ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ
Пропонований навчальний посібник призначається для самостійної та аудиторної роботи студентів при вивченні курсу „Українська мова за професійним спрямуванням” і містить теоретичний матеріал з курсу та практичні завдання, виконання яких закріплює навички професійного мовлення в лексичному, граматичному, орфографічному й стилістичному аспектах, що повністю відповідає програмі курсу української мови за професійним спрямуванням. Подані завдання можуть використовуватись як домашні, аудиторні, самостійні та контрольні роботи, а також для відпрацювання пропущених занять.
Теоретична і практична частини посібника взаємопов'язані, тому практичні завдання слід виконувати тільки після обов'язкового опрацювання теоретичного матеріалу. Кожне завдання супроводжується чітко сформульованою умовою, при потребі подаються зразки виконання вправ, що полегшує самостійну роботу студентів. При укладанні практичних завдань використано сучасні словники, навчальні посібники, спеціальну літературу, досвід редакційної, перекладацької, наукової роботи викладачів кафедри історії та українознавства.
І. ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ МОВИ
Лексика (грец. lexikos „словниковий”) – це словниковий склад мови. Розділ науки про мову, який вивчає лексику в усьому її обсязі, називається лексикологією.
Усі слова мови становлять її лексику (словниковий склад). Лексикою називають також певну частину словникового складу мови: лексика абстрактна, лексика термінологічна, лексика побутова, лексика емоційна та ін.
Однозначні і багатозначні слова
Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, удівець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця, буряк, жоржина, ромашки, чистотіл), назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, пінцет, халат, паркан), назви місяців і днів (січень, середа, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, економічний, мельхіоровий, подвійний, дев'ятишаровий), числівники (два, три, десять) тощо.
Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Здатність слова виступати з різними значеннями називається багатозначністю, або полісемією.
Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Наприклад, основне пряме значення слова стіна – „вертикальна міцна частина будівлі” (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і „прямовисну бічну поверхню чого-небудь” (стіна урвища), і „муровану огорожу” (стіна замку), і переносно „щільний ряд людей” (людська стіна), і так само переносно „моральну перепону між людьми” (стіна непорозуміння) тощо.
У багатозначному слові одне значення основне, інші – побічні. У слові голова основним є значення „частина тіла”, побічними – „розум”, „керівник”, „передні ряди”, „основна річ” тощо. Іноді в слові буває два й більше основних значень. Багатозначність дає змогу за відносно обмеженої кількості слів називати ними практично необмежену кількість предметів та явищ.
Більшість термінів, які використовуються у науковій і професійній діяльності, є однозначними (банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан, тонна), однак деякі з них мають декілька значень. Так, наприклад, термін ажур означає мереживо і операцію в бухгалтерії; реакція – це і хімічна дія, процес, і політичний опір; фракція – це і політичне об'єднання, і частини рідини після перегонки; радикал – це і стійка група атомів у молекул,і і член радикальної партії.
Про явище багатозначності слід пам'ятати при перекладі текстів, оскільки в іншій мові багатозначне слово може мати різні відповідники. Так російське слово почка може бути перекладене на українську як брунька (березовая почка – березова брунька) і як нирка (человеческая почка – людська нирка); образование – як освіта (высшее образование – вища освіта) і як утворення (образование на поверхности стены – утворення на поверхні стіни).
|