Розвиток психіки закономірна зміна психічних процесів у часі, виражене в їх кількісних, якісних і структурних перетворень. Психічний розвиток передбачає появу

Розвиток психіки - закономірна зміна психічних процесів у часі, виражене в їх кількісних, якісних і структурних перетворень. Психічний розвиток передбачає появу нових якостей і функцій, зміна їх кількісних і якісних характеристик і в теж час перетворення вже існуючих форм психіки. Розвиток психіки реалізується у формі філогенезу і онтогенезу. Закономірності розвитку психіки в онтогенезі: 1) соціалізація; 2) интериоризация; 3) активність; 4) провідна діяльність; 5) необоротність; 6) наступність; 7) спіралевидної; 8) стрибкуватість; 9) акселерація; 10) стадіальність; 11) нерівномірність . Розвиток психіки Історія розвитку психіки Проблема розвитку психіки має три аспекти вивчення: 1) виникнення і розвиток психіки в тваринному світі; 2) виникнення і розвиток людської свідомості; 3) розвиток психіки в онтогенезі людини, тобто починаючи з народження і до кінця життя. Розвиток - це рух від простих форм і структур до вищих, більш складних. Вчені матеріалістичного напряму розглядають психіку як властивість високоорганізованої матерії, яка є продуктом тривалого (мільйони років) розвитку. Виникнення і розвиток психіки пов'язані з виникненням і розвитком органічної природи. Історія розвитку психіки людини мала передісторію, яка пов'язана з біологічною еволюцією живих організмів. В цьому велику роль відіграло вчення Ч. Дарвіна (еволюційна теорія), який розкрив основні шляхи розвитку природи, її закономірності. Досліджуючи природу матерії, вчені-матеріалісти вивчають різні форми руху матерії. Всім її видам, починаючи з неживої, неорганічної і закінчуючи найвищою складною матерією - людським мозком, властива якість відображення, тобто здатність реагувати на впливи. Форми відображення залежать від форм існування матерії. Рушійною силою будь-якого розвитку є боротьба внутрішніх протиріч, боротьба між старим і новим, між тим, що відживає і тим, що народжується. Саме в цьому джерело розвитку психіки Вищою формою відображення є психічне відображення, а вищою формою психічного відображення - свідомість У неживій природі відображення може проявитися у вигляді механічної, фізичної чи хімічної взаємодії тіл або речовин (сонячний промінь і поверхня води, хвиля і камінь тощо). З появою життя на Землі жива матерія набуває особливих властивостей. Загальною особливістю всіх живих організмів є подразливість. Подразливість - здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи середовища певними біологічними процесами Біологічна форма відображення проявляється в активності (зовнішньої і внутрішньої) на прямі впливи, які самі по собі позитивно чи негативно впливають на організм. Подразливість є основою появи більш високого рівня відображення - психічного відображення, що проявляється у формі здатності відчувати. Здатність відчувати - це чутливість. Чутливість проявляється в реагуванні на такі впливи середовища, від яких безпосередньо життя організму не залежить, але які сигналізують про біологічно значущі впливи середовища. Три стадії психіки: 1. стадія елементарної сенсорної психіки - стадія включає два рівні: нижчий (розвинена подразливість - здатність змінювати фізіологічний стан при зовнішньому впливі, інфузорії-туфельки) і вищий (наявність відчуттів, елементарні умовні рефлекси, черв'яки, равлики). 2. стадія перцептивної психіки - стадія перцептивної психіки включає в себе три рівні: нижчий (відображення зовнішньої реальності у формі цілісного образу предмета, риби), вищий (елементарна форма мислення, птиці) і найвищий (Леонтьєв відносив до третьої стадії - інтелектуальної, поява оріетіровочно-дослідної фази в поведінці, здатність вирішувати практичні завдання, мавпи, собаки, дельфіни). 3. стадія свідомої психіки - стадія свідомої психіки (у примітивного людини-пітекантропа і сучасної людини.). Свідомість Поняття про свідомість, її особливості та функції Людина як істота, що володіє найскладнішими проявами психіки, є носієм свідомості. Свідомість - це особливе утворення, що сформувалось під час суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, є формою цілеспрямованого психічного відображення. Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає. Свідомість як категорія філософії та психології традиційно розглядається науковцями. Зародження цих ідей почалося ще в античності, коли сформувались два філософські напрямки - ідеалізм та матеріалізм. З точки зору першого - ідеалізму - свідомість трактується як власне людська форма психіки, початок і умова буття, матеріалісти розглядають свідомість як результат відображення людиною дійсності, продукт пристосування та активного ставлення до буття. Однак щодо більш точної інтерпретації цього поняття виникає величезна кількість невирішених питань, тому вивчення та трактування поняття свідомості і по сьогодні залишається відкритою науковою проблемою. Свідомість характеризується певними особливостями. Рис. 1.4.1. Ознаки свідомості Свідомість поза людським буттям неможлива: свідомість народжується в бутті, створює буття, відображає буття. Таким чином, свідомість виконує такі функції: Рис. 1.4.2. Функції свідомості Так, пізнавальна функція свідомості проявляється в накопиченні, переробці та використанні інформації щодо навколишньої дійсності; регулятивна-в контролі поведінкових та емоційних проявів; прогностична - в побудові образів майбутнього, плануванні подальшого життя; рефлексивна - в пізнанні людиною самої себе як суб'єкта психічної діяльності; комунікативна функція свідомості полягає в організації та підтриманні спілкування з іншими людьми. Структура свідомості Попри те, що прояви свідомості мають системний та інтегрований характер, вчені для зручності вивчення цього феномену виробили структуру, що має такі компоненти: Рис. 1.4.3. Структура свідомості Цілком очевидно, що структура свідомості взаємопов'язана з її функціями, майже кожний компонент відповідає за певну функцію, наприклад, знання - за пізнавальну і прогностичну, рефлексивна функція забезпечується роботою самосвідомості тощо. Рівні вияву психіки людини Психіка - це складний комплекс, який працює за певними закономірностями. Як складові цього комплексу виокремлюють несвідомий, підсвідомий, свідомий і над свідомий рівні, які взаємопов'язані і взаємодіють між собою. Кожен рівень виконує свої необхідні функції у цілісному функціонуванні всієї психіки. Усі вони надзвичайно важливі під час життєдіяльності людини. Свідомість є особливою формою психічної діяльності, орієнтованої на відображення й перетворення дійсності. У зоні ясної свідомості знаходить своє відображення мала частина психічного. Рис. 1.4.4. Рівні психіки Сигнали, що потрапили в зону ясної свідомості, людина використовує для усвідомленого управління своєю поведінкою. Інші сигнали психіка також використовує для регулювання деяких процесів, але на підсвідомому рівні. Типові завдання, які часто трапляються у звичайній ситуації, людина розв'язує підсвідомо, реалізуючи автоматизми. Автоматизми підсвідомості розвантажують свідомість від рутинних операцій (ходьба, біг, професійні навички тощо) для нових завдань, що в даний момент можна розв'язати лише на свідомому рівні. Підсвідомість - це уявлення, бажання, потягу, почуття, стани, психічні явища та акти, які колись упродовж життя "вийшли" зі свідомості, виявляються у відповідних ситуаціях ніби автоматично, без чіткого і зрозумілого усвідомлення, але за певних умов їх можна повернути назад і усвідомити З. Фрейд вивчав сновидіння, помилкові дії, невротичні симптоми як прояви підсвідомого Проникнути в підсвідомість можна за допомогою таких методів, як аналіз описок, обмовок, запам'ятовувань, фантазій і снів людини, а також методу вільних асоціацій, проективних тестів тощо. Явища людської психіки дуже різноманітні. Психічна діяльність може виходити за межі підсвідомого, переміщуючись також на несвідомий рівень. Несвідомість - це сукупність психічних явищ, актів і станів, які виявляються на глибокому рівні функціонування психіки й цілковито позбавляють індивіда можливості впливу, оцінки, контролю і звіту в їхньому впливові на поведінку, вчинки, діяльність Несвідоме виявляється і у так званих імпульсивних діях, коли людина не усвідомлює наслідків своїх вчинків. Наші наміри не завжди виражаються в наслідках наших дій адекватно, так, як ми б цього хотіли. Іноді, здійснивши той чи інший вчинок, людина сама не може зрозуміти, чому вона зробила саме так. Виявляється несвідоме і в наших психічних процесах. Навіть мислення людини може відбуватися на несвідомому рівні. Уява, інтуїція, творчість взагалі неможливі без несвідомих компонентів. Надсвідомість утримує психічні явища, акти й стани, які виникли внаслідок взаємодії зі Всесвітом, а також психічні механізми такої взаємодії До надсвідомих явищ відносять творче натхнення, що супроводжується раптовим "осяянням" новою ідеєю, а також випадки миттєвого розв'язання завдань, які тривалий час не піддавались свідомим зусиллям, і ті, явища, які називають парапсихічними, тощо. Наприклад, різка зміна погоди, пори року впливають не тільки на фізичне самопочуття людей, а й на їхній настрій. Оскільки людина має справу з комплексним використанням фактів свідомості та поведінки, вона може заглиблюватися в сфери неусвідомлюваного психічного. Анотація. Тренінг для учнів «Мій клас» проводиться з метою формування в учнів навичок спілкування з однолітками та формування сприятливого соціально-психологічного клімату в учнівському колективі. Тренінг проводиться у 2-3 етапи (заняття), залежно від потреби (необхідності). Кожний етап (заняття) тривалістю 1 година 30 хвилин – 1 година 45 хвилин. Мета: формування в учнів навичок толерантного спілкування з ровесниками. Заняття 1 Хід тренінгу Перша вправа. ”Я навчаюсь в цьому класі...” ( 7-10 хв.) Психолог просить пригадати, хто коли вперше зустрівся з колективом присутніх і висловити особисту думку про головну проблему колективу у формі: ”Закінчи речення”. „На дошці написані два речення. Давайте кожен спробує закінчити перше речення „Я навчаюсь в цьому класі...” і подумати та запропонувати, який знак ви б поставили в кінці другого речення - „В нашому класі все гаразд” - „!”, „?” чи щось інше. Психолог говорить першим, намагається висловити позитивну думку про класний колектив і підкреслює, що в кінці другого речення варто поставити знак запитання. Учні по черзі висловлюють свою думку. Психолог підводить підсумок, наголошуючи на тому, що така зустріч у колі покликана знайти і розв’язати проблеми класу. Друга вправа. Правила. ( 7-10 хв) Можна провести гру „Ливарпамен” ( „Нема правил”), особливо при певній пригніченості настрою класу. Можна просто наголосити, що потрібно домовитись про правила спілкування в колі, тому що таке спілкування відрізняється від звичайного в класі. Учні будь-яким способом діляться на пари, кожна пара придумує правило. Всі правила самі учні записують на дошці, після короткого обговорення і „об’єднання ” правил залишаються 3-5 „основних”, наприклад: Бути активним. Бути толерантним Слухати один одного. Сміятися можна, але не з людини (але по-доброму) Кожна думка має право на існування і висловлення. (Кожна думка – внесок в загальну справу). Вправа третя. Вправа „Очікування” свідомо випускається на першому занятті. Вправа четверта (основна) „Ідеальний клас”.( 30-35 хв. - 15-20 хвилин на підготовку в групах, 10-15 хвилин на презентацію і 5-7 хвилин на обговорення ) За допомогою звичайної лічилки клас об’єднується у чотири групи, які отримують завдання: уявити і презентувати іншим ідеальний клас в певний час чи при певних обставинах. Презентації готуються у вигляді колажів з усним коментарем. Теми презентацій: „Ідеальний клас перед уроками” „Ідеальний клас після уроків” „Ідеальний клас на контрольній” „Ідеальний клас на перерві” Учні працюють у групах (бригадами) біля столів з канцтоварами; готують колажі і домовляються про порядок презентації, розподіл ролей і т.п. Можна заздалегідь приготувати також вирізки з дитячих та молодіжних газет чи журналів ( фото, малюнки різних ситуацій) і запропонувати учням використати їх у колажах. Тренер обходить групи, консультує, допомагає. Презентації груп відбуваються за попередньо встановленим порядком. Колажі кріпляться у вигляді виставки в попередньо приготованому психологом місці (стіна, дошка, стенд). Психолог пропонує обговорити те, що відбулося, за наступними запитаннями. — Який образ класу вам сподобався найбільше? Чому? — Що для вас було приємно робити в групі, а що Ви не хотіли, проте робили і чому? — Що ви готові робити заради дружби в класі? Вправа п’ята. Релаксаційна вправа-гра ” Атоми і молекули”.(3-5 хв.) Кожен учень вибирає, що він буде постійно робити (стояти, стрибати, бігати, стояти на одній нозі і т. п.). Поки ведучий говорить „Атоми, атоми, атоми...”, кожен виконує свою вправу. Ведучий оголошує „Молекули по два (по три, по п′ять і т.п.)”. Учні об’єднуються в молекули і намагаються „на ходу” домовитись, що саме будуть робити всі в кожній молекулі зокрема. Ведучий змінює умови 5-6 разів. Психолог запитує, чи сподобалась гра і просить подумати, як було частіше: чи учень виконував те, що робили інші, чи інші робили те, що робив він . Вправа шоста. Рефлексія після першого заняття.(7-10 хв.) Учні знову сідають в коло на ті ж місця, що займали на початку заняття. — Що б ви не хотіли ніколи повторювати з сьогоднішнього заняття? — Що б ви хотіли повторити в іншому колективі? Якому саме? Чому? — Що з тих приємних речей, які ти пережив сьогодні, не могли б з тобою трапитись ніде більше? Чому? Всі запитання спрямовані на формування відчуття цінності класного колективу. Заняття 2 Вступ Психолог говорить про те. що наш настрій часто залежить від погоди, що є погода, яка нам подобається, а є така, від якої ми ховаємось, не любимо. Проте слова „погода”, „клімат” мають і переносне значення – так умовно називають загальну ситуацію в колективі, в сім’ї. Тема заняття „Психологічний клімат колективу” Вправа 1. Настрій.( Розподіл часу для вправ в основному відповідає першому заняттю). Учні по колу продовжують речення: Коли я згадував (-ла) попередню зустріч (розмову, заняття), я відчував (-ла)... Першим таке речення говорить психолог або класний керівник, наголошуючи на тому, як турбує його проблема колективу. Вправа 2. Правила. Психолог: Ви пам’ятаєте, що ми домовились про правила нашого спілкування на таких зустрічах. Які правила ви запам’ятали? Чи є серед них такі, які здаються особисто вам зайвими? Чи хотіли б ви доповнити правила? Психолог вивішує плакат з правилами або відкриває дошку, на якій правила попередньо записані, робить доповнення або виправлення правил. Вправа 3.Очікування.( 5-7 хв.) Вправа „Очікування” проводиться щодо всіх занять лише вдвічі (з досвіду, так більш ефективно). Можна використати будь-яку з методик - „Дерево бажань”, „Голубина пошта”, „Квітуче поле” і т.п. „Пісочний годинник” Психолог: Зараз ви отримаєте „золоті піщинки”, на яких зможете записати, що б ви хотіли, щоб змінилось у вашому класі після наших зустрічей. Ці піщинки ми покладемо в чарівний пісочний годинник, а в кінці останньої нашої зустрічі побачимо, чи принесли наші чарівні бажання результат. Учні записують очікування на стікерах (жовтого кольору у вигляді неправильного кола - „золоті піщинки”), по-черзі підходять до плаката у вигляді пісочного годинника, озвучують очікування та приклеюють стікери у верхній половині годинника. Вправа 4. Інформаційне повідомлення.(5 хв.) Психолог зупиняється на понятті „соціально-психологічний клімат колективу” і говорить про вплив такого клімату на загальну продуктивність праці колективу в цілому (здобуті знання) і кожного учня зокрема (наприклад, оцінки), про залежність здоров’я людини від переживань, які вона отримує протягом дня, і т. п. Матеріал для інформаційного повідомлення Соціально-психологічний клімат малої групи – якісний аспект міжособистісних відносин, що виявляється у сукупності внутрішніх умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі. До умов, які сприяють продуктивній спільній діяльності, можна віднести: - позитивну перспективу для колективу і кожного; - довіру і високу вимогливість один до одного; - ділову критику, вільне висловлення думки; - відсутність тиску з боку класного керівника та лідерів класу; - поінформованість всіх про актуальну мету і завдання колективу ( і наявність такої мети); - задоволеність результатами навчання і своєю належністю до даного класу; - усвідомлення кожним за стан справ в цілому. До най більш необхідних рис продуктивного колективу відносять товариську взаємодопомогу, дружелюбність, взаємовиручку, позитивні емоції, простоту відносин. Вправа 5. „За що ми любимо наш клас” Вправа проводиться у формі „Ретроперспектива” Психолог говорить: Уявіть собі, що пройшло 15-20 років і ви зібрались на зустріч випускників. На таких зустрічах рідко згадують неприємне, частіше – як добре і цікаво було в школі. Зараз кожен з вас намагатиметься пригадати і розповісти товаришу про цікаві і добрі випадки в класі. На погане – повна заборона. Учні об’єднуються у пари. Кожна пара повинна пригадати цікаві і добрі випадки в класі і розказати про них один одному. Тоді пара переходить до іншої пари і вони обмінюються спогадами. Обговорення вправи відбувається за наступними запитаннями. — Чи були випадки, які ви особисто забули і пригадали лише під впливом товаришів? — Що ви переживали, коли згадували вашу участь в справах класу? Вам особисто було приємно чи не дуже? Чому? — Чи змінився ваш настрій та думка про клас? Як саме? Вправа 6. Релаксація. Вправа 7 ”Австралійський дощ” Учні стають у коло і повторюють за тренером рухи. Тренер супроводжує рухи словами. Над австралійською пустелею здійнявся вітер – „шурх-шурх” (три рази потирають долоні) Впали перші краплі дощу – „крап-крап” (три рази клацають пальцями) Дощ пішов сильніше (плескають долонями по плечах) Почалась злива (плескають долонями по стегнах) Здійнялась буря (тупають ногами)... Далі речення і рухи повторюють в зворотному порядку. Останнє речення: Над австралійською пустелею виглянуло сонце (високо вгору піднімають руки – „тягнуться до сонця”) Вправа 8. Рефлексія. Учні по-черзі ( в колі) відповідають на запитання: Що з того, що ви відчували сьогодні, ви б хотіли відчувати в своєму класі щодня? Чому? Що б не хотіли ніколи більше переживати з того, що пережили сьогодні? Поясніть. Передбачається, що в учнів не було негативних переживань на занятті, і вони говоритимуть про те, як їм сподобалась атмосфера спільної дружньої роботи. Заняття 3 Вступ. Психолог говорить про те, що часто причиною незадоволення атмосферою класного колективу як з боку учнів, так і з боку вчителів чи класного керівника є конфлікти, які виникають у класі і називає тему заняття - „Конфлікти” Тема заняття - „Конфлікти” Вправа 1. Настрій.( Розподіл часу для вправ в основному відповідає першому заняттю). Учні по колу відповідають на запитання „Якого кольору конфлікт?” – „Я вважаю що слово конфлікт ... кольору, тому що...” Можна просто називати колір, а можна попередньо підготувати аркуші кольорового паперу і показувати аркуш певного кольору. Вправа 2. Правила Психолог вказує на записані правила і просить поділитись своєю думкою всіх бажаючих. А якого кольору правила наших занять? Хто бажає їх описати? Давайте розкажемо один одному про це. Кожен вибирає лише одне правило. Першими починають розповідати ті, хто сидить ближче зліва до тренера. Учні об’єднуються у пари і описують один одному, з яким кольором асоціюється для кожного те чи інше правило. Після такої вправи бажаючі повідомляють найцікавіші асоціації для всього класу. Вправа 3.Основна. Інформаційне повідомлення „Конфлікт” Конфлікт – це зіткнення поглядів, ідей, думок, переконань. Конфлікти виникають як між окремими людьми, так і між колективами, а також між людиною і колективом. Конфлікти бувають реалістичні та безпредметні. Перші виникають на основі ситуації, в якій є предмет конфлікту – думка, переконання, вчинок, конкретна річ. Безпредметний конфлікт – це ситуація, яка виникає в результаті поведінки людини, що знайшла саме такий спосіб розрядки внутрішньої нервової напруги. Часто реалістичний конфлікт прийнято називати саме конфліктом, а безпредметний – сваркою. Різні люди і колективи ведуть себе в конфліктах по різному. Психологи розрізняють такі основні стратегії поведінки в конфлікті: Втеча (Черепаха – за Джонсонами) Суперництво (Акула) Згладжування (Плюшевий ведмедик) Компроміс (Лисиця) Співробітництво (Сова) Кожна стратегія має свої переваги та недоліки залежно від ситуації та результатів, які заплановані. Результати конфлікту можуть бути як позитивними, так і негативними. Негативні результати має будь-який безпредметний конфлікт, а також конфлікт, в якому сторони ведуть себе неграмотно. „Грамотний ” конфлікт обов’язково веде до розвитку як відносин між людьми, так і особистих якостей цих людей. Основна вправа „Навчись сваритись” Учні об’єднуються у групи за довільним принципом (наприклад, з допомогою дрібних предметів, які вибрали на початку заняття - олівці, ручки, фломастери чи щось подібне). Кожна група отримує опис конфліктної ситуації і завдання: показати сценку, в якій даний конфлікт привів би до розвитку відносин та особистісних позитивних якостей. 15 хвилин на підготовку вправи та по 5 хвилин на презентацію кожної групи. Опис ситуацій: Ситуація І Дві однокласниці, які навчаються разом з першого класу, сидять за однією партою і „дружать родинами”, посварились і щодня з’ясовують в класі стосунки. Ситуація ІІ Молодий учитель на кожному уроці критикує клас, що викликає обурення в значної частини учнів Ситуація ІІІ Однокласник постійно порушує дисципліну на уроках і не виконує домашніх завдань. Класний керівник повідомила, що якщо нічого не зміниться, то клас не поїде влітку на екскурсію. Вправа 4. Релаксація. „Кішки-мишки” Двох учнів призначають „Кішками” (бажано найбільш несміливих, „малопопулярних”), всі інші - „Мишки”. Завдання - зібрати всіх „мишок” в одному кутку класу, не застосовуючи силу. Вправа 5. Рефлексія. Психолог: давайте обговоримо, які висновки зробив кожен з нас стосовно своєї поведінки в конфлікті. Виберіть одне з написаних на дошці речень і скажіть його вголос. Якщо хочете сказати ще щось, будь ласка. Я вмію розв’язувати конфлікти ефективно. Я буду вчитись розв’язувати конфлікти ефективно. Я вважаю, що проблема конфліктів мене особисто не стосується. Заняття 4 Вправа 1. Настрій. Учні по черзі пропонують тему останньої зустрічі в даному циклі і пояснюють, чому саме таку назву вибирають: Щось у класі негаразд? Щось у класі негаразд... Щось у класі негаразд! В нашому класі все гаразд! Психолог попередньо пише всі назви на дошці, тоді витирає те, що діти не згадали. Можна проголосувати. На дошці може залишитись одна, а можуть і всі теми – залежно від проблеми, обстановки в класі і т.п. Форсувати події і нав’язувати учням свою думку щодо психологічного клімату класу не варто – це підриває довір’я і робить подібну роботу менш ефективною. Вправа 2. Правила. Психолог звертає увагу на правила і пропонує висловитись з наступних проблем: Які з правил, за якими ми працювали на цих зустрічах, ви б взяли з собою на кожен день спілкування в класі? Як ви вважаєте, як можна добитись виконання цих правил всіма учнями класу? Учні говорять не по черзі, а вільно, хто не хоче, не говорить. Вправа 4.Основна. Інформаційне повідомлення. Вибирається залежно від проблеми в класі. Вправа 5. Релаксація. Вправа „Вітер дує і здуває”( або будь-яка інша з подібних вправ). Вправа 5.Очікування та рефлексія Плакат „Пісочний годинник” вивішується тренером до початку заняття. Психолог говорить про те, що на попередньому занятті ми всі просили чарівний пісочний годинник допомогти змінити в кращу сторону загальну обстановку в класі.( Можна говорити про чарівні годинники факультетів школи чарівництва і магії Хогвардс, де дорогоцінні камені рахують очки факультетів) Пройшов час. Чи впали чарівні „золоті піщинки” в нижню частинку годинника і чи добились ми всі разом певного прогресу у взаємовідносинах в класі. Учні виходять до плакату з годинником. Знімають піщинки, обдумують свою відповідь, а тоді по-черзі говорять і прикріплюють піщинки у верхній чи нижній частині пісочного годинника.

Схожі: