|
|
Скачати 0.76 Mb.
|
|
1.4. Складові моделі для вивчення психологічних параметрів найсильніших спортсменів До психологічних параметрів можна застосовувати принципову схему модельних психологічних характеристик спортсменів, запропоновану Б. Блюменштейном та М. Худадовим (рис.1.1.) [8]. Дана модель є умовним поділом психологічних параметрів моделей найсильніших спортсменів, оскільки елементи кожного рівня присутні при досягненні високого результату. В той самий час значення компонентів 1-го й 2-го рівнів у спортсменів високого класу досить високе, оскільки вони сприяють досягненню стабільності змагальної діяльності й високого результату. На першому рівні знаходяться психічні якості, що забезпечують спортсмену можливість за екстремальних умов змагальної діяльності досягти високого результату. Рис. 1.1. Психологічні параметри моделей найсильніших спортсменів(за Б. Блюменштейном, М. Худадовим) Однією з умов цього є сформованість свого, найбільш раціонального стилю діяльності (включаючи власний тип психорегулювання, оптимальний передстартовий стан, високий рівень морально-вольової підготовленості, ефективну структуру мотивації, оптимальне функціонування психофізіологічних функцій). Забезпечення ефективного функціонування другого рівня – дуже складний процес, бо саме тут відбувається формування тих глибинних механізмів психіки спортсмена внаслідок копіткої тренувальної роботи: вдосконалення техніко-тактичної майстерності спортсмена, його психологічна підготовка, закріплення системи мотивації і ціле покладання та багато іншого. Тут же формуються специфічні, характерні тільки для даного виду спорту властивості й якості, певний тип психорегуляції і тренувальні психофізіологічні показники (сенсомоторика, специфічна перцепція тощо). У більшості випадків саме на даному рівні закінчується основна діяльність відносно відбору спортсменів, оскільки недостатній розвиток чи відсутність будь-якого психологічного параметра модельної характеристики на другому рівні навряд чи дозволить спортсмену ефективно вести боротьбу, виявляючи параметри, необхідні для першого рівня. Третій рівень – це психологічні якості особистості спортсмена, притаманні йому, що є базою для наступного формування тих властивостей особистості спортсмена, котрі потрібні для досягнення високих результатів саме в даному виді спорту. Саме з таких властивостей і якостей, обумовлених специфікою виду спорту, буде надалі закладатися фундамент для досягнення високих результатів в обраному виді спорту. Вирішуючи конкретні завдання психологічної підготовки, тренер-практик чи спортивний психолог у процесі підготовки спортсменів повинен наповнити дану схему конкретним змістом, але при цьому йому завжди потрібно враховувати, що не можна встановлювати жорсткі кількісні модельні характеристики до психологічних показників висококваліфікованих спортсменів, оскільки вони мають дуже широкі можливості компенсації різних проявів психіки та неповторну індивідуальність психологічного регулювання [21]. Як критерії спортивної придатності розглядають такі підструктури особистості:
Підструктура на рівні нервових процесів вміщує нейродинамічні властивості сили, лабільності, рухливості, динамічності й балансу процесів збудження і гальмування. Дана підструктура містить у собі компоненти, які в основному є вродженими. Оскільки спортивні здібності багато в чому залежать саме від спадкових нахилів, що вирізняються стабільністю та консервативністю проявів, необхідно, прогнозуючи компоненти даної підструктури, перш за все звертати увагу на ті ознаки, що обумовлюють успішність подальшої спортивної діяльності. Сила нервових процесів визначає витривалість нервової системи спортсмена від впливу сильних чи тривалих подразників. У видах спорту, пов’язаних із тривалою монотонною роботою, сильна нервова система стає істотним фактором розвитку спеціальних здібностей і показником працездатності в цьому напрямі. Рухливість нервових процесів - умова розвитку здатності до швидких перебудов структури дій при зміні тактичних ситуацій, до зміни темпу і ритму роботи, тактичного репертуару в боротьбі проти суперника Лабільність нервової системи також пов’язана з розвитком швидкісних можливостей спортсмена, але виявляється більше у швидкості рухів, сенсомоторного реагування „вибухових” діях. Психологічні прояви динамічності нервової системи полягають у швидкості впрацьовуваності, здатності з ходу включатися в напружену діяльність. Баланс нервових процесів забезпечує адекватні реакції під впливом стрес-факторів і стабільності змагальної діяльності спортсменів. Нейродинамічні властивості, характерні для даної підструктури, багато в чому зумовлюють функціонування саме тих якостей спортсмена, що є вродженими, а тому малозмінними та відносно постійними, як, наприклад, типологічні прояви темпераменту, настільки різноманітні та неоднозначні, що їх неможливо розглядати як позитивні або негативні, а тільки залежно від їх конкретного прояву в спортивній діяльності. Підструктура на рівні психічних процесів. Тут необхідно відзначити два аспекти:
Це говорить про те, що разом із вивченням стабільних успадкованих якостей прогнозування спортивних здібностей передбачає діагностування таких параметрів, які можуть суттєво змінюватися під час процесу спортивного вдосконалення. У зв’язку з цим, для більш точного врахування якості та кількості змін, потрібно обов’язково враховувати як початковий рівень таких змін, так і темпи їх зростання на кожному етапі особистісного росту спортсмена. Виявлені у спортсмена психічні процеси, необхідні для даного виду спорту, повинні мати тенденцію до вдосконалення і розвитку до рівня, необхідного для досягнення найвищих результатів у даному виді спортивної діяльності. У циклічних видах спорту важливу роль відіграють стабільність м’язово-рухових диференціювань, „відчуття ритму”, здатність до адекватних самооцінок функціонального стану. У швидкісно-силових видах спорту спеціальні здібності ґрунтуються на концентрації уваги і психічних якостях, пов’язаних із високою лабільністю нервових процесів, що забезпечує „вибухову роботу” нервово-м’язового апарату, тонке „відчуття часу” [60]. У складно-координаційних видах спорту необхідно мати такий комплекс якостей: точні м’язово-рухові диференціювання, просторову і часову орієнтацію, „відчуття ритму” здатність до самоконтролю і самоаналізу з об’єктивною самооцінкою своїх позитивних і негативних сторін підготовки, психічна витривалість та здатність ефективно діяти в невизначених варіативних умовах, значний обсяг сприймань, динамічна гострота зору, чутливість до контрасту, стійкість до впливів засліплюючого світла, висока швидкість тактичного мислення. Оскільки в останніх двох групах, як правило, мають місце послідовні спроби у виконанні вправ, то в них істотну роль також відіграють психічні якості, що забезпечують правильну мобілізацію психічних сил спортсмена безпосередньо перед спробою [2]. В іграх і єдиноборствах на перший план виступають якості, в основі яких лежить система психомоторних, перцептивно-інтелектуальних і емоційно-вольових процесів, що протікають у безперервно змінюваних умовах дійсності й у зв’язку з необхідністю в найкоротший термін сприймати ситуації, що виникають, приймати і реалізовувати творчі рішення щодо шляхів і способів проведення змагальної боротьби [32]. Підструктура на рівні спрямованості особистості та соціально-обумовлених взаємовідносин. Дана підструктура має велике значення, оскільки виконує функцію об’єднання підструктур у єдину структуру придатності. До неї входять: мотиваційна сфера особистості спортсмена, рівень його домагань, компоненти самооцінки готовності до змагальної діяльності, параметри, що впливають на психологічний клімат у команді, і специфіка відносин у соціумі, що оточує спортсмена (з тренером, членами команди, керівництвом). Ступінь виразності компонентів даної підструктури та їх взаемозв’язків можуть бути обґрунтуванням режиму впливу на спортсмена з боку тренера в плані спеціальної організації бажаного мікросередовища для конкретного гравця. Наприклад, у спортивних іграх спортсмени із заниженою самооцінкою відчувають високу потребу в мотивації ззовні, їх необхідно контролювати, опікувати і підтримувати. І навпаки, якщо у спортсмена високий рівень самооцінки, він проявляє себе переважно як інтроверт, тобто діє на власний розсуд і переконання, а не за порадами і вказівками ззовні. Самооцінка, рівень адекватності також впливають на успішність діяльності спортсмена, зокрема, при її взаємодії з рівнем домагань. За неадекватного рівня домагань, тобто не відповідному технічним, тактичним і фізичним можливостям спортсмен часто конфліктує з тренером, товаришами по команді. Основним симптомом неадекватного рівня домагань є прагнення спортсмена в будь-який спосіб уникати невдач, що у таких випадках підривають його віру в самого себе. Стикаючись під час змагань з необхідністю вирішувати різні завдання, спортсмен, звичайно, вибирає найпростіші або найважчі, тому, що вирішення легких проблем убезпечує його від невдач, а вирішення важких – вибачає за них [15]. УПРАВЛІННЯ ПІДГОТОВКОЮ СПОРТСМЕНІВ-БІАТЛОНІСТІВ НА ОСНОВІ ПСИХОЛОГІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ 3.1. Моделювання та прогнозування в системі підготовки спортсменів Ефективність підготовки висококваліфікованого спортсмена значною мірою залежить від оптимального сполучення багатьох умов:
Уже з цього переліку видно, що процес підготовки вимагає погодження участі багатьох спеціалістів, організацій, і повинен представляти собою певну логістичну систему. Організація підготовки спортсменів — сукупність (система) взаємозалежних факторів (мети, задач, принципів, установ, умов забезпечення, організаційних заходів, систем тренування), за допомогою яких забезпечується процес підготовки спортсменів до певних досягнень [61, 45, 50]. При цьому спортивне тренування як спеціалізований процес фізичного виховання є однієї зі складових частин організаційної системи підготовки. Таким чином, у системі підготовки спортсменів можна виділити два види діяльності: педагогічний процес спортивного тренування і різні види діяльності, спрямовані на забезпечення цього процесу [11]. Метою керування процесом підготовки є оптимізація поведінки спортсмена, доцільний розвиток тренованості і підготовленості, що забезпечують досягнення найвищих спортивних результатів [23]. Об'єктом керування в спортивному тренуванні є поведінка спортсмена і його стан – оперативний, поточний, етапний, що є наслідком застосування тренувальних і змагальних навантажень, всього комплексу впливів у системі спортивної підготовки. Керування тренувальним процесом передбачає комплексне використання, як можливостей системи спортивного тренування (закономірностей, принципів, положень, засобів і методів), так і поза тренувальних і поза змагальних факторів системи спортивної підготовки. Керування процесом тренування здійснюється тренером при активній участі спортсмена і передбачає три групи операцій:
Керування системою підготовки спортсменів є регулювання її функціонування шляхом розробки загальної мети і принципів діяльності; постановки задач у цілому, перед кожним управлінським циклом, окремими спеціалістами; контролю за процесом діяльності і його результатами, аналіз функціонування і внесення коректив у характер функціонування, що забезпечують поліпшення і розвиток системи [26]. При тренуванні спортсменів вищої кваліфікації типовою є ситуація, коли перед учнем і тренером ставиться задача досягти за визначений час, до точно визначеного терміну необхідного рівня спортивних результатів. Процес тренування повинен бути високо ефективним і точним, тобто бути добре керованим. Для того щоб змінити стан усієї системи в цілому, ми повинні змінити стан декількох чи хоча б однієї з її підсистем. Для цього функціональний стан усіх систем і усі види підготовленості повинні знаходитися на певному рівні і бути в оптимальному співвідношенні. Задача зводиться до того, щоб за визначений час і до точно зазначеного терміну перевести організм із вихідного в новий заданий стан. Щоб процес був цілеспрямованим, необхідно мати кількісний опис (модель) заданого стану [40]. Прогрес світового біатлону вимагає постійного творчого пошуку ефективних засобів і методів підготовки національної збірної команди країни. Складність процесу підготовки спортсменів в сучасних умовах зростає через тенденцію, що має місце до підвищення об'єму і інтенсивності тренувальних навантажень, що пред'являє організму спортсменів високі вимоги [4, 62]. Проте підвищення об'ємів тренувальної роботи вже не вирішує насущних проблем сучасного спорту, а навпаки пов'язано з можливостями перенапружень і перетренування. Раціональна підготовка спортсменів в даний час може здійснюватися тільки шляхом оптимізації тренувального процесу на строго науковій основі. Під оптимізацією тренування розуміють цілеспрямований розподіл тренувальних впливів, які відповідають особливостям функціональної підготовленості спортсменів і сприяючих досягненню максимальних результатів на змаганнях. Останнє можливо шляхом активного, цілеспрямованого управління тренувальним процесом. Проблема управління спортивним тренуванням вважається однією з центральних проблем сучасної науки про спорт, а підтвердженням її значущості є її активний розвиток в роботах фахівців в різних країнах [5]. Важливою умовою для створення науково обґрунтованої системи багаторічної та ефективної підготовки спортсменів є врахування існуючого практичного досвіду, всебічний аналіз найвищих досягнень провідних спортсменів і виявлення взаємозв’язку з тими факторами (в тому числі і психологічними), від яких значною мірою залежить успіх у конкретних видах спорту [51]. Отже, на підставі вищесказаного можна говорити про вдосконалення системи управління багаторічним тренувальним процесом, але для цього необхідно створити модельні характеристики, що висвітлюють найважливіші сторони тренувальної та змагальної діяльності в спорті [11, 65, 66, 67]. Створюючи психологічні або будь-які інші моделі в спорті, необхідно спиратися на принцип випереджаючого розвитку, передбачаючи, що модель буде найоптимальнішою, коли складові фактори її підбираються, створюються та корегуються таким чином, щоб інтегральні показники ефективності та надійності передбачали вищий рівень як норму для подальшого успіху [52]. |
|
Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч посібник... Тема Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки фахівця. Психологія та педагогіка як науки |
Аналіз та оцінка соціально-психологічного клімату в колективі Карамушка Л. М. Психологія управління: Навч. Посібник.–К.: Міленіум,2003.–С. 292-294 |
|
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,... Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с |
|
І. А. Пахаленко Психологія конфлікту Психологія конфлікту: навчальний посібник/уклад І. А. Пахаленко, Рокитне, 2012 |
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови: Навч посіб Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. Посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432 с |
|
Колесніченко Л. А., Борисенко Л. Л. К 60 Основи психології та педагогіки:... К 60 Основи психології та педагогіки: Навч метод посібник для самост вивч дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 157 с |
1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,... Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології.... |
|
Горлов О. К. Фізико-хімічні основи технологічних процесів. Зварювання:... Горлов О. К. Фізико-хімічні основи технологічних процесів. Зварювання: навч посібник / О. К. Горлов, Є. П. Рогачов, С. М. Лашко.... |
Календарно-тематичний план практичних занять модуля «Медична психологія»... Календарно-тематичний план практичних занять модуля «Медична психологія» для студентів 2-го медичного факультету 4 курса в осінньому... |