|
|
Скачати 104.67 Kb.
|
|
Тема 10. Соціальна група і колектив Зміст понять «соціальна психологія»; «група», «колектив», «соціально-психологічний клімат». Поняття, структура і методи вивчення малих груп. Людина і суспільне середовище. Види груп. Особа в групі. Особливості колективу пожежного підрозділу: соціальна зрілість, ціннісно-цільова і мотиваційна єдність, організованість, дисциплінованість, оперативність. Колектив та його ознаки, види, рівні, стадії розвитку. А.С. Макаренко про колектив. Психологічна характеристика колективу. Етапи становлення колективу пожежного підрозділу. Фактори, що зумовлюють соціально-психологічний клімат у колективі. Соціометрія. Соціальна психологія сімейних взаємовідносин. Методи вивчення груп і колективів в умовах професійної діяльності пожежників. ● Людина входить до складу багатьох громадських об’єднань – груп, організацій, общин, є членом свого народу, нації, сім’ї. Кожна з цих груп має свою психологічну характеристику. Група – це об’єднання людей, яке вирізняється на основі певної ознаки, наприклад, соціальної приналежності, характеру, сумісної діяльності, особливостей організації тощо. Головними ознаками групи є: зміст та характер спільної діяльності, цілі та завдання цієї діяльності, тип відносин між членами групи, прийняті групові норми, цінності, наявність «почуттями», групових атрибутів (назва, символи), зовнішня та внутрішня організація. Найзагальнішим є поділ груп на умовні та реальні, малі й великі. Великі соціальні групи. До різновидів таких груп належать: етнічні групи (нації), соціальні класи, прошарки, професійні, вікові групи (молодь, літні люди). Б. Грушин виділяє 5 типів соціальних об’єднань: людство, організації та рухи світового характеру, окремі країни, класи, нації, соціокультурні групи, малі групи. Особливим типом громадського об’єднання є натовп (юрба). Це тимчасове, безструктурне скупчення людей, об’єднаних безпосередньою просторовою близькістю, без чітко усвідомленої мети, де дії учасників зумовлені зовнішнім стимулом та загальним емоційним станом. Перші дослідники натовпу Г. Лебон, Г. Тард, М. Михайловський, З. Фрейд розглядали його як сліпу, руйнівну силу, де панують неусвідомлені імпульси, зараження і навіювання. Поведінка натовпу нагадує поведінку дикуна, зграї диких тварин. Вплив натовпу залежить від особистих рис учасників, особливо їх провідників, віку, виразності, мети. Такі групи характеризуються не однією, а багатьма ознаками, М. Корнєв та А. Коваленко пропонують поділити їх таким чином:
Одні психологи визначають кількісну межу малої групи у 2 особи (діада), інші – не менше трьох (тріада). Верхня межа малої групи від – 7 до 45 осіб і більше. Більшість психологів часто посилаються на “магічне число” 7 + 2. Умовні групи виділяються за певною ознакою, наприклад, професійною. Особи, включені в ці групи, визначаються за професійною ознакою (лікарі, пожежники); вони не входять у групу, а включені, не мають взаємовідносин, однак перебувають у прямих або непрямих зв’язках з членами своїх реальних груп. Умовними, або номінальними, групами називаються групи за поділом віку (діти, молодь, люди середнього віку, старики). Реальні групи – це групи, які існують у просторі та часі, з реальними зв’язками, стосунками, цілями, завданнями (це молодіжні об’єднання тощо). Вільні групи – це добровільні товариства хорони природи, пам’ятників тощо, але для захисту своїх інтересів та прав у них необхідно вступити. Обов’язкові групи з моральної точки зору іноді стають обов’язковими – профспілки (за радянського періоду – комсомольці, піонери, жовтенята). Формальні групи характеризуються організованою структурою. Соціальні стосунки в організації носять безособовий характер і відбуваються через розподілені певні ролі. Ці ролі мають тенденції до формалізації згідно з нормами, визначеними зовнішнім середовищем, культурою і т. ін. (штатний розклад, штат співробітників). Неформальні групи – групи, де особисті соціальні стосунки, які реалізуються в ролях, визначаються внутрішнім середовищем. Змістом цих ролей є результат взаємодії всередині групи, структуру група створює сама, ці групи виникають за симпатіями й антипатіями, за визнанням авторитетів, компетентністю (компанії за інтересами). Вони існують, доки існують симпатії. Первинні групи не багаточисельні за розміром, стосунки в них формалізовані (група, взвод, бригади, караул, сім’я складаються із 2 – 30 осіб). Вторинні групи – це курс, факультет. Основні групи – такі групи, куди входять первинні і вторинні групи. За визначеними факторами ми можемо ділити групи: на реальні, постійні, обов’язкові первинні (бригада, лабораторія – виробничі одиниці); умовні, постійні, обов’язкові вторинні (професійна класифікація робочі із середньою освітою, вищою освітою, інженерні кадри); реальні, постійні, вільні, первинні, стихійні (стихійні групи в середині офіційних груп). Референтні групи – це групи реально або уявно існуючі, в яких норми, погляди служать взірцем для особистості. Нереферентні групи характеризуються тісними особистими взаємовідносинами, постійними контактами. [27] Сім’я – мала соціальна група, основне суспільне середовище для кожної людини. Оскільки це мала суспільна група, спробуємо визначити і дати характеристику функціям сім’ї. Сім’я виконує ряд функцій, серед яких найважливішими є: відтворення, що пов’язана з народженням дітей і турботою та доглядом за ними; соціалізації, що покликана передати досвід поведінки, традицій, цінностей; економічно-побутова – матеріальна підтримка, фізична підтримка здоров’я; відпочинку – організація і проведення відпочинку; емоційна – психологічний захист, емоційна підтримка; сексуальна – задоволення сексуальних потреб, сексуальне виховання; моральна – формування моральних та правових норм. Кожна мала соціальна група весь час перебуває в певному русі, відбувається зміна її структурних елементів. ● Колектив – це група людей, згуртованих єдністю суспільно значущих цілей, завдань, що склалися у процесі спільної діяльності. Розглянемо ряд важливих ознак колективу: соціально значима мета (мету має будь-яка група: пасажири автобуса, злочинне угрупування), але цілі колективу збігаються із суспільними, що не суперечать державі та Конституції; спільна сумісна діяльність щодо досягнення мети; ставлення відповідальної залежності між членами (моральне єднання); загальний, виборний, керівний орган, органи управління; наявність традицій колективу. Одна з характеристик колективу – взаєморозуміння, “відчуття ліктя”, взаємодопомога та взаємовідповідальність, що так необхідні для колективів пожежної охорони, з огляду на їх специфіку.[32, 43] Соціально-психологічна функція колективу має такі направлення: гуртування членів; задоволення їх розумових потреб та інтересів у праці, спілкуванні, відпочинку тощо; виробниче; виховне. Види колективів: професійні (виробничі, військові, навчальні); громадські (профспілки, спілки); добровільні товариства; самодіяльні колективи. Колективи поділяються на: первинні – взвод, студентська група, клас, караул, бригада; основні – об’єднання первинних колективів (курс, шкільний колектив, цех); тимчасові – гурток, спортивна секція. Видатним представником вітчизняної педагогіки, який розробив теорію колективу, був А.С. Макаренко. У своїх педагогічних та художніх творах він детально розробив методику колективного виховання. Учення Макаренка містить технологію поетапного формування колективу, стадії його розвитку. Він сформував основний закон життя колективу: рух – форма життя колективу, зупинка – форма його смерті, визначив принципи розвитку колективу (гласність, відповідальна залежність, перспективність ліній паралельної дії). Щоб стати колективом, група повинна пройти нелегкий шлях якісних змін. Колектив, за Макаренком, – це організм, який живе, діє і проходить такі стадії розвитку: створення колективу; поширення впливу активу на весь колектив; вирішальний вплив громадської думки більшості. Для нього характерний розвиток інтересу до самовиховання, самовдосконалення. На всіх стадіях розвитку колективу виникають і міцніють традиції. Традиції – стійкі форми колективного життя, які являють собою стійкі норми, звичаї, що прикрашають життя колективу. Традиції можуть бути малими та великими. Великі традиції – це яскраві масові заходи, підготовка і проведення яких виховує почуття гордості за свій колектив, віру, бажання служити, працювати і навчатися в ньому (присяга, випуск, ювілеї, змагання на честь загиблих пожежників, навчання на полігонах пожежних частин). Малі традиції – повсякденні, не такі яскраві, але не менш важливі у виховному значенні (конкурси художньої самодіяльності, вечори). Особливо важливим в існуванні колективу вважав Макаренко вибір мети. Практичну мету, яка здатна об’єднати колектив, він називав перспективою та виділяв три її різновиди: близьку, середню, далеку. Основні фактори, які впливають на психологію колективу, це вплив колективу на особистість та вплив особистості на колектив. Існує концепція свободи особистості, за якою стверджується, що колектив нівелює особистість, підганяє її під єдиний зразок, шаблон. Справжній колектив не може нівелювати особистість, він зацікавлений у всебічному її розвитку, оскільки від повноти, багатства кожної залежить і сила колективу. ● Конформізм являє собою позицію особистості, що проявляється у схильності уникати самостійних рішень, у пасивній, пристосовницькій орієнтації (сприйняття поглядів, норм поведінки, оцінок, що суперечать). Конформізм слід відрізняти від колективізму – протилежне егоїзму, означає об’єднання зусиль групи людей, розподіл між ними функцій і кооперування зусиль, визнання і повагу членів колективу, їх особистої гідності. Колективом у пожежній охороні прийнято називати групу пожежників, які входять, як правило, до складу підрозділу та між якими на основі моралі, спільного життя і служби склалися міцні ділові й особисті зв’язки, що об’єднують їх у єдиний соціальний організм, ефективний у службовій діяльності. Один з різновидів внутрішньоколективних зв’язків між пожежниками полягає у схожості та збігу їх поглядів, думок, позицій, інтересів і переконань. Людей, погляди яких з певних питань близькі або збігаються, називають однодумцями. Другий різновид зв’язків, що об’єднують пожежників у єдине ціле, формується в процесі їх спільної діяльності, обслуговування пожежно-технічного обладнання, узгодження індивідуальних дій при розв’язанні бойових та службових задач. Ці зв’язки являють собою навички й уміння взаємодії та співпраці, які є важливою стороною колективної професійної майстерності. Третій різновид внутрішньоколективних зв’язків базується на почуттях, взаємних оцінках особистості й тій ролі, яку кожний з них відіграє в житті та діяльності колективу. Переживаючи почуття поваги, довіри та симпатії до своїх товаришів, пожежник виявляє прагнення до дружної роботи з ними, піклується про їх потреби, допомагає їм у службі та навчанні. Цей різновид внутрішньоколективних зв’язків отримав назву взаємовідносин, або дружби. ● Колектив характеризується властивим йому соціально-психологічним кліматом. Під соціально-психологічним кліматом (атмосферою, мікрокліматом, етичним кліматом) розуміють сукупність його якостей і станів, які визначають самопочуття кожного його члена, ступінь задоволеності своїх соціальних потреб (у спілкуванні, визнанні, повазі, дружбі, розкритті своїх здібностей та ін.) і колективні настрої, що переважають. [47, 62] Загальний стан колективу в середовищі пожежників визначається його моральним станом, ступенем впливу вищих політичних та етичних переконань на мотиви конкретних вчинків, розумінням пожежниками відповідальності та важливості поставлених завдань. Командири підрозділів, піклуючись про стан підлеглих, забезпечують постійну бойову готовність колективу, настрій бадьорості, упевненість в успіху, попереджують втому, ведуть рішучу боротьбу з передумовами панічного настрою. Соціально-психологічний клімат – це стан членів організації, зумовлений особливостями її життєдіяльності. Такий стан являє собою своєрідний сплав емоційного та інтелектуального – установок, відносин, настроїв, почуттів, думок членів організації. Усе це – окремі елементи соціально-психологічного клімату. Розрізняють «здоровий» і «нездоровий» соціально-психологічні клімати. Своєрідні риси, притаманні соціально-психологічному клімату колективу пожежного підрозділу, зумовлені необхідністю колективної діяльності, готовності до активних сумісних бойових дій. В умовах виконання бойового завдання на пожежі принцип колективізму особового складу виявляється в солідарності з колективом, взаєморозумінні, взаємовиручці, взаємодопомозі. Соціально-психологічний клімат колективів відіграє важливу роль у виконанні небезпечних завдань з гасіння пожеж. Впливають на клімат колективу пожежної охорони і статутний порядок, добове несення служби, стан дисципліни та організованості, рівень професійної підготовки пожежників, стан техніки, спорядження, засобів зв’язку, управління, захисту. Умови сприятливого клімату: стабільна структура колективу; психологічна сумісність членів колективу; привабливість колективу для всіх членів, почуття гордості за нього; намагання зробити особистий внесок у результат спільної діяльності. Головним завданням керівників пожежних підрозділів є сприяння зблизити членів колективу, підвести до розуміння розумінню загальних цілей, проблем; вихованню почуття солідарності, взаємозаміни, “відчуття ліктя товариша”; позитивної взаємодії різних служб – медичної, газорятувальної, енергетичної та ін. Велике значення має настрій бойового складу, що залежить від благополуччя в сім’ї, відносин з товаришами, успіхів у службі, стиля керівництва, естетичного оформлення в приміщеннях частин, узгодженості дій начальника та його замісника, педагогічного впливу на підлеглих (заохочення, покарання). Умови успішних дій колективу:
Функції громадської думки:
Шляхи формування громадської думки:
Умови формування здорової суспільної думки:
Шляхи формування позитивних, подолання негативних настроїв у колективі:
Питання для самоконтролю
Література 1. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К., 2000. 2. Корнєв М.Н., Коваленко А.В. Соціальна психологія. – К., 1995.
|
|
Начальник СДПЧ-25 майор вн служби Зміст понять «соціальна напруженість», «конфлікт»; «конфліктна ситуація», соціальна напруженість, причини і механізми виникнення... |
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття з психологічної підготовки Зміст понять «соціальна напруженість», «конфлікт»; «конфліктна ситуація», соціальна напруженість, причини і механізми виникнення... |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття з психологічної підготовки Зміст понять «соціальна напруженість», «конфлікт»; «конфліктна ситуація», соціальна напруженість, причини і механізми виникнення... |
ПЛАН КОНСПЕК Т Для проведення занять з психологичної підготовці Зміст понять «соціальна напруженість», «конфлікт»; «конфліктна ситуація», соціальна напруженість, причини і механізми виникнення... |
|
1-й заступник начальника ГУ МНС України в Миколаївській області полковник внутрішньої служби Зміст понять «соціальна напруженість», «конфлікт»; «конфліктна ситуація», соціальна напруженість, причини і механізми виникнення... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з працівниками... Зміст понять «соціальна напруженість», «конфлікт»; «конфліктна ситуація», соціальна напруженість, причини і механізми виникнення... |
|
Особистісні труднощі і проблеми підлітків Ключові поняття: підлітковий вік, соціалізація, відособлення, автономія, конфлікт, криза, ідентичність, колектив, референтна група,... |
Соціальна психологія. 2006. №2 (16). C. 97-103 Вивчення організації... Колесников Є. Організація життя особистості // Соціальна психологія. 2006. №2 (16). C. 97-103 |
|
Питання до екзамену «Соціальна психологія» (доцент Яремчук О. В.) Спрямованість особистості як одна із найважливіших боків (сторін), її соціально-психологічної характеристики |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття з гуманітарної підготовки ... |