|
|
Скачати 1.34 Mb.
|
|
Глава 20 Підстави і порядок звільнення від відбування покарання Стаття 108. Підстави звільнення від відбування покарання Засуджені звільняються від покарання за таких підстав: - після відбуття строку покарання, визначеного вироком суду; - в силу акту амністії; - у зв'язку з помилуванням; - у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за іншими підставами, встановленими законом. Стаття 109. Звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу Засуджені, які захворіли на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає дальшому відбуванню покарання, можуть бути звільнені судом від дальшого відбування покарання в порядку, встановленому статтею 408 Кримінально-процесуального кодексу України. При наявності висновку лікарської комісії про необхідність звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку з хворобою начальник органу, що відає виконанням покарання, подає цей висновок разом з особистою справою засудженого на розгляд суду. В разі, коли начальник органу, що відає виконанням покарання, заперечує проти звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку з хворобою, він передає на розгляд суду матеріали, зазначені в частині другій цієї статті, разом з своїм мотивованим запереченням. ( Стаття 109 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від 15.12.92 ) Стаття 109-1. Звільнення від відбування покарання осіб, умовно засуджених та умовно звільнених, у зв'язку з їх інвалідністю Особа, умовно засуджена до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці чи умовно звільнена з місця позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, в разі визнання її в установленому порядку інвалідом першої або другої групи, якщо інвалідність вона дістала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, достроково звільняється судом від дальшого відбування покарання в порядку, встановленому статтею 408-1 Кримінально-процесуального кодексу України. Якщо інвалідність першої або другої групи дістала особа, зазначена в частині першій цієї статті, з причин, не зв'язаних з її виробничою діяльністю, суд може у згаданому вище порядку або достроково звільнити таку особу від дальшого відбування покарання, або направити її для відбування позбавлення волі. ( Доповнено статтею 109-1 згідно з Указом ПВР N 1850-09 від 23.03.77; із змінами, внесеними згідно із Законами N 2857-12 від 15.12.92; N 137/94-ВР від 27.07.94 ) Стаття 109-2. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років Засуджені до обмеження волі або до позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути звільнені від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку. Контроль за поведінкою таких жінок здійснює кримінально-виконавча інспекція за місцем проживання засудженої відповідно до статей 114-1 - 114-4 цього Кодексу. Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від покарання або заміну покарання більш м'яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного вироком. ( Доповнено статтею 109-2 згідно із Законом N 137/94-ВР від 27.07.94, в редакції Закону N 2636-III від 11.07.2001 ) Стаття 110. Представлення до умовно-дострокового звільнення від покарання і до заміни покарання більш м'яким та до умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці Відносно засудженого, до якого відповідно до статті 81 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, або умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, орган, який відає виконанням покарання, вносить спільно з органами і громадськими організаціями в суд подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання або про заміну йому невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, або про умовне звільнення засудженого з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням його до праці. У поданні мають міститися дані, які характеризують поведінку засудженого, його ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання. Одночасно з поданням до суду направляється особиста справа засудженого. Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці провадиться тільки при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довести своє виправлення. Таке зобов'язання дається засудженим адміністрації виправно-трудової установи і спостережній комісії в письмовій формі і разом з іншими документами подається у встановленому порядку до суду для вирішення про умовне звільнення засудженого з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці. Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від покарання чи заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням або в умовному звільненні з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці, повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років, може бути внесено не раніш як через один рік з дня винесення ухвали про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніш як через шість місяців. Осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, направлених для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, у випадках, передбачених законом, може бути представлено до умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці не раніш як через один рік з дня винесення ухвали про направлення в місця позбавлення волі. ( Назва і текст статті 110 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09 від 23.03.77, N 5082-10 від 15.04.83, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2636-III від 11.07.2001 ) Стаття 111. Порядок звільнення з місць позбавлення волі Звільнення засуджених з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного за вироком суду, провадиться в першій половині останнього дня строку. Якщо строк покарання у вигляді позбавлення волі закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа, - в останній день цього місяця. Документи про звільнення засуджених за іншими підставами, передбаченими статтею 108 цього Кодексу, одержані адміністрацією виправно-трудової установи до закінчення робочого дня, виконуються негайно, а одержані після закінчення робочого дня - в першій половині наступного дня. Із звільнюваним провадиться повний розрахунок, йому видаються гроші, що зберігалися на його особовому рахунку, повертаються особисті документи, належні йому цінності та речі. Звільнюваному видаються відповідні документи про освіту і виробничу кваліфікацію, набуті у виправно-трудовій установі, а також довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави його звільнення. На прохання звільнюваного йому видається характеристика. За три місяці до закінчення строку покарання адміністрація виправно-трудової установи в необхідних випадках з'ясовує можливість працевлаштування звільнюваного і завчасно вживає заходів до влаштування його на роботу після звільнення. Начальник виправно-трудової установи або його заступник зобов'язані особисто провести бесіду зі звільнюваним і роз'яснити його права та обов'язки у зв'язку із звільненням з місця позбавлення волі. В разі заміни судом невідбутого строку покарання виправними роботами без позбавлення волі від звільнюваного відбирається підписка про явку до органу, що відає виконанням цього виду покарання, за місцем проживання. Звільнені, що потребують за станом свого здоров'я стороннього догляду, направляються до місця проживання у супроводі працівника виправно-трудової установи або родичів звільнених (при наявності їх згоди). Стаття 112. Особливості порядку звільнення неповнолітніх з виховно-трудових колоній Звільнені з виховно-трудових колоній до досягнення ними вісімнадцятирічного віку направляються до батьків або осіб, які їх замінюють. В разі, якщо направлення звільненого неповнолітнього до батьків або осіб, які їх замінюють, неможливе у зв'язку з відсутністю вказаних осіб, комісія в справах неповнолітніх за місцем проживання звільненого на подання адміністрації колонії вживає заходів до влаштування звільненого на роботу відповідно до набутого ним фаху або на навчання, а також до забезпечення його житловою площею. У виняткових випадках, коли направлення неповнолітнього з колонії до попереднього місця проживання є недоцільним з міркувань виховного характеру, його влаштування в інших місцях за поданням адміністрації колонії, з врахуванням бажання звільненого, здійснює комісія в справах неповнолітніх за новим місцем проживання. Звільнені неповнолітні віком до шістнадцяти років направляються до місця проживання у супроводі працівника виправно-трудової колонії або родичів неповнолітніх (при наявності їх згоди). Адміністрація колонії організовує перевірку прибуття звільнених до місця проживання, а також подає їм допомогу у влаштуванні на роботу або навчання через виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, комісії в справах неповнолітніх, органи внутрішніх справ та інші організації. Стаття 113. ( Виключена на підставі Закону N 2175-12 від 06.03.92 ) Порядок звільнення від відбування заслання і вислання Засуджені до заслання і вислання звільняються від покарання в день закінчення строку покарання, а звільнені від заслання і вислання за іншими підставами, передбаченими статтею 108 цього Кодексу, - в день одержання відповідних документів про звільнення. Органи, що відають виконанням цих видів покарань, зобов'язані довести до відома звільненого про скасування щодо нього обмежень, пов'язаних з відбуванням покарання. В разі заміни заслання або вислання виправними роботами без позбавлення волі від звільнюваного відбирається підписка про явку до органу, що відає виконанням цього виду покарання, за місцем проживання. Звільненим видається довідка встановленого зразка, де зазначається підстава звільнення; звільненому від відбування заслання повертається паспорт. Стаття 114. Порядок звільнення від відбування виправних робіт без позбавлення волі В день закінчення строку відбування виправних робіт без позбавлення волі, вирахуваного відповідно до статті 97 цього Кодексу, а при звільненні від відбування покарання за іншими підставами, передбаченими статтею 108 цього Кодексу, - з дня прийняття рішення про звільнення відрахування із заробітної плати засудженого припиняються, і всі обмеження щодо нього, пов'язані з відбуванням покарання, скасовуються. Орган, що відає виконанням цього виду покарання, зобов'язаний в день закінчення строку покарання, а при звільненні від відбування покарання за іншими підставами - не пізніше доби з моменту одержання документів про звільнення довести до відома звільненого і одночасно адміністрації підприємства, установи чи організації за місцем його роботи про припинення відрахувань із заробітної плати і скасування щодо нього обмежень, пов'язаних з відбуванням покарання. Звільненому видається довідка встановленого зразка, де зазначається підстава звільнення. Глава 20-А ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ПОВЕДІНКОЮ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ Стаття 114-1. Органи, що здійснюють контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин. Згідно з порядком, передбаченим законодавством та відомчими нормативними актами, до здійснення контролю за звільненими від відбування покарання з випробуванням та проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання залучаються працівники міліції, інших державних органів та відповідні громадські формування. Стаття 114-2. Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням Кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік засуджених протягом іспитового строку, спільно з працівниками міліції та відповідними громадськими формуваннями проводить індивідуально-профілактичну роботу з засудженими та контролює додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом; здійснює привід через органи внутрішніх справ засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та передає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення. У разі призову засудженого на строкову військову службу до військового комісаріату направляється копія вироку, а в необхідних випадках до неї додаються інші документи, які необхідні для здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем проходження служби. Звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: звітувати перед кримінально-виконавчою інспекцією про свою поведінку; виконувати обов'язки, які покладені на них судом; з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбуття до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин до засудженого може бути застосовано привід, який виконується органом внутрішніх справ. Стаття 114-3. Обчислення іспитового строку Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку (ухвали) суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку кримінально-виконавчої інспекції. Стаття 114-4. Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням У разі ухилення засудженого від виконання обов'язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція виносить засудженому письмове попередження про можливість відміни покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, а також якщо засуджений не з'явився без поважної причини до кримінально-виконавчої інспекції або зник з метою ухилення від відбування покарання, кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про відміну покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоча б один з обов'язків, які було покладено на нього судом. Систематичним невиконанням обов'язків вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, може бути затримана органом внутрішніх справ за постановою суду на строк до 30 діб. ( Кодекс доповнено главою 20-А згідно із Законом N 2636-III від 11.07.2001 ) |
|
ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ У книзі дається роз'яснення прийнятого 16 січня 2003 р. Господарського кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 р. Офіційний... |
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС Даний кодекс розроблений в 1998 році у відповідності до Етичного кодексу Європейської Асоціації Психотерапії |
|
Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, крім частини України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки,... |
Кодекс України відносить Частиною першою статі 1 Сімейного кодексу України встановлено, що Сімейний кодекс України визначає |
|
Реферат СімейнИЙ кодекс України План Кожна сім’я створюється на підставі шлюбу та кровного споріднення, установлення та інших прав, що не заперечує закон і моральні засади... |
«МІСЬКАЖИТЛОВО-ТЕХНІЧНА ІНСПЕКЦІЯ» НІКОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (нова редакція) «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради (код за ЄДРПОУ 38309555), зареєстрованого державним реєстратором виконавчого... |
|
П О С Т А Н О В А від 11 березня 2004 р. N 308 Київ Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. N 767 Про затвердження |
РІШЕННЯ Від 11 червня 2013 року Комунальник”, на підставі статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 5 ст. 57 Господарського кодексу України,... |
|
М.І. Поступальський ПЛАН КОНСПЕК Т для проведення лекції, додаткового заняття Наказ МНС України №14 від 10. 08. 2004 року “Про стан дисципліни, правопорядку в МНС України у першому півріччі 2004 року та заходи... |
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ ТА НФРАСТРУКТУРИ, ЩО ЇХ ОБСЛУГОВУЄ Система недержавного пенсійного забезпечення є складовою частиною пенсійної системи України. Її розбудова здійснюється з 2004 року... |