Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи
з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними
володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених
частиною третьої цієї статті.
Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходить-
ся у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його при-
значення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимча-
сового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини
такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для
утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням
особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші бу-
дівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничо-
го та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
Слідчий, прокурор має право до постановлений ухвали слідчого
судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних ви-
падках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосеред-
нім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому
випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний
невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про
проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке кло-
потання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім ін-
шого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого
володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться
погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у
задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку
докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в по-
рядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Житло, як і будь-яке інше володіння особи, є недоторканим об’єктом, про-
никнення до якого може мати місце лише за добровільною згодою особи, яка
ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Всі інші спроби або здійснені
проникнення будь-кого до житла чи іншого володіння особи вважаються неза-
конними, оскільки грубо порушують захищені законом права особи. Винятки із
такого загального правила передбачені ч. З коментованої статті, а їхнє допущення
зумовлює потребу негайного після здійсненого проникнення звернення до слід-
чого судді з клопотанням про надання ухвали з дозволом на проведення обшуку.
Під житлом, що потребує надання дозволу особи, яка в ньому проживає,
або наявності правових підстав у вигляді ухвали слідчого судді на проникнення
до такого житла, слід розуміти будь-яке приміщення чи частину приміщення,
що перебуває в постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від
форми власності, пристосоване для постійного або тимчасового проживання
в ньому фізичних осіб і використовується певною або разом з нею й іншими
особами для проживання. Складовими частинами такого приміщення слід вва-
жати конструктивно пов’язані з ним інші приміщення, які забезпечують або
створюють умови для користування житлом і використовуються особами, котрі
в ньому проживають. Правомірність зведення такого житла чи пристосування
його до умов проживання на тимчасовій або постійній основі, право власності
іншої особи на житло не впливає на обов’язковість отримання підстав у ви-
гляді дозволу на проникнення від особи, яка ним фактично володіє, або ухвали
слідчого судді. Якщо таким житлом володіють одночасно кілька осіб, то до-
бровільну згоду на проникнення може бути отримано від будь-кого з них, неза-
лежно від наявних заперечень з боку інших та правомірності володіння ними
цим житлом. В разі, якщо володар чи володарі житла не встановлені і вжитими
заходами встановити їх не вдалося, або не отримано добровільної згоди від осо-
би, яка ним володіє, проникнення до такого житла може бути здійсненим лише
на підставі постановленої ухвали слідчого судді за винятком невідкладних ви-
падків і в порядку, встановленому ч. З коментованої статті.
Якщо особа проживає в приміщенні, що спеціально призначене для утри-
мання осіб і права такої особи обмежені за законом, зокрема, право вільного
обрання місця проживання та добровільного залишення призначеного місця
проживання, то таке приміщення слід розглядати не як житло певної особи
(чи осіб), а як інше приміщення, порядок проникнення до якого встановлено
ст. 234 КПК, і тому згоди на проникнення від особи, що проживає в такому при-
міщенні, не потрібно. З огляду на встановлений спеціальний режим утримання
осіб проведення обшуку не може порушувати порядку й режиму, які встанов-
лені в таких спеціальних установах, а тому проникнення до приміщень і обшук
в них повинні проводитись за погодженням з адміністрацією пенітенціарної
установи.
Під іншим володінням особи слід розуміти транспортні засоби, призначені
для перевезення людей або вантажу і незалежно від їхньої справності, земель-
ну ділянку, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, госпо-
дарського, виробничого та іншого призначення, які конструктивно не поєднані
із житлом особи і не використовуються для проживання в них, перебувають
у володінні фізичної чи юридичної особи, незалежно від форми власності на
такі об’єкти. Транспортні засоби, що обладнані для постійного чи тимчасового
проживання в них (яхти, баржі, літаки тощо), а також причепи до транспортних
засобів, які обладнані під житло і в яких постійно або тимчасово проживає осо-
ба, слід розглядати як житло особи.
Відповідно до вимог, які встановлені ч. З коментованої статті, право уві-
йти до житла чи іншого володіння особи у невідкладних випадках без дозволу
особи-володаря і постановлення ухвали слідчого судді має лише обмежене коло
посадових осіб правоохоронного органу, якими є слідчий, прокурор. Іншим по-
садовим особам, зокрема співробітникам оперативних підрозділів, і навіть при
виконанні ними службових обов'язків, законодавець такого самостійного права
не надає. Співробітники оперативних підрозділів згідно з ч. 2 ст. 41 КПК не
мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за
власною ініціативою. Здійснювати проникнення до житла чи іншого володіння
особи і проводити в ньому слідчі (розшукові) дії вони можуть лише за дору-
ченням слідчого, прокурора. З огляду на спрямованість слідчих (розшукових)
дій на отримання доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному
кримінальному провадженні і те, що досудове розслідування розпочинається та
здійснюється лише після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру
досудових розслідувань (ч. 2 та 3 ст. 214 КПК), проникнення до житла чи іншо-
го володіння особи може бути здійсненим лише після початку досудового роз-
слідування. Обмеженими і чітко визначеними є й підстави такого проникнення,
якими можуть бути: невідкладні випадки, що пов’язані із врятуванням життя
людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються
у вчиненні лише такого виду кримінального правопорушення, як злочин, або
якщо їхні дії містять ознаки підготовки чи вчинення злочину.
Визнавши випадок невідкладним і пов’язаним з урятуванням життя людей
та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні
злочину, слідчий, прокурор після входу до житла чи іншого володіння особи і ви-
конання в ньому розшукових дій чи інших дій, пов’язаних із врятуванням життя
людей та майна, слідчий за погодженням із прокурором, прокурор зобов’язаний
невідкладно звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшу-
ку в приміщенні, до якого здійснено проникнення. Перевірка, що здійснюється
слідчим суддею під час розгляду такого клопотання відповідно до порядку, вста-
новленого ст. 234 КПК, передбачає, з-поміж іншого, встановлення також того, чи
дійсно були підстави для проникнення до житла або іншого володіння особи і в
чому полягає невідкладність таких дій з боку органів досудового розслідування.
Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук
або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання прокурора чи погодже-
ного з прокурором клопотання слідчого про обшук, то встановлені внаслідок
проникнення до житла чи іншого володіння особи докази вважаються недо-
пустимими для використання їх не лише у цьому, айв будь-якому іншому кри-
мінальному провадженні. Оскільки отримана слідчим, прокурором у результаті
таких дій інформація не використовується у кримінальному провадженні, вона
підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 55 КПК, а вилучені речі або
документи, які становлять цінність для їх володаря і не заборонені для викорис-
тання в цивільному обігу, повинні бути повернуті особі, в якої вони вилучені.
Стаття 234. Обшук
Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про
обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання зна-
ряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у ре-
зультаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшу-
куваних осіб.
Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з про-
курором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопо-
танням, яке повинно містити відомості про:
найменування кримінального провадження та його реєстраційний
номер;
короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у
зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;
правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначен-
ням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідаль-
ність;
підстави для обшуку;
житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого воло-
діння особи, де планується проведення обшуку;
особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактич-
ному володінні якої воно знаходиться;
речі, документи або осіб, яких планується відшукати.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії доку-
ментів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи
клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо
кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходжен-
ня за участю слідчого або прокурора.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо
прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:
було вчинено кримінальне правопорушення;
відшукувані речі і документи мають значення для досудового роз-
слідування;
відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, мо-
жуть бути доказами під час судового розгляду;
відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в
клопотанні житлі чи іншому володінні особи.
Обшук - це слідча (розшукова) дія примусового характеру, яка поля-
гає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевос-
ті, що перебувають у віданні обшукуваного, членів його родини або органі-
зації чи установи, з метою виявлення, фіксації та вилучення знарядь злочину,
зброї, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, документів та інших
об’єктів, що мають значення для кримінального провадження, а також встанов-
лення місцезнаходження розшукуваних осіб і їх затримання.
Єдиною підставою для проведення цієї слідчої (розшукової) дії є вине-
сена в порядку, встановленому КПК, ухвала слідчого судді, який може винести
її лише на підставі звернення до нього процесуальної особи, що здійснює кри-
мінальне провадження. Не можуть звертатися з клопотанням про проведення
обшуку до слідчого судді сторона захисту чи потерпілий, які мають лише пра-
во подати таке клопотання особі, котра здійснює досудове розслідування. Таке
звернення має форму клопотання, яке готує слідчий, попередньо погоджуючи
його з прокурором, чи прокурор, відобразивши в ньому обов'язково такі дані:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, що
підтверджує факт та час початку кримінального провадження; 2) короткий, але
змістовний виклад обставин кримінального правопорушення, що встановлені
на час подання клопотання про обшук і які певною мірою можуть вказувати на
спрямованість та потребу пошукових дій слідчого, прокурора; 3) правову ква-
ліфікацію цього правопорушення із зазначенням конкретної статті відповідно
до чинних на час подання клопотання норм Кримінального кодексу України;
4) встановлені слідчим, прокурором підстави для проведення обшуку за цим
кримінальним провадженням; 5) конкретне житло чи інше володіння особи або
їх частину чи конкретне приміщення, володарем якого є фізична або юридична
особа, незалежно від права власності на таке приміщення; 6) фізичну чи юри-
дичну особу, якій належить житло чи інше володіння особи, а якщо їх на час
подання клопотання не встановлено, то з вказівкою на те, які заходи для вста-
новлення власника здійснені і які їх результати, а також фактичного володаря
цього приміщення на час планованого проведення обшуку і підстави для воло-
діння ним; 7) речі, документи або осіб, що підозрюються у причетності до вчи-
нення кримінального правопорушення, яких планується відшукати, з можливою
конкретизацією таких відомостей. Доводи клопотання повинні бути належним
чином обґрунтовані і підтверджені доданими до нього оригіналами або копіями
матеріалів кримінального провадження, а також витягом з Єдиного реєстру до-
судових розслідувань, що підтверджує факт подання клопотання в рамках кон-
кретного провадження. В разі потреби слідчий суддя може затребувати додання
інших матеріалів або надання оригіналів окремих із них замість наданих копій.
Клопотання про обшук підлягає реєстрації в канцелярії суду у встанов-
леному порядку і розглядається слідчим суддею невідкладно в день його над-
ходження за участі слідчого або прокурора. Неможливість слідчого, прокурора
з поважних причин взяти участь у розгляді клопотання не дає підстав для від-
кладення його розгляду на інший день. Якщо досудове розслідування здійсню-
ється групою слідчих, інтереси органу розслідування в суді може представляти
один із слідчих за дорученням керівника групи.
Обов’язок довести наявність достатніх для обшуку підстав поклада-
ється на слідчого, прокурора, який звернувся до слідчого судді з клопотанням.
Ступінь обґрунтованості таких підстав визначається в кожному конкретному
випадку, проте на їхню достатність може вказувати: встановлення події, що
має ознаки правопорушення; доведеність або ймовірність того, що відшукувані
речі й документи мають значення для досудового розслідування, а розшуку-
вана особа обґрунтовано підозрюється в причетності до підготовки, вчинення
правопорушення чи приховування його слідів; відомості, які містяться у від-
шукуваних речах і документах можуть стати змістом фактичних обставин, які
стануть доказами під час судового розгляду; відшукувані речі, документи особи
ймовірно знаходяться у зазначених в клопотанні житлі чи іншому приміщенні,
що має підтвердження матеріалами провадження або відповідає звичному пе-
ребігу подій, наприклад, знаряддя злочину можуть зберігатися за місцем про-
живання підозрюваного або в осіб, з якими він підтримує дружні стосунки.
Стаття 235. Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння
особи
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого воло-
діння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає
право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого воло-
діння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень,
передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:
строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня
постановлений ухвали;
прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;
положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого воло-
діння особи, які мають бути піддані обшуку;
особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактич-
ному володінні якої воно знаходиться;
речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння
особи є процесуальним документом одноразового використання, до того ж об-
меженим у реалізації наданого права лише в межах конкретного кримінального
провадження і в обмежений після надання дозволу час. Проведення додатко-
вого чи повторного обшуку того самого житла чи іншого володіння особи в
межах здійснення одного досудового розслідування за будь-яких інших або тих
самих підстав зумовлює потребу нового звернення до слідчого судді з клопо-
танням про проведення обшуку. Надана ухвала про дозвіл на обшук за одним
кримінальним провадженням не може бути реалізованою в іншому криміналь-
ному провадженні. Здійснення фактичного проникнення до житла чи іншого
володіння особи на підставі ухвали слідчого судді, незалежно від вчинення в
ньому пошукових дій та складання протоколу обшуку, слід вважати реалізацією
наданого дозволу на обшук, а повторне проникнення до цього ж житла чи ін-
шого володіння особи з посиланням на цю ухвалу слідчого судді - незаконним.
Крім відповідності загальним вимогам щодо порядку підготовки й по-
станови судових рішень, ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук
житла чи іншого володіння особи повинна містити визначені процесуальним
законом відомості, до яких віднесено такі: 1) в постановленій ухвалі слідчий
суддя повинен обов’язково зазначити строк дії постановленої ним ухвали, який
не може перевищувати одного місяця з дня її постановлення, але ним можуть
бути встановлені й більш стислі розумні строки, що є об’єктивно необхідними
для виконання слідчої (розшукової) дії. Проміжок часу, в межах якого підлягає
виконанню ухвала, обчислюється з дотриманням вимог, встановлених ст. 115
КПК, проте в будь-яких випадках такий строк не повинен перевищувати гра-
ничного строку досудового розслідування, встановленого вимогами ст. 219
КПК; 2) в ухвалі повинно бути зазначено посаду, прізвище й ініціали прокуро-
ра, слідчого, який подав клопотання про обшук. Зазвичай ці дані відповідають
даним особи, яка здійснює досудове розслідування або керує роботою слідчої
групи на час подання клопотання. Проте це не означає, що виконуватися ухвала
про дозвіл на обшук повинна тільки особою, від імені якої подано клопотання.
Її виконання здійснюється в порядку, встановленому ст. 236 КПК; 3) вказівка на
положення закону, на підставі якого постановляється ухвала, передбачає зазна-
чення в ній відповідних статей КПК та інших законів і нормативних актів, яки-
ми встановлено порядок надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння
особи; 4) в ухвалі повинні бути відображені дані, які вказують на місто чи іншу
адміністративно-територіальну одиницю, вулицю, реєстраційний номер будів-
лі, якщо його такій будівлі надано, номер квартири, конкретну частину житла,
приміщення побутового, господарського, виробничого або іншого призначення
чи іншого володіння особи, транспортний засіб з найменуванням його виду, мо-
делі та реєстраційних номерів, земельну ділянку зі вказівкою на місце її розта-
шування відповідно до земельного кадастру та інші дані, що індивідуалізують
об’єкти, які мають бути піддані обшуку. Якщо будівля чи інше володіння особи
не мають чітко визначених реєстраційних ознак, то зазначають ті з них, які да-
ють можливість вказати на конкретний об’єкт, що підлягає обшуку, наприклад,
«самовільно зведений триповерховий будинок на узбережжі Чорного моря в ра-
йоні селища Сімеїз у 20 метрах від в’їзду до санаторію «Вогник» і 50 метрах від
будинку громадянина А., розташованому по вулиці Морській, № 22»; 5) вимога
щодо потреби зазначення в ухвалі даних про особу, якій належить житло чи
інше володіння, або особу, у фактичному володіння якої воно знаходиться, по-
кладає обов’язок встановлення таких даних на слідчого, прокурора, який звер-
нувся до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обшук. Якщо такі об’єкти
належать кільком особам або перебувають у фактичному володінні невідомої
кількості осіб, то має бути встановлена і вказана в ухвалі хоча б одна з таких
осіб; 6) зазначення в постанові речей, документів або осіб, для виявлення яких
проводиться обшук, не вимагає докладної деталізації таких даних і може бути
вказано в загальних рисах, оскільки саме для пошуку й встановлення таких
об’єктів здійснюється слідча (розшукова) дія.
Постановлена слідчим суддею ухвала про дозвіл на обшук житла чи
іншого володіння особи виготовляється і надається особі, що звернулася з кло-
потанням (слідчому, прокурору) в трьох примірниках, два з яких чітко позна-
чаються як копії. Кожна з копій має силу оригіналу такої ухвали і повинна бути
повністю ідентичною з першим її примірником.
Стаття 236. Виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого
володіння особи
Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може
бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку
може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник
та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допо-
моги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для
участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вжи-
ває належних заходів для забезпечення присутності під час проведення
обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або по-
рушені.
Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слід-
чого судці повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода
звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, про-
курор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити
меті обшуку.
Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє
житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі
повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має
право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закін-
чення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Неви-
конання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали по-
винна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи.
При цьому слідчий, прокурор зобов’язаний забезпечити схоронність май-
на, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість
доступу до нього сторонніх осіб.
Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в об-
сязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи
прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи
іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують
при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального
провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.
Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкрива-
ти закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку,
відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності осіб, за-
значених у частині третій цієї статті.
При обшуку слідчий, прокурор мас право проводити вимірювання,
фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовля-
ти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи
окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі
і документи, які мають значення для кримінального провадження. Пред-
мети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх
відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи,
які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання
в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів,
які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї
слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають зане-
сенню до протоколу обшуку.
Виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння осо-
би слідчим чи прокурором означає проведення слідчої (розшукової) дії ними
особисто, під їхнім керівництвом, або слідчим чи співробітниками відповід-
них оперативних підрозділів за дорученням прокурора, відповідно до п.п. 4 і
5 ч. 2 ст. 36 КПК, чи співробітниками оперативних підрозділів за дорученням
слідчого, відповідно до п. З ч. 2 ст. 40 КПК. На розсуд особи, що проводить
обшук, ставиться питання щодо запрошення для участі в ньому потерпілого,
підозрюваного, захисника та інших учасників кримінального провадження,
якщо тільки з цього приводу не буде зроблено конкретної вказівки в дорученні
прокурора чи слідчого. Спеціалісти запрошуються для участі в проведенні об-
шуку в тих випадках, коли під час його проведення потрібно застосувати їхні
знання як фахівців у певній галузі знань або для застосування ними технічних
засобів пошуку й фіксації об’єктів, які мають значення для кримінального про-
вадження, та фіксування ходу й результатів обшуку. Законом не встановлено
заборони використання під час обшуку спеціально тренованих тварин (собак)
як своєрідних біологічних детекторів для пошуку наркотичних або вибухових
речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів, захованих трупів тощо, поведін-
ка яких контролюється кінологом. Про застосування службового собаки і його
результати окремо вказується в протоколі обшуку.
В разі, якщо під час проведення обшуку можуть бути обмежені або по-
рушені права та законні інтереси певних осіб, прокурор, слідчий особисто за-
безпечує їхню участь у проведенні слідчої (розшукової) дії або дає відповідні
розпорядження в своєму дорученні про проведення обшуку.
Обрання часу (конкретного дня, часу доби) для проведення обшуку
має спиратися на потребу забезпечення його завдань і водночас враховувати
ту обставину, що така примусова слідча (розшукова) дія повинна завдавати
найменшої шкоди звичайним заняттям особи, яка володіє житлом чи іншим
володінням. Такі обставини встановлює прокурор, слідчий, виходячи з мате-
ріалів конкретного кримінального провадження, але це зовсім не означає, що
час проведення обшуку потрібно узгоджувати з особою, у якої його проводять.
Тим більше, що важливим тактичним принципом обшуку є його раптовість.
Будь-який обшук як примусова слідча (розшукова) дія завжди пов’язаний із
втручанням у звичайний ритм життя особи, а завданням прокурора, слідчого є
визначення такого часу його проведення, коли завдана шкода буде найменшою.
Особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності -
іншій присутній повнолітній особі ухвала про проведення обшуку оголошу-
ється і копія її надається лише після входу прокурора, слідчого, а також інших
учасників обшуку до приміщення, але до початку здійснення в ньому пошуко-
вих дій. Після роз’яснення прав і обов’язків учасникам слідчої (розшукової) дії
прокурор, слідчий чи особа, яка проводить обшук за його дорученням, може
заборонити будь-якій особі залишати місце обшуку до його закінчення та вчи-
няти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Така заборона зазвичай
стосується поведінки осіб, у яких проводять обшук, їхніх рідних, близьких або
тих, хто з ними проживає, перебуває поруч, але це може стосуватися й випад-
кових присутніх або захисника, представника тощо. Відповідальність за неви-
конання цих вимог настає залежно від наслідків допущених порушень (роз-
голошення даних про слідчу дію, втрата доказів, приховування слідів злочину,
завдання матеріальної шкоди тощо). В багатьох випадках для припинення по-
рушень буває достатнім зробити зауваження винним.
Якщо на час проведення обшуку особи, в яких його проводять, або інші
дорослі особи, що проживають чи спільно володіють житлом або іншим воло-
дінням відсутні, копія ухвали залишається на видному місці у житлі чи іншому
приміщенні, яке є володінням особи. Вимога про залишення копії ухвали про
дозвіл на обшук не може бути застосована до тих випадків, коли об'єктами
обшуку є транспортні засоби, ділянки місцевості тощо, в яких не можна за-
безпечити збереження копії залишеного процесуального документа. Проте в
усіх випадках після проведення обшуку прокурор, слідчий, який несе відпо-
відальність за проведення і результати слідчої (розшукової) дії, зобов’язаний
вжити можливих заходів для забезпечення схоронності майна, що знаходиться
в житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторон-
ніх осіб. Такими заходами можуть бути встановлення замикаючих пристроїв,
виставлення фізичної охорони з числа співробітників правоохоронного органу,
передача приміщення чи іншого володіння на відповідальне збереження іншим
особам. Водночас, така вимога не означає, що на особу, яка здійснила обшук,
покладається обов’язок забезпечення охорони приміщень чи іншого володіння
особи від злочинних посягань з боку сторонніх осіб до закінчення криміналь-
ного провадження.
Обсяг і зміст пошукових дій, зокрема, пов’язаних із розкриттям закри-
тих приміщень, схованок, тайників, розбиранням технічного обладнання чи
пристроїв тощо, повинні відповідати досягненню поставленої мети обшуку. В
разі, якщо є достатні підстави вважати, що особи, які присутні під час обшуку,
мають при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального
1. Порядок і розміри витрат, про які йдеться у ч. 1 коментованої статті,
визначаються Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та ви-
плати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового
слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають
справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалі-
зованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій
експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України
від 1 липня 1996 р. № 710 (зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабіне-
ту Міністрів України № 869 від 26 липня 2001 p., № 590 від 27 квітня 2006 p.,
№ 870 від 26 червня 2007 p., № 115 від 11 лютого 2010 p.).
2. Проведення судових експертиз державними спеціалізованими устано-
вами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду
здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим
експертним установам з Державного бюджету України (ч. 2 ст. 15 Закону Укра-
їни від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу»).
3. Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у криміналь-
ному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медич-
ними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного,
обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного пред-
ставника, потерпілого, його представника здійснюється за рахунок замовника
(ч. 4 ст. 15 Закону України від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу»).
1. Розмір процесуальних витрат є обставиною, що підлягає доказуванню
у кримінальному провадженні (п. З ч. 1 ст. 91 КПК), причому обов’язок дока-
зування даних щодо розміру процесуальних витрат закон покладає на сторону,
що їх надає (ч. 2 ст. 92 КПК).
2. Ухвалити остаточне рішення щодо розміру процесуальних витрат має
право лише суд.
3. Учасники кримінального провадження мають право звернутися до
суду із клопотанням щодо визначення розміру процесуальних витрат. Суд впра-
ві вимагати від цих учасників надання документів на підтвердження розміру
таких витрат.
2. Підслідність - це сукупність встановлених законом ознак кримінально-
го провадження, згідно з якими воно належить до провадження того чи іншо-
го органу досудового розслідування. Органами досудового розслідування ви-
ступають слідчі підрозділи органів внутрішніх справ, органів служби безпеки
України, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового зако-
нодавства, органи державного бюро розслідувань, уповноважені здійснювати
дізнання і досудове слідство, а саме: розслідування за кожним кримінальним
провадженням здійснюють слідчі, що входять до штату відповідного органу
досудового розслідування. У коментованій статті законодавець веде мову про
предметну (родову) підслідність, відповідно до правил якої орган досудового
розслідування (слідчі підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки,
органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства,
органів державного бюро розслідувань), який повинен здійснювати досудове
розслідування, визначається характеристиками вчиненого злочину.
3. Персональна (спеціальна, суб’єктна) підслідність визначається характе-
ристиками суб’єкта злочину. Наприклад, за всіма кримінальними провадження-
|