|
|
Скачати 0.51 Mb.
|
Оглядова екскурсія по музею історії ОЦТКЕ УМ Шановні гості! Ми раді вітати Вас у цьому скромному залі, де сьогодні розміщено музей історії Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді. Тут зібрано експонати, які розповідають про історію створення Центру, його розвиток та роботу сьогодні. Повернемося трохи в минуле. Протягом кількох років тривала робота по створенню музею. У 1995 році музей урочисто відкрито. 1947 рік. Пройшло всього два роки після закінчення Великої Вітчизняної війни. У місті Миколаєві йде відбудова після страшної нищівної війни. На стенді Ви бачите фото, які зафіксували відбудову заводів, житлових будинків міста. Поряд з цими невідкладними питаннями керівництво країни та міська влада доклали багато зусиль для того, щоб життя дітей, які перенесли важкий тягар війни нарівні з дорослими, стало яскравішим та цікавішим. З цією метою в місті створюються станція юних техніків, станція юних натуралістів, дитяча екскурсійно-туристська станція. Першим директором ДТЕС став Теодор Нафтулович Рубінштейн (1920-1970 рр.), талановитий педагог і організатор. Він народився у Миколаєві, тут закінчив школу, а в 1941р.закінчив Миколаївський педагогічний інститут. Згодом він добровольцем пішов на фронт. У 1944 р. на Донбасі він був важко поранений і після лікування повернувся до рідного міста. Короткий час працює директором обласного архіву, а в 1946 р. його призначили директором ДТЕС. Дитяча екскурсійно-туристська станція розпочала свою роботу у двоповерховому будинку на затишній вулиці 8 березня. Сюди приїздили діти з різних куточків області, щоб відправитися у цікаві мандрівки по містах України та області. На той час на станціії працювало всього три працівники – це директор Теодор Нафтулович Рубінштейн ,інструктор С.М. Коган та прибиральниця Т.Л. Турбіна. Першою визначною подією станції був I обласний зліт юних мандрівників-краєзнавців, який відбувся у 1949 році. В експозиції представлена телеграма, яку надіслали делегати зльоту в Москву. Загін туристів краєзнавців нашої станції прибув на зліт у день його закриття. А справа в тому, що 30 червня 1949 року загін виступив у похід по маршруту Миколаїв-Нова Одеса-Вознесенськ-Одеса-Очаків-Ольвія-Миколаїв. Вісім днів чотирнадцять дітей під керівництвом інструктора С.М. Когана пробули в дорозі. Під час свого походу вони зібрали колекцію мушель, гербаріїв, предмети побуту і фрагменти кераміки стародавньої Ольвії. З 1949 року такі зльоти на станції проводяться щорічно. Влітку 1951р. відбувся захоплюючий похід гуртківців станції по військово-грузинській дорозі. В експозиції Ви бачите (фото) учасниць походу А.В. Попової, Л.К. Швець, Т.А. Баранець. В цьому ж році відбувся III обласний зліт техніків-мічурінців і краєзнавців, який проходив на базі Миколаївського яхт-клубу. На стенді представлені 2 фотокартки, на яких зображено учасників зльоту. А відповідальною за проведення цього зльоту була інспектор ОБЛВНО Софія Іванівна Павлова фото) (1946-1955), куратор ДТЕС. З 1951 р. директором станції працює Анатолій Степанович Голованов (1917-1995 рр.) (фото). Народився він у сім’ї залізничника і уже з 16 років пішов на службу в Червону Армію. Служив на Далекому Сході, брав участь у боях біля озера Хасан і на Хал-Хін-Голі. Як командир зводу лижників-розвідників брав участь у білофінському конфлікті. Під час Великої Вітчизняної війни А.С.Голованов служив у авіації, неодноразово був поранений. У складі 37-ї армії звільняв Миколаївщину. За участь у боях Голованов був нагороджений 2-ома орденами червоної Зірки та 21-ю медаллю. А в 1984р.був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеню. З приходом на станцію А.С.Голованова кількісно збільшується педагогічний колектив, з’являються нові педагоги-інструктори - Ф.О.Айбиндер, М.К.Бутенко, відкриваються нові гуртки. Фаїна Олександрівна Айбиндер (фото), педагог за покликанням. З її приходом на станцію активізувалась робота історико-краєзнавчого гуртка. Гуртківці вивчали історію і географію рідного краю, ходили в походи. За цими підручниками, які Ви бачите у вітрині, гуртківці пізнавали світ, поглиблювали свої знання з різних дисциплін, які викладались у школі. Активізувалися екскурсії по містах України та області, розроблялись нові туристичні маршрути для юних мандрівників - краєзнавців. І заслуга в цьому належить І.А.Ястребі (фото),керівнику гуртка велотуристів, С.Б.Яковлєву, керівнику геологічного гуртка. Юні альпіністи й геологи збирали матеріали на узбережжі Південного Бугу, який надзвичайно багатий своїми дарами природи. У 60-70-ті роки дитяча екскурсійно-туристська станція стає обласним авторитетним центром позашкільної роботи з туризму та краєзнавства. І велика заслуга в цьому директора станції Марії Костянтинівни Бутенко (фото) та педагогічного колективу в складі Ревеки Ізраліївни Гороховської, М.А.Кальнова та інші. Бутенко багато зусиль докладає для того, щоб поставити виховний процес у позашкільному закладі на високий рівень. З цією метою вона була відряджена до Югославії вивченню досвіду з краєзнавчої роботи. В експозиції Ви бачите наказ про відрядження М.К.Бутенко до Югославії. Марія Костянтинівна віддала роботі на станції 28 років, і за цей час значно розширилась географія екскурсій для учнів області. Наряду з традиційними походами по Миколаївщині, організовуються мандрівки до Москви, Ленінграда, Краснодону, Києва, Горького, Запоріжжя, Чернівців, тощо. Поряд з М.К.Бутенко працювала на станції і Ревека Ізраліївна Гороховська, талановитий педагог і турист (фото), яка віддала роботі на станції 25 років. Це був час, коли станція утверджувала свій авторитет в області, місті. Гороховська була організатором багатьох походів, екскурсій по області і керувала гуртком юних етнографів, що вивчали звичаї і обряди жителів Миколаївщини. У вітрині перед Вами представлені музейні предмети етнографічного напрямку, які зібрали гуртківці в цікавих і захоплюючих походах та експедиціях по рідному краю. Гороховська, одна з небагатьох педагогів, мала кваліфікацію інструктора по туризму та значок «Турист СРСР I ступеню", була головою маршрутно-кваліфікаційної комісії при обласній раді по туризму. Вона неодноразово розробляла нові туристичні маршрути по області, які увійшли у збірник (вітрина),який випущений ДТЕС. у 1971р. А гуртківці разом зі своїм керівником побували в Ольвії (фото), Казанці (фото) та в інших селах області з метою вивчення та збору етнографічних матеріалів. Активною у таких походах була вихованка Р.І.Гороховської Ганна Ємельянова, яка залюбки вивчала таємниці і красу рідного краю (фото, грамота). Г. Ємельянова була нагороджена грамотою Міністерства освіти УРСР за досягнуті успіхи в екскурсійній роботі та путівкою до республіканського туристського табору юних туристів у Сваляву (фото-крайня). Активно працював у ці роки й гурток велотуризму. Серед гуртківців добре зарекомендував себе учень 9-го класу СШ. №16 Олександр Петрик, який одержав I спортивний розряд по туризму, (класифікаційний квиток на стенді), і за успіхи у туристсько-краєзнавчій роботі Міністерство освіти УРСР нагородило його грамотою, яка представлена в експозиції. Своєрідною сторінкою в історії станції став 1959 рік. 17 травня 1959р.у Лісках, на березі Бузького лиману, відбувся перший міський зліт, на якому діти звітували про свої походи, експедиції, дослідження. З кожним роком діяльність гуртків станції стає все змістовнішою та ефективнішою, зокрема фотогуртка (керівник Ілля Мусійович Кальницький), фото якого Ви бачите на цьому стенді. Його вихованці залюбки ходили в походи по Миколаївщині та фіксували найкращі куточки її на фотоплівки. Змістовною на станції була робота гуртка юних альпіністів (кер.В.Г.Грузинський) та геологічного гуртка (кер.С.Б.Яковлєв). Їх керівники зуміли згуртувати дітей на вивченні мінералів та географічної своєрідності рідного краю. Наука про мінерали надзвичайно важка і складна, але в той же час дуже цікава. Багатьом із Вас добре відомі мінерали в якості дорогоцінних каменів або складових частин порід, але не всі представляють собі те, як необхідно класифікувати та колекціонувати знайдені мінерали. І в цій вітрині представлена невелика частина колекції мінералів, яку зібрали гуртківці ДТЕС. А результатом їх діяльності стали геологічні зльоти та конференції, які були проведені на базі туристсько-екскурсійної станції в 70-х роках. Сьогодні в Центрі цю роботу продовжують гуртківці географічного краєзнавства (керівник Микола Іванович Федоренко). Його вихованці беруть участь в обласних та Всеукраїнських змаганнях, здобувають перемоги. Це говорить про те, що їх наставник творчо підходить до вивчення природи рідного краю. Заслуговує уваги добре поставлена робота юних археологів. В експедиціях по області діти знайомились з археологічними пам`ятками краю, вчилися проводити польові роботи і дослідження. Захоплення школярів складною археологічною наукою підтримували їх керівники - Феодосій Тимофійович Камінський (фото,заява), Микола Матвійович Малютін, (на жаль нині покійний), В.М.Фоменко, В.І.Яковенко та Василь Іванович Нікітін, (нині керівник наукової секції “Археологія” МАН). І я хочу затримати трохи Вашу увагу на долі Ф.Т.Камінського, талановитого археолога-дослідника, який народився в м. Миколаєві і дуже багато приклав зусиль по дослідженню стародавнього міста Ольвія. Він закінчив Петербурзький археологічний інститут у 1912р.Був учасником I Світової війни. З 1923 р. по 1929 р. працював директором Миколаївського історико-археологічного музею. Ф.Т.Камінський був тривалий час вченим-зберігачем державного культурного заповідника “Ольвія”, дуже багато працював для того, щоб “Ольвія" отримала статус державного заповідника. Він дослідив точні кордони поселення та зафіксував їх на плані. Брав неоднарозово участь у розкопках, які проводились на території сучасного Миколаєва (район Спаська, торгівельного порту), активно співпрацював з професором Б.В.Формаковським, який був на чолі археологічних експедицій в Ольвію. Камінський написав понад 100 статей і нарисів, присвячених історичним подіям нашого краю. Він описав приїзд в Миколаїв народних бандуристів, з історичною достовірністю описав суд над лейтенантом П.П.Шмідтом у м.Очаків. Досліджував Руську косу на Південному Бузі - місце переправи шведської Армії та запорозьких козаків під орудою гетьмана І.Мазепи в 1709 р., які втікали до Туреччини після поразки під Полтавою. Камінський знайшов і описав залишки укріплень табору короля КарлаCII. Завдячуючи діяльності Ф.Т.Камінського, краєзнавчий музей одержав нове приміщення для експозиції - будинок гауптвахти). Він заснував першу в Україні хімічну лабораторію (фото) для реставрації зібраних музейних предметів. Та, незважаючи на те, що Ф.Т.Камінський мав такі чудові досягнення в археологічній науці, його арештували у 1929р.і засудили до 5 років позбавлення волі, в 1937р. його було заарештовано вдруге і засуджено до 19 років таборів. А в 1949 його було арештовано втретє і засуджений ще на 5 років. Та щире серце вченого не вдалося зламати в концтаборах. Незважаючи на страшні і нестерпні допити вченого, він не визнав себе винним ні в одному із звинувачень сталінського режиму. І, мабуть, саме це зберегло йому життя, і він залишився живим. У 1957р.він був реабілітований за відсутністю складу злочину. Надаючи великого значення дослідницькій роботі з історії, археології та, враховуючи інтерес дітей до пошукової роботи, в 1906р.було створено товариство юних археологів, яким керував учитель історії школи-інтернату №5 м. Миколаєва М.М.Малютін (фото). Трохи згодом його підтримав археолог за покликанням Василь Іванович Нікітін (книга). Товариство об`єднало істориків-гуртківців усіх шкіл-інтернатів області та шкіл №5,10,13,14,17,38 м. Миколаєва, Парутинської СШ Очаківського р-ну, Березанської СШ, Сергієвської СШ Новобузького району. Юні археологи понад 10 років входили до складу Ольвійської експедиції АН УРСР під керівництвом члена-кореспондента Л.М.Славіна (фото), відомого вченого-дослідника заповідника “Ольвія". Багато цікавих відкриттів зроблено юними археологами: під час походу по течії ріки Сосик були визначені і нанесені на археологічну карту бл. 40 стародавніх поселень у районі Довгої Пристані Первомайського р-ну знайдено поселення епохи Трипільської культури та ін. Своєрідним підсумком роботи дітей стали обласні зльоти археологів, які стали традиційними на станції. І на сьогодні роботу з юними археологами продовжують талановиті педагоги Василь Іванович Нікітін та Євген Альбертович Куцев. Василь Іванович, як кажуть, ”археолог від Бога". Закінчивши факультет журналістики Московського державного університету стає завідуючим відділом охорони археологічних пам`ятників при краєзнавчому музеї. Бере участь у багатьох археологічних експедиціях. В тому числі у Дністро - Дунайській та Інгульській експедиціях, пов`язаних з розкопками курганів і стародавніх поселень. Своїми чудовими знаннями з археології настільки захоплює дітей, що багато хто з них обирає на майбутнє історичний факультет педагогічного університету. У 1967 р. експедиційний загін “Відважний” ДТЕС. став учасником Першої обласної конференції червоних слідопитів “Червона гвоздика”. Гуртківці загону велотуристів (керівник Іваненко) (фото) пройшли по місцях бойової слави Миколаївської й Херсонської областей, почали вести листування з ветеранами Великої Вітчизняної війни. З метою виховання інтересів гуртківців до подій Великої Вітчизняної війни, прагнення знайти імена забутих героїв, адміністрація у 1971р. відкриває гурток червоних слідопитів, згодом він одержав назву “Пам'ять". Одним із перших керівників гуртка став Яків Михайлович Горелік, який близько 10 років працював на станції. Завдяки пошуковій роботі гуртківців було передано до обласної “Книги пам`яті” установлених імен загиблих воїнів більше 3 тисяч. В експедиціях і походах по місцях бойової слави гуртківці детальніше знайомилися з героїчними шляхами героїв війни, шляхами загону 38-го окремого інженерно-саперного комсомольсько-молодіжного добровольчого батальйону, який був сформований 11 серпня 1941 року у м .Миколаєві. Легендарним виявився шлях батальйону. Молоді воїни захищали Україну, Кубань, Кавказ, брали участь у звільненні Москви, Смоленська і багатьох ін. міст. Учасниками туристсько-краєзнавчого походу по місцях бойової слави зібрано цінний воєнно-історичний матеріал, який є свідком тих важких воєнних років. На стенді Ви бачите фотокартки, на яких зафіксовано такий похід та учасників походу по місцях боїв 38-го окремого добровольчого комсомольсько-інженерного полку біля оборонної споруди на горі Індик (Кавказ).А також гуртківці (керівник А.А.Брагін та С.М.Поляков) ДТЕС. побували в туристсько-краєзнавчому поході в Криму. Вони пройшли легендарними шляхами партизанської диверсійної групи (командир Л.Д.Крилова) (фото). Вивчаючи бойові шляхи батальйонів, дивізій, які в роки Великої Вітчизняної війни відстоювали мирне небо на землі, гуртківці проймаються почуттям відповідальності й любові за долю рідного краю, України, що сприяє героїко-патріотичному вихованню школярів. ДТЕС займалась не тільки вивченням історії рідного краю, але й створювала належні умови для відпочинку дітей в літній період. З цією метою створювалися бази відпочинку. Так, були створені такі бази у Вознесенському, Очаківському, Первомайському, Снігурівському, Новобузькому р-нах області. В кінці 50-х років у Мар`ївському урочищі Баштанського району для оздоровлення юних мандрівників був відкритий туристський табір “Компас”, який приймає біля 400 дітей області. Тривалий час такий оздоровчий табір працював у с. Кримка Первомайського р-ну, де начальником був призначений Я.М.Горелік. Декілька років дитяча екскурсійно-туристська база працювала в Очакові (бланк путівки №51). Традиції археологічного товариства продовжують гуртківці ОЦТКЕ УМ (кер.Куцев). Перед Вами представлені археологічні знахідки експедиційного загону, який працював на розкопках в Ольвії протягом останніх років. Походи, експедиції, екскурсії, пошук. Вони прекрасні тим, що діти знайомляться з життям, побутом і культурою українського населення, з їх минулим та сучасним. З любов`ю зберігають люди предмети українського побуту, якими користувалися їхні пращури: це знаряддя праці, одяг, вишиті рушники, домоткані ковдри. Так, у с.Новопетрівка Новоодеського р-ну гуртківцям вдалося знайти прядку, вишиті рушники та сорочку, які люди подарували дітям у музей. Жителі с. Варюшине Веселинівського р-ну передали дітям цю чудову сулію, глечики, гладижки для молока. А ось мешканці с. Парутине Очаківського р-ну розповіли дітям, як у старі часи прасували одяг та передали до музею рубель та качалку. Мимоволі, дивлячись на ці речі, кожна людина згадує свою домівку, свою найріднішу хатину. А на цьому стенді представлені матеріали, які розповідають про роботу скаутського руху в Україні та на Миколаївщині. Що ж таке скаутинг? Слово “скаут" означає “искатель тропы”. В Україні функціонує Всесвітня організація Скаутського руху. Це добровільна, неполітична дитяча організація, яка об`єднує національні скаутські асоціації у всьому світі . В скаутський рух входять діти та молоді люди, незалежно від їх походження, расової приналежності та віросповідання. Метою Всесвітнього скаутингу є розвиток молодих людей для досягнення їх повного фізичного, інтелектуального, громадського і духовного потенціалу особистості. Всесвітній скаутинг має свою Конституцію, де вказані вимоги до скаутського руху та обов`язки членів цього руху. Скаутська організація приймає рішення самостійно і нікому не підвладна. Вона існує на свої особисті кошти і не може знаходитися на бюджеті держави або іншої організації, хоча може одержувати подарунки, пожертви, спонсорську допомогу. Кожні 4 роки Всесвітня організація скаутського руху проводить міжнародну зустріч скаутів-Джамборі. Це свято проводиться з 1920 р., коли в Лондоні з ініціативи Баден Пауела, засновника скаутського руху, відбулось перше Джамборі. Кожний скаут - член скаутської організації носить особливі скаутські знаки і атрибути, які показують, що він особисто є член Всесвітнього скаутського братства. Скаутська емблема широко відома у всьому світі (сам Баден Пауел говорив :”Ми наш знак узяли від Полярної Зірки”). Вся справа в тому, що в давнину трилисник лілії означав стрілку компаса, орієнтовану на Північ, на Полярну Зірку. За 2 тисячі років до н.е. у китайців такий символ був вказівним знаком. Він знайдений також в римських та етруських орнаментах, на стародавніх монументах в Індії та Єгипті. Відомо, що Марко Поло привіз такий знак на компасі із своїх мандрівок. А в знаменитій енциклопедії “Британіка” відмічається, що цей знак взяли від Рози вітрів, знаку більш давнього, ніж компас, який вперше з`явився саме у мореплавців. Вісім головних напрямків вітрів зображались грецькими буквами, а північний вітер позначався буквою “Т”, тобто “Трантомонтана” , яка прикрашалась стрілочкою. Отже, емблема скаутів - це красива біла лілія з трьома пелюстками на пурпурно-ліловому фоні, у скаутському русі трилисник означає шлях до братерства, до дружби, говорить про необхідність бути надійним, як компас, та показує шлях іншим. Три пелюстки лілії представляють 3 елементи скаутської обіцянки, кінці пелюстків подібні стрілці компасу. Дві зірки символізують правду і життя на природі, 10 кінців зірочок - це 10 заповідей Скаутського закону. Другим елементом емблеми є також канат. Він охоплює лілію і зав`язаний рифовим вузлом, що означає єдність і братерство Всесвітнього руху. Відомо, що рифовий вузол тим більший, чим сильніший натяг канату. Кольори Всесвітнього скаутського руху - це білий і пурпурно-ліловий. Вони символічні тим, що в геральдиці білий колір символізує чистоту, а королівський пурпурно-ліловий - лідерство та безкорисливу допомогу іншим. Скаутський девіз “Будь готовий!” - означає те, що скаут завжди готовий розумом і тілом виконувати свій обов`язок перед будь-якими труднощами, і, якщо це необхідно, допомогти ін. Скаутський знак привітання-використовується всюди у світі. При скаутському салюті права рука підіймається догори. Підняті вгору вказівний, середній і безіменний пальці означають 3 Обов`язки Скаута. Великий палець, який прикриває мізинець, символізує захист молодшого старшим. На мові жестів все це означає “мудрість". Високо піднята рука - це знак “уваги”, що означає повну тишу серед скаутів. Скаутське рукостискання також має свою історію, для скаутів - це вияв дружби і відданості. Ліва рука скаута стискає ліву руку ін. скаута - колись, у воїнів африканських племен це означало довіру. Зазвичай, воїни тримали щит у лівій руці, а зброю - у правій. При зустрічі з незнайомим, щоб показати свою довіру до нього, воїн брав щит у праву руку, тим самим ніби сам залишався без захисту і вітався лівою рукою. Скаутські знаки-відзнаки - це особливі знаки у вигляді нашивок, які скаут носить на рукаві й означають його досягнення в тій чи ін. скаутській спеціальності. ”Спеціальність” означає, що скаути мають особливі знання по деяким скаутським програмам. Для кожної спеціальності існують свої особливі вимоги, які необхідно виконати. Після цього скаут отримує право носити на лівому рукаві знак відзнаки з цієї спеціальності, які вручають скауту після досягнення ним певного розряду в конкретній справі: наприклад, надання першої долікарської допомоги, ремонтні спорядження, у поварській справі, альпінізмі, плаванні і т.д. скаутська хустка - краватка. Його носить обов`язково кожний скаут. Саме цей елемент відрізняє одну скаутську групу від іншої. Скаутські краватки можуть бути різних кольорів. Часто вони мають кольори національного прапора, зображення герба, міста, місцевості, де живе скаут. Скаутська форма раніше була чітко визначена для всіх скаутів: це капелюх із широкими полями, сорочка, штани (або частіше шорти) кольору хакі (темно-зелений),шкарпетки та туристські черевики. В експозиції представлена частина скаутської форми юних скаутів (керівник С.С.Власенко) Миколаївського р-ну. Керівник скаутів по іншому ще називається лідером, який не наказує, а прислухається до пропозицій, порад ін. Лідерів та їх помічників. Скаути призначають зустрічі друзів свого скаутського патруля 1-2 рази на тиждень, і час зустрічі залежить від зайнятості дітей навчанням у школі, але завжди в точно призначений час, на таких зустрічах юні скаути навчаються орієнтуватися на місцевості, в`язати вузли, виживати в екстремальних умовах, користуватися картою та компасом. Захоплені туризмом Так можна сказати про людей, які пов`язали свою долю з туризмом, з туристською станцією. Мова зараз піде про вчителів, які піднімали та розвивали туризм у районах області, намагались удосконалювати свої навички та вміння. На станції дуже багато уваги приділяли розвитку туризму в області. Тут проводилися систематично методичні семінари, конференції для керівників гуртків, розроблялись туристичні маршрути, методичні рекомендації. На станції почали організовувати різні походи з учителями. Вчителі, керівники гуртків із задоволенням провели категорійний похід по Кузнецькому Алатау (фото) у 1986р. В експозиції Ви бачите сторінки щоденника Толмачевського, написані історичні легенди, пов`язані з тими місцями. Цікавим і змістовним був категорійний похід учителів Миколаївської області на Кавказ (1985 р.). Не передати словами красу і велич Кавказу, його треба бачити, вивчати. Він таїть у собі ще багато невідомого, захоплюючого, і своє захоплення туризмом учителі передають своїм вихованцям туристсько-краєзнавчих гуртків. Значною подією в історії станції стало перейменування її в обласну станцію Юних туристів(1979р.). Її адреса - вулиця Севастопольська, 63, де ми з Вами знаходимося. Станція знаходиться в приміщенні, яке має цікаву історію. Архівні документи свідчать про те, що тут була колись школа ім..Толстого, пізніше школа №16. Директором станції у 80-ті роки був Василь Васильович Вакалюк. Під його керівництвом більш активно на станції розвивається туризм і краєзнавство, з`являються нові напрями гурткової діяльності, яка охоплює більше 300 учнів щорічно. Школярі навчаються в гуртках юних геологів, гідрологів, велосипедистів, філателістів, спелеологів, а свої успіхи гуртківці демонструють на обласних та республіканських змаганнях, зльотах. Одним із талановитих педагогів серед туристів – є Володимир Олександрович Трощенко (фото). В Центрі туризму працює з 1984 р., виховав не одне покоління гуртківців. З кожним роком удосконалює свої знання, нагороджений знаком “Відмінник освіти України”, має високу кваліфікацію методиста, майстер спорту по спортивному туризму, автор багатьох методичних рекомендацій - “Проведення КТМ за вибором команди”, ”Вивчення елементів техніки і тактики в гуртках спортивного туризму”, ”Підготовка та участь юних туристів у змаганнях”. А його авторська програма “Спортивний туризм” надрукована у збірнику авторських програм Міністерства освіти України. Спортивний туризм - це захоплення, улюблена справа В.О.Трощенка, якій він віддає себе повністю. Його вихованка Олена Володимирівна Гладка нині керівник гуртка пішохідного туризму дитячого Центру позашкільної роботи Корабельного р-ну м. Миколаєва. В експозиції Ви бачите грамоти О.Гладкої, які вона отримала на змаганнях. Колишній активний гуртківець Наталія Кликова (фото) нині працює керівником туристського гуртка Будинку Творчості учнів Заводського р-ну м.Миколаєва. Наталія - учасник та переможець Всеукраїнських та обласних змагань 1995 р., 1996 р., була тренером збірної команди Центру, яка виступала на змаганнях у Карпатах. Вихованка С.М.Полякова Юлія Валеріївна Шалахова (фото) нині є керівником гуртка пішохідного туризму при Палаці творчості учнів, що знаходиться у Центральному р-ні м.Миколаєва. Сама неодноразово виступала на обласних та Всеукраїнських змаганнях. У гуртку пішохідного туризму (керівник Марія Іванівна Вайда) (фото) з 1990 р. по 1996 р. навчався Олексій Володимирович Зайкін (фото). Він неодноразово брав участь у Всеукраїнських та обласних змаганнях, був відзначений поїздкою в республіканський табір. Нині О.В.Зайкін сам є керівником гуртка пішохідного туризму нашого Центру. А на цьому стенді представлені фото, на яких зображені гуртківці Центру, що беруть участь на змаганнях з виду “Смуга перешкод". Це і переправа по колоді (фото), і встановлення намету на швидкість (фото). Але яке задоволення одержують гуртківці в походах та скільки різних цікавих несподіванок може трапитись на шляху. І це ви бачите на фотографіях, на яких зафіксовані цікаві зустрічі в поході. 90-ті роки -нелегкі, перебудовні роки в роботі станції. Директором була призначена Тетяна Олександрівна Горбова, досвідчений педагог, відмінник освіти України, заслужений працівник освіти, просто талановитий організатор і грамотний керівник. У 1992 р. рішенням облвиконкому станція була перейменована в обласний Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді. В умовах національного відродження Центр, спираючись на багаті традиції, які складались упродовж десятиліть і живуть і досі, на багаторічний досвід, виконує конкретні завдання, визначені державою національною програмою “Освіта" та концепцією позашкільного навчання і виховання. З метою їх виконання удосконалюється навчально-виховний процес, впроваджуються нові форми роботи з учнівською молоддю. Своє призначення Центр бачить у пошуку, виявленні творчо обдарованих та здібних дітей, забезпеченні належного рівня навчання, виховання і творчого розвитку юних інтелектуалів. У Центрі накопичений досвід роботи з обдарованими дітьми. У 1995р.за ініціативою управління освіти облдержадміністрації (заст. начальника управління Л.В.Нечушкіної) було створено Миколаївське обласне територіальне відділення МАН. Метою ж створення МАН став пошук, розвиток і підтримка юних талантів, обдарувань для формування творчої та наукової еліти України в різних галузях суспільного життя, задоволення потреб дітей і підлітків у професійному самовизначенні відповідно до їх, інтересів і здібностей, державна підтримка юних науковців, пропаганда наукових досліджень учнівської молоді. Однією з прогресивних форм роботи з обдарованими дітьми, яка непогано себе зарекомендувала і виправдала, якій належить майбутнє, - є наукова робота з дітьми через створення наукових секцій, гуртків, товариств, студій, клубів аж до участі в роботі обласного територіального відділення МАН. На базі обласного Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді працює 6 секцій історико-географічного напрямку: історії України, історичного краєзнавства, археології, етнографії, права. Щорічно у них навчається близько 200 здібних дітей зі шкіл м. Миколаєва та районів області. Науковий рівень навчально-виховного прогресу секцій забезпечують вузи м. Миколаєва, які направляють учених для роботи з дітьми і організують навчання учнів безпосередньо на базі вузів, є керівниками секцій. Слід відзначити таких досвідчених керівників секцій: О.П.Хаєцького, В.Ф.Кондрашова, М.М.Шитюка, В.П.Шкварця, М.І.Федоренка, В.І.Нікітіна, І.О.Смирнова, І.С.Павлика, Ю.В.Котляра, І.С.Миронову, М.М.Зеркаля, С.А.Швеця. Члени наукових секцій історико-географічного напряму беруть участь у проведенні щорічних двох сесій МАН. Їх відбулось 22 сесії, у яких узяло участь біля 850 учнів. Набір слухачів у секції відбувається через тестування. По підсумкам тестування слухачами секцій стало біля 300 учнів. Щорічно, починаючи з 1996 року, проводяться обласні та Всеукраїнські конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт. Так, в 9 обласних конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт слухачів 6 секцій історико-географічного напряму взяло участь 376 учнів, вибороли призові місця 167 чоловік, у щорічних Всеукраїнських конкурсах-захистах взяло участь 57 учнів, стали призерами 24 чоловік. Усі переможці обласних і Всеукраїнських конкурсів-захистів отримали посвідчення дійсного члена Малої академії наук. Переможці конкурсів на пільгових умовах навчаються у Харківському університеті, в Київській юридичній академії, в Київському Соломонівському університеті, у Вузах м.Миколаєва. Щорічно проводяться обласні туристсько-краєзнавчі змагання школярів та багатотурова відкрита Першість Центру, спрямована на виховання дітей засобами спортивного туризму та краєзнавства. Місце проведення змагань-мальовничі куточки області та м. Миколаєва: Кримка (Первомайський район), Трикрати (Вознесенський район), Мар`ївське урочище (Баштанській район), урочище Корабельне (Арбузинський район), Балабанівський, Матвіївський ліс, Дубки, Варварівка, Ліски (м. Миколаїв). Центр підтримує зв`язки зі своїми вихованцями. Вони постійні учасники масових заходів Центру в складі суддівської колегії. Краєзнавчі об`єднання Центру та області беруть активну участь в обласних та Всеукраїнських конкурсах, операціях, експедиціях, які проходять у рамках Усеукраїнського руху учнівської молоді “Моя земля-земля моїх батьків"( фото). В операціях “Краса і біль України”, ”Перемозі-60”, взяли участь біля 4 тисяч краєзнавчих загонів області. Був проведений обласний огляд-конкурс центрів патріотичного виховання (музеїв, залів, кімнат, куточків Бойової слави). У Всеукраїнському конкурсі на кращий музей Бойової слави I та II місце посіли музеї Грейгівської ЗОШ Жовтневого району (а в 2001 р. музею Бойової слави Грейгівської ЗОШ було присвоєно звання “Зразковий”). За результатами чергової відомчої реєстрації та перереєстрації музеїв закладів освіти України, що проходила у 2004 році, було присвоєно почесне звання “Зразковий музей” ще трьом музеям Миколаївщини – це Музею історії обласного Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді, музею Бойової слави ЗОШ №5 м. Первомайська, музею історії школи Єланецької ЗОШ №1 Єланецького району. Юні краєзнавці-дослідники Центру та області стали учасниками Всеукраїнської конференції “Свята спадщина". З метою національного виховання проводилися: огляд-конкурс центрів національного виховання (куточків, світлиць ,музеїв етнографії та фольклору), форум “Перлини душі народної"( фото), в якому взяли участь переможці обласного конкурсу із 17 районів області. Заслуговують уваги проведені науково-практичні конференції “Моя земля-Миколаївщина” (фото), ”До берегів відродження" ( фото), щорічні обласні краєзнавчі змагання, призерами яких стабільно виступають команди Центру, Жовтневого та Миколаївського районів. Сучасний період життя Центру складний, неординарний, продовжується. Педагоги Центру на зльоті, в пошуку нових ідей і думок щодо покращення навчально-виховного процесу, підвищення якості діяльності в цілому. І на цих стендах представлені матеріали обласних зльотів та змагань за останні 5 років. Ви бачите (фото) В.Т.Захарченка, начальника управління освіти і науки облдержадміністрації, який вручає грамоту Т.О.Горбовій, директору ОЦТКЕ УМ за активну участь у Всеукраїнській та обласній акції “Пам`ять” та саму грамоту, а також програму обласного зльоту активістів - пошуковців, який проводився у 2000 р.Нижче представлені фотографії, на яких зафіксовано проведення обласних туристсько-краєзнавчих змагань, присвячених 10-річниці Незалежності України. І матеріали останнього стенду знайомлять Вас з відновленням і проведенням відкритої Першості Центру з краєзнавства та проведенням педагогічних курсів підвищення кваліфікації, що проходили у 2001 році на базі ОЦТКЕ УМ і завершенням туристського походу І ступеню складності для вчителів області, у якому взяли участь майже всі методисти Центру . Додаток 2 |
|
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Зльоту, що буде проводитись на базі Миколаївського обласного Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді (м. Миколаїв,... |
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Згідно з річним планом роботи Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді та з метою пропаганди здорового способу... |
|
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Миколаївський обласний Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді 25 квітня 2012 року об 11. 00 проводить фінал обласного... |
Програма гуртка «Юні журналісти-краєзнавці» Г. М. Запорожченко, методист... Затверджено Вченою радою Миколаївського обласного Інститут післядипломної педагогічної освіти, протокол №4 від 25. 11. 2010 |
|
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Миколаївському обласному Центрі туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді було проведено обласний фінал конкурсу екскурсоводів... |
Назва програми Рік та назва видавництво Ким дозволена до використання Миколаївського обласного Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді |
|
НАКАЗ Миколаївським обласним Центром туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді проведено перший (обласний) етап Чемпіонату України... |
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ |