям знижені. Під час сексуального контакту спалюється близько 500 ккал, деякі коливання залежать від тривалості любовної гри й ентузіазму партнерів, але витрата енергії відповідає приблизно півгодинній пробіжці або 40 хвилин безперервних фізичних вправ. Фізична привабливість лежить в основі статевої уваги (гарна фігура, постава, стрункі ноги, легкість ходи й ін.). І тому необхідно приділяти увагу культурі фізичної і її складової частини - тілесної, формувати й поліпшувати свою статуру в необхідному напрямку. Активне сексуальне життя вимагає дотримуватися здорового способу життя. Так, в осіб, що зловживають алкоголем, сексуальне життя поступово порушується, його розлад зустрічається в 41-43 % випадків. Надмірне паління в 11 % веде до розвитку імпотенції; нікотин впливає на центри ерекції, викликаючи її ослаблення, а в жінок явище фригідності. Сексуальна задоволеність підвищує самоповагу й самооцінку. Висока самооцінка й упевненість у власній привабливості надзвичайно важлива для людей. Сексуальна задоволеність у людей позитивно корелює із задоволеністю іншими (інтелектуальними, спортивними, естетичними й ін.) захопленнями, товариськістю, життєрадісністю, і цим сприяє їхньому загальнокультурному розвитку. Захворювання, що передаються статевим шляхом, їхня профілактика. Інфекційні захворювання, що передаються від людини до людини, переважно статевим шляхом зустрічаються часто, особливо в останні роки. У цей час налічується більше 20 збудників хвороб, що передаються статевим шляхом, у тому числі бактерії, віруси, найпростіші, дріжджові гриби, членистоногі. Викликані ними захворювання характеризуються високою заразливістю, порівняно швидким поширенням серед певних контингентів населення. Раніше ці хвороби називалися венеричними захворюваннями, а по новій класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) - захворюваннями або хворобами, переданими статевим шляхом. За даними ВООЗ, кожна десята людина у світі, включаючи дітей і старих, хворіє тим або іншому захворюванню, що передається статевим шляхом. При цьому важливість проблеми обумовлена не тільки надзвичайно широким поширенням захворювань і небезпекою їх для здоров'я захворілого, його оточення, але й важкими наслідками у вигляді ускладнень, які можуть бути причинами безплідності, що розвивається, патології вагітності й пологів, а в результаті - поява неповноцінного потомства. Всі ці патологічні стани впливають на здоров'я населення в цілому й на демографічний стан суспільства зокрема. Класифікація захворювань, переданих статевим шляхом. По класифікації, запропонованої ВООЗ, до захворювань, що передається статевим шляхом, відносяться 22 хвороби, які діляться на 3 групи: 1-а група - класичні венеричні захворювання. Серед них, що найбільше часто зустрічається - сифіліс, гонорея. 2-а група “А”. При цих захворюваннях патологічний процес рідко виходить за межі сечостатевої системи. До цієї групи відноситься: сечостатевий хламідіоз, трихомоніаз, мікоплазмоз, генітальний герпес, а також лобковий педикулез і короста. 2-а група “Б”. Хоча вони й передаються переважно статевим шляхом, але при захворюванні уражаються не статеві, а інші органи й системи організму. Це - Віл-інфекція (СНІД), гепатит, лямбліоз, сепсис немовлят. Існують принципи лікування захворювань, переданих статевим шляхом. Групи 1 і 2“А” виліковуються при дотриманні наступних умов: - звертатися по допомогу до гінекологів, урологів, дерматовенерологів; - приймати ліки по призначенню лікаря; - лікувати обох статевих партнерів; - обережно ставитися до широко рекламованих препаратів, найчастіше вони дають моментальний ефект, переводячи хворобу в хронічну форму. Захворювання, що входять у групу 2 “Б” мають схильність до хронічного плину, а деякі в цей час не піддаються лікуванню (СНІД, вірусний гепатит “З”). СНІД - синдром набутого імунодефіциту, що характеризується порушенням функцій імунної системи й сумою різних клінічних ознак. Уперше описаний в 1981 р у США. Захворювання викликається вірусом імунодефіциту людини - ВІЛ. Передається при статевих контактах і через нестерильний медичний інструментарій. ВІЛ виділений із крові, сперми, слини. Джерелом інфекції можуть бути хворі люди з “групи ризику”: повії, наркомани, гомосексуалісти, донори. СНІД проявляється у вигляді пухлин або інфекції з відповідною клінічною картиною. При інфікуванні ВІЛ летальність становить 38 - 65 %. Діагностика СНІДу заснована на виявленні специфічних антитіл у крові, а в ряді випадків, і на одержанні культури ВІЛ. Профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом: - санітарно-гігієнічна освіта й моральне виховання; - підвищення рівня медичних знань; - статеве виховання дітей; - боротьба зі шкідливими звичками (алкоголізм, наркоманія); - використання засобів запобігання - презервативів; - дотримання особистої гігієни (індивідуальні ліжка, рушники, гумки, нижня білизна, губна помада, сигарети, бритва, зубна щітка, посуд, клізми, спринцівки); - обстеження режимних груп працівників дитячих установ, харчових об'єктів, спортивних і комунальних установ; всіх стаціонарних хворих; вагітних і жінок, що йдуть на аборт; донорів; вступників на роботу й виїжджаючих у санаторії; - диспансеризація населення (спостереження за перехворілими, за групою ризику); - стерилізація медичних інструментів, манікюрного інструментарію. Питання для самоконтролю: 1.Відзначте “зовнішні фактори”, що роблять вплив на формування родини. 2. Що відносять до специфічних функцій родини? 3. Що відносять до неспецифічних функцій родини? 4. Що може сприяти розвитку імпотенції в чоловіків? 5. Яка існує класифікація захворювань, що передаються статевим шляхом? 6. Як можна заразитися вірусом Сніду? 7. Коли потрібно починати лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом? 8. До чого можуть надалі приводити неліковані інфекції передані статевим шляхом 1-ої й 2 “А” груп?
Лекція 9. Раціональне харчування. Харчування й маса тіла Навчально – цільові питання
Практичні навички
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки : Забезпечуючі дисципліни – хімія, загальна біологія, екологія. Забезпечувані дисципліни – анатомія, фізіологія та гігієна людини, екологія, основи медичних знань, педіатрія, фізична культура. |
| Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
Курс лекцій Для студентів денної і заочної форми навчання Всіх спеціальностей університету ТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ |
| РОЗКЛАД для студентів заочної форми навчання факультету фізичного виховання |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної... Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]... |
| РОЗКЛАД для студентів заочної форми навчання на екзаменаційну ЗАНЯТЬ... |
РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ НА ЕКЗАМЕНАЦІЙНУ СЕСІЮ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ... |
| РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ НА ЕКЗАМЕНАЦІЙНУ СЕСІЮ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ №2 з ОРГАНІЗАЦІЇ... Схвалено цикловою методичною комісією фармацевтичного факультету і рекомендовано до друку (протокол №1 від 30 серпня 2012 р.) |
| Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання Гуць В. С., Володченкова Н. В., Основи охорони праці: Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання.... |
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ Економічна теорія. Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання – Луцьк: ЛНТУ, 2011. –... |