Зміст трудового договору Зміст Вступ


НазваЗміст трудового договору Зміст Вступ
Сторінка5/6
Дата15.03.2013
Розмір0.63 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6

2.2. Реєстрація трудового договору

У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Кодекс законів про працю доповнений Законом «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», що був прийнятий 24 грудня 1999 року і набрав чинності з 13 січня 2000 року [197]. Зазначимо, що з його прийняттям а Україні втратило чинність Положення про умови праці осіб у громадян за договорами, затверджене Держкомпраці СРСР і ВЦРПС.

Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою затверджений Міністерством праці та соціальної політики [511]. Реєстрація здійснюється державною службою зайнятості за місцем проживання фізичної особи – наймача. Для реєстрації в службу зайнятості надається трудовий договір, підписаний сторонами, в трьох примірниках. Крім того, передбачено подання:

1. наймачем – суб’єктом підприємницької діяльності – паспорта, свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи; довідки про ідентифікаційний код;

2. іншими наймачами – паспорта та довідки про ідентифікаційний код;

3. працівником – паспорта, трудової книжки, довідки про ідентифікаційний код (трудова книжка не подається працівниками, що вперше укладають трудовий договір, не мають трудової книжки або укладають трудовий договір про роботу за сумісництвом).

Трудовий договір реєструється в день його подання. При цьому трудовому договору присвоюється номер, а на кожному його примірникові робиться запис про реєстрацію, який затверджується підписом та печаткою служби зайнятості. Запис про реєстрацію є підставою для внесення в трудову книжку запису про прийняття на роботу. Про звільнення наймач робить запис в трудовому договорі з посиланням на підстави припинення трудового договору. Цей запис є підставою для зняття трудового договору з реєстрації. Про зняття з реєстрації служба зайнятості робить відмітку на всіх трьох примірниках трудового договору, що дає право наймачеві внести запис про звільнення до трудової книжки. Записи, що внесені до трудової книжки, підтверджуються підписом працівника служби зайнятості та засвідчуються печаткою.

Розділ III.Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення

Термін «припинення трудового договору» охоплює всі випадки припинення трудових відносин і закінчення дії трудового договору, в тому числі й розірвання його за ініціативою однієї зі сторін.

Загальні підстави припинення трудового договору викладені в ст. 36 КЗпП. Ними є:

1. угода сторін;

2. закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли жодна зі сторін не поставила вимогу про його припинення з настанням такого строку і фактичні трудові відносини продовжують тривати;

3. призов працівника на військову службу або направлення його на альтернативну (невійськову) службу;

4. розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;

5. переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6. відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;

7. набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження й відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи чи іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8. підстави, передбачені контрактом.

Для деяких категорій працівників статтями 37, 41 КЗпП встановлені додаткові підстави їхнього звільнення з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу.

Припинення трудового договору за угодою сторін. Угода сторін про припинення трудового договору – це результат ініціативи з цього приводу однієї зі сторін і згоди на це іншої сторони. Припинення трудового договору за угодою сторін не вимагає від працівника, щоб він обов’язково попередив власника чи уповноважений ним орган про припинення трудових відносин за два тижні. Дата припинення трудових відносин в цьому випадку визначається сторонами – пропозицією однієї і згодою іншої сторони, причому не обов’язково в письмовій формі. Сторони мають право усно домовитись про припинення трудових відносин.

Припинення трудового договору в результаті закінчення строку його дії. Така підстава припинення трудового договору стосується лише строкових договорів. Але навіть якщо договір було укладено на певний строк або на час виконання якоїсь роботи, то й тоді ця підстава не діє автоматично. Для її виникнення потрібна ініціатива однієї зі сторін про припинення подальших трудових відносин у зв’язку з закінченням строку трудового договору. Якщо жодна зі сторін не вимагає припинення трудових відносин у зв’язку з закінченням строку трудового договору і фактично вони тривають, то трудовий договір вважається автоматично продовженим на невизначений строк на тих же умовах, на яких укладався строковий трудовий договір.

Припинення трудового договору на підставі призову працівника на військову або вступу його на альтернативну службу. Припинення трудового договору за цією підставою зумовлене виконанням загального військового обов’язку громадянами України і службою в її Збройних силах. Практично воно є підставою для розірвання трудового договору з працівником на вимогу третіх осіб. У даному випадку з вимогою виступає Міністерство оборони України в особі місцевого військкомату. Власник чи уповноважений ним орган зобов’язаний звільнити працівника відповідно до повістки військкомату з дати, вказаної працівником, але не пізніше встановленої в повістці дати призову на військову чи вступу на альтернативну службу.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника. З метою захисту права громадян на працю підстави звільнення працівника з роботи чітко визначені в Кодексі законів про працю України. Загальні для всіх працівників підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу передбачені статтею 40 КЗпП.

Звільнення працівника за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу дозволяється законом у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємства (установи, організації), скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40). Необхідно зауважити, що таке звільнення (розірвання трудового договору з працівником) буде законним, якщо зазначені умови справді мали місце, про що свідчить зменшення обсягів виробництва або виконуваних робіт, проведення комплексу організаційних заходів, механізації, автоматизації виробничих процесів, суміщення професій, посад, які призвели до скорочення чисельності працюючих, змін у штатному розкладі.

Відповідно до ст. 42 КЗпП, при скороченні чисельності або штату працівників переважне право на залишення на роботі надається працівникам із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. За рівних показників продуктивності праці і кваліфікації перевага щодо залишення на роботі надається таким працівникам: сімейним – за наявності у них двох і більше утриманців; особам, у сім`ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам, які мають тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві (в установі, організації); працівникам, які отримали на підприємстві трудове каліцтво чи професійне захворювання; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів і раціоналізаторських пропозицій; працівникам із числа колишніх військовослужбовців строкової служби та тих, хто проходив альтернативну службу, - протягом двох років з дня звільнення зі служби; працівникам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; постраждалим від Чорнобильської катастрофи I та II категорії і ліквідаторам аварії III категорії; особам із числа депортованих з України протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну.

Про розірвання трудового договору з працівником власник чи уповноважений ним орган зобов’язаний під розписку попередити його особисто не пізніше ніж за два місяці до звільнення, одночасно запропонувавши йому іншу роботу на цьому ж підприємстві. Якщо працівник, який підлягає звільненню, не погоджується на запропоновану йому роботу, подальше своє працевлаштування він здійснює самостійно або через службу зайнятості, куди власник зобов’язаний надавати інформацію про звільнення працівників.

Звільнені з таких підстав працівники мають право на гарантовані державою пільги щодо подальшого працевлаштування через службу зайнятості за умови своєчасної (протягом семи днів із дня звільнення) реєстрації в ній як таких, що шукають роботу.

Відповідно до ст. 421 КЗпП, працівники, звільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізацією, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату (крім ліквідації підприємства), протягом одного року з моменту звільнення мають право на повторне прийняття на роботу й укладення трудового договору, якщо власник проводить набір працівників аналогічної кваліфікації.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу можливе також при встановленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи станом здоров’я (п. 2 ст. 40 КЗпП).

Недостатня кваліфікація і невідповідність за станом здоров’я є підставами для звільнення в тому випадку, коли вони перешкоджають працівникові належним чином виконувати довірену йому роботу. Це може проявлятися недоліками, помилками в роботі, які стали результатом невміння, незнання, нездатності до виконання трудової функції.

Підтвердженням невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі є таке6

А) висновки атестаційної комісії;

Б) фактичні дані про якість роботи працівника відповідно до вимог тарифно – кваліфікаційних довідників посад службовців. Захищаючи молодих працівників, які не мають відповідного досвіду, від звільнення за ініціативою адміністрації з таких підстав, закон встановлює порядок їхнього звільнення лише через службу (комітет) у справах неповнолітніх, а для молодих спеціалістів – після певного періоду обов’язкового відпрацювання (три роки за місцем призначення або у замовника спеціаліста);

В) медичний висновок про зниження працездатності працівника, яке перешкоджає йому виконувати його професійні обов’язки або загрожує безпеці і здоров’ю громадян, що його оточують.

Невідповідність виконуваній роботі також може бути підставою для звільнення працівника за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу у випадку дискваліфікації, анулювання чи позбавлення його доказового документа про спеціальні знання, освіту, необхідну для виконання трудових функцій (наприклад позбавлення водія права на керування автомобілем).

На підставі таких даних керівник підприємства (установи, організації) має право перевести працівника за його згодою на іншу, менш кваліфіковану або більш легку роботу, але обов’язково з урахуванням медичного висновку при переведенні за станом здоров’я.

Висновки атестаційної комісії мають рекомендаційний характер і беруться до уваги керівником разом з іншими доказами щодо кваліфікації працівника і його ділових якостей. Якщо працівник відмовляється від переведення на іншу роботу, трудовий договір із ним може бути розірваний.

Ще однією підставою для звільнення працівника за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу може бути систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст. 40 КЗпП).

Звільнення за ініціативою працівника. Припинення трудових відносин за ініціативою працівника ще називають звільненням за власним бажанням, що більшою мірою відображає сутність і умови, необхідні для звільнення на цих підставах.

З метою належної організації праці підприємств, установ, організацій, надання власникові (уповноваженому ним органу) можливості підбору нового працівника на місце працівника, який звільняється за власним бажанням, законодавством передбачено обов’язкове письмове попередження працівником власника (уповноваженого ним органу) про звільнення за два тижні до припинення трудових відносин. Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14 – річного віку або дитиною – інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на іншу роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, запропонований працівником.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не може звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено вже іншого працівника, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань.

По закінченні терміну попередження власника (уповноваженого ним органу) про припинення трудового договору працівник може залишити роботу, а власник (уповноважений ним орган) у цьому разі повинен здійснити з ним розрахунок і видати йому трудову книжку.

Водночас для деякої категорії працівників законодавством введено обмеження щодо припинення трудового договору в певний період за власним бажанням. Такі обмеження поширюються на молодих спеціалістів протягом терміну, визначеного в направленні на роботу або договором, а також для осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі (на період відбування ними покарання). Ясна річ, що це правило має винятки.

Наприклад, розірвання молодим спеціалістом угоди до закінчення трьох років після її укладення можливе з таких поважних причин, як:

· Усиновлення інвалідності I абоII групи, внаслідок чого випускник не в змозі виїхати на роботу за призначенням;

· Усиновлення інвалідності I або II групи у дружини (чоловіка) випускника, одного з батьків (чи осіб, які їх заступають) випускника;

· Якщо молодий спеціаліст – вагітна жінка; мати чи батько, які мають дитину у віці до трьох років, або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею 6 – річного віку); одинока мати чи батько, які мають дитину до 14 років або дитину – інваліда;

· Проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщиків, мічманів і офіцерів у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, а також в інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника – спеціаліста;

· Вступу до вищих навчальних закладів III –IV рівнів акредитації для випускників вищих навчальних закладів трьох рівнів акредитації.

Щодо строкових трудових договорів, то відповідно до чинного законодавства вони не можуть бути розірваними за ініціативою працівника, крім деяких випадків.

Строковий трудовий договір з ініціативи працівника може бути розірвано достроково в разі хвороби працівника або його інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, а також у випадках, коли за законодавством не потрібно попередження за два тижні про припинення дії трудового договору.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

План Вступ Зміст та поняття трудового договору. Загальний порядок прийняття на роботу
Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
1. Поняття і зміст трудового договору
Вступ
ПЛАН Вступ Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення, їх класифікація
Розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця за підставами, що не грунтуються на винних діях працівника
План Вступ І. Поняття і значення договору поставки. Порядок і способи...
Серед зобов'язань, що складають особливу частину зобов'язального права, основне місце належить договірним зобов'язанням. Цивільне...
КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ
Вступ с. 3-5
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г....
Курсова робота Розірвання (припинення) трудового договору ПЛАНКУРСОВО Ї РОБОТИ
Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення, їх класифікація
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР Закон
Окремим видом трудового договору є контракт. Під контрактом сучасна теорія права розуміє угоду, що викликає виникнення, зміну або...
1. Поняття і елементи позову. Форма і зміст позовної заяви ст. 5
Вступ ст. 3
16 годин кожен. Їх вивчення відбувається за окремо розробленими програмами....
Особливістю сучасного уроку трудового навчання є навчання учнів не лише конкретним трудовим операціям але й підготовка їх до життя,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка