Глава 2.
Засади кримінального провадження
С т а т т я 7. Загальні засади кримінального провадження
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати
загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відно-
сяться:
верховенство права;
законність;
рівність перед законом і судом;
повага до людської гідності;
забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
недоторканність житла чи іншого володіння особи;
таємниця спілкування;
невтручання у приватне життя;
недоторканність права власності;
презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;
свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких
родичів та членів сім’ї;
заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за
одне і те саме правопорушення;
забезпечення права на захист;
доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;
змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і
у доведенні перед судом їх переконливості;
безпосередність дослідження показань, речей і документів;
забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи
бездіяльності;
публічність;
диспозитивність;
гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксу-
вання технічними засобами;
розумність строків;
мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс, на відміну від поперед-
нього (КПК 1960 p.), передбачає окрему главу (другу), в якій перелічуються
засади, що лежать в основі змісту і форми кримінального провадження, а також
визначає у загальному вигляді їх зміст.
Коментована стаття закріплює загальні засади кримінального проваджен-
ня, які в своїй основі співзвучні з нормами Конституції України, що визначають
сутність взаємин людини і громадянина з державою (її органами), закріплюють
права, свободи і обов'язки людини і громадянина у таких взаєминах, встанов-
люкхгь основи організації і діяльності правоохоронних, правозахисних органів
і суду та визначають основні засади судочинства, зокрема в кримінальному про-
вадженні. У кримінальній процесуальній доктрині загалом сформувалась дум-
ка щодо сутності засад кримінального провадження. Залишаючи поза увагою
деталі, її можна сформулювати таким чином: засади кримінального проваджен-
ня - це закріплені у Конституції України, загальновизнаних міжнародних актах
та у кримінальному процесуальному законодавстві фундаментальні (базові)
керівні для учасників провадження положення, що виражають і визначають
найістотніші властивості провадження, вимоги до правил і способу діяльнос-
ті, насамперед, органів і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження,
га є гарантіями забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів тих
учасників провадження, які залучаються до нього, а в підсумку - виконання
завдань кримінального провадження.
Частина 3 ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судо-
чинства, в тому числі і в кримінальних справах. Більшість цих засад передбачені
в коментованій статті. Проте деякі з них не наведені. Це, зокрема, підтримання
обвинувачення в суді прокурором та забезпечення апеляційного і касаційного
оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Невключення
цих конституційних засад до переліку загальних засад кримінального судочин-
ства в коментованій статті, очевидно, пояснюється тим, що засада забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішень суду поглинається більш загаль-
ною засадою, сформульованою у її п. 17 - забезпечення права на оскарження
процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Стосовно конституційної засади
кримінального судочинства щодо підтримання обвинувачення в суді прокурором,
то вона знайшла своє закріплення і прояв у багатьох нормах КПК, пов’язаних зі
складанням обвинувального акта (ст. 291), участю прокурора в підготовчому про-
вадженні суду (ч. 2 ст. 314), в судовому розгляді справи (ст. 324, ст.ст. 338-341,
ст. 364 тощо). Розгляд справ про кримінальні правопорушення без участі проку-
рора і підтримання ним обвинувачення в суді взагалі неможливе. Єдиним винят-
ком є випадок, коли прокурор відмовляється від підтримання державного обви-
нувачення в суді. Обвинувачення в такому разі вправі підтримувати потерпілий, і
воно набуває характеру приватного (див. коментар до ст. 340 КПК). Чинний КПК,
на відміну від свого попередника, підтримання державного обвинувачення в суді
прокурором визначає як його обов’язок у всіх справах про вчинення криміналь-
ного правопорушення, незважаючи на їх публічний чи приватний характер.
Загальні засади кримінального провадження пов’язані між собою, під-
порядковуються суворій логіці і становлять єдину ієрархічну систему, в якій
порушення якоїсь однієї засади неминуче спричинить порушення й інших, зо-
крема засад-максимів, до яких, вважаємо, слід віднести засади верховенства
права та законності. Маючи наскрізний характер, перелічені в коментованій
статті засади проявляють свою дію у всіх стадіях кримінального провадження,
проте в деяких - з окремими особливостями. Найбільш повно вони реалізують-
ся у стадії судового провадження в суді першої інстанції.
Стаття 8. Верховенство права
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу
верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи ви-
знаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість ді-
яльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні засто-
совується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Засада верховенства права є загальнообов’язковою нормою криміналь-
ного провадження найвищого рівня, оскільки вона охоплює не лише прова-
дження в справах про вчинення кримінальних правопорушень, а й сучасний
правопорядок України в цілому. Її дія поширюється на всі органи державної
влади, їх службових осіб у всіх сферах діяльності - нормотворчій, правоохо-
ронній, правозастосовчій. Частина 1 ст. 8 Конституції України констатує, що в
Україні визнається і діє принцип (засада) верховенства права. Тож ця засада має
конституційний характер. У подальшому законотворенні вона знайшла своє за-
кріплення в низці законів України, передусім тих, що стосуються статусу суду
(Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 17 липня 2010 р.) та його
діяльності в окремих видах судочинства (наприклад, адміністративному - ст. 8
КАС України).
Засада верховенства права не має формального визначення в законодав-
стві. Конституційний Суд України у своїх рішеннях, ґрунтуючись на юридич-
ному позитивізмі при роз’ясненні суті верховенства права, використав формулу
«верховенство права - це панування права в суспільстві» (рішення в справі про
призначення більш м’якого покарання № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 p.).
Проте такий підхід навряд чи можна визнати вдалим, оскільки застосована су-
дом методологія для визначення верховенства права стикається з труднощами
в силу того, що ця засада є продуктом природного права, а не юридичного по-
зитивізму.
Засада верховенства права за своїм змістом охоплює комплекс національ-
них інститутів, правових механізмів та процедур, які є обов’язковими для того,
аби особа мала можливість захистити свої права, свободи і законні інтереси
від сваволі з боку держави (її органів і службових осіб) та зберегти свою гід-
ність. Стандарти цього комплексу частково вироблені на міжнародному рівні в
рамках ООН, але здебільшого сформульовані статутними органами Ради Євро-
пи в їх намаганні створити єдиний європейський правопорядок. Ці стандарти
містяться у рекомендаціях Комітету міністрів РЄ, резолюціях ПАРЄ, рішеннях
Європейського суду з прав людини і вони брались до уваги при розробці нового
кримінального процесуального законодавства України.
Засада верховенства права у кримінальному провадженні має інтеграль-
ний характер. Вона фактично увібрала в себе й інші засади (законність, рів-
ність перед законом і судом, повагу до людської гідності, доступ до правосуддя
тощо), визначила ієрархію юридичних норм під час правозастосування (ч. 2
ст. 8 Конституції, ч. 2 ст. 9 КПК), пріоритетне завдання кримінального прова-
дження, яке в узагальненому вигляді сформульоване у ст. З Конституції України
(людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають
зміст і спрямованість держави) і конкретизоване у ст. 2 КПК.
Серед національних інститутів, які є важливими і необхідними для за-
безпечення верховенства права у сфері кримінального провадження, насампе-
ред, необхідно назвати незалежний і справедливий суд, формування і діяльність
якого відбувається за допомогою правових механізмів і процедур, що забез-
печують дотримання загальновизнаних прав і свобод людини, а у випадку їх
порушення - належний захист.
Засада верховенства права, яка лежить в основі кримінального прова-
дження, широко використовується при обґрунтуванні своїх рішень Європей-
ським судом з прав людини. Правові позиції, сформульовані у цих рішеннях,
мають обов’язково враховуватися судами України. В результаті тривалого і ди-
намічного («живого») тлумачення Конвенції про захист прав людини і осново-
положних свобод Євросуд сформулював низку правоположень, які охоплюють-
ся верховенством права. Серед них основним є забезпечення права людини на
справедливий суд. Це право відповідно до названої Конвенції та інтерпретації
його Євросудом включає: а) право на гарантований доступ до суду; б) право на
законного компетентного і безстороннього суддю; в) право викласти свою по-
зицію в суді; г) право на ефективні засоби юридичного захисту в суді; ґ) право
на справедливий судовий розгляд; д) право на презумпцію невинуватості у кри-
мінальному провадженні; е) право на розумний строк розгляду справи; є) право
на відкритий розгляд справи (за винятком обумовлених випадків).
Право на справедливий судовий розгляд справ про кримінальні правопо-
рушення, крім того, охоплює: а) право підозрюваного чи обвинуваченого бути
негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер
і причину обвинувачення (підозри) проти нього; б) мати достатньо часу і мож-
ливостей для підготовки свого захисту; в) захищати себе особисто чи користу-
ватись допомогою захисника на свій власний вибір, а в разі відсутності коштів
для оплати допомоги захисника - одержувати таку допомогу безкоштовно;
г) допитувати свідків обвинувачення або вимагати їх допиту, а також вимагати
виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинува-
чення; г) користуватись допомогою перекладача, якщо особа не розуміє мови,
якою ведеться провадження, або не розмовляє нею. Власне, перераховані поло-
ження сприйняті новим кримінальним процесуальним законодавством України,
що засвідчує дію засади верховенства права у її кримінальному провадженні.
С т а т т я 9. Законність
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, проку-
рор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові
особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися ви-
мог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів
законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий
зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримі-
нального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті,
що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що
пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову
оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуаль-
них рішень.
Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких
стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Ко-
дексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовува-
тись закон, який суперечить цьому Кодексу.
У разі, якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному до-
говору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України,
застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується
з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або
неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосо-
вуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною
першою статті 7 цього Кодексу.
Законність є загальноправовою засадою, яка лежить в основі всієї
публічної діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи дер-
жавної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За своїм змістом засада законності утверджує положення, згідно з яким будь-
яка дія (поведінка) чи рішення органів досудового розслідування, прокурора,
слідчого судді і суду під час кримінального провадження мають вчинятись і
ухвалюватись в суворій відповідності з вимогами Конституції України, кримі-
нального процесуального законодавства та міжнародних правових актів, чин-
них в Україні, які є частиною національного законодавства.
Особливість дії засади законності в кримінальному провадженні поля-
гає, насамперед, в тому, що діяльність органів досудового розслідування, про-
курора, слідчого судді, судів всіх інстанцій та інших учасників провадження
більше і детальніше врегульована, ніж будь-яка інша державна діяльність. До-
тримання норм матеріального і процесуального права органами і службовими
особами, які ведуть кримінальне провадження, є необхідною умовою досягнен-
ня ними завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК). Важливо зазначити,
що органи, які ведуть кримінальне провадження, для вирішення покладених
на них завдань наділені владними повноваженнями і правом застосовувати у
випадках та порядку, передбачених КПК, заходи забезпечення провадження, в
тому числі й запобіжні заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав і сво-
бод особи, проводити слідчі (розшукові) дії, які також пов’язані з обмеженням
конституційних прав і свобод тощо. Тому під час реалізації владних повнова-
жень органи та їх службові особи, які ведуть провадження, зобов’язані суворо
дотримуватись вимог матеріального і процесуального (формального) законів,
щоб не допустити порушення прав, свобод і законних інтересів осіб, залучених
до кримінального провадження.
Таким чином, засада законності у кримінальному провадженні зобов’язує
органи і службові особи, які його ведуть: 1) неухильно дотримуватися встанов-
леного кримінальним процесуальним законом порядку (процесуальної форми)
провадження на всіх його стадіях; 2) вчиняти процесуальні дії на визначених
законом підставах; 3) повідомляти і роз’яснювати іншим учасникам прова-
дження їхні процесуальні права і обов’язки та забезпечувати їх дотримання і
виконання; 4) обгрунтовувати свої рішення відповідними нормами матеріаль-
ного і процесуального права; 5) суворо дотримуватися підстав і порядку засто-
сування до учасників провадження заходів його забезпечення, особливо запо-
біжних заходів; 6) неухильно дотримуватись порядку збирання й закріплення
доказів, оскільки його недотримання потягне за собою їх недопустимість (див.
коментар до ст. 86 КПК).
Засада законності забезпечує правильне проведення досудового розслі-
дування, розгляд і вирішення справи про кримінальне провадження, вона є га-
рантією захисту прав, свобод і законних інтересів потерпілого, підозрюваного,
обвинуваченого та інших осіб, залучених до кримінального провадження, а в
підсумку - вирішення його завдань. Нагляд за додержанням законів органами,
які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство,
здійснює прокурор у формі процесуального керівництва досудовим розсліду-
ванням (ч. 2 ст. 36 КПК, ст. ЗО Закону України «Про прокуратуру»).
Засада законності забезпечується у кримінальному провадженні відпо-
відними процесуальними та іншими правовими гарантіями. Насамперед, вона
забезпечується самою побудовою провадження, оскільки в кожній наступній
його стадії перевіряється законність та обґрунтованість дій і рішень, вчинених
та ухвалених на попередніх стадіях, і у випадку виявлення порушень вимог
закону уповноважені органи і службові особи вживають передбачених кримі-
нальним процесуальним законом заходів для їх усунення.
Дотримання вимог закону під час кримінального провадження забезпечу-
ється також наданою його учасникам можливістю оскарження незаконних дій
і рішень органів і службових осіб у визначеному КПК порядку (на досудовому
провадженні - до прокурора, чи слідчого судці, суду чи апеляційного суду; в
судових стадіях - до апеляційного чи касаційного суду), в результаті чого не-
законні дії і рішення скасовуються. При цьому винні у порушенні законності
службові особи можуть бути притягнені до встановленої законом відповідаль-
ності, зокрема кримінальної (зловживання владою або службовим становищем -
ст. 364 КК, перевищення влади або службових повноважень - ст. 365 КК,
завідомо незаконні затримання, привід або арешт - ст. 371 КК, притягнення
завідомо невинного до кримінальної відповідальності - ст. 372 КК, примушу-
вання давати показання - ст. 373 КК та інші злочини проти правосуддя).
Коментована стаття у ч. 2 до засади законності віднесла й обов’язок
прокурора та інших учасників кримінального провадження з боку обвину-
вачення всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини провадження,
виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрю-
ваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують
його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття
законних і неупереджених процесуальних рішень. В раніше чинному КПК
України 1960 р. такий обов’язок сторони обвинувачення було визначено як
окрему засаду - всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин справи
(ст. 22). Ця засада почасти в кримінальній процесуальній доктрині ототож-
нювалась із засадою встановлення об’єктивної істини у кримінальній справі.
Коментований Кодекс положення про всебічність, повноту і об’єктивність
дослідження обставин провадження не виділив в окрему засаду, а включив
його до засади законності, доцільність чого викликає чимало застережень.
По-перше, обов’язок спрямувати судовий розгляд на забезпечення з’ясування
всіх обставин кримінального провадження покладено не лише на сторону
обвинувачення, а й на головуючого у судовому засіданні (див. коментар до
ст. 321 КПК). Так само й оцінка зібраних доказів, яка здійснюється слідчим,
прокурором, слідчим суддею і судом, проводиться ними за своїм внутріш-
нім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупереджено-
му дослідженні всіх обставин кримінального провадження (див. коментар до
ст. 94 КПК). По-друге, встановлення обставин провадження повно, всебічно
і неупереджено - це результат дотримання засад кримінального судочинства,
в тому числі й насамперед, засади законності. Тому варто було законодавцеві
виділити зазначене положення ч. 2 коментованої статті як окрему засаду кри-
мінального провадження.
|