Вживання і правопис м’якого знака
В українській мові м’який знак використовується:
1. Після д,т,з,с,ц,л,н для передачі їх м’якості (молодь, міць, міль, моль).
2. У суфіксах –цьк-, зьк, -ськ-, -ець (криворізький, празький, козацький, кременецький, латиський).
3. Після –л- перед іншими приголосними (ізмаїльський, кількість, хорольський, вільний, пальці).
4. Після м’яких приголосних у середині складу перед о (льон, сьомий, трьох).
5. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на –ння, -це (матриць, бажань, друкарень, сердець, стаєнь).
6. У дієслівних формах дійсного та наказового способу (стань, кинь, робить, косить).
М’який знак ніколи не пишеться:
Після губних і шиплячих приголосних б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, щ, а також після р (голуб, суміш, річ, степ, Сибір, буквар, воротар, любов).
Після н перед ж, ч, ш, щ, а також перед суфіксами -ство, -ськ-, -цьк-, зьк- (менший, тонший, селянство).
Після ц в іншомовних словах (шприц, палац, герц, Суец).
Чергування голосних звуків
1. Чергування звуків [о], [е] з [і] має історичну основу і є одним з найпоширеніших чергувань в українській мові. Голосні [о] [е], як правило, бувають у відкритому складі, тобто у тому, що закінчується на голосний, а [і] – в закритому складі (на приголосний) (дробу – дріб, збору – збір). Такі чергування спостерігаються як при словозміні, так і при словотворенні.
Не відбувається чергування [о], [е] з [і] в таких випадках:
а) в буквосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле- (мороз, берег, шелест, молот);
б) в буквосполученнях -ор-, -ер-, -ов- між приголосними (горб, шерсть, вовк);
в) в прізвищах та інших власних назвах на -ов, -ев, -єв і словах, утворених від них (Суворов, Малишев, Волобуєв, ростовський).
2. В процесі відмінювання, а також при створенні прикметників голосні о, е можуть випадати чи з’являтися в коренях чи суфіксах (березень – березня, кисень – кисневий, вітер – вітру). Аналогічні чергування наявні і в російській мові (сон – сна, день – дня, рот – рта). В деяких словах в українській мові, на відміну від російської, таке чергування не відбувається (рот – рота, лев – лева).
Чергування о, е з нулем звука характерне також і для деяких давно запозичених (папка – папок, цукор – цукру), однак у більшості випадків воно не відбувається (комп’ютер – комп’ютера, текст – текcту, парта – парт).
3. Чергуваня о з е після шиплячих та й склалося історично: пшоно – пшениця, бойовий – боє[й+е]ць, чотири – четвертий, чернетка -- чорний.
4. Чергування о з а, е з и у дієсловах (причому а, и вживаються перед складом з наголошеним а): допомогти – допомагати, стерти – стирати.
|