МЎНЎСТЕРСТВО ВНУТРЎШНЎХ СПРАВ УКРА°НИ ЧЕРКАСЬКИЙ ЎНСТИТУТ ПОЖЕЖНО° БЕЗПЕКИ iм. ГЕРО°В ЧОРНОБИЛЯ

Кафедра управлiння та органiзацiї дiяльностi пожежної охорони

Основи психологiї i педагогiки

Навчально-методичний посiбник

ЧЕРКАСИ

2002

Змiст

Передмова .....................................................

......................................

Вступ .......................................................... ..........................................

Роздiл Ў. Основи психологiї .................................... .........................

1.

Психологiя як наука. °ї предмет i завдання .................................

2.

Психiка та характеристика її структури ......................................

3.

Пiзнавальнi процеси. Вiдчуття. Сприймання. Увага ................

4.

Пiзнавальнi процеси. Пам'ять. Мислення. Уява ........................

5.

Ўндивiдуально-психологiчнi властивостi особистостi. Темперамент.

Характер ...................................................................

6.

Емоцiї та почуття. Воля. Вольовий акт ......................... ...............

7.

Психiчнi стани людини. Професiйнi стани ..................................

8.

Особистiсть як об'їкт i суб'їкт професiйної дiяльностi. Шлях до професiоналiзму ................................................ ............................

9.

Психологiя дiяльностi ......................................... .............................

10.

Соцiальна група i колектив .................................... ........................

11.

Психологiя спiлкування ........................................ ..........................

12.

Конфлiкти. Соцiально-психологiчнi проблеми колективiв .....

13.

Педагогiка як наука. °ї предмет i завдання .................................

14.

Навчання в пiдроздiлах пожежної охорони .................................

15.

Теорiя i технологiя виховного процесу ......................... ................

16.

Система освiти в Українi ...................................... ...........................

17.

Психолого-педагогiчнi основи самовиховання ...........................

18.

Психологiчний аналiз дiяльностi працiвникiв пожежної охорони .. ................................................................ ..............................

19.

Особливостi психологiчного клiмату на пожежi .........................

20.

Соцiально-психологiчнi причини травматизму i загибелi людей на

пожежах ........................................................ .....................

21.

Психологiчна пiдготовка пожежникiв як важливий елемент професiйної пiдготовки. Професiйний психологiчний вiдбiр працiвникiв пожежної охорони ......................................................

22.

Психологiчнi особливостi дiяльностi диспетчера служби л01¬, керiвника гасiння пожежi, газодимозахисникiв, iнженерно-iнспекторського складу ....................................................................

23.

Психологiя управлiння. Особливостi управлiння в пiдроздiлах пожежної

охорони ........................................................

24.

Психологiчнi способи впливу в процесi професiйного спiлкування ................................................................ ........................

25.

Психологiя та педагогiка на службi працiвника пожежної охорони ................................................................ ................................

Основи психологiї та педагогiки: навчально-методичний посiбник з дисциплiни "Психолого-педагогiчнi основи дiяльностi працiвникiв пожежної охорони"

Упор. к. пед. н., доц. Г.Я. Майборода, В.А. Кобко .

Рецензенти:

Схвалено Вченою радою Черкаського iнституту пожежної безпеки iменi Героїв Чорнобиля МВС України (протокол ¦ 1 вiд "27" жовтня 2000 р.).

Передмова

Мета вивчення дисциплiни лПсихолого-педагогiчнi основи дiяльностi працiвникiв пожежної охорони¬ - засвоїння й усвiдомлення основних понять психологiї та педагоiсть полiпшити якiсть навчально-вихов-

ної роботи з особовим складом пожежних пiдроздiлiв, пiдвищити психологiчну готовнiсть спецiалiстiв до участi в бойових дiях, службових вiдносинах. Основними завданнями курсу ї: оволодiння теоретичними знаннями з основ педагогiки та психологiї; вироблен­ня практичних вмiнь i навичок органiзацiї та проведення психоло­го-педагогiчної пiдготовки особового складу пiдроздiлiв пожежної охорони та застосування теоретичних знань для розв'язання прак­тичних проблем професiйної дiяльностi. У результатi вивчення кур­су курсанти та слухачi повиннi знати: основнi категорiї педагогi­ки i психологiї; психолого-педагогiчнi аспекти професiйної дiяльностi працiвникiв пожежної охорони; методи та прийоми форму­вання творчих умiнь i навичок у пiдлеглих; психолого-педагогiчнi особливостi керiвництва пiдроздiлами пожежної охорони; психоло­го-педагогiчнi основи спiлкування; методичнi засади саморегуля­цiї; технологiї навчання; форми i методи органiзацiї виховної ро­боти. На основi засвоїння теоретичних психолого-педагогiчних знань курсанти повиннi володiти: вмiннями i навичками професiйно­го сприйняття, оперативного мислення,

уяви, навичками мнемiчної дiяльностi; умiннями давати самооцiнку та визначати свої життївi перспективи; навичками саморегуляцiї, самоконтролю; прийомами взаїмодiї пiд час спiлкування, вирiшення

конфлiктних ситуацiй; умiнням дiагностувати мiжособистiснi сто­сунки, оцiнювати рiвнi конфлiктностi особистостi; ефективно зас­тосовувати одержанi знання у практичнiй дiяльностi

органiзацiї та управлiння працiвникiв пожежної охорони.

Вивчення дисциплiни передбачаї використання рiзних форм навчання (лекцiй, семiнарських, практичних занять), методiв (рольових iгор,

диспутiв, конкурсiв, конференцiй, тренiнгiв тощо). Курс розрахо­ваний на 162 години. З них 54 години вiдводяться на лекцiї, 54 ­на семiнарськi та практичнi заняття, 54 - на самостiйну роботу. Вивчення курсу завершуїться iспитом.

ВСТУП Мета, завдання та змiст курсу лПсихолого-педагогiчнi осно-

ви дiяльностi

працiвникiв пожежної охорони¬, його мiсце у змiстi iнженерної освiти.

Значення психолого-педагогiчних знань для спецiалiста пожежної охорони. В умовах глобальних зрушень у життi нашої держави вища школа зазнаї певних змiн, зокрема в напрямах гуманiзацiї та гума­нiтаризацiї освiти.

Державна нацiональна програма лОсвiта (Україна XXI столiття)¬ передбачаї

вдосконалення психолого-педагогiчної пiдготовки молодi, i цьому

сприяї введення в навчальнi плани вищих закладiв освiти курсу з психологiї та педагогiки. Проблема психолого-педагогiчної пiдго­товки пожежникiв стаї актуальною,

i це не випадково. Останнiм часом до вирiшення практичних зав­дань пiдроздiлами пожежної охорони залучаїться потенцiал таких наук, як психологiя та педагогiка. Створюються психологiчнi та психотерапевтичнi служби, якi надають допомогу в дiяльностi пра­цiвникiв пожежної охорони.

Важливим компонентом професiйної пiдготовки пожежника ї психоло­го-педагогiчний аспект, який характеризуїться теоретичним i прак­тичним змiстом. Важливими принципами сучасної освiти ї принципи гуманiзацiї та гуманiтаризацiї. Гуманiзацiя - реалiзацiя принципу свiтогляду, в основi якого лежить повага до людей, турбота про них, упевненiсть у їх великих можливостей щодо самовдосконалення. Гуманiзм - (вiд лат. humanes - людяний) - визнання людини як осо­бистостi,

її права на вiльний розвиток i вияв iндивiдуальностi, вдоскона­лення професiйної пiдготовки та перепiдготовки з урахуванням пси­хологiчних особливостей працюючого. Дуже важливо створити умови, за яких людинi було б легко i приїмно працювати, але не менш важ­ливе, щоб людина розумiла, що вона робить, навiщо вона це робить, бачила результати своїї працi, а також могла б передбачати со­цiальнi та психологiчнi результати своїї працi. Гуманiтаризацiя освiти - це реалiзацiя iдей гуманiзму в життi навчального закла­ду, в системi викладання, а також збiльшення кiлькостi обсягу та пiдвищення змiстовного рiвня вивчення гуманiтарних дисциплiн.

Гуманiтаризацiя повинна бути орiїнтована на зв'язок внутрiш-

ньодержавних i глобальних проблем, на розв'язання загальнолюд­ських завдань. Вiдповiдно до такої орiїнтацiї освiта повинна за­безпечити розвиток знань, умiнь та навичок, здiбностей у всiх га­лузях людської дiяльностi, не вiдриваючи професiоналiзацiю вiд усього того, що створене людством. Отже, спецiалiст пожежної без­пеки - це не тiльки професiонал своїї справи, а й людина, яка засвоїла загальнолюдськi цiнностi, отримала серйозну гуманiтарну пiдготовку змiст якої передбачаї вивчення i таких дисциплiн, як психологiя та педагогiка. Основними складовими психолого-педаго­гiчної пiдготовки ї: психолого-педагогiчна культура; психоло­го-педагогiчна компетентнiсть у професiйнiй дiяльностi; умiння людини подати себе на ринку працi. Психолого-педагогiчна культура являї собою готовнiсть людини пiклуватися про свої психiчне здо­ров'я та пiзнання самого себе, здатнiсть розумiти iншу людину, навчального культурного спiлкування i поведiнки. Психолого-педа­гогiчна компетентнiсть - комплекс знань та вмiнь з психологiї та

педагогiки, необхiдний для розв'язання завдань у рiзних галузях дiяльностi. Такий комплекс включаї знання природи людської психi­ки, основних психологiчних функцiй, оволодiння навичками аналiзу навчально-виховних ситуацiй та вирiшення педагогiчних завдань у сiм'ї та трудовому колективi. Умiння людини подати себе на ринку працi. Саме вiд того, наскiльки молода людина знаї i розумiї слабкi та сильнi риси своїї iндивiдуальностi,

залежить можливiсть улаштувати свої майбутнї. Психолого-педаго­гiчна пiдготовка пожежникiв ї основою не тiльки дiяльностi щодо спасiння людей i збереження матерiальних цiнностей вiд знищення вогнем, у складних умовах гасiння пожежi, лiквiдацiї її наслiд­кiв, а й основою ефективної службової дiяльностi, також безпеки самих пожежникiв, готовностi до дiй у складних, небезпечних для життя умовах.

Питання для самоконтролю

Визначте основнi завдання курсу.

Пояснiть значення знань iз психологiї та педагогiки для пожежника. Пояснiть суть понять: гуманiтаризацiя та гуманiзацiя освiти.

Якою, на Ваш погляд, повинна бути освiчена людина?

Ознайомтесь iз змiстом слiдуючих документiв:

- Закон України "Про освiту". - К., 1996;

- Закон України "Про вищу освiту". - К., 2002.

Роздiл Ў

Основи психологiї

Тема 1. Психологiя як наука. °ї предмет i завдання

Змiст понять лпсихологiя¬, лгалузi психологiї¬, лпсихологiя iнженерна¬,

лпсихологiя пожежна¬, лпсихологiя вiйськова¬, лпсихологiя працi¬ лметоди дослiдження психологiї¬.

Предмет, функцiї психологiчної науки i практики в суспiльному розвитку.

Ўсторiя розвитку психологiчної науки. Галузi психологiї. Психологiя екстремальних професiй. Основнi роздiли психологiї як науки. Категорiї

i поняття психологiї. Психологiчнi методи дослiдження.

? Психологiя - (вiд грец. псюхе - душа i логос - вчення) наука про психiку живих iстот, про психiчнi процеси i властивостi, психiчну дiяльнiсть людини. Вона розглядаї цю дiяльнiсть як функцiю мозку,

що полягаї у вiдображеннi ним об'їктивної дiйсностi i регуляцiї стосункiв живої iстоти iз середовищем. Це наука про душу, свiдомiсть,

поведiнку та об'їктивнi закономiрностi прояву i механiзми

психiки.

? З давнiх-давен потреба суспiльного життя змушувала людину роз­рiзняти i враховувати особливостi психiчного складу людей. Ще фi­лософи Давньої Грецiї: Демокрiт, Платон, Арiстотель - заклали першi каменi у фундамент багатьох дисциплiн. Грецькi фiлософи за­галом розглядали душу, як щось оживлююче (подих, життя) i вважа­ли, що вона ї не лише в людини.

Так, Фалес iз Мiлета, який жив на межi VII й VI столiть до Рiз-

два Христова, вважав, що душа ї в магнiту, оскiльки вiн приводить у рух залiзо. Душа в розумiннi Фалеса ї щось вище, що керуї iнши­ми формами iснування. Демокрiт (460-360 рр. до Христа) сприймали душу,

як матерiю, лише тоншу вiд тої, з якої збудоване тiло. Платон

(427-347 рр. до Христа) на противагу фiлософам-натуралiстам стверджував, що душа, як безмежно досконалiша вiд тiла субстан­цiя, незалежна вiд тiла. "Людина - це душа, яка володiї тiлом, як стерновий, який керуї кораблем, чи вершник

- конем". [26, 70] Великий Арiстотель, який жив у 384-322 роках

до Христа написав трактат "Про душу", його часто називають першим пiдручником з психологiї.

Вiн прийняв твердження свого вчителя, що душа - це джерело руху

для тiла, вона оживляї його, але не ї субстанцiїю, вiдiрваною вiд тiла, як вважав Платон, не ї вона i тiлом, як стверджував Демок­рiт.

За Арiстотелем, душа не може iснувати без тiла, а тiло не може виконувати свої функцiї без души, яка його оживляї. Таким чином, перший етап розвитку психологiчної науки, можна визначити як науку про душу, коли iснуванням душi пояснювали всi явища в життi людини. Другий етап розвитку психологiї починаїться в XVII ст., у зв'язку з розвитком природничих наук. Здатнiсть мислити, вiдчува­ти, бажати назвали свiдомiстю. Основним методом вивчення вважало­ся спостереження людиною за собою i опис фактiв. Тому психологiю у цей перiод можна назвати наукою про свiдомiсть. Третiй етап по­чинаїться у XX ст. Завданням психологiї було спостереження за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведiнкою, вчинка­ми,

реакцiїю людини. Мотиви, що викликають вчинки, не враховувались - це була психологiя як наука про поведiнку людини. Четвертий етап характеризуїться закономiрним осмисленням теорiї вiдображен­ня, а психологiя визначаїться як наука, яка вивчаї факти законо­мiрностi та механiзми психiки.

? Знання у психологiї складалися i розширювалися завдяки зв'язкам її з iншими науками - природничими, соцiальними, психологiчними. Великий вплив на становлення психологiї, як науки мали еволюцiйнi iдеї великого дослiдника Ч. Дарвiна, саме вони дозволили з'ясува­ти роль психiки у процесi пристосування живих iстот до умов сере­довища,

що змiнюються, зрозумiти виникнення вищих форм психiчної дiяльностi з нижчих. Еволюцiйне вчення дало можливiсть зрозумiти, що психiка

- це складний свiт психiчних явищ, вiдiграї велику роль у пове­дiнцi людини. Пiсля виходу книги Ў. Сїченова "Рефлекси головного мозку", у якiй було доведено, що психiчнi явища такi ж природнi, як i всi iншi функцiї людського органiзму, вони не безпричиннi, а ї результатом рефлекторної дiяльностi нервової системи. Рефлек­торна теорiя отримала подальший розвиток у вченнi Ў. Павлова, працях О. Ухтомського, М.

Бернштейна та iн. Таким чином, психологiя як самостiйна наука у своїму розвитку маї мiцну природничонаукову основу. Психологiчна наука дуже давня i дуже молода одночасно. З одного боку, вiк її бiля 2400 рокiв. Перший систематичний виклад психологiчних явищ був зроблений давньогрецьким ученим Арiстотелем. Його i вважають фундатором психологiї. З iншого боку, власне наукове експеримен­тальне дослiдження психiчних явищ та їх закономiрностей почалося, по сутi,