ПІДЛІТКОВА ЗЛОЧИННІСТЬ В СУСПІЛЬСТВІ ТА ШКІЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
ЗМІСТ
Вступ ………………...………………………………………………………….. 3
Розділ 1. Проблема підліткової злочинності в Україні
Зміст і види злочинної поведінки особистості …………...……………. 5
Психологічні особливості підлітків, які вчинили правопорушення .…. 7
Підлітковий алкоголізм та злочинність ………..…………………..…. 11
Стан підліткової злочинності в Україні та Кіровоградській
області .................................................................................................... 12
Розділ 2. Дослідження ставлення старшокласників до проблеми підліткової злочинності в Україні
2.1. Програма дослідження усвідомлення підлітками проблеми дитячої злочинності ……………………………………………….……..…………..... 17
2.2 Аналіз результатів соціального дослідження ……………………….….. 17
Висновки …………………………………………………..…………………. 21
Список використаних джерел …………………….....………………...…... 23
Додатки …………………………………………………….…………………... 25
ВСТУП
Суспільство виявилося перед фактом: злочинність серед неповнолітніх швидко росте, докорінно змінюються її структура і характер. Важливо вникнути в суть цього феномену, зрозуміти, чому так все відбувається. Організована злочинність дорослих усе більше впливає на підліткову злочинність та злочинність молоді, підпорядковує її собі, використовуючи вікові та фізичні особливості в злочинних цілях. Зростає суспільна небезпека підліткової та молодіжної злочинності, підвищується її організованість, інтелектуалізація, технічна оснащеність. Сьогодні кожен восьмий злочин в країні скоюється неповнолітніми. При всій схожості ознак сьогоднішня злочинність неповнолітніх абсолютно інша, ніж 10, 5 і навіть 2 роки тому. Вона кількісно і якісно швидко змінюється. При цьому ні педагоги, ні соціальні працівники, ні співробітники правоохоронних органів психологічно не готові до її швидких змін. А звідси серйозні упущення в профілактичній роботі. Необхідною умовою ефективної роботи з попередження, розкриття та розслідування злочинів за участю неповнолітніх є знання особливостей підліткової злочинності. Цим питанням і присвячена ця робота.
Об’єктом дослідження даної роботи є проблема підліткової злочинності в Україні.
Предметом дослідження роботи є психологічні особливості підлітків-злочинців та рівень усвідомлення підлітками проблем злочинності й причини її виникнення. Гіпотеза дослідження:
1. Соціальна та економічна ситуація в країні провокує поширенні злочинності серед дітей.
2. Поширення дитячої злочинності є наслідком неблагополуччя в сім’ї.
Метою цієї роботи є: вивчення ставлення старшокласників до проблеми підліткової злочинності в нашому суспільстві та в шкільному середовищі, дослідження причин і факторів, що породжують дитячу злочинність. Поставлена мета досягається через вирішення наступних завдань:
розглянути проблему підліткової злочинності в Україні, області та районі зокрема;
з’ясувати психологічні особливості підлітків-правопорушників;
з’ясувати рівень усвідомлення підлітками деяких проблем злочинності та причини її виникнення.
Методи дослідження. Застосовувалися методи теоретичного дослідження, анкетування, бесіда, методи математико-статистичної обробки даних.
Наукова новизна. У роботі отримано і теоретично узагальнено особливості дитячої злочинності. Узагальнено стан злочинності серед неповнолітніх в країні та зокрема в області. Підліткова злочинність розглядається як важливий показник процесів дезадаптації підростаючої особистості в нестабільному розвитку суспільства.
Практична цінність. Результати проведеного дослідження сприятимуть оцінці дитячої злочинності в Кіровоградській області та загалом по Україні. Дані про причини і наслідки поширення дитячої злочинності, її зв'язок зі вживанням алкоголю можуть використовуватися у просвітницькій та профілактичній роботі зі школярами.
Об’єм і структура роботи. Ця робота складається із вступу, де розкривається актуальність теми, двох розділів, висновку й бібліографічного списку та додатку. Зміст роботи викладено на 26 сторінках тексту. Список використаних джерел складає 18 найменувань.
РОЗДІЛ 1
ПРОБЛЕМА ПІДЛІТКОВОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Зміст і види злочинної поведінки особистості
Поведінка особистості – це взаємодія з довкіллям, це активність у формі цілеспрямованих і послідовних вчинків. При цьому кожний вчинок особистості являє собою свідому дію, акт морального самовизначення.
Оцінка будь-якої поведінки передбачає порівняння її з певною нормою (від лат.norma – точний припис, зразок). За результатами порівняння з нормою визначають нормальну (таку, що відповідає нормі) і аномальну (девіантну) поведінку особистості. Девіантна поведінка являє собою систему вчинків особистості, що відхиляються від загальноприйнятої норми (норми психічного здоров’я, права, культури, моралі тощо)[3].
Залежно від виду норми, з якою співставляються особливості поведінки. Та її негативних наслідків виокремлюють такі види девіантної поведінки: антисоціальну (делінквентну і злочинну) поведінку, асоціальну (аморальну) поведінку тощо [3; 5].
Антисоціальна поведінка суперечить соціальним і правовим нормам, загрожує соціальному порядку і благополуччю оточуючих. При цьому делінквентна поведінка полягає у здійсненні особистістю дрібних правопорушень, за які її не притягують до відповідальності. Вона може виявлятися у формі бешкетування, хуліганства тощо.
Внаслідок здійснення делінквентних дій особистість може дедалі звикати до думки про їх дозволеність. Поступово делінквентна поведінка може трансформуватися в злочинну. Кримінальна (злочинна) поведінка особистості виявляється у вчинках, що суперечить нормам права і, водночас, нормам карного законодавства.
О.Ю.Дроздов, М.А. Скок виокремлюють декілька типів кримінальної поведінки залежно від тяжкості злочину:
- злочини, що чиняться із застосуванням фізичної сили: вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, побої і хуліганство, зґвалтування, захоплення заручників та інші;
- злочини, що відбуваються з погрозами застосування фізичного насильства: здирництво, погроза фізичної розправи та інші;
- злочини, що чиняться через психологічне насильство: шантаж, образа, обмова та подібне [4].
Залежно від особливостей спрямованості особистості Г.М.Міньковський визначає такі типи злочинної поведінки:
випадкова, що суперечить загальній спрямованості особистості;
ймовірна, але невідворотна з урахуванням загальної нестійкості особистісної спрямованості;
така, що відповідає антигромадській спрямованості особистості, але випадкова з боку приводу й ситуації;
така, що відповідає злочинному настановленню особистості й передбачає пошук або створення необхідних приводів і ситуацій [11].
Ф.Райс виділяє ряд причин, що сприяють девіантній а відтак і злочинній поведінці підлітків, і поділяє ці причини на три основні групи факторів.
1. Біологічні фактори, які обумовлені впливом органічних і фізичних елементів.
2. Соціальні фактори: обставини, події, умови, міри, процеси і т.д, що впливають на життя суспільства, громадян, зокрема дітей і підлітків.
3. Психологічні фактори – це характер міжособистісних відносин та особливості характеру даної людини.
Вся сукупність різних соціальних проблем, з якими підліткам приходиться стикатися, дає підстави стверджувати, що вони виростають, дорослішають, соціалізуються в умовах підвищеного ризику.
Злочинність неповнолітніх багато в чому пов’язана із насиллям у сім’ї, з батьківською жорстокістю. Найбільш показовим у цьому є дані по засудженим дівчатам. Так, 48% із них систематично зазнавали побиття зі сторони батьків, 54% зазнавали сексуального насилля і 5% були згвалтовані у дитинстві [8].
Дані зарубіжних досліджень показують, що 90% засуджених за насильницькі злочини, зазнавали в дитячому віці різних форм жорстокого поводження. Діти, які постраждали від насилля, рано долучаються до вживання алкоголю та наркотиків, легко стають учасниками кримінальних акцій.
Наслідком жорстокого поводження з дітьми є їх асоціальна поведінка в самостійному житті. В сім’ях, де насилля є основним засобом впливу, у дітей озлобленість зберігається на все життя.
На злочинну поведінку дітей великий вплив має батьківська модель поведінки. Вибіркове кримінологічне обстеження показало, що 26% - це підлітки із неблагополучних сімей, де є засуджені, 40% неповнолітніх злочинців мають рідних, які в минулому мали судимість.
В результаті спостережень, виявлено, що схильність до правопорушень може передаватися по спадковості [2].
Помітний прямий зв'язок між насиллям на телеекрані і збільшенням насильницьких злочинів серед неповнолітніх. Іншими словами, вони повторюють все, що їм приходиться бачити і чути з телеекранів.
1.2. Психологічні особливості злочинності неповнолітніх
Однією з ознак сучасної злочинності неповнолітніх є її високий динамізм, вона зростає непропорційно швидко. Для характеристики цього росту використовують такі терміни: «катастрофічне», «обвальне», «бурхливе» зростання. Що це означає? Зазвичай рівень злочинності зіставляють з динамікою населення підліткового віку. Існує така закономірність: зростання злочинності відповідає приросту чи зменшенню населення підліткового віку. Зросло кількісно підліткове населення країни, зросла і кількість скоєних ним злочинів, і навпаки, зменшилася чисельність підліткового населення – зменшилась і кількість скоєних ним злочинів. Тоді пропорція залишається приблизно однаковою, тобто коефіцієнт злочинності не змінюється. Зараз же приріст злочинності серед підлітків значно випереджає зростання підліткової популяції: злочинність серед неповнолітніх за 10 років зросла приблизно в два рази. А підліткове населення зменшилося на 15-20%. Але фактично отримати точні дані важко, оскільки у підліткової злочинності високий рівень латентності. Тобто, коли злочин скоєно, а правоохоронним органам про це невідомо. Наприклад, не усі жертви згвалтувань, рекету, кишенькових і квартирних крадіжок, шахрайства повідомляють на скоєному стосовно них факті злочинного зазіхання. Причини різні. І залежать вони від характеру злочину. Так, при зґвалтуваннях діє помилковий сором; небажання оприлюднити про себе компрометуючі відомості; погрози з боку насильників; виплата батьками насильників батькам постраждалих «відкупних»; почуття ніяковості, що відчуває дівчина перед слідчим (більшість із яких чоловіки) тощо. При рекеті, кишенькових крадіжках, шахрайстві діють інші причини. Найчастіше - це невіра щодо можливості міліції зловити й притягнути до кримінальної відповідальності злочинців; вибір найменшого зла («по слідству та судах затягали б»).
Сьогодні в країні у середньому кожен десятий злочин вчиняється підлітком чи юнаком. А в деяких регіонах - кожен четвертий. Останніми роками відзначається значне зростання злочинності серед дітей до 14 років. Трапляються випадки, коли 11-12-річні діти мають великий досвід кишенькових крадіжок, викрадають з автомобілів, крадуть велосипеди. Найчастіше такі діти промишляють на вокзалах, де грабують інших дітей та дорослих. Зазвичай, такі діти зростають у неблагополучних сім'ях. Проблеми у сім'ях, погані відносини з батьками, бідність виштовхують дітей на вулицю. Хтось здає пляшки і продає газети, хтось займається злодійством. Багато малолітніх злодюжок потрапляють кілька разів до міліції. Після повернення додому вони знову беруться на власний промисел. Випадки, коли в 13 років вони не навчаються у школі, не вміють читати і писати, трапляються досить часто. Зазвичай 13-14-річні діти закінчують лише 5-6 класів та більше не відвідують школу.
Дуже рано значна частина підліткового населення потрапляє до злочинного світу і прилучається до її страшних законів життя. Звідси найбільша ймовірність рецидиву: чим раніше стане особа на цей небезпечний шлях, то швидше сягає рівня особливо небезпечного рецидивіста. Це - закономірність.
Тому впродовж останніх п'ятнадцяти років середній вік особливо небезпечного рецидивіста знизився на 4-5 років (з 28-30 років до 23-25 років). Рецидивист небезпечний не стільки потенційною можливістю здійснення ним нового злочину, скільки можливістю залучення нестійких підлітків і юнаків до злочинному способу життя.[13] Він організує злочинні групи, втягуючи у яких новачків, тобто починає криміналізувати підліткове населення, породжує первинну злочинність. Рецидивіст стає вчителем історії та наставником підлітків у сфері злочинної діяльності. Молодий рецидивіст небезпечний і тих, що у віку (23-25 років) не далеко «відійшов» від підлітків і як особистість він психологічно привабливий для них. Отже, чим більше неповнолітніх стає на шлях злочинів, тим більшою є небезпека ескалації злочинності.
Разом з тим злочинність неповнолітніх характеризується нерівномірністю динаміки за різними тимчасовими показниками (часу доби, днями тижня, сезонам року), що пояснюється не тільки низкою об’єктивних факторів. Але й віковими психологічними особливостями підлітків. Найчастіше неповнолітні скоюють злочини у вільний від навчання час в навчальні дні (з 15.00 до 24.00). Цікаво відзначити, що «пік» злочинних проявів припадає на 20.00 – 21.00. До 7% злочинів скоюється у навчальний час, коли підлітки повинні бути на заняттях у школі. До 10% злочинів здійснюється в період виробничої практики та інших робіт. При цьому до 18 – 20% злочинів - у вихідні та святкові дні. Найменше відбувається злочинів у понеділок. Протягом року «пік» злочинних проявів припадає на канікули, що пов’язано з ослабленням соціального контролю за неповнолітніми, згортанням роботи таборів праці та відпочинку. Ще один сплеск злочинності неповнолітніх припадає на березень місяць, що імовірно можна пояснити перебудовою організму підлітка у зв’язку з настанням весняного часу і зміною рівня тестостерону в крові.
Відомо, що витоки формування криміногенних і кримінальних груп неповнолітніх знаходяться у сімейному неблагополуччі підлітків, їх незадовільному становищі у первинному навчальному колективі (класі, навчальній групі), у порушенні принципу соціальної справедливості щодо окремих учнів. Усе це вони намагаються компенсувати свободою на «вулиці» в середовищі собі подібних, так само відкинутих, залишених і незрозумілих.
Саме потреба у спілкуванні (у підлітків вона особлива, загострена), потреба у самоствердженні, реалізації своїх можливостей та здібностей, у визнанні оточуючих, пошук психологічного та фізичного захисту від необгрунтованих домагань оточуючих, змушують їх об'єднуватись у групи.
Це пов’язано з їх психофізіологічними і соціально-груповими особливостями. Підліток, особливо соціально-неблагополучний, завжди тягнеться до сили, а об’єднання у групи набагато її збільшує.
Особливо велика в психологічному плані роль «тусовок» (місць збору підлітків), де групуються підлітки, оформляючись в кримінальні і криміногенні групи. Тут вони заводять знайомства, знаходять друзів – однодумців по кримінальній діяльності, обмінюються інформацією, вживають токсичні і наркотичні речовини.
Дослідження, проведені в ряді міст країни, свідчать, що неповнолітні надають великого значення «тусовочним» зустрічам. Близько 60% з числа обстежених щодня проводять вільний час на «тусовках». В останні роки «тусовки» переродилися у своєрідні «клуби за кримінальним інтересом», у школи з підвищення «кримінальної майстерності». Якщо в недалекому минулому для «тусовок» вибиралися місця, приховані від міліції і мало контрольовані дорослими (підвали, горища, підворіття, далекі сквери, нежитлові будівлі), то тепер підлітки «тусуються» часом на очах у міліції (на дискотеках, в кафе). Якщо злочин скоєно і безкарно «зійшло з рук» для членів групи, то група переживає стан після злочинної ейфорії. Члени групи барвисто переказують один одному свої пригоди, хизуються своєю сміливістю й відвагою, яку вони проявили в скоєному діянні. Над тими, хто допустив обережність або злякався знущаються, його засуджують і таврують. Це служить уроком для всіх членів групи. Боячись групового засудження та знущань, навіть найобережніші підлітки починають брати на себе найбільш ризиковану частину нового задуманого злочину, і в нових злочинах ці «тихі» діти діють особливо активно і зухвало. Виникнення після першого «вдалого» злочину почуття безкарності, що підігрівається переживанням успіху, беззахисність жертви, «п’янить» учасників групи, стимулює їх до здійснення нових все більш зухвалих злочинів. Тому важливо не допустити здійснення групою першого злочину, після якого їй «втрачати нічого».
1.3. Підлітковий алкоголізм і злочинність.
Злочинність неповнолітніх тісно пов’язана з підлітковим алкоголізмом, токсикоманією, наркоманією. Алкогольні ексцеси неповнолітніх – це і способи «дорослого» самоствердження, проведення дозвілля, вільного спілкування. Вони – групові за своїм характером. Навряд чи можна зустріти випадки, коли підлітки вживали алкоголь поодинці. Їм обов’язково потрібні глядачі, аудиторія, дії перед нею і становлять суть групового алкогольного ексцесу.
Нерідко помилково вважають, що є лише один механізм зв’язку злочинності неповнолітніх з алкоголізмом, а саме – вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння (алкогольне сп’яніння – втрата соціального контрою – злочин). Однак як показують дослідження і практика, тільки 25 – 35% злочинів скоюються особами, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння. Разом з тим понад 35% корисливих злочинів вчиняються неповнолітніми у тверезому стані, але для видобутку коштів на придбання алкоголю. Тут вже діє інший механізм зв’язку групових злочинів та алкоголізації неповнолітніх: потреба в алкоголі – корисливий злочин – алкогольне сп’яніння.
Існує і інший соціально-психологічний механізм зв’язку алкоголізму і групових злочинів учнів. Наприклад, потреба у «дорослому» самоствердженні спонукає до участі в групових алкогольних ексцесах, які можуть закінчуватися злочинами (потреба в самоствердженні – груповий злочин – алкогольний ексцес). За цією формулою здійснюється понад 40% всіх насильницьких злочинів, актів вандалізму та хуліганства, особливо в нічний час.
До теперішнього часу недостатньо приділялося уваги четвертому механізму зв’язку групових злочинів неповнолітніх з алкоголізмом, коли систематичне раннє вживання алкоголю веде до інтенсивного розвитку алкогольної хвороби, що супроводжується деградацією особистості підлітка. А деградована особистість шукає собі подібних – групу деградуючих підлітків – для систематичного вчинення корисливих злочинів (систематичне пияцтво – алкогольна хвороба – системна корисливі злочини) [11].
Загально відомо, що у тих, хто почав вживати алкоголь неповнолітніми, алкогольна хвороба розвивається у 2,5 – 3 рази швидше, ніж в осіб, що почали вживати алкоголь повнолітніми. Ось чому в боротьбі з груповою злочинністю важливе антиалкогольне виховання неповнолітніх. Деморалізовані систематичним вживанням алкоголю неповнолітні систематично здійснюють злочини, групуючись в асоціальні та кримінальні групи.
Останнім часом серед кримінальної молоді виникло нове, прямо протилежне ставлення до алкоголю – своєрідний сухий закон. Виник він під впливом певних мафіозних структур, що вербують із середовища найбільш фізично розвинених підлітків і юнаків собі охоронців, підручних для розправи з непокірними, рекетирів і т.п.
Однією з умов прийняття таких груп або осіб неповнолітніх під свою опіку є сувора заборона на вживання ними алкоголю. Хто порушує цю заборону, - безжально виганяється, відлучається від групи. Тут є і практична зацікавленість мафії у тверезості молоді. Тверезі потрібні не тільки в якості охоронців, але і як безпосередні виконавці злочинних задумів. Від них можна менше очікувати провалу, вони ефективніше діють
Стан підліткової злочинності в Україні та Кіровоградській області
Упродовж 2013 року неповнолітніми або за їх участю скоєно 14238 злочинів. По відношенню до дітей вчинено 9 677 злочинів, у тому числі 2 885 - тяжких та особливо тяжких. Щодня підлітки в Україні вчиняють понад 100 злочинів, у тому числі одне вбивство або злочин із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, одне зґвалтування, два-три розбійні напади, вісім пограбувань, сімдесят крадіжок приватного та державного майна.
Від протиправних діянь потерпіло 10 590 дітей, у тому числі 2 961 малолітня дитина (до 14 років). Особливістю криміногенної ситуації в підлітковому середовищі є зміна її структури в бік зростання корисливих злочинів. Найпоширенішими злочинами залишаються крадіжки, тобто майнові злочини (майже 66%). Значною мірою на стан оперативної ситуації впливає незайнятість населення та трудова міграція.
На кінець 2013 року у підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ України перебуває 14 тисяч 213 дітей, з них 1 тисяча дівчат. Стільки ж утримується дітей, яким не виповнилося 11 років, а також 1 тисяча 557 підлітків віком від 11 до 14 років, 5 тисяч 665 дітей віком від 14 до 16 років та 6 тисяч 814 - від 16 до 18 років.
За статистичними даними на сьогодні злочинність неповнолітніх має таку структуру: злочини, пов’язані з наркотиками - 2,8%; хуліганство - 6,2%; крадіжки - 70,5 %; злочини проти життя та здоров’я - 2,1 %; інше - 9,4 %.
За даними ГПУ, кожен другий школяр в Україні має досвід тютюнопаління та вживання пива, кожен третій пробував горілку, четвертий - наркотичні речовини. За офіційною статистикою, 89 дітей вживають наркотики ін"єкційно, насправді їх набагато більше. Все це й призводить до зростання злочинності серед неповнолітніх та збільшення кількості рецидивів.
Більшість злочинів неповнолітніх - майнові – крадіжками, грабунками та іншими злочинами вони «заробляють» на життя. При цьому діти стали менше бити, вбивати, влаштовувати розбої. До всього в Україні зростає дитячий алкоголізм, що лише ускладнює ситуацію. За інформацією ГПУ, кожний десятий злочин дитини було скоєно в стані алкогольного сп’яніння. Дуже прикро, що кожна п’ята дитина йде на повторний злочин, і з кожним роком ця цифра зростає. Питання про те, хто ж у цьому винен, не має однозначної відповіді. Звинувачують суспільство, поганих батьків, друзів, гени і т.д.
Доктор психологічних наук, професор, завідуюча лабораторією психології соціально дезадаптованих неповнолітніх в Інституті психології ім. Костюка АПН України Наталія Максимова каже, що у кожного злочину є своє коріння і причини генетичні, фізіологічні чи соціальні. Проте найбільш ризикований вік для того, аби переступити межу дозволеного законом – підлітковий. Але, за її словами, в будь-якому випадку до злочину людина повинна бути психологічно готова. Хтось може піти на це з думкою «все для мене, і все, що я хочу, отримую». «Такі люди, будь то підліток чи дорослий, не вважають злочин аморальним, не думають про те, що буде відчувати його жертва»,- сказала Максимова в інтерв’ю «Коментарям». На її думку, батьки мають з дитинства пояснювати дитині, що кожна дія має наслідки: «Ось ти щось зробив, когось штовхнув, а ти подумай, як йому боляче». Вона впевнена, що якщо так виховувати дитину, то вона, навіть якщо буде дуже голодною, ніколи не візьме чужу річ і не заподіє іншому болю. Найбільш небезпечним періодом для дитини експерт називає підлітковий період, коли закінчується формування особистості, коли відбувається зіткнення між потребою в самостійності та обмеженнями з боку дорослих. А завідувач лабораторії соціології мас та спільнот Вадим Васютинський радить шукати коріння подібних дитячих «вчинків» у сім’ї. Адже, зазначає він, якщо взяти усіх підлітків – злочинців, то у більшості випадків у них щось негаразд у сім’ях. Навіть якщо ззовні сім’ї благополучні. Благополучні сім’я це ж не тільки така, де дитину годують і не б’ють. Це ще й така, де дитину люблять, підтримують, - зазначив він.
Геннадій Москаль, який не один рік пропрацював у міліції, взагалі ставиться до проблем дитячої злочинності надзвичайно спокійно. «Ніколи суспільство не залишалося без художників, поетів і злочинців. Якби цю проблему можна було б вирішити, її б вже вирішили», - зауважує він в коментарі ТСН. І наводить статистику, що більше 80% малолітніх злочинців – майбутні постояльці колоній вже для дорослих. У порятунок таких дітей він не вірить. «Їх перший раз прощають, дають умовні терміни. Це нічого не дає. Як правило 80% і навіть більше з них згодом знову сідають. Він такий народився і що ти йому зробиш. Як таких людей можна виховати?»,- впевнений він. На його думку, треба більше хвилюватися, аби до місць не дуже віддалених не потрапляли випадкові діти, які просто помилилися. Бо якщо вони туди потрапляють, назад дороги до нормального життя не буде. «До 20% - люди, які випадково потрапляють. По дурості, десь перепив, зв’язався не з тією компанією, завищив самооцінку. Таких людей треба фільтрувати. Якщо такий потрапляє, то це вже не повторюється – одного разу достатньо, на все життя вистачає», - каже Москаль.
Єдиним шансом виправити важкого підлітка В.Васютинський вважає «тотальний доброзичливий контроль». Коли підлітка не сварять, не б’ють, але він знаходиться весь час під контролем. Він впевнений, що за 2 – 3 роки дитина може перевиховатися. Але, зазначає експерт, зазвичай і до злочину батьки не дуже контролюють дитину, а після втримати її удома взагалі не можуть. Тож цю пораду на практиці втілити у житті практично майже неможливо . А якщо відправити до колонії чи спецшколи, то це ще гірше. Бо там дорослі не можуть контролювати всіх, і вже вони контролюють один одного, заохочують до такої поведінки» - каже він. «Життя всіх розсортує. Хтось із них виправиться і стане нормальною людиною, а хтось сяде. Відсоток таких є у кожному суспільстві. А щоб ваша дитина, яка вже проявляє важку поведінку, не потрапила до цього відсотка, потрібен тотальний контроль, але без конфліктів»,- радить Васютинський.
Прокуратурою Кіровоградської області узагальнено стан злочинності серед неповнолітніх упродовж 10 місяців 2014 року. Згідно їх даних, в області спостерігається зниження порівняно з аналогічним періодом минулого року на 50% кількості кримінальних порушень, вчинених неповнолітніми. Так, станом на 20.11.2013 підлітками скоєно 478 злочини проти 220 в 2014 році. Необхідно відзначити зменшення на 78 випадків вчинення дітьми тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (із 235 в 2013 до 157 в поточному).
В 2013 році неповнолітніми вчинено 2 умисних вбивства, в 2014 році таких фактів не реєструвалося. Вбачається зменшення кількості випадків нанесення неповнолітніми тяжких тілесних ушкоджень з 6 до 2.
У відсотковому відношенні кількість вчинених неповнолітніми кримінальних правопорушень від загальної становить 5,2% (в 2013 – 7,9%), по державі 3,8%. Кіровоградська область займає 20 місце в Україні за кількістю вчинених злочинів дітьми [18].
Вказане свідчить про тенденцію до покращення рівня профілактичної роботи, однак потребує особливої уваги щодо попередження рецидивів злочинності, оскільки в 2014 році 67 дітей вчинили повторні злочини. Найчастіше в м.Кіровограді – 13 дітей, 8 у Новоукраїнському, 6 у Світловодському та по 5 фактів в Ульянівському та Олександрівському районах [18].
РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ СТАВЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКОВОЇ ЗЛОЧИНОСТІ В УКРАЇНІ
2.1. Програма дослідження усвідомлення підлітками проблеми дитячої злочинності
Злочинність як соціальне явище цілковито зумовлює стан суспільства, соціальні зв’язки. Середовище, в яких росте сучасна молодь, сприяє розвитку та поширенню кримінальної субкультури.
Дані статистики тривожні: за останні 10 років рівень дитячої злочинності зріс удвічі.
В 9 – 11 класах Заваллівської школи - інтернату було проведено соціологічне дослідження, мета якого була з’ясувати рівень усвідомлення підлітками деяких проблем злочинності та причини її виникнення. Умовами дослідження передбачалося анонімне опитування учнів в кількості 38 осіб (додаток А).
2.2. Аналіз результатів соціального дослідження
Половина опитаних (52%) основною причиною порушення законів підлітками вважає не усвідомлення ними наслідків своїх вчинків («по-дурості», «під впливом групи»). 38% опитаних пов’язують злочинність із надмірним вживанням алкоголю.
Понад 40% опитаних пов’язують появу злочинців із недосконалістю законів суспільства, а близько половини – із вихованням у родині. Це дає змогу зробити висновок, що переважна більшість злочинів так чи інакше пов’язана з низькою правовою культурою молодих людей.
Жертвами злочинця або злочинного угрупування були 25% опитаних. Значна кількість - 40% опитаних вважає, що для захисту від злочинця доцільно носити із собою зброю ( а отже не надіються на захист з боку держави), 35% пропонує займатися бойовими видами спорту, 24% взагалі не бачать виходу при зіткненні із злочинцем, 5% - розраховує на гарантії, що надає держава, 5% - увійти в авторитетне угрупування або клан.
Характерно, що 30% респондентів, або знайомі безпосередньо, або знають в обличчя, або навіть мають особисті контакти із злочинцем, якого варто було б ізолювати від суспільства, що свідчить про досить поширену інформованість та контактність молодих людей із злочинним світом, який може тримати в напруженні досить значну частину молоді.
За ступенем важкості опитувані розставили злочини таким чином: убивства (70%), зґвалтування (30%), тілесні ушкодження, злочини проти держави, крадіжка особистого майна, крадіжка державного майна.
Вражає те, що при певних умовах близько половини опитаних могли б скоїти злочин. Майже 30% - могли скоїти злочин, орієнтуючись на соціально-негативні, низькі мотиви:
коли б був переконаний у безкарності - 15%;
коли б мав від того велику користь - 10%;
за умови примусу з боку ватажка - 5%.
Привертає увагу той факт, що 67% опитаних вважають, що за певних обставин злочин може скоїти будь-яка людина. Цей висновок не залежить від статевих, ні від вікових особливостей опитуваних.
Основними проблемами, які сьогодні хвилюють підлітків є брак:
достатньої кількості грошей – 49%;
відсутність вірних друзів – 20%;
відсутність мети в житті – 20%;
неможливість здобуття якісної вищої освіти – 10%.
Опитувані помітно відрізняються у виборі життєвих принципів. Так, жертви рідше обирають принцип «серед вовків жити – по вовчі вити» і водночас частіше обирають принцип «один за всіх і всі за одного» і знижується інтерес до принципу «серед вовків жити – по вовчі вити», і «всі люди брати».
Напевно, деякі зроблені висновки відомі із спостереження педагогів, але їх цінність полягає саме в тому, що віддзеркалюють думки частини старшокласників.
Таким чином, за результатом психологічного-соціального дослідження серед учнів 9 – 10 класів загальноосвітньої школи можна зробити наступні висновки:
Проблема дитячої злочинності, на думку старшокласників, є сьогодні надзвичайно актуальною.
Непокоїть факт про досить поширену контактність молодих людей із злочинним світом. Тому вона потребує комплексного підходу до програми профілактики даного явища в дитячому та молодіжному середовищі.
Серед основних причин підліткової злочинності – наслідування негативних моделей поведінки дорослих, батьків та вживання наркогенних речовин.
Тривожним сигналом є той факт, що велика кількість опитаних допускають можливість скоєння ними злочину при певних обставинах.
Це дає підстави пропонувати напрямки подальшої роботи в учнівському середовищі, які спрямовані на зменшення темпів розвитку злочинності:
Організація заповнення учнями свого вільного часу. Це не лише розваги і оволодіння якимись професійними навичками у спеціалізованих гуртках, але і залучення учнів до виробничої діяльності, де б вони мали можливість заробляти реальні гроші. Це можуть бути оплачувані роботи з ремонту школи, меблів, різні види послуг для населення тощо.
Навчання поведінці при зустрічі з потенційно небезпечною людиною, що реалізовується за допомогою таких заходів:
підвищення самооцінки кожного учня, особливо у неформальних ситуаціях;
навчання учнів навичкам культури спілкування, передусім із такими людьми, які провокують загострення стосунків.
Навчання чинним законам і нормам суспільства, широка пропаганда норм чинного законодавства та законослухняної форми поведінки й довіри до них.
Створення в учнівських колективах шкіл атмосфери довіри, доброзичливості, любові, яка знімає страхи і підвищує самооцінку учнів, сприятиме формуванню соціально здорової особистості, спроможної знайти вихід з будь-якої скрутної ситуації.
Окрім того, важливо зазначити, що в боротьбі з дитячою злочинністю найкращою стратегією буде профілактична (попереджувальна) та роз’яснювальна робота психологів, педагогів, соціальних працівників та працівників правоохоронних структур тощо.
ВИСНОВКИ
Підліткова злочинність – трагічне явище сучасності, яке викликає лише сум та біль за дітьми зі змарнованим дитинством і юністю. Неповнолітнього злочинця можна покарати, набагато тяжче – попередити причини і наслідки його поведінки. Для цього насамперед треба любити дітей і боротися не з ними, а з тим, що змушує їх скоювати протиправні дії та аморальні вчинки.
Найбільш поширеними злочинами серед неповнолітніх є крадіжки індивідуального і державного майна. Найчастіше викрадають жіночі сумочки і мобільні телефони, хоча останнім часом «популярністю» користуються набагато дорожчі речі — автомобілі. При цьому правопорушники часто використовують силу: вступають у бійку, заподіюють тілесні ушкодження. Неприємне здивування викликає те, що фізичним насильством не гребують і дівчата, які віднедавна теж почали скоювати злочини. Варто також зазначити, що більшість злочинів були скоєні неповнолітніми у стані алкогольного сп’яніння.
Причиною підліткової злочинності найчастіше є неналежний догляд за дітьми батьків або їхня відсутність. Загальне зниження рівня життя, неблагополуччя сімей, які з втратою прибутку втрачають і моральні цінності, відсутність нормальних побутових умов — все це призводить до того, що діти, прагнучи жити так, як усі, намагаються досягти цього шляхом крадіжок та інших злочинів. Крім того, згубний вплив на неповнолітніх справляє телебачення, що пропагує насильство і життя заради власного задоволення.
Власне, неповнолітніх злочинців виховали час і обставини. Але їх можна перевиховати, якщо вони потрапляють у нормальне середовище. Більшість дітей-правопорушників — вихідці з неблагополучних сімей, діти, які формально позбавлені батьківського піклування, виховуються в інтернатних закладах, де стосунки між дітьми дуже конфліктні, а середовище загалом — вкрай несприятливе. Діти здатні виправитись лише при створенні для них належних умов. .
У практиці траплялись випадки, коли неповнолітні правопорушники налагоджували своє життя, з часом створювали сім’ї і народжували чудових дітей. І хоча робота ця нелегка, заради цього варто працювати.
Отже, дослідження проблем підлітків показало, що за умови нестабільності розвитку суспільства різко зростають процеси дезадаптації дітей і підлітків, які пов’язані зі зростанням бідності сімей, алкоголізмом та наркоманією, збільшенням безпритульності і бездоглядності неповнолітніх, що породжує збільшення дитячої злочинності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Антонова-Турченко А.Г. и др. Психологическая диагностика и корекция трудновоспитуемых детей и подростков: Учеб. Пособие.- К., 1997.- 312 с.
Башкатов І.П. Психологія груп неповнолітніх правопорушників – М., 1998.
Бондарчук О.І. Психологія девіантної поведінки: Курс лекцій.- К.: МАУП, 2006.- 88с.
Дроздов О.В., Скок М.А. Проблеми агресивної поведінки особистості: Навч. посіб.- Чернігів: ЧДПУ ім. Т.Г.Шевченка, 2000.- 156с.
Змановская Е.В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. Пособие для студ.высш. учеб. заведений.- М.: Издат.центр «Академия», 2003.- 288с.
Колесова Л.С., Невский И.А. Подростки «группы риска» в школе.- М., 1996.
Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя.- М.6 Просвещение, 1989.- 255с.
Кочетов А.И., Верцинская Н.Н. Работа с трудными детьми.- М.: Просвещение, 1986.- 160с.
Максимова Н.Ю. Виховна робота з соціально дезадапованими школярами: Метод. рекомендації - К.: ІЗМН, 1997.- 136с.
Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навч. посіб.- К.: ВПУ «Київський університет», 2002.-308с.
Миньковский Г., Тузов А. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних.- К.: Политиздат Украины, 1987.-215с.
Міщик Л.І, Білоусова З.Г. Соціально-психологічні та педагогічні проблеми дезадаптації дітей і підлітків.-Запоріжжя: ЗПУ, 2003.-108с.
Пирожков В.Ф. Підліток і злочинність – М., 1999.
Подолання кризових ситуацій у освітньому середовищі. Методичні рекомендації.- Полтава: ПОІППО, 2007.-16с.
Психологія: Словарь/ Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского.- 2-е узд., испр. и доп.- М.: Политиздат, 1990.-494с.
Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В.Дубровиной,- М.: Просвещение 1991.- 303с.
Степанов В.Г. Психология трудных школьников: Учеб. пособие для учителей и родителей.- М: Издат. Центр «Академия», 1998.- 320с.
Лист прокуратури Кіровоградської області від 03.12.20013р. «Щодо активізації діяльності у сфері профілактики вчинення неповнолітніми кримінальних правопорушень»
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ:
http: / tsn.ua/ukrayina/malolitni-zlochinci-chomu-ukrayinski-diti-vse-bilshe-plyuyut-na-zakon.html
ДОДАТКИ
Додаток А
Анкета «Злочинність очима підлітків»
Яка основна причина порушень законів підлітками:
незнання законів;
упевненість у безкарності;
низький рівень доходів сім’ї;
бажання розважитися;
солідарність із компанією;
вплив алкоголю та наркотиків.
Чи були ви жертвами злочинця?
Що слід робити, щоб захиститися від злочинця:
носити із собою зброю;
займатися бойовими видами спорту;
увійти в авторитетне угрупування;
розраховую на державні гарантії;
не бачу виходу.
Чи були ви знайомі із злочинцем:
знаю в обличчя;
мав особисті контакти.
Розставте за ступенем важкості злочини:
убивство
згвалтування;
тілесні ушкодження;
злочини проти держави;
крадіжки особистого майна;
крадіжка державного майна.
Чи могли б ви за певних умов скоїти злочин:
якби був переконаний у безкарності;
мав би велику користь з того;
за умови примусу ватажка.
Ваш життєвий принцип:
«Серед вовків жити – по вовчі вити»;
«Всі люди – брати»;
«Один за всіх, всі – за одного»;
«Для досягнення мети – всі засоби добрі».
Які проблеми сьогодні хвилюють підлітків?
|