Тема. Мамі честь віддати


Скачати 137.37 Kb.
НазваТема. Мамі честь віддати
Дата30.03.2013
Розмір137.37 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Туризм > Документи
Свято Матері, 5 клас

Тема. Мамі честь віддати.

Мета. Виховувати у дітей любов до матері, почуття вічної вдячності своїй

мамі, державі Україні, природі за своє життя.
Святково прикрашений зал : вишивані рушники, плакати , квіти , повітряні кульки.
Вчитель. Дорогі гості! Милі, добрі наші жінки, жінки-доньки, жінки –трудівниці, жінки матері, жінки-бабусі дозвольте в цей весняний день сердечно привітати вас з Днем Матері, побажати здоров’я, миру і сімейного благополуччя.
Учень 1. Що то є за днина,

Що то є за свято,

Що сюди зійшлося

Гостей так багато?
Учень 2. Знаю, що за днина

І всім варто знати

Прийшли сюди діти

Мамі честь віддати.
Учень 3. Сонце ясно світить,

Пташечки співають,

В зеленому гаю зозуля кує…

День матері нині

Радісно стрічають,

Вкраїнські діти планети земля.
Учень 4. Як добре нам жити і знати,

І вірити друзі весь час,

Що кращого слова, як мати,

Немає у світі для нас.
Учень 5. Воно наче сонця усмішка,

Неначе дитинства привіт,

Як перші санчата і книжка,

З якої побачили світ.
Учень 6. Те слово – утіха єдина,

Мов сонця ясний промінець,

Його промовляє дитина

І в дальнім поході боєць.
Ведучий. Що таке свято Матері і чому повинні ми його святкувати?


Ведуча.

Це свято вперше почали відзначати американці в 1914 році. Отож воно має давню історію. А почалося все з того , що дівчинка Аня Джервіс рано втратила свою маму і на все життя була позбавлена найщирішої любові.

Ведучий.

Коли вона підросла, то звернулася до уряду США встановити День Матері, який би нагадував не тільки дітям, а й дорослим, хто їм подарував життя.

Ведуча.

Для цього свята було обрано другу неділю травня – весняний день, коли все оживає в природі, тягнеться до сонця й тепла, як немовля до матусі.

Ведучий.

Хто матері немає

Нелегко йому жить,

Він терпить біль, страждає,

Нема кому жаліть.

Ведуча.

Уривок з казки Б. Лепкого „ Ксеня і 12 місяців ”
Поки жила неня

Гринькової Ксені,

Поти були її коси

Чесані й мащені.
Як прийшла до хати

Мачуха лукава,

То вона її ті коси

Спересердя рвала.
Ані бідна Ксеня

Обіду не з’їла,

Ані вона на хвилину

Спочити не сіла.
Все якась робота

В хаті і в городі,

Бо сироті навіть

Помолитись годі.
Бо сирота в світі

Перекоти поле,

Їй то навіть жалувати

Нікому й ніколи.
А мачухи дочка

Поката Палана –

Кудкудакала, як квочка,

Від самого рана.
Ласкавого слова

Не скаже нікому,-

І хто б таку хотів брати

За жінку до додому?!
Бачила це добре

Мачуха погана,

І на Ксеню сердилася

Вона і Палана.
Які є роботи

Найгірші на світі,

Вона все їй завдавала

І в зимі, і в літі.
А коли раз Ксеня

Вийшла кудись з хати,

То мачуха так почала

Палані казати:


  • Десь би друга дівка

Вже давно сконала,

А ота тобі дідівка

Ходить, ніби пава.
Хлопці так за нею,

Як за медом бджоли,

А до тебе не приступить

Ні один ніколи.
Ні один на тебе

Навіть і не гляне,

Ще ти, доню, через неї

Дівкою останеш.
Прийдеться волосся

Сивого діждати,

Як ми зараз тої відьми

Не проженем з хати.
Сказали…і одного рана

Прикликала Ксеню Палана.


  • Підеш мені у гори, Ксеню,

І фялок там нарвеш хоч жменю.
Як принесеш, то озолочу

Тебе, бо фялок дуже хочу.

Так дуже-дуже, що й не знаю,

Як це тобі сказати маю!
А Ксеня: - Фялок? Де їх взяти?

Весни ще навіть не видати.
Що лиш Йордан минув недавно,

Де-де до фялок ще, Палано!
Та й як іти тепер у гори?

Таж там сніги, як біле море…
Та ж там вовки й медвежі ходять.

Я не піду! Не можу! Годі!
Палана в крик: - А відколи ти

Мені так смієш говорити?!
Спробуй не йти! Як скажу мамі,

То мама зробить тобі амінь!
А мама, як на те, наспіла

З села, й собі на Ксеню сіла:
„ ти дармоїде, ти неробо,

непотрібе якийсь, хоробо
Тяжка! Як не підеш по фляки,

То я тебе потну в кавалки
Й собакам кину або свиням,

Бо я тут в хаті господиня!
Я! Тільки я! Чи ти це чула?

Чи мої кулаки забула?
Як хочеш, можу пригадати…”

І видрулила Ксеню з хати.
Йде в гори Ксеня. Сніг і сніг.

Стежок не видко, ні доріг,

Леди в ярах, а по верхах

Так вітер виє, що аж страх.
Йде в гори Ксеня. Йде і йде,

А фялок не найде ніде,

Бо поки світла, то, мабуть,

Вони в зимі не зацвітуть.

Йде в гори Ксеня. В серцю жах,

У грудях лід, свічки в очах;

Не чує рук, не чує ніг,

Мороз її вже переміг.
Аж тут нараз…ах, що це? Сон?

Чи світло ясне б’є з вікон?

Чи варту ставлять легіні,

Що на верху такі вогні?
І Ксеня не іде – біжить,

Прибігла, стала і глядить:

А там – дванадцять каменів,

На них дванадцятьох мужів
Трьох газдів сивих і старих,

І трьох ще старших коло них,

Трьох в повні сил, останні три

Буйні і гарні, як вірли.
Між ними ватра. Ясний жар,

Немов пожар б’є аж до хмар,

Багрою криє всіх від ніг

До голови й кривавить сніг.
Булаву найстаріший із них

Тримає у руках кріпких;

На бровах в нього бурульки,

Волосся – ледяні шпильки.
Це місяць Січень. А отсі

Круг нього – інші місяці.

Думають думу: як би їм

Пускати дощ, тримати грім,
Як завертати від левад

По довгих спеках зимний град,

Як не пускать його до нив,

Щоб людям шкоди не вчинив.
А Ксеня як туди прийшла,

То до землі мов приросла,

Аж Січень голову підняв,

Зірвався з місця і почав:


  • Ти пощо від людей з села

В столицю нашую прийшла?

Не місце тут таким, як ти!

Чого шукаєш? Говори!
Сказав, мов грім перегримів,

І знов на камені присів.

А Ксеня каже: - із села

До вас по фляки я прийшла.
Розреготався сивий дід:

  • який дурний цей людський рід!

Не бачить, що тепер зима

І що квіток ніде нема…


  • Квіток нема, я знаю це,

Та мачуха мене жене,

Ще й грозить, що потне в кавалки,

Як я не принесу їй фялків.
О, ви не знаєте, яка

Вона невблаганна, лиха!

Не серце має, тільки камінь, -

Вона і вам зробила б амінь…


  • Ах, що ти кажеш! Ха, ха, ха!

Ну, та коли ж така лиха

Та мачуха, то брате Маю,

Сідай отут, де я сідаю,
Знімай булаву догори,

Буди весну й квітки твори!

Лиш скоро, скоро, друже Маю,

Бо бачиш – дівчина вмліває!
Підняв булаву місяць Май:

І зашумів зелений гай,

Заграв потік, стопився сніг,

Зазеленів кругом моріг.
А на зеленім моріжку,

Під корчиком у холодку

Такі фіалки зацвіли

Пахучі, сині, тільки рви!


  • Ну, дівко! – каже місяць Май, -

Нарви собі й назад вертай!

А мачусі скажи від нас,

Що на квітки тепер не час.
На все в житті своя пора:

Ти молода, вона стара,

Тобі лиш жити, їй думать,

Як з богом душу поєднать.
Скажи ти їй, що зависть – гріх,

Бо Господь обділив усіх:

Кому краса, кому добро,

Для кожного щоб щось було!
Вклонилась Ксеня місяцям:

  • Великеє спасибі вам

За вашу ласку! – і пішла

З верхів високих до села.


На сцену виходять хлопчик і дівчинка.

Ведучий.

Що ви тут робите?

Хлопчик.

Для мами квітів весняних ми хочемо нарвати.

Дівчинка.

Та де ж нам їх узяти?

Хлопчик.

Ой пішов я до березня поміж березами. Дай березню трохи квіток для мами на свято.

Березень.

Ще квіточки не зацвіли, листочки маленькі, земля встала та не вбралась ще на свято Неньки.

Дівчинка.

Ой ти квітню, ти так гарно земельку вбираєш. Ти вже певно для матусі гарні квіти маєш?

Квітень.

Ой вбираю я земельку, вбираю як вмію, але вбрати свято Неньки здається не вспію.

Хлопчик.

Ой ти травню, красний травню, прибраний багато подаруй хоч одну днину матусі на свято.

Травень.

Ой знав я , що колись буде матусине свято, тому кожну свою днину вбрав гарно, багато.

Дівчинка.

Дякуємо тобі красно, травне, за рясний і буйний цвіт, що якраз до свята Мами нам прибратись допоміг.

Учень 1.

Пам’ятаймо любі діти,

Пам’ятаймо завжди

Що для нас в усьому світі

Найдорожчі мами.

Нам маленьким і великим

Все дають вони з любов’ю

Ніжне серце, світлий розум

Сили нашому здоров’ю.

Учень 2.

Як вставали ми на ноги

Перший крок наш був до мами.

Радість маєм чи тривогу –

Серце мами завжди з нами.

Де сини її та дочки

Завжди там вона думками.

Пишем в класі ми на дошці

Наше перше слово – МАМА.

Учень3.

Багато рибок в морі від верху аж до дна,

І тьма пташок в просторі,

А мама лиш одна.

Квіток також мільйони

Плекає нам весна

У морі капель тони,

А мама лиш одна.

Учень 4.

Зірок мільйони в небі

Ми бачимо з вікна

Рій працьовитих бджілок,

А мама лиш одна.

Вона мов ангел сяє

Вночі і в денний час,

І в смутку потішає

І молиться на нас.

Коли залишать друзі

І стане тяжко жить

Вона хоч і в недузі

Скоріш до нас спішить.

Учень 5.

Нездужає дитина

То мама сльози ллє

Для дочки чи для сина

Життя все віддає.

Любімо маму, діти

Вона для нас свята

Щасливо будем жити

Цеж заповідь Христа.

Ведуча.

Одна із заповідей говорить: ” Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі.”
Легенда про неньку.

Одного разу Бог вирішив створити…маму.
Шість днів та ночей він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:
— Ти стільки часу витрачаєш на неї!
— Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися з 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.
Ангел похитав головою і недовірливо запитав:
— Шість пар рук?
— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.
— Аж стільки! — скрикнув ангел.
Бог ствердно кивнув. Потім додав:
— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: “ Що ви там робите, діти? ”, навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару на потилиці, щоб бачити те, чого не мала бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: “Розумію, сину, і люблю тебе”.
— Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.
— Не можу, — відповів Господь. — Вже майже закінчую.
Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.
— Надто ніжна, — сказав, зітхаючи.
— Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.
— Вміє думати? — спитав ангел.
— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.
Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.
— Тут щось стікає, — сказав здивовано.
— Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.
— А для чого вона? — спитав ангел.
— Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.
— Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.
Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:
— Правду кажучи, це не я створив… ту… сльозу.
Ведучий.

Шанування матері – один з найсвятіших обов’язків людини. Наше свято було б неповним, коли б ми не згадали про наших бабусь – невтомних бджілок.

Ведуча.

Кажуть, що бабусі онуків більше люблять, ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм свої уміння.


Учень 1.

Люба, добра бабцю,

Ми твої внучата

Звертаємось до тебе,

Щоб щастя побажати.

Учень 2.

Ой нема миліше,

Нема веселіше,

Як в бабці в гостині.

Медом нагодує

Ще і поцілує

Личенько дитині.

Учень 3.

Яблучок наріже,

Казочку розкаже

Ще й лялечку справить.

Бабуся радіє,

Сама молодіє,

Коли внуків бавить.

Учень 4.

Хоч твоє волосся

Густо посріблилось

Ти для нас маленьких

Другом залишилась.

Ти нас батькові й матусі

Помагаєш вчити

Як вирости чесними,

Як по правді жити.
На сцену виходять учні, які несуть мішок „Сміх”. Розказують смішинки.
У маленького Адама
В дитсадочку запитали:
– Хто твої татусь та мама?
Й хлопець «видав» мадригали:
– Наша мама – годувальник:
Варить борщ і гріє чайник.
Ще ж – постійний прибиральник,
Прасувальник, шабрувальник,
Підмітальник, постачальник,
Позичальник, цілувальник.
А татусь мій – випивальник
І над ненькою начальник...
Ведучий.

Ми всі любити будем

Хороших мам своїх

Допомагать їм будем всюди

І завжди будем слухать їх.

Сценівка „Домашній твір”
Ведучий.

Хто вас, діти щиро любить,

Хто ласкаво вас голубить,

Не стуля вночі очей,

Дбає все про нас, дітей?
Мама дорогенька!
Ведуча.

Хто колиску гойдає?

Хто вам пісеньку співає?

Хто вам казочку розкаже?

Забавками хто розваже?
Мама золотенька !
Колискова.

Снилось мені ясне сонце,

Що в хаті світило,-

А то мені моя мама дивилася мило.
Снився мені легкий вітрик

Що пестив колосся,-

А то мені моя мама

Гладила волосся.
Снилась мені ягідочка,

Як мед солоденька,-

А то мене цілувала

Мама дорогенька.
Снилось мені, що на крилах

Я вгору несуся,-

А то мене із постелі

Підняла матуся.
Пісня „Мамо, мила моя „
Згасає світло. На столі світиться свічка. За столом сидять: дочка і мати, син і мати.
Дочка.

Скажи матусенько мені

За що мене ти так кохаєш?

Ти бережеш мене у сні

І в день мене ти доглядаєш.

Мати.

Люблю тебе, бо чемна ти

Бо слухаєш мене завжди

І любиш радо в школу йти.

Люблю тебе, бо ти весела,

Мов ластівятко чарівне,

Але скажи мені маленька

За що так любиш ти мене?
Дочка.

За твою працю люблю я,

За те, що ти так дуже дбаєш,

Щоб завжди в щасті жила я.

І не одну не спиш ти нічку,

Як захворію я коли

Не раз твої молитви щирі

За мене в небо попливли.

За все тебе люблю я, нене,

Люблю матусю я свою

Я і сказати не зумію

Як я тебе люблю, люблю !!!
Син.

Розкажіть мені, мамо про вишні….

Їх було так багато в саду.
Мати.

Були сину морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.
Син.

Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?
Мати.

А той, сину, хто виріс у горі -

Не так часто на зорі дививсь.
Син.

Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?
Мати.

Наша доля, мій синку, як море,

Той пливе лиш, хто має човна…


Син.

Розкажіть мені, мамо, про роки,-

Чи спливають помітно вони?
Мати.

Роки сину, помітні допоки,

Матерів пам’ятають сини.
Ведучий.

Колись в громаді хтось спитав:

Яке кому з вас слово миле?

То не один відповідав

Нараз кількох загомоніли.

Ведуча.

Сліпець промовив : ”Очі ”.

„ Хліб ”- голосив жебрак,

Сирітка каже : „Мама”

І всі сказали : ” Так” .
Пісня „ Я часто дивлюся у мамині очі ”
Вірш „ Мама ”
Мама, мама!

Мама,мама,ма!

Вимовляти, чи писати,

Чи читати, чи співати

Слова кращого нема!
Чи сюди, чи туди

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штанята

Все до мами – не до тата

Там безпечно від біди.
Мамо, на, мамо, дай!

Бо ти мамо на те, знай.

Заталапав чоботята

Щоб сховатися від тата,-

Ти до мами утікай!
Посварить, покричить,

Поцілує та й мовчить.

А як може трошки часом

По штанятах вдарить пасом,

То не дуже це болить.

Той щасливий, той жиє,

В кого мати рідна є.

Той біди вже не зазнає,

Бо про нього мати дбає –

З всього світу він смієсь!
Ведучий.

Є у кожної дитини

Матінка єдина

Та, що любить нас і дбає,

Розуму навчає.
Ведуча.

Є у кожному серденьку

Є і буде жити

Божа мати –

Наша ненька

Мати всього світу
Ведучий.

Є у кожної дитини

Навіть сиротини

Наша мати солов’їна

Рідна Україна.
Учень 1.

Дитино моя, не забудь джерела,

Що б’є із гірської землі край села

З далеких доріг повертайся сюди,

Напийся з криниці живої води.
Учень 2.

Цінуй милу землю, зелені гаї,

Що предки твої заповіли тобі.

І де б не була ти, в якій стороні,

Ці гори високі, оте джерело

Й дороги…Дороги у рідне село…
Учень 3.

Ми раді матусі вас привітати

Щастя й здоров’я в житті побажати

Мирного неба і ясного сонця

Хай воно світить у ваше віконце.
Учень 4.

Хай в хаті у вас будуть злагода й мир,

І лихо нехай обминає поріг!
Хай діти й онуки шанують завжди,

Щоб ви зоставались такі ж молоді

І то не біда, що в косі сивина

Тільки б усмішка побільше цвіла.
Вчитель.

Материнство, святе і прекрасне, оспіване поетами, увічнене художниками.

У всіх народів, у всі віки жінка-мати була охоронницею домашнього вогнища, добрим ангелом. Її мудрість поважали в сімї , в її розрадах знаходили спокій зранені й зболені синівські серця. Жінці на роду написано – бути матір’ю, продовжувати свій рід і родовід. А то найвище призначення – життя. Заради цього і варто жити на своїй землі, долаючи всі труднощі та незгоди.

Схожі:

Урок 2 Тема уроку: Гідність та честь Мета уроку
Мета уроку: Соціалізація особистості через уявлення учнів про щастя, людську індивідуальність, характер; пояснити поняття «гідність»,...
План-конспект. Література
ТЕМА №32 Професійний обов'язок, честь і сумлінність- основа моральних взаємин у службовій діяльності рятувальників
Першого уроку
Тому дуже важливо віддати належне тим, хто у надзвичайно складний і суперечливий час запалював досвітні вогні правди, добра і справедливості....
9: 00 11: 00 Реєстрація учасників, поселення, сніданок
«Клубу щасливих людей». Суть методу прийти і віддати 5 хв свого позитиву і отримати натомість по 5 хв від кожного іншого учасника...
[06. 06. 2011 22: 29: 55] alenauman: Я поїхала в Умань Сьогодні наберу в 18 00
Найди мені фіктівного мужа. Я хочу переїхати в Германию. Тут нефиг делать. Я буду заробляти і платити йому гроші за то що він розпишиться...
План-конспект лекції
Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС
План-конспект лекції
Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС
Книга містить нові погляди на цілу низку теоретичних проблем і зорієнтована...
...
Шановні колеги, студенти, аспіранти та молоді вчені!
Маємо за честь запросити Вас взяти участь у X Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції
В історії кожного народу є яскраві постаті, без яких немислиме її...
У релігійно – культурному житті українського народу саме такою непересічною постаттю був наш краянин Софрон Дмитерко
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка