|
|
Скачати 0.51 Mb.
|
| Тематична екскурсія, присвячена 65-ій річниці Сталінградської битви Мета: Ознайомити вихованців творчих об’єднань з подіями Великої Вітчизняної війни та подіями Сталінградської битви, виховувати патріотизм до своєї Вітчизни на прикладах воїнів радянської армії та воїнів-вихідців з Миколаївщини, які були учасниками битви. Керівник музею: Тепер, озираючись назад, згадуючи події, пов’язані з Сталінградською битвою, ми можемо виділити два її періоди. І в кожному з них окремі складові загального стратегічного плану по знищенню німецько-фашистських загарбників біля Сталінграду. Оборонний період тривав з середини 17 липня до середини 19 листопада 1942 р. У цей період входили захисні бої на далеких та ближніх підступах до Сталінграду і захист самого міста. Під жорстокими ударами противника 62-га і 64-та армії поступово відходили до Сталінграда. Хід боїв склався так, що на 62-у армію Верховне Головнокомандування поставило завдання захищати місто з заходу, а на 64-у армію покладався захист південних підступів. 13 ворожих дивізій були націлені на 62-у армію. Другий період Сталінградської битви розпочався 19 і20 листопада могутнім контрнаступом Південно-Західного, Донського і Сталінградського фронтів. 62- армія також одержала наказ про виступ і знищення в Сталінграді противника. Цей період закінчився 2 лютого 1943 р. знищенням і взяттям у полон оточеного противника в Сталінграді і під Сталінградом. Розгром Сталінградського угрупування ворога склав умови для вигнання його з Північного Кавказу. Фашистські війська змушені були відступати на Ростов на Дону, на Новоросійськ. 1-й екскурсовод: Вся Сталінградська операція, коли виявилися контури цієї битви, була проведена, як битва під Каннами, вона перетворилася в Канни ХХ століття. По своїх масштабах, по введенню в дію військових з’єднань та техніки, Сталінградська битва не йде ні в яке порівняння з Каннами, але зовнішня схема по мірі стабілізації лінії фронту складалася по класичній схемі Канн. Перед 62-ю і 64-ю арміями було поставлене чітке завдання взяти на околицях і в місті на себе всю силу концентрованого удару гітлерівських військ, втягнути противника у виснажливі бої на міських вулицях і тим самим у взаємодії з арміями, які боролися в районі Сталінграда, дати можливість Ставці підтягнути резерви, скласти матеріальну базу для широкого наступу на фланги гітлерівської групи армій. «Ні кроку назад». Ці слова набули особливу реальність, вони стали діючими для кожного солдата, для кожного офіцера. Це стало внутрішньою потребою кожного захисника Сталінграда. Гітлерівське командування, фашистські офіцери і солдати повною мірою відчули на собі могутню силу духу радянських чудо-богатирів. «Советские войска сражались за каждую пядь земли…» - пишет об этих боях первый адьютант армии Паулюса. Почти неправдоподобным показалось нам донесение генерала танкових войск Виттерсгейма, командира 14-го танкового корпуса…Генерал сообщил, что соединения Красной Армии контратакуют, опираясь на поддержку всего населения Сталинграда, проявляющего исключительное мужество…Население взялось за оружие. На поле битвы лежат убитые рабочие в своей спецовке, нередко сжимая в окоченевших руках винтовку или пистолет. Мертвецы в рабочей одежде застыли, склонившись над рулем разбитого танка. Ничего подобного мы никогда не видели…» Генерал фон Віттерсгейм запропонував командуючому 6-ї армії Паулюсу відійти від берегів Волги, відійти від Сталінграда, тому що був впевнений, що місто взяти буде неможливо. Але гітлерівська військова машина, розігнавшись, неслась назустріч своєї смерті. І, схиляючи голову перед героїзмом гвардійців, хочеться відмітити, що в ті дні і часи вся країна піднялась на захист Сталінграда. Тил взаємодіяв з фронтом, фронт взаємодіяв з тилом, народ допомагав з останніх сил своїй Армії. 2-й екскурсовод: Учасником Сталінградської битви був і наш земляк Петро Федорович Воїн, кавалер трьох орденів Слави, житель с. Бузьке Новоодеського району, матеріали якого представлені на виставці. Це величне ім’я Воїн П.Ф. висічено у Москві на Поклонній горі, на величному монументі Слави. І прізвище у нього недаремно Воїн. Це – наша гордість, слава, лицар з числа перших героїв, чий подвиг народ і держава оцінили найвищими званнями: Герой Радянського Союзу, або Кавалер трьох орденів Слави. Петро Федорович був у пеклі Сталінградської битви. Ще в серпні 1942 р. молодий і необстріляний попадає Петро Федорович під Сталінград. Тут отримує своє перше бойове хрещення. Як здібного воїна, сміливого і відповідального, його призначили командиром наводчиків мінометної батареї. На очах молодого тоді Петра Федоровича здійснив свій подвиг Григорій Ангілонов (він підірвав розрахунок гітлерівського кулемету разом з собою). Саме серед сталінградських героїв мужнів Воїн П.Ф. Його дорога війни пішла далі на захід. Активний учасник форсування Дніпра, Південного Бугу, Інгульця , звільнення Запоріжжя, Дніпропетровська, Одеси. В середині травня 1944 р. на плацдармі за Дністром розгорівся жорстокий бій, який ішов більше двох тижнів. Гітлерівці особливий обстріл вели по батальйону капітана Варича. Саме в цьому батальйоні вела оборонні бої мінометна рота, в якій перебував гвардії рядовий Воїн П.Ф. Це він умілими діями відсікав з кулемета піхоту противника від танків, не давав їй ближче підійти до оборони. Лише за півгодини бою П.Ф.Воїн знищив до сотні гітлерівських солдатів і офіцерів, знищив два кулемети, виконав поставлене завдання. Саме за цей бій він отримав першу нагороду – орден Слави ІІІ ступеню. Другий орден Слави П.Ф.Воїн отримав за бої на р. Вісла, а третій орден Слави І ступеню П.Ф.Воїн отримав за напружені бої за м. Познань. 3-й екскурсовод: Учасником Сталінградської битви був і Іван Васильович Логвиненко (5.01.1923 – 8.08.1982), уродженець с. Грейгове Жовтневого району, матеріали якого також представлені на нашій виставці. Війну І.В.Логвиненко розпочав у 1942 р., його призначили командиром ескадрилії винищувачів. Його підлеглими були молоді лейтенанти, які громили ворога на своїх «Яках», всього їх було 10 екіпажів. І.В.Логвиненко у повітряних боях знищив 18 літаків ворога і 28 – у складі ескадрилії. За спогадами І.В.Логвиненка бої за Сталінград були надзвичайно жорстокими. Фашисти намагалися завоювати першість у повітрі, але відважні радянські льотчики-винищувачі впевнено відтіснили ворога. Неодноразово І.В.Логвиненку доводилося на своєму «Яку» вилітати в розвідку, щоб здобути для командування цінну інформацію про дислокацію ворожих військ біля Сталінграду. І двічі І.В.Логвиненко успішно виконував це завдання, а на третій раз його машину помітили фашисти і відкрили шалений вогонь з гармат, щоб знищити сміливця. Та «Як» хоч і отримав пошкодження, все-таки повернувся до своїх з цінною інформацією, яка допомогла командуванню радянських військ під Сталінградом намітити головні контрудари при артпідготовці. Потім після Сталінградської битви частину І.В.Логвиненка було реформовано. Відважний винищувач потрапляє до ІІІ Українського фронту, брав участь у розвідці під час звільнення Миколаївської, Одеської областей, звільняв Молдавію, Румунію. Війну закінчив в Австрії. Повернувся додому і продовжував працювати оператором ст. Новополтавка, потім ст. Грейгове, де працював уже начальником станції. І на трудовому фронті І.В.Логвиненко виконував свої завдання сумлінно, має багато державних подяк за виконану роботу. 1-й екскурсовод: Не можна не згадати і таку тиху, всіма шановану людину – Василя Григоровича Личка, жителя с. Котляреві Жовтневого району, нині директора і кавалера ордену «Знак Пошани» радгоспу «Южний» Героя Соціалістичної Праці, заслуженого працівника сільського господарства України, який також учасником тих боїв за Сталінград, матеріали якого ви бачите на нашій виставці. Середню школу Василь Григорович закінчив у Миколаєві, потім пішов навчатися до аероклубу, по закінченню якого був призначений до Одеської воєнно-авіаційної школи пілотів імені Поліни Осипенко. Після перепідготовки став інструктором – льотчиком Сталінградського воєнно – авіаційного училища. Підготував 25 льотчиків-винищувачів, захищав місто від німецько-фашистських загарбників. Та більше В.Г.Личко розповідає про своїх товаришів, а про себе не любить говорити. В цьому вся скромність Личка Василя Григоровича, який у мирний час також здобував свої перемоги.У 1956 р. став головою радгоспу «Южний» і працював до виходу на пенсію. І знову розповіді про своїх односельчан, а про себе говорить так: «Без людей, без їх наполегливої праці я б не досяг того, що нині є в селі, мене б не нагородили орденом «Знак Пошани».» 2-й екскурсовод: А ці матеріали розповідають ще про одного героя Великої Вітчизняної війни, бо по іншому і не можна сказати. Це Василь Васильович Конський, житель с. Новосвітлівка Веселинівського району. Війна застала його на службі в армії. Служив він біля кордону. Тож тільки гітлерівські полчища посунулись на рідну землю, він у складі танкової дивізії виступив на захист Вітчизни. Ворог наступав значно переважаючими силами. І керований В.В.Конським екіпаж безстрашно кидався у саму гущу ворога. Трапилось так, що екіпаж втратив свій танк, але потрібно було зупинити ворога, знекровити, дати можливість нашим військам підтягнути сили. Це було біля Сталінграду. Коли командир та комісар частини зібралися порадитись, кого послати у ворожий тил для розвідки, то В.В.Конський зразу ж попросив відіслати його, тому що добре знав німецьку мову. І група розвідників виправдала сподівання командування. Розвідники здобули немало цінних даних про ворожі з’они ж вивели із строю чимало фашистських солдатів і техніки. Але і самі розвідники добре постраждали. З 60 чоловік, що були відправлені в тил ворога, повернулися тільки кілька чоловік. Вдалося тоді вціліти і Василю Васильовичу, хоч він і не ховався в небезпечних рейдах за спини товаришів. Двічі його врятував від ймовірної смерті мамин подарунок. Мати, виряджаючи сина в далеку і страшну дорогу, подарувала йому ручний годинник зі словами: «Нехай він тобі, Васильку, щохвилини нагадує про рідну домівку, про рідний край, де ти виріс». І пообіцяв Василь матері слухати годинник і не розлучатися з ним ніколи. Під час рейду у ворожий тил куля влучила в корпус годинника, розбила скло і тільки легко поранила воїнові руку. Василь тоді бережно зняв мамин подарунок і поклав у нагрудну кишеню гімнастерки. А незабаром розгорівся новий жорстокий бій з ворогом, який майже не став для нашого земляка останнім. Та знову врятував годинник: летів осколок до серця воїна, але зупинив його, мов всемогутня мамина рука, її подарунок. Дуже часто згадував рідний край, домівку. В його уяві особливо яскраво поставав образ найдорожчої людини – матері Магди Каук-Конської. Вона була зкатована на довгих допитах фашистами за те, що очолила колись комітет найбідніших селян у боротьбі за кращу долю, за те, що постаралася колгоспне добро відправити на схід, не лишивши гітлерівським загарбникам, і ще за те, що три її сини воювали на фронті з фашистами. Сини відомстили за смерть матері, правда не всі повернулися живими в рідне село Рорбах (нині с. Новосвітлівка Веселинівського району). Загинув Едуард, а Петро і Василь вистояли, виправдали надії матері і повернулися в село. Прийшли до могили матері з багатьма бойовими нагородами за Сталінград, Мінськ, Єльню, Смоленськ, Оршу, Калінінград, Курськ… Однак, хіба перелічити всі міста і села, що звільняв разом зі своїми фронтовими побратимами В.В.Конський. Вони всі мов незабутні віхи вогненного шляху, значаться у подяках командування воїну за мужність і відвагу, в посвідченнях бойових відзнак. Керівник музею: Закінчилися війна повною Перемогою. І ми всі виносимо щиру подяку тим, хто живим повернувся з війни, а про тих, хто загинув, ми повинні завжди пам’ятати і розповідати про їх подвиги молодому поколінню. Додаток 3 Розробка відкритого заняття краєзнавчого гуртка з теми «Пам’ятні місця бойової слави м. Миколаєва» Форма: інтегроване заняття (історичне краєзнавство, монументальне краєзнавство, літературне краєзнавство, топоніміка та екскурсознавство) Тип заняття: віртуальна екскурсія Проводить: керівник краєзнавчого гуртка ( «Юні екскурсоводи» – Раїса Федорівна Коломієць) Організаційний момент заняття: Фрагмент № 1 – 1 хвилина ( На фоні фрагменту відеофільму про бої за звільнення м. Миколаєва) Звучить мелодія пісні «Журавлі». Тема: «Памятними місцями бойової слави м. Миколаєва» Мета: поглибити знання вихованців про історію міста Миколаєва, походження назв вулиць міста, красу, творчість і неповторний талант авторів монументального мистецтва з використанням поетичного і літературного матеріалу Миколаєва. Формувати вміння складати типовий «паспорт» пам'ятника, вдосконалювати практичні навички аналізу карти міста, довідкового, історичного, літературного матеріалу. Виховувати любов до рідного міста, гордість за його неповторну красу, за талановитий український народ. Обладнання: карта Миколаєва, краєзнавча література, виставка учнівських ілюстрацій, фотоматеріалів паспортів пам'ятників (в електронному варіанті та практичні роботи учнів з цього питання), різнокольорові прапорці для позначення пункту подорожі, цифри від 1 до 10. Організація заняття: ( На фоні фрагменту відеофільму про бої за звільнення м.Миколаєва) Звучить мелодія пісні «Журавлі». Слово учителя: 28 березня 2009 року місто Миколаїв відзначало 65-річницю визволення від німецько-фашистських загарбників. А тепер ми спробуємо помандрувати в часі, і перенестися у ті грізні роки окупації нашого міста, де були біль і страждання жителів на таких привітних колись вулицях міста. м. Миколаїв, яке було окуповано 17 серпня 1941 року. Війна пройшлась жахливим смерчем через кожну сім’ю. Ще й досі війна не закінчилась для багатьох. Для фронтовиків – вона залишається у спогадах, ранах, нагородах, які ще досі шукають своїх героїв. Для вдів, матерів і дітей, усіх тих, хто не дочекався своїх рідних з фронтів, війна залишається у скорботі й надії дізнатися про місце їх загибелі. В цьому питанні велику й важливу роботу проводять діти, школярі, вихованці гуртків, які не залишаються байдужими до забутих пам’ятників, невідомих могил, що розкидані скрізь по Україні. І так як наші заняття в більшій мірі проходять у Миколаївському обласному Центрі туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді та в Миколаївському ліцеї «Педагог», розпочнемо свою подорож від вулиці Севастопольської. Про що говорить назва вулиці ? (виходить один учень з прапорцем до карти і кріпить його на перетині вул.Севастопольської та вул. Садової) Учень - Назва вулиці свідчить про те, що названа вона на честь міста Севастополя, яке також розташоване на березі Чорного моря, як і місто Миколаїв. У роки ще Кримської війни Миколаїв приймав до себе на лікування поранених у Севастополі солдат, які в більшості своїй, після лікування, залишалися жити у Миколаєві. А тому, в пам'ять про ті далекі історичні події вулицю назвали Севастопольська (можна використати фото або репродукції картин, які відображають події Кримської війни). А ми рухаємось далі по проспекту Леніна до вулиці Комсомольської. Дійшовши до перетину з вулицею Комсомольською, ми бачимо пам’ятник, на постаменті якого завмерла бойова машина «Танк Т-34». Для того, щоб розпочати наше заняття, необхідно розгадати ключові цифри, які й відкриють нам шлях для подальшої нашої розмови, оскільки має дуже важливе значення для нашого краю. А допоможуть вам у цьому правильні відповіді на питання за пройденим уже краєзнавчим матеріалом. Перші дві цифри означають день звільнення нашого міста, третя цифра означає, в якому місяці відбулася ця подія. Цифри вашої правильної відповіді і будуть складовою номеру, який написано на пам'ятнику. (фото памятника і цифри прикріпляє на дошці один із учнів). До звільнення нашого міста бійці пройшли довгих 31 місяць. І нарешті це сталося. Назвіть рік, коли звільнили місто Миколаїв. (1941); (цифри прикріпляє на дошці один із учнів); назвіть Ім’я відомого поета Миколаївського краю за прізвищем Лисянський, який брав участь у звільнені Миколаєва – (Марк) – початкова літера цього слова - (М); А поки ви будете думати, хтось з учнів продекламує нам його вірш, який було написано в день звільнення. Город над Ингулом и над Бугом, Отраженный с трех сторон водой, Ты мне оставался верным другом Под холодной северной звездой. Словно в детстве твой прибой встречаю И кричу сквозь орудийный гром: - Здравствуй, здравствуй, город Николаев! Ты нас ждал и мы к тебе идем! Я кричу и вижу, будто в сказке, За рекою первый твой квартал… Узнаешь ли голос мой солдатский ? Ты его мальчишеским знавал. Есть у всех незаменимый город, Есть незаменимые друзья. Город свой нельзя оставить в горе, Так с друзьями поступать нельзя. Николаев, боль моя живая, Может, день остался, может час, Чтобы ты, сквозь слезы улыбаясь, Встретил под акациями нас. |
|
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Зльоту, що буде проводитись на базі Миколаївського обласного Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді (м. Миколаїв,... |
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Згідно з річним планом роботи Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді та з метою пропаганди здорового способу... |
|
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Миколаївський обласний Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді 25 квітня 2012 року об 11. 00 проводить фінал обласного... |
Програма гуртка «Юні журналісти-краєзнавці» Г. М. Запорожченко, методист... Затверджено Вченою радою Миколаївського обласного Інститут післядипломної педагогічної освіти, протокол №4 від 25. 11. 2010 |
|
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Миколаївському обласному Центрі туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді було проведено обласний фінал конкурсу екскурсоводів... |
Назва програми Рік та назва видавництво Ким дозволена до використання Миколаївського обласного Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді |
|
НАКАЗ Миколаївським обласним Центром туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді проведено перший (обласний) етап Чемпіонату України... |
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ |