|
|
Скачати 468.66 Kb.
|
|
Державний центр соціальних служб для молоді Інститут соціальної та політичної психології АПН України Лазоренко Б.П. Завідувач відділом соціально-психологічних проблем здоров‘я, кандидат філософських наук Методика психокорекції особистості наркозалежної молоді (Для проведення реабілітаційної роботи в центрах ресоціалізації наркозалежної молоді) Київ - 2004 Зміст 1. Вступ 2. Основні причини поширення наркозалежності серед підлітків та молоді. 3. Характеристика соціально-психологічних типів наркозалежної молоді . 3.1. Типи особистості, що схильні до реабілітації та обирають здоровий спосіб життя. 3.2. Типи особистості що ведуть нездоровий спосіб життя. 3.3.Внутрішні та зовнішні чинники вибору наркозалежною молоддю подальшої життєвої орієнтації. Роль ВІЛ-інфікування у життєвому виборі наркозалежних. 4. Основні технології психокорекції особистості наркозалежної молоді. 4.1. Терапія стресів. 4.2. Дихальна терапія за С.Грофом та Л.Орром. 4.3. Транзакційний аналіз та гештальттерапія. 4.4. Зміна переконань наркозалежної молоді за психотехнологією НЛП. 4.5. Переформування (рефреймінг) дисоційованих станів наркозалежної молоді за психотехнологією НЛП. 5. Система забезпечення позитивного соціально-психологічного простору ресоціалізації наркозалежної молоді в Україні. 6. Висновки. 7. Література Вступ Актуальність. Потреба в проваджені реабілітаційних програм є вкрай актуальним завданням сьогодення. Підтвердженням цьому є низка національних і державних програм, та Заходи АПН України щодо підтримки молоді на 2004 рік. В останнє десятиріччя в Україні має місце стрімкий розвиток зловживання наркотичними речовинами серед підлітків та молоді. Про необхідність посилення протидії цьому у підлітковому та молодіжному середовищі, пошуків нових технологій роботи з наркозалежною молоддю свідчать, зокрема, Програма протидії розповсюдженню наркотичних засобів, психотропних речовині прекурсорів, та скорочення попиту на них (2001-2005 рр.), Закон України ”Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні”, Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики” від 04.12.1996 року № 1165, Комплексна програма залучення молоді до активної соціальної дії, підтримки волонтерського руху, розвитку мережі соціальних послуг для молоді “Молодь за майбутнє Києва” на 2001 – 2005 роки, Важливість цієї проблеми для учнівської, зокрема шкільної молоді знайшла відображення в темах спеціального шкільного курсу “Охорона безпеки життєдіяльності”. 2. Основні причини поширення наркозалежності серед підлітків та молоді. Важливими причинами такого стану справ з поширеністю наркозалежності серед підлітків та молоді є соціально-економічні, соціально-психологічні, духовні, морально-етичні проблеми. Цьому сприяють соціально-економічні труднощі в перехідному суспільстві, низьким рівнем добробуту значної частини сімей і збільшенням частки проблемних сімей, труднощі з подальшим навчанням та працевлаштуванням, зумовлює поширеність невлаштованості молоді, Збільшується число дітей, підлітків та молоді, що не мають достатньої опіки з боку сім‘ї та суспільства, позитивного соціального досвіду, який як правило, набувається у сім‘ї. Важливою причиною є також з інфантилізм та розвиток споживацьких очікувань, настроїв та домагань. які є сприятливим середовищем для поширення негативних явищ взагалі і наркоманії, зокрема. За даними згадуваних вище досліджень Інституту соціології НАН України, для половини сімей вища освіта є недоступною, 34% молодих людей ніде не навчаються, не підвищують свою кваліфікацію, оскільки для цього у них немає умов (Доповідь, 2002, с. 61). Поряд з цим збільшується кількість сімей, які не спроможні як слід виховувати своїх дітей, Так з року в рік зростає кількість дітей. які відібрані у батьків унаслідок соціальної неспроможності сім‘ї: якщо в 1997 р було 5170 таких дітей, то в 2001 р. 7457. Як свідчать спеціалісти, недоліками сімейного виховання обумовлено 60-80% випадків протиправної поведінки неповнолітніх та молоді. Більше половини дітей, що вчинили злочини, виростають у проблемних сім‘ях, кожний третій підліток-правопорушник має неповну сім‘ю, у 10% підлітків, які вчинили злочини, родичі були позбавлені волі (Доповідь, 2002, с. 87). При відсутності належного виховання та соціально-етичної орієнтації у певної частини підлітків та молоді формуються нереалістичні життєві домагання, негативні уявлення щодо шляхів досягнення життєвого успіху. За результатами проведених соціально-психологічних досліджень і опитувань серед школярів та молоді України можна виділити ряд негативних настроїв, очікувань, стереотипів, таких як:
Слідування цим настроям, очікуванням и стереотипам на практиці призводить підлітків та молодь до зловживання наркотичними речовинам, до конфліктів із законом. Чого прагне сучасна українська молодь? Якщо розглядати зміст життєвих домагань підлітків та молоді з точки зору умовної соціальної норми, то можна виділити наступні складові - це потреби і вимоги до рівня та змісту освіти, яку отримує молодь, першого робочого місця, рівня оплати праці та інші. Зокрема, під час соціологічного опитування ”Молодь України: червень 2002 р.” проведеного Державним інститутом проблем сім‘ї та молоді, відповідаючи на запитання, найбільше респондентів відзначили, що держава має приділяти першочергову увагу саме забезпеченню гарантій безкоштовного отримання загальної середньої освіти (54%) та надання першого робочого місця (55%). За даними соціологічного дослідження, здійсненого Інститутом соціології НАН України у лютому-березні 2002 р., тільки третя частина молоді вказала, що задоволена фактичним рівнем своєї освіти, а близько 40% заявили, що рівень їхньої освіти їх не влаштовує (Доповідь,2002, с. 52). Особливо значна потреба молодих людей у вищій освіті, оскільки отримання вищої освіти в багатьох країнах розглядається як символ вищого споживчого стандарту і способу життя середнього класу. З числа опитаних Державним інститутом проблем сім‘ї та молоді у 2002 р. 70% респондентів хотіли б підвищити свій освітній рівень, і найбільш спонукає їх до цього можливість влаштуватися на більш престижну роботу (37%) та можливість отримання високої заробітної платні (30%) (Доповідь, 2002, с. 57). Якщо розглядати особистий потенціал молоді як суб‘єктивний, емоційно-вольовий процес забезпечення успіху, досягнення бажаного життєвого результату, то вони розкриваються через такі суб‘єктивні якості, як впевненість у собі, працьовитість, цілеспрямованість, послідовність, наполегливість, впертість та інші. Крім того, важливою складовою особистого потенціалу є здібність і здатність молодої людини долучити інших людей, інші ресурси до процесу здійснення власних домагань, а саме змусити, спонукати, зацікавити, тощо. Процес реалізації життєвих домагань, досягнення особистого успіху молодої людини суттєво залежить від суб‘єктивної складової домагання, від співвідношення аспекту власної спроможності – коли результат я забезпечую сам, і аспекту залучення позаособистих ресурсів – коли цей результат забезпечують для мене інші, і роблять це за мене. На жаль, не завжди життєвий успіх у повній мірі залежить від самої молодої людини. Наприклад, в сучасних умовах високоякісна освіта не є доступною для малозабезпечених верств молоді. В країні зростає кількість тих, хто через обмеженість коштів не може підвищувати свій освітній рівень. Такі життєві обставини призводить до деформації особистого потенціалу підлітків та молоді, зневірі їх у власній спроможності досягти життєвого успіху, підштовхує до пошуків “легких” шляхів забезпечення своїх життєвих потреб. Крім власне соціальних факторів важливу роль у деформації особистого потенціалу підлітків та молоді відіграють психологічні, особистісні фактори. До них слід віднести:
Ці особистості прояви зумовлюють деформацію домагання як психічної функції особистості і формування вимагання з абсолютизацією аспекту покладання сподівань на інших та очікування задоволення власних життєвих потреб “для мене, за мене”, за рахунок оточуючих. Поширення наркоманії тісно взаємопов‘язано з іншими негативними соціальними явищами в суспільстві, зокрема суттєво поєднано з ще декількома епідеміями. По-перше, це епідемія ВІЛ-інфекції, головним чином серед ін‘єкційних, споживачів наркотиків (розповсюдження ВІЛ серед наркозалежних в порівнянні з загальним населенням розвивається найшвидшими темпами). По-друге - це епідемія інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) (розповсюдження ІПСШ серед наркозалежних в порівнянні з загальним населенням теж є значно вищим, ніж серед пересічних громадян). По-третє, розповсюдження туберкульозу (ТБ) (розповсюдження ТБ серед наркозалежних в порівнянні з загальним населенням сягає значних рівнів). По-четверте - це явище психотравматизації, яке з одного боку є певною мірою основою наркотизації, а з другого – її наслідком. На сам кінець наркозалежність тісно переплітається з наркобізнесом та зумовлює протиправну поведінку наркоспоживачів. Особливо значну роль у виникені та розвитку наркозалежності відіграє психотравматизація. Вона вражає різні верстви населення і вікові групи, але найбільш згубно позначається на підлітках та молоді. Її поширення пов‘язано з погіршенням за останні роки соціально-економічного становища переважної більшості українських родин. Вона зумовлена такими факторами, як: конфлікти у сім‘ях та їх розпад; поширення безробіття і неможливість продовження навчання; значний відсоток розлучень серед молодих сімей; зростання сирітства, кількості бездоглядних, так званих вуличних дітей; зростання злочинності серед молоді та іншими чинниками. На жаль, за темпами розвитку епідемії ВІЛ-інфекції наша країна займає одне з перших місць серед інших країн Європи. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД – це ін‘єкційні споживачі наркотиків, молодь та діти. Отримання діагнозу ВІЛ – це завжди додаткова глибока психотравма, що веде до життєвої кризи, вирішальним чином впливає на подальше життя і поведінку особистості. Враховуючи те, що це захворювання на сьогодні є смертельним, людина втрачає життєву перспективу, переживає стани відчаю, безнадії, депресії, агресії та інші. Але, навіть враховуючи це, у молодої людини залишається певний час життя, який вона може прожити за власним вибором, залишається певна надія і можливості, якими вона може скористатись. Молода людина встає перед вкрай важливим життєвим вибором – вибором своєї подальшої долі, вибором між новим відповідальним життям з ВІЛ-інфекцією чи передчасною, прискореною власною безвідповідальністю, безглуздою смертю. Ситуація драматизується тим, що від подальшого особистісного вибору, поведінки багато в чому залежить не тільки власне життя молодої людини, але й життя її близьких, партнерів, темпи поширення цієї інфекції у суспільстві. 3. Характеристика соціально-психологічних типів наркозалежної молоді . Проблема психокорекції наркозалежної молоді набуває особливої гостроти, а її соціальна значущість зумовлює необхідність вдосконалення існуючих та розробку нових методик психокорекції, що забезпечують звільнення особистості від наркотичної залежності, що є життєво важливим як для молоді так і для її близьких і для суспільства в цілому. Для вирішення цієї задачі необхідним є виділення соціально-психологічних типів наркозалежнної молоді, які зумовлюють наступні життєві вибори молодих людей.. Перший – це вибір бути соціально адаптованою, самостійною особистістю, яка утримує саму себе, або ж асоціальною, залежною від інших, несамостійною, жертвою обставин. Другий – це вибір, орієнтований на здоровий спосіб життя, чи навпаки – на зловживання наркотиками, зневажливе ставлення до свого здоров‘я, своєї особистості і життя. Третій – це відповідальне ставлення до себе та своїх близьких, у тому числі партнерів по вживанню наркотичних речовин і статевим стосункам, або ж вибір безвідповідальної поведінки, яка веде до подальшого поширення ВІЛ-інфекції. Соціально-психологічні типи особистості наркозалежної молоді та їх характеристика. 1. Вибір способу життя залежить від типу особистості молодої людини, чинників, які суттєво впливають на характер, процес та результати цього вибору. Якщо спиратись на досвід практичної роботи і спостереження за поведінкою наркозалежної в тому числі ВІЛ-інфікованої молоді, то виходячи з теорії транзакційного аналізу Е. Берна (1988, 1994) та його послідовників, можна виділити декілька основних типів особистості – переможці (ті, що перемагають, виграють, досягають успіхів у житті та соціально-психологічних взаємодіях), переможені (ті, що зазнають поразки), не переможці (такі, що досягають певних результатів у житті, але не таких, яких вони домагались, чи таких, на які, як їм здається, заслуговують завдяки своїм здібностям ). З урахуванням основних соціально-психологічних ігрових ролей, їх можна конкретизувати як “переможець” (соціально активний лідер), “пристосуванець”, “авантюрист”, “жертва” та “переслідувач”. До вибору позитивного життєвого полюсу (альтернативи) схильні такі типи особистості як “переможець” (соціально активний лідер) і “пристосуванець”. До негативного - “авантюрист”, “жертва” та “переслідувач”. Ці соціально-психологічні типи утворюються в результаті ранніх, ще у дитинстві прийнятих під впливом оцінного ставлення значущих близьких дорослих особистісних рішень – настанов - позицій щодо загальної оцінки благополуччя чи неблагополуччя відносно себе та найближчого оточення, так званої ОКейності. Загалом таких оцінних рішень – настанов-позицій чотири:
Ці настанови-позиції зумовлюють відповідне ставлення та поведінку особистості у стосунку до себе та оточення. Вони спонукають характерні стереотипні поведінкові “ігрові” ситуації та сценарії, які особистість несвідомо втілює у своє життя (Е Берн, 1994, с.67-68.;Т.А.Харрис, 1993, с.51-68). Саме не ОКейні настанови –позиції у значній мірі відповідні за негативні життєві вибори молоді щодо вживання наркотиків і подальші деформації життєвого шляху молоді з ВІЛ-інфекцією. На думку Е Берна, «кожна людина народжується на світ принцем або принцесою, ранній досвід переконує деяких, що вони жаби, і звідси витікає весь наступний патологічний розвиток (Е Берн, 1994, с.85)». На думку Т.А.Харріса, первинною глибинною настановою дитини є сприймання себе як неблагополучної. “Вже у ранні роки дитина робить висновок: “Я поганий (у мене не все гаразд)”. Вона робить висновок і про своїх батьків “Ви хороші (у вас все гаразд)” Це перше, що вона розуміє намагаючись протягом життя осмислити себе і світ, у якому вона живе”. (Т.А.Харріс 1993, с.51.). За нашою гіпотезою всі діти з загальною настановою неОКейності, що вижили і якими опікувались дорослі, переживають певною мірою власне благополуччя, пов‘язане з тим чи іншим ідеалом-переконанням (незважаючи на те, що я не ОК, все ж я або правильний, або хороший, чи гарний і, завдяки цьому, безумовно потрібний, заслуговую на увагу, прийняття та любов). У процесі життя під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів цей позитивний аспект самосприймання або поглиблюється та вкорінюється, або ж трансформується, руйнується, але попри усі зміни людина використовує весь арсенал психологічного захисту для того, щоб суб‘єктивно вважати себе позитивною. Більш конкретно ця гіпотеза полягає у тому, що цінність і самоцінність особистості, її сприймання оточуючими і самосприймання визначається сукупністю життєвих ідеалів-переконань (істини, добра, краси, свободи, віри, любові), а антицінність їх антиподами (обман, зло, огидність, насильство, зневіра, ненависть). Позитивні безумовно приймаються оточуючими, а негативні відкидаються як неприємні і неприйнятні. Ставлення до носіїв антицінностей своєрідне. Антицінності хоч і не викликають приязні, все ж породжують страх, відразу з боку оточуючих і, засновану на цих негативних емоціях, увагу і обережність. Ця сукупність позитивних і негативних життєвих цінностей формується на самих ранніх етапах розвитку особистості і власне становить ядро первинного благополуччя чи неблагополуччя. Становлення ідеалів і їх антиподів виявляється у певних формах стосунку, потягу та інших психологічних станах. Вони підкріплюються у процесі виховання постійними вербальними та невербальними оцінками з боку значимих дорослих – правильно-неправильно, добре-погано, гарно-огидно, приємно-неприємно, тощо. У подальшому житті, в залежності від життєвих обставин, ідеали можуть набути розвинених, усвідомлених форм, або залишитись у латентному, несвідомому стані. Одні з них набувають більш виразних проявів, а інші, навпаки, залишатись у тіні. У буденних, ситуаціях ці латентні форми життєвих цінностей-ідеалів проявляються: у намаганні тримати все у певному порядку, правильності, все робити по справедливості, або створювати навкруги себе хаос, домагатись свого шляхом обману, маніпуляцій дорослими; бути доброзичливим, домагатись компромісів, щоб усім було добре (добро) або робити все навпаки – на зло, за принципом “чим гірше – тим краще”; бути акуратним, охайним, гарно поводитись або псувати, бруднити речі, проявляти непокірливість, неслухняність. Така дитяча травмованість, на нашу думку, негативно позначається на здібностях і навичках дитини, підлітка, молодої людини у спілкуванні, її адаптованості до навколишнього соціального середовища, соціально-психологічній компетентності Вона зумовлює непродуктивні стилі спілкування і, у кінцевому рахунку, заважає формуванню здатності і вмінням робити правильні життєві вибори в особистій та професійній сферах. Дитяча психотравматизація впливає також і на адекватність задоволення потреби молодої людини у пошуках власного сенсу життя, віднайдення власного ідеалу та створення персональної програми життєвого шляху. Порушення психологічних механізмів оцінки та самооцінки зумовлюють особливості взаємодії молодої людини з перешкодами та труднощами, іншими людьми, які зустрічаються на її життєвому шляху, призводять до зростання агресивності у стосунку до оточення та аутоагресії. Певна частина таких підлітків та молоді залучається до зловживання наркотичних речовин та стає ВІЛ-інфікованими. Особливості поведінки ВІЛ-інфікованої молоді з точки зору транзакційного аналізу полягають у тому, що майже всі з її числа знаходяться у ситуації не ОКейності. Проте можливість для них позитивного життєвого вибору має місце і залежить, на наш погляд, від успішного застосування існуючих психотехнологій трансформації негативних настанов та рішень у позитивні, у позитивній зміні ідентичності (М.М.Гулдинг і Р.Л.Гулдинг, 1997), (Р.Дильтс, 1999) . Є підстави вважати, що саме глибинний позитивний аспект базисної настанови, яку, на нашу думку, має кожна людина, може слугувати тією підвалиною або важелем, завдяки яким особистість, при певній психологічній допомозі, може зробити життєстверджуючий особистісний вибір та вибудувати свій власний шлях життєвої самореалізації, незважаючи на несприятливий минулий досвід. |
| Л. М. Кудояр, кандидат психологічних наук ... |
Дослідження: «Духовний потенціал в структурі особистості учня» Предмет Методи дослідження: Інтегративна тестова методика «Духовний потенціал особистості» (автор кандидат психологічних наук Едуард Помиткін).... |
| Інститутом соціальної та політичної психології АПН України видано колективну монографію АПН України видано колективну монографію “Особистісний вибір: психологія відчаю та надії” за редакцією доктора психологічних наук,... |
Фролов П. Д., Інститут соціальної та політичної психології АПН України Серед них досить важливу роль мають відігравати заходи по створенню та підтриманню привабливого іміджу організації. У зв’язку з цим... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Херсонський державний університет Укладачі: Поліщук І.Є. – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та соціально-гуманітарних наук |
В.І. Коновальчук кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології ЧОІПОПП У статті розглядається сутність психологічного здоров’я людини з позиції глибинно –психічних чинників, які структурують і узгоджують... |
| України Г. С. Сазоненко Перспективні освітні технології: Наук метод... В.І. Каюков, кандидат педагогічних наук; П. П. Кононенко, доктор філологічних наук; В. О. Огнев'юк, кандидат філософських наук; А.... |
Заходів і завдань Програми щодо забезпечення реалізації державної... Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту; центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; відділ освіти; служба у справах неповнолітніх;... |
| Заходів і завдань Програми щодо забезпечення реалізації державної... Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту; центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; відділ освіти; служба у справах неповнолітніх;... |
Заходів і завдань Програми щодо забезпечення реалізації державної... Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту; центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; відділ освіти; служба у справах неповнолітніх;... |