|
|
Скачати 198.57 Kb.
|
| Соціологія. Лекція 3 Визначення ролі Огюста Конта. О.Конт як зановник соціології як науки стверджував: 1)Пріорітет спостереження в соціальній науці; 2)Орєнтація на точні методи дослідження(математичні) 3)Фіксація і опис явищ (як, а не чому відбувається це явище) Стосовно окремої науки про людину позитивізм пердбачив: 1. Бачення супільства як специфічного наукового предмету та необіхдність науки про людину як самостійної галузі; 2.Ведення методів спостереження і точної фіксації явищ; 3. Розгляд суспільства в системі взаємозвязків з природою. Саме після цих тез розпочався новий етап в соціології, а позитивізм виступає не лише методом, а основою для розуміння сутності людини та суспільства. Огюст Конт розробляє систему соціологічного знання, вводить поняття соціології. Він дотримувався еволюціоніської концепції розвитку супільства, при цьому він вважав, що основний напрям супільного розвитку їде по лінії прогресу людьського розуму, а також пізнані людиною навколишнього середовища. В історії розвитку людства Конт виділяє 3 стадії: 1) Теологічна стадія – природні явища він розглядав як щось надприроднє, божественне. 2)Метафізична стадія – її зміст полягав у поясненні явищ світу абстрактними судженнями, які абсолютно відірвані від житття; 3) Позитивістська(наукова) – пізнання світу спирається на наукове знання, на закони про природу і супільство, а також ці закони спрямовані на вивчення закономірностей. Такою позитивною наукою про супільство за словами Конта – соціологія, яка покликана організувати життя людства на основі порядку і прогресу. Відповідно до принципів позитивізму, він розглядав її як соціальне і у структурі соціології він виділяв: - соціальну статику, яка має звязок із стійкими умовами існування суспільства(це як анатомія суспільного життя та соціальної динаміки, що вивчає закони суспільного розвитку), тобто це є фізіологія супільного розвитку. Огюст Конт увійшов в історію як засновник соціології як науки, він обгрунтував необхідність вивчення суспільства, а також виділив соціологію в якості самостійної науки. Наука соціологія базується на спостереженні, а також на пізнанні законів супільного розвитку та практичного використання досягнень науки. Наступним науковцем був Еміль Юркхейм, він систематизував предмет соціології, а саме соціальні факти, які існують поза індивідом. А також він вперше розмежував поняття індивідуальне і колективне(саме це він вважав досліджує соціологія). Суспільство в процесі засвоєння цінностей та основних законів, які існують в даному суспільстві, соціологія опановує їх і на базі цого рухається далі. Право за Юркехеймом – особливий інтерес для науки становить трактування ним проблеми співідношення нормального, тобто соціальної норрми та патологічного(злочинності, девіації(відхилення) в соціальному житті). Тези Юркхейма: 1) Дослідження волісоц. конфліктів у суп відносинах 2)Вчення про покарання; 3)Про звязок права і форм соц відносин; 4)Концепція аномії 5) Визначив предмет і автономію соціології як науки та її обгрунтування. Наступний науковець – Макс Вебер. Його заслуга полягає в тому що він започаткував виникнення розуміючої соціології та теорії соціальної дії. Його вважають засновником сучасної соціалогії, тому що: 1) він запропонував чіткий системний підхід до понятійного соціологічного аналізу; 2) послідовно відстоював ідею соціальної науки, мета якої – пояснення соціальної дії; 3) охаректизував сучасне індустріальне суспільство. Основою теорії Вебера є його соціологія права. Основні положення цієї теорії: 1) Концепція панування через дослідження та аналіх політичної системи; 2) Взаємозвязок права та інших сфер суспільства (політична, економічна), а сме головне полягає в тому що Макс Вебер обгрунтував концепцію соціальної ролі професійних юристів. Наступний науковець, який сприяв фундації соціологї права був Парсонс – правознавець, який є засновником цілого напряму в науці – системний функціоналізм, тобто він розглядав суспільство з т.з. його системи та функціонування його головних елементів, а право його цікавило , оскільки соціологія це наука, що вивчає структури та процеси, яки мають відношення до інтеграції цих систем, а право в даному віпадку відіграє інтегруючу роль, тобто забезпечує єдність суспільства і розглядається як цілісне обєднання цілісн аогрганізація. Парсонс також вніс вагоми вклад в розвиток теорії соціалізації, він був класиком теорії соцалізації. Під цим поняттям він розумів процес засвоєння індивідом цінностей і норм суспільства, за допомогою якого цінності та норми передаються із покління в покоління, а також трансфомуються. Взаємозвязок соціології права з іншими науками та аналіз норм права в соціонормативній та цілісній системах. Лекція 22.09.2011 Контрольна робота після 17 лекцій, складатиметься з 3 питань. Право як соціальне явище 1) Право як соціальний інститут 2) Соціальний механізм дії права 3) Соціальні функції права СП як міждисциплінарна галузь знань специфічно розглядає та аналізує і знаходиться під впливом правової реальності, тобто відбувається процес соціального конструювання, соціальної зміни. В данму випдаку мова йде про те що право соціально конструюється і механізм цього конструювання підлягає соціологічному вивченню, а саме: - функціонування права в системі соціальних інститутів; - генеза, динаміка, структура правових норм та їх роль у суспільстві; - механізми реалізації правових норм в поведінці та діяльності особистості, групи, а аткож суспільства в цілому. Таким чином соціальний ефект дії права, правових інститів, правих норм і досліджує соціологія права. Суспільство через низку правових відносин досліджує соціологія права. Вона вивчає також, що люди розуміють під правом у своєму повсякденному житті. Оскільки різним суспільства притаманні різні правові реальності, тому соціологія покликана пояснити відмінності між цими реальностями, крім того СП повинна вивчати способи завдяки яким право стає реальністю в конкретному суспільстві. Соцілогічне розуміння права і правових відносин полягає також в баченні і взаємозвязку з конкретною соціальною реальністю, оскільки правосвідомість осбистості соціальної групи є продуктом певного типу розвитку супільних відносин Таким чином право є соціальним явищем, без якого неможливий розвиток цивілізованого суспільства. Друга позиція: Право є одним із елементів соціальної системи, що впливає на всі її складові. Третя позиція: Право є продуктом свідомої діяльності людей, який спрямований на охорону особистості і соціальну роль права. Право як соціальний інститут - є система встановлених, санкціонованих державою кокретних правил поведінки, які є загальнообовязкові для виконання населенням і державними установами і ця система захищенна від порушень і спрямована на регулювання та охорону суспільних відносин, соціальних цінностей. Соціальний інститут характеризують зовнішня форма вияву і обовязково внутрішній зміст. Суспільство являє собою єдиний цілісний організм і система взаємодіючих соціальних груп, яка має складну організацію і інтегративною основою суспільства є соціальні норми. Соціальні норми - правила, які відбивають вимоги суспільства та групи у їх взаєминах з іншими групами, їх з соціальними інститутами і суспільством вцілому. Норми встановлюють межу, умови, характер відносин, соціальні цілі, а також і засоби їх досягнення, а порушення цих норм викликає більш конкретну та чітку негативну реакцію з боку соціальної групи, і вцілому супільства, його інститутів і ця реакція покликана на подолання соціальної оведінки, яка відхиляється від соціальної норми. Тому соціальні норми є надзвичайно дійовим засобом організації суспільства, тобто право забезпечує сталість його ладу і сталість розвитку кожного елемента і взаємозвязку між соціальними групами. Зовні соціальний інститут права є певною сукупністю установ, фінансових та матеріалних засобів, а аткож кадрових ресурсів. Внутрішня функція права проявляється як сукупність стандартних зразків поведінки осіб, відповідальних за здійснення певних функцій. Праву також властиві всі загальні ознаки соціальних інститутів: функції, ієрархія, нормативний аспект, культурний аспект, духовний. Право є найважливішим фактором соціального порядку, покликаним: - забезпечувати соціальну стабільність; - охорону індивідів і суспільства від проявів деструктивності та антисоціальної поведінки; - бути гарантом прогнозування, тобто передбачуваності суспільних відносин. Норми права регулюють усі найважливіші елементи громадського життя, як нормативний чинник право впливає на формування структури суспільства, визначає межі діяльності індивідів і держави і є частиною державного контролю. Право тісно повязане з політичним життям суспільства і воно є досить ефективним знаряддям політики. Крім того право формує і культурну складову суспільства, тобто систему цінностей суспільства. Функції: 1) Інтегративна функція права і виявляється у забезпеченні правом обєднуєчого порядку у суспільстві. За допомогою правових норм і санкцій забезпечується домінування у суспільстві інтегративних тенденцій над домінівними; 2) Регулятивна функція права – право є універсальним соіальним регулятором суспільного життя. Воно окреслює права та обовязки індивідів, організацій та соціальних груп, а також забезпечує злагоджений розвиток соціальної системи, закріплює існуючі соціальні відносини, а також сприяє їх удосконаленню; 3) Комунікативна – право є елементом інформаційного простору супільства і всі правові документи є носіями важливої інформації, яка в першу чергу фіксує зміст прав і обовязків громадян. Особливістб правової інформації є її наказовий характер; 4) Охоронна – спрямована на захист індивідів, соціальних груп, соціальних організацій від порушень їх прав та інтересів вцілому. Реалізація цієї функції відбувається через відновлення порушеного права, через компенсацію заподіяних збитків, через реабілітацію несправедливо звинувачених. 5) Соціалізуюча функція – реалізується шляхом соціальної інтеграції підростаючого покоління через засвоєння ним соціальних ціннсотей і норм, які орієнтують на підтримку соціального порядку. тобто ця функція характеризує соціальну підтримку дітей та молоді. Закон наступності покоління, відбувається передача знань через соціалізацію, інтеграцію суспільства. Право водночас еволюціонує і темп його розвитку в різних суспільствах неоднаковий, розрізняють його стагнацію, рівномірну еволюцію і різкі зміни. Сфера права більшості суспільств розвивається еволюційно, різкі зміни розвитку суспільства передбачають кардинальну реформу правової системи, вони стосуються преважно публічного права. Право як соціальний елемент має склану внутрішню будову. 1) Права людини – це найзагальніші правові норми, що гарантують їй гідне життя і вони стосуються всіх людей. 2)Принципи права - це основні ідеї, основні засади що виражають сутність права і вони є основою правотворчості держави, організації життя громадян: принцип гуманізму, демократизму тощо. 3) Норми, які прийняті на референдумі. 4) Корпоративні норми – розроблені в організаціях, установах і торкаються поведінки людей, поширюються на всі сфери д-сті людини(наприклад статут університету) 5)Норми, що видані державою – вони розробляються, приймаються державою для виконна завдань: закони, підзаконні нпа, Укази президента тощо. Лекція 29.09.2011 Особистість як субєкт і обєкт соціальних відносин 1) Соціологія особистості 2) Соціологічна структура особистості 3) соціалізація особистості 4) Соціальний статус та соціальна роль №1 Особистість і суспільство – це складні і багатофункціональні системи, навіть різнопорядкові системи і як результат в науці існує безліч підходів щодо аналізу, процесу їх взаємодії тому щоб визначити предмет соціології особистості в перщу чергу необхідно показати її місце в ряду наукових дисциплін, які вивчають особистість і суспільство. Людина здатна до значних соціальних адаптацій, але водночас виділяє соціально-типові характеристики, а саме це риси якими наділені певні типи людей: класи, народи. Соціолог дослиджує людину насамперед як особистість як елемент соціального життя, розкриває механізми, становлення особистості під впливом соціальних факторів, а також механізми взаємного, зворотнього впливу особистості на соціальний світ. Таким чином специфіка підходу до вивчення людини полягає у зясуванні у прешу чергу того, що в людині безпосередньо пвязане із соціальним життям, а також досліджує включеність людини у систему соціальних відносин, тобто не біологічні, психологічні характеристики цікавлять соціолога, а суто соціальні характеристики. І як завдання перед соціологією стоїть чітко розмежувати поняття, які повязані з людиною у соціо-гуманітарних науках. Так найбільш вживаними поняттями у науковому сенсі є людина, індивід, особистість. Ці поняття не є тотожними. Так, людина – це родове поняття, що вказує на приналежність до людського роду, тобто людини як жива істота розвиваться за своїми біологічними та фізіологічними законами; а як соціальна – за соціальними, законами розвитку життя. Індивід характеризує людину, окерму людину, тобто це одиничний представник людського роду. Індивідуальність означає те особливе і специфічне, що вирізняє одну людину з поміж інших, включаючи її природні характеристики, фізіолоічні, психологічні, а також успадковані характеристики і набуті характеристики. Під особистістю розуміється конкретний вираз сутності людини, а також певним чином реалізована інтеграція в кокретному індивіді соціольно-значимих рис і соціальних відносин даного суспільства. Основні принципи розгляду категорій соціології особистості: 1) кожен індивід є людиною, але не кожен – особистістю. Особистістю не нарожуються, а нею стають. Індивід є вихідним пунктом для розвитку в людині особистості6 а особистість в свою чергу – це підсумок розвитку індивіда, тобто найповніше уособлення всіх людських властивостей. 2) конкретні обставини в яких відбувається життєдіяльність людей і як результат ступінь розвитку їх осбистості може бути різним. Рівень розвитку особистості залежить від того в яких соціальних умовах вона живе, наскільки охоплює досвід попередніх поколінь, як вона вкористовує цей досвід у своїй діяльності. І індивід і людина всі ці поняття ідентифікуються з певним суспільством, навіть з конкретною спільністю. Особистостями стають в групах, спільностях і лише в спільностях. Найвищим проявом особистості є те що особистість згодом утворює нові спільності відповідно до своїх інтересів та умов, які змінюютьься. 4) Особистість є не тільки обєкт, ал одночасно є і субєкт суспільних відносин. Іншими словами особистість не тільки пасивний продукт пасивного впливу, але і активний борець. ДЗ: буде виноситись на к.р. Соціологія особистості Особистість Людина Індивід: визначення, тлумачення Особистість Головні принципи Включення Соціальне життя Соціальний успіх Соціальна характеристика Напрвленість особистості №2 соціологічна структура особистості В соціології історично сформувалось 2 підходи щодо аналізу соціологічної структури особистості: нормативний і функціональний Сутність нормативних визначень полягає у тому, що виділяється певна група найбільш суттєвих ознак, якими повинна бути наділена особистість і критеріїв яким вона повинна відповідати, логічно в даному випадку виникає питання чи рахувати особистістю людину, яка не відповідає вимогам суспільства та яка не наділена повним комплексом необхідних якостей. але в даному випадку ми повинні звертати увагу на те в якій мірі індивідом засвоєні соціальні норми. В даному випадку ставиться питання і розкривається зміст саме пізнавальних якостей і можливостей, які закладені у нормативних визначеннях соціологічної структури особистості. Суспільна значимість обумовлює той факт, що розвиток і функціонування особистості не мое бути вивченим поза її нерозривного звязку із суспільством та з окремими соціальними групами, соціальними інститутами6 соціально-професійними спільностями, тому розкриття соціологією особистості та її структури передбачає її вявлення, її належність до конкретнлї соціальної групи та аналіз соціальних ролей і саме головне як вона ці ролі виконує. Все це і складає напрвленість особистості. і от в залежності від направленості особистості і відбувається виконання от цих ролей, відбувається навіть різне ставлення до цих ролей, різне положення у суспільстві і як результат належність до соціального типу. Таким чинос соціологічна стр-ра особистості включає такі елементи: 1) полодення в системі даних сусп відносин, в першу чергу виробничих 2) сукупність виконуючих соціальних ролей 3) направленість особистості 4) сукупність потреб інтересів, поглядів, ідеалів, які в свою чергу виконують роль мотивів соц поведінки. Лекція 13.10.2011 №3 У своєму повсякденному житті особистість набуває соціальних характеристик, які в свою чергу допомагають особистості інтегруватись у соціальні спільності і особливістю цього процесу є розвиток людини від індивідуального до соціального рівня буття. Цей процес відбувається шляхом засвоєння індивідом соціальних норм, цінностей, оволодінням соціальних ролей і соціологія трактує цей процес як соціалізація. Соціалізація це процес інтеграції індивіда у суспільство. Різноманітні соціальні спільності (група, організація, інститут) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей на основі яких формуються соціально знаимі риси особистості. Завдяки соціалізції людини засвоює звичаї, традиції і норми певної соціальної спільності, які властиві певній культурі, а також способи мислення, а також взірці поведінки. Компоненти соціалізації: - виховання, освіта - сукупність стихійних впливів на становлення особистості Етапи соціалізації – відбувється протягом всього життя: 1) Первинна соціалізація – відбувається в сімї від моменту народження людини, триває переважно перші 7 років; 2) Вторинна – відбувається в соціальних інститутах. 1 підхід ствердужє що людина це пасивний обєкт впливу суспільства; 2 – взаємодія, яка передбачає активність людини і суспільства, в даному випадку людина як субєкт. Індивідуальність, а також потенційні можливості особи, щодо засвоєння культури суспільства, потреби та інтереси, а також спрямованість соціальної активності є чинниками соціалізації. Агенти соціалізації – обєкти впливу і субєкти – це сімя, оточення, друзі, знайомі, соціальні інститути, соціальні організації. Якщо підчас соціалізації дитини головною для неї є соціальна адаптація(пристосування до соціального середовища), то в соціології підлітка чи дорослої людини відіграє основну роль інтеорелізація – засвоєння і переведення елементів зовнішнього світу у своє внутрішнє я – сприймається те що є мотив моєї діяльності. У поясненні механізмів соціалізація мала теорія Фройда, він класифікував і виділив такі мехнізми соц-ії: - імітація – це свідомі спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих. - ідентифікація – на цьому етапі відбувається засвоєння дітьми поведінки батьків, соц цінностей норм, як власних. - почуття сорому і провини – негативні прояви соціалізації, які пригнічують соціалізацію. Особистість як стала цілісність соціально типових та індивідуальних якостей її самосвідомість, що реалізується у практичній діяльності, проявляється: - особистість як обєкт, тобто як система обєктивно заданих соціальних функцій, ролей, які повязані із соціальним становищем індивіда у конкретній соціальній ситуації; - особистість як субєкт – це вибіркове сприйняття та засвоєння приписів суспільного середовища, яке обумовлене розвитком потреб особистості та досвідом. Проявляється особистість як субєкт, обєкт через спільні соцільні умови (спосіб життя); - на інтеграцію особистості у соціальне середовище впливають очікування і вимоги її оточення, тобто осбистість опиняється перед необхідністб включатись у спеціальні розроблені особливості поведінки, які відповідають вимогам певної соціальної групи і формують соціальний характер особистості. Вплив соціальної системи трансформуючись через внутрішні я людини проявляється у зміні її поведінки і починається руйнація рівноваги. Лекція 20.10.2011 Соц статус і соціальна роль Сам термін “соціальний статус” почав вживатись в системі пр відносин і відображав поняття, щодо правовго положення юридичної особи, у науковий обіг ввів це поняття Макс Вебер, він розглядав клас, владу як головні ознаки соціального статусу, тобто головними вимірами соціальної стратифікації(супільство не є однорідним, воно багатогранне, воно складається з багатьох груп), і визначать місце і роль супільних звязків. Макс Вебер трактував статус як суспільне визнання у формі позитивних чи негативних привілеїв. У сучасному розумінні поняття “соціальний статус” – це професія яка визначає статус особи; освіта; професійні якості; в яких умовах людина працює; посада; матеріальний статок. Всі ці хар-ки особистості Мертон назвав статусним набором. Статусний набір – це сукупність всіх статусів, які займає індивід і в цьому наборі статусів завжди є головний статус – це найбільш характерний для даного індивіда статус за яким його виділяють знайомі оточуючі, за яким його ототожнюю, який визначає стиль життя, поведінку. Соціальний статус – це положення особистості в системі супільних відносин і це положення повязане з належність до конкретної соціальної групи, спільності, а також сукупність її соціальних ролей, якість і ступінь їх виконання. Види соціальних статусів: 1) Субстанціональний: вік; стать; національність; освіта; професія; 2) Релятивний(відносний): студент- викладач; підлеглий-керівник. Одночасно соціальний статус поділяється на: 1) Соціальний – положення (становище), яке людина займає в соціальній групі. 2) Особистісний – це положення, яке людина займає в малій або первинній соціальній спільності, в залежності від того як вона оцінюється, тобто за її індивідуальними якостями. Соціальний статус відіграє пріотрітетну роль серед незнайомих людей, а особистісний серед знайомих. Коли ми представляємо себе незнайомим людям ми вказуємо місце роботи, вік, національність, освіту тощо. А коли зі знайомими, ми проявляємо свої особистісні хар-ки: хоббі, пріорітети, світосприйняття, щодо близьких проблем. Кожен із нас має набір має набір щодо особистісних соціальних статусів, оскільки ми беремо участь у багатьох соціальних спільностях, групах і в поцесі соцільної взаємодії. Інтереси можуть не співпадати – коли індивід займає високу статусну позицію в 1 соц спільності і низьку в іншій соціальній спільності і коли права і обовязки одного статусу суперечать правам і обовязкам іншого статусу або перешкоджають. Рейтинг – це коли статус розглядається як певне місце чи положення ієрархії. 3) Привласнений – дається залжено від її народження, сюди відноситься: раса, стать, вік, національність. 4) Досягнуті: професія, освіта - всі наші здобутки. 5) Інтегральний - це риси, які хар-ні привласненому і досягнутому статусу: отримання диплому. Характеристики соціального статусу історично та етнографічно змінні. На певних етапах історичного розвитку були різні критерії, раініше статус людини визначала фізична сила, потім освіта тощо. Соціальна роль – це типова поведінка людини, яка повязана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища, рольовий аспект статусу вявляється в узагальненні ним багатьох соц ролей (стійких шаблонів поведеінку, думок, почуттів), тобто поняття соціальної ролі означає – сукупність вимог, які предявляють до осіб, які займають певні соц позиції. Є 2 підходи до визначення ролей: - Підхід розроблений Джоном Мідом, за його теорією ролі являлись як результат дослідницького і творчого процесу взаємодії, тобто як очікувана поведінка взаємодіючих індивідів. - 2 підхід розроблений Мінтом, за цією теорією соціальна роль виступає як динамічна змінна сторона соціального статусу, як його функція, яка повязана з набором норм у відповідності з якими особистість повинна вести себе у певних ситуаціях, тобто роль – це функція статусу, у своєму житті людини виконує кілька соціальних ролей, які утворюють рольових набір. Соціальні ролі можуть бути закріплені формально (законом) і моральні норми. Парсонс дав характеристику ролей: - емоційність - спосіб набуття - масштабність - ступінь формаізації - характер і скерованість мотивів ДЗ гендерний стереотип, пр соціалізація, диспозиція, референтна група, гендерна соціалізація, соціалізація чоловіка і жінки. Лекція 27.10.2011 Теорія стратифікації 1) Соціальна стр-ра супільства. Найважливіша хар-ка 2) Соціальна стратифікація суспільства 3) Соціальна мобільність №1 Соціальна структура суспільства її динаміка, її складові є ключовими темами соціології і це поняття в широкому і вузькому значенні. В широкому – це будова супільства взагалі, це сис-ма звязків між усіма його складовими ел-ми (групи, спільності, класи, соціальні інститути). У вузькому значенні – це лише соціально-класові і соціально-групові спільності і їх взаємодія – вживається в СП. Особливості: 1) як формується особистість 2) що впливає на ос-ть 3) як особистість вибудовує свою соціальну поведінку і реалізує соціальну активність. Питаннями соціальної стр-ри займались вчені у всі часи, перші теорії ми знаходимо ще в стародавній Греції. У Платона щодо соц. стратифікації є те що соц стр-ра розгл ними як певна множина соціальних груп, які різняться між собою за функціями і багатством, саме на основі цих відмінностей у суспільстві формується досить конкретні і жорсткі умови щодо відносин між цими соціальними групами в питаннях влади і багатства. Соц стр-ра сучасного супільства включ велику к-сть соц спільностей, прошарків, які можна типізувати. 1 тип: Соц класи – класи, соц прошарки, групи, весрстви. 2 тип: соціально професійні – виробничі колективи, навчальні 3 тип: соціально-демографічний – сімя, молодь 4 тип: соц-територіальний – місто, село, район 5 тип: соціально-етнічний: нація, етнос, народність Сучасні критерії і їх складові: - вищий прошарок - середні прошарки держ і місцевого упр-ня - низові працівники апарату упр-ня - провідні господарники - робітники різних професій - учні і студенти - декласовані ел-ти Таким чином соціальна стр-ра суспільства – це його будова, де кожний ел-ет, тобто клас, верства, група обєднаний спільністю інтересів і обєктивно відрізняється від інших своїм специфічним особливим місцем у супільстві. Суспільство багатогранне, скл з величезної к-сті соц груп і вони не є однорідними, вони займають різне місце в сис-мі супільства. №2 Стратифікація Сутністю суспільного життя є взаємодія цих груп, а також зіткнення інтересів, тобто постійне зясувння місця кожної із цих груп в сис-мі ієрархії супільства. В науці сформувалось декілька підходів що стратифікації є декілька теорій: - класова теорія. Започаткував її Маркс, його праця “Капітал”. Класи – це великі групи людей, що розрізняються за їх місцем в певній історичній сис-мі супільного виробництва, за їх відношенням до засобів вир-ва, за їх роллю в орг-ції сусп праці, а також за розмірами і способами отримання тієї частки супільного багатства, яку вони мають у своєму розпорядженні, тобто в основі поділу на класи лежить економічна ознака, відношення до засобів виробництва. - Теорія стратифікації (лат стратум - прошарок), саме поняття було запозичене з геології. Започаткував і обгрунтував Сорокін у своїй роботі “Соц стратифікація та мобільність”. - формаційна теорія – поділ супільства за ознаками, розробив Ленін, 5 формацій: рабовласницька, феодальна, цивілізаційна Головною рисою людського виробництва є соціальна нерівність, яка повязана із відмінностями зумовленими соціальними чинниками: поділом праці (розумова, фізична), укладом життя (сільське, міське), соціальною роллю. Соц нерівність є основою стратифікації. Типи стратифікації: - економічна - політична - професійна ДЗ типологізація стратифікації Головні умови, які лежать в основі професійної стратифікації: 1) важливість професії для виживання і функціонування супільства 2) рівень знань, необхідний для виконання професійних обовязків Критерії щодо стратифікації: - дохід - багатство - влада - престижність професії - освіта - тип життя Теорія соціальної мобільності – розуміється перехід індивіда чи соц групи з 1 позиції в іншу. Розрізняється горизонатльна (без зміни статусу) і вертикальна мобільність (зміна статусу і позицій). |
|
ПРАКТИКУМ З СОЦІОЛОГІЇ для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання Соціологія в розумінні Конта ототожнювалася із суспільствознавством у цілому. На сучасному етапі за соціологією закріпилося специфічне... |
Викладач д с. н. Наталія Борисівна Шуст Лекція 1 Досягненню цих цілей і служить зокрема соціологія права. Розвиток соціології права останніми роками обумовлений тим, що існує прагнення... |
|
Соціальні зміни, що відбулися в Україні викликали необхідність переосмислення... Сьогодні щоб вижити бібліотекам необхідно відмовитися від пасивної стратегії обслуговування і звертатись до активної ринкової політики,... |
План-конспект проведення занять з оперативно-тактичного вивчення... Навчальна мета: Ознайомити начальницький склад 3-ЗДПО, що виступає в ролі КГП з будовою, обладнанням і пожежною небезпекою реакторного... |
|
DO11 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СВІТІ ТА В УКРАЇНІ У статті робиться історичний екскурс для визначення ролі людського капіталу. Розглядаються негативні фактори розвитку людського капіталу... |
Лекція 7 8 Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.) |
|
ЛЕКЦІЯ 3 Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Лекція Робота з фінансовими функціями. Створення, редагування і форматування графіків і діаграм (2 год.) |
|
Поема «Сон» («У всякого своя доля »). Викриття самодержавно-кріпосницького... України та ганебної ролі Петра І та Катерини ІІ; формувати вміння учнів сприймати художній твір цілісно, в єдності змісту і форми;... |
Лекція Державна мова мова професійного спілкування Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації |