ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 19. 11. 06 Сьогодні в радіожурналі: Нема

Скачати 89 Kb.

Назва	ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 19. 11. 06 Сьогодні в радіожурналі: Нема
Дата	19.04.2013
Розмір	89 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 19.11.06

Сьогодні в радіожурналі:

Нема дИва, є дивА. Про наголос в українській мові.

Крилате слово з Стародавнього Риму.

Запозичення: за і проти.

Правильне наголошування слів є однією з найважливіших ознак літературного мовлення. Воно відіграє велику роль в оформленні думки, у звуковій організації слова, у його звуковій викінченості. Наголос фонетично оформлює слово, відмежовує його від інших слів у реченні. Він може виражати також різні значення слова. Послугами наголосу користується і граматика, - пише доктор філології Іван Вихованець.

Наголос може бути закріпленим за певним місцем у слові і вільним. Наприклад, у чеській мові завжди наголошується перший склад, у польській - передостанній, у французькій - останній.

Українській мові, як і російській та білоруській, властивий вільний наголос, тобто такий, що не закріплюється за постійним у всіх словах місцем, а може в різних словах падати на перший, другий, третій, четвертий склад: школа, змагання, молодий.

Наголос може бути нерухомим і рухомим. Нерухомий маємо тоді, коли його місце залишається незмінним при творенні граматичних форм слова: парта, парти, партою, на парті; бігаю, бігають, бігав; великий, великого, великими. Рухомий наголос у межах того самого слова при словозміні пересувається з одного складу на інший: весна - весни, працювати – працюю.

В українській мові фіксуємо чимало слів, які за своєю морфологічною будовою абсолютно однакові і розрізняються тільки наголосом. Різний наголос у словах іноді вказує на різні лексичні значення. Отож, нагадуємо:

Адресний - такий, що стосується письмового вітання кого-небудь з нагоди відзначення видатної події в його житті і адресний - такий, що стосується місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь.

Атлас - укладений за певною системою і виданий у формі альбома або книжки збірник географічних, історичних та інших карт і атлас - шовкова або напівшовкова тканина з блискучою лицьовою поверхнею.

Батьківщина - вітчизна і батьківщина - спадщина від батьків.

Вітряний - характерний вітром (про погоду); легковажний, пустий (про людину) і вітряний - який діє силою вітру (про двигун і под.).

Замок - укріплена споруда з оборонними, господарськими й іншими будівлями, звичайно оточена високим кам'яним муром з кількома вежами і замок - пристрій для замикання за допомогою ключа, застібка в намисті, браслеті; пристрій у деяких видів вогнепальної зброї для здійснення пострілу тощо.

Людський - гідний людини, людяний і людський - належний, властивий людині, пов'язаний з людиною.

Мука - мучення; мордування; гризота, тортури і мука - розмелені, подрібнені зерна (борошно).

Наведемо цікаві приклади, у яких значеннєво різні слова розрізняються наголосом і вживаються в тому самому реченні: в землянку увійде її сивий не від муки, а від муки тато. (Михайло Стельмах.); А я дививсь. Попасти під замок У замок до страхітної потвори Я не боявсь. (Дмитро Павличко.)

За допомогою наголошування інколи розрізняється і лексичне, і граматичне значення слова. Це велике розходження слів, що складаються з тих самих звуків. Такі слова належать до різних частин мови. Найчастіше наголосом визначаються іменники і прикметники, тотожні за звуками: дорога - іменник і дорога - прикметник, туга - іменник і туга- прикметник. Ось як поставив поряд іменник туга і прикметник туга поет Іван Драч: Яка ж у тім прегіркава, яка ж полинова сила була в тім трунку воєннім, яка тУга – тугА і німа.

Граматиці найбільш до вподоби друга особливість українського наголосу - рухомість.

Виділяються різні типи іменникового рухомого наголосу. Вони з граматичного погляду строго впорядковані. Один із них маємо в іменниках жіночого роду гора, вода, роса, земля, весна, зима, коса, пора. У цих словах тільки наголос вказує на форму родового відмінка однини (гори, води, роси, землі, весни, зими, коси, пори) і називного відмінка множини (гори, води, роси, землі, весни, зими, коси, пори). Щоправда, поєднання деяких іменників у множині з числівниками два, три, чотири руйнує цю закономірність. Порівняйте: гори - дві гори, три гори, чотири гори; весни - дві весни, три весни, чотири весни; коси - дві коси, три коси, чотири коси.

Правильне наголошування слів відіграє велику роль у розмежуванні їх лексичних і граматичних значень, сприяє чіткому оформленню висловлюваної думки. Дотримання літературних норм наголосу надає мовленню органічної краси, високої естетичної довершеності.

Отож нема дИва в тому, що і наголос вершить маленькі граматичні дивА.

А зараз - «Крилате слово» за книгою Алли Коваль.

Сьогодні важко навіть сказати, скільки латинських слів і коренів причаїлося в різних термінологічних словниках, заховалося в таких звичних словах, як телефон, телеграф, телевізор, у назвах ліків, рослин і багатьох інших словах (так, усі слова, що починаються на інтер-, контр-, ре-, транс-, екс-,- уже наполовину «латиняни»).

Є ще одна частина цієї латинської спадщини - крилаті слова; В них схоплено моменти чийогось тріумфу чи поразки, в них шум багатолюдних форумів і глибока тиша філософських роздумів - усе те радісне і сумне, дотепне і повчальне, що наступні покоління взяли до вжитку.

Ось громадське життя суспільства, якого давно немає, але досвід якого, зафіксований у крилатому слові, використовується і донині. Вислів поділяй і пануй (владарюй) - це політичний принцип, який застосовувався у Стародавньому Римі. Генріх Гейне вважав автором вислову македонського царя Філіппа (IV ст. до н. е.). Ці слова і зараз дуже точно визначають улюблений спосіб деяких держав і урядів «утримувати рівновагу» в світі, розпалюючи ворожнечу між націями і державами, щоб зберегти над ними владу.

Поділ суспільства у Стародавньому Римі залишив нам у спадщину вислів патриції і плебеї, який ми вживаємо переносно, найчастіше іронічно, говорячи про бажання когось стати вище за інших, про надмірні «патриціанські» претензії .

Persona grata і Persona поп grata (буквально: бажана і небажана особа) у нашій сучасній мовній практиці вживається для характеристики ставлення до дипломатичного представника в тій країні, яка його приймає (тоді він персона грата) або не приймає (тоді він персона нон грата). У переносному, нетермінологічному значенні - особа, до якої ми ставимося прихильно чи неприхильно: «Зо мною скрізь возяться так, наче я справді щось варт. Так що я тут persona grata» (Михайло Коцюбинський).

Вислів хліба і видовищ був гаслом римської юрби, що жила на утриманні імператорів. До нас він дійшов завдяки сатирам одного з поетів Стародавнього Риму - Ювенала, який гнівно бичував жорстокого імператора, невігласів-вельмож, лінивих, порочних плебеїв, що вимагали від імператора хліба і циркових видовищ (з того часу сатиру називають Ювеналів бич).

У наші дні вислів вживають, коли хочуть показати чиєсь легковажне прагнення жити не працюючи: «Вимагач, егоїст пробивається - ось що страшно... - Прибіг, поїв, дай грошей - біжу в кіно. Бажання одне - хліба й видовищ...» (Олесь Гончар).

Слово форум було назвою площі в Римі, яка з VI ст. до н. е. стала політичним центром міста, де скликалися народні сходи, відбувалися суди та ярмарки. У переносному значенні форум - і місце для виступів, і самі значні, повноважні збори.

Трибун, народний трибун - так називаємо ми видатних ораторів, людей, які своїми промовами здатні повести маси на звершення великих справ. Це слово широко вживалося в Римі: так називалися захисники інтересів плебеїв (нерівноправного з патриціями населення Риму). Двері будинків трибунів ніколи не зачинялися: кожен, хто потребував захисту трибунів, міг звертатися до них у будь-який час. Трибунів обирали на один рік; вони мали право скасувати будь-яке розпорядження влади. Це так зване право вето (vetо - забороняю). У наш час вето-і крилате слово, і юридичний термін.

От ми й заглянули в життя і побут Стародавнього Риму, ступаючи, наче по камінчиках через струмок по крилатих словах.

Поговоримо про запозичення.

Запозичання іншомовних слів є наслідком географічних, економічних, наукових, культурних та інших зв'язків між народами. Слова іншомовного походження є одним із шляхів збагачення лексичного складу кожної мови, - зауважує професор Олександр Пономарів.

Проте запозичати треба лише тоді, коли мова не має власного лексичного позначення для якогось поняття. Часто-густо в усному й писемному спілкуванні мовці вдаються до надуживання чужомовною лексикою через недостатнє знання словесного багатства рідної мови. Чужі слова не загрожуватимуть мові лише тоді, коли, як писав Володимир Самійленко, дотримуватимемося такого принципу - «не цуратися чужих слів, але й не бгати їх у нашу мову без міри».

Саме з цими випадками, тобто з бганням чужих слів без жодної міри, дедалі частіше маємо справу в наших засобах масової інформації. Замість того, щоб пошукати відповідного слова в далеко не бідній з лексичного погляду рідній мові або надати відомій лексемі нового значення, семантично розширити її, люди бездумно тягнуть чуже. І вже замість збут, організація збуту всюди чуємо й читаємо маркетинг замість вкладання (капіталу) - інвестиції, замість управління - менеджмент, замість керівник - менеджер, замість зв'язки з громадськістю - транскрибований англійський вислів паблік рилейшнз... Прикладів засмічення української мови зайвими чужими словами безліч.

Ініціатори «збагачення» нашої мови не зважають на її закони, зокрема правописні. Уводячи непотрібне англійське саміт (верхівка, верх) замість усталеного дипломатичного вислову зустріч на найвищому рівні, зустріч верхівки, забувають, що в українській мові подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, як правило, не зберігається, і пишуть самміт з двома м, хоч треба з одним.

Перенасичення суспільно-політичних текстів словами на кшталт аберація, індокринація, лібералізація, менеджмент суперечить основному призначенню засобів масової інформації - формувати громадську думку.

Ще один вибрик моди - беззастережне копіювання мови газет української діаспори. Зберігши материнську мову далеко від рідної землі, наші брати не могли не зазнати більшого, ніж в Україні, впливу навколишніх мов. Але чому ми замість давніх слів посол, посольство мусимо

вживати діаспорних амбасадор, амбасада? Невже чиїсь примхи важать більше, ніж авторитет видатних митців українського слова: «Мій брат у перших - маркіз де Пурверсе, посол при одному дворі, писав мені, щоб я їхала за границю на води» (Іван Нечуй-Левицький); «Усі посли, по-московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах» (Пантелеймон Куліш);

Назви країн ми здебільшого запозичаємо, а похідні від них творимо за допомогою власних афіксальних засобів. Наприклад, від Канад-а утворено канад-ець, канад-ський (як Полтава - полтав-ець, полтав-ський;. також Норвегія -норвежець, норвезький; Ісландія -ісландець, ісландський). Отож немає жодних підстав при творенні іменника й прикметника від назви Канада запозичати ще й англійського наростка і запроваджувати слова канадієць, канадійський. Словом, перш ніж заводити щось нове й незвичне, слід добре поміркувати, чи таке вже погане старе й усталене.

Протягом багатьох років боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» на мовному фронті одним із найтяжчих злочинів наших мовознавців уважалося те, що вони нібито хотіли замінити іншомовні слова «штучно вигаданими» українськими і в такий спосіб збити народ з магістрального шляху будівництва комунізму на манівці хуторянства. Звичайно, коли чуже слово разом з поняттям увійшло в мову, підпорядкувалося її фонетичним та граматичним законам і належно виконує спілкувально-називну функцію, його не варто викидати лише на підставі походження. Та це не означає, що поряд з ним не може виникнути (як семантична чи словотворча калька) власне український синонім: вертикальний - прямовисний, горизонтальний - поземний, дует - двоспів, журнал - часопис, паралельний - рівнобіжний, прогрес - поступ, процент - відсоток, тротуар - хідник, фактор - чинник, фонтан - водограй, фотокартка – світлина. Такі синонімічні пари співіснують у мові, збагачуючи її виразово-значеннєві засоби. Проти багатьох українських відповідників функціонери від лінгвістики вели справжню війну, обстоюючи «інтернаціональну» лексику. Однак коли в українській мові було іншомовне слово, невідоме мові російській, його теж намагалися якось затаврувати або відтіснити на другий план, а то й вилучити з ужитку. Так було зі словами мапа, валіза, краватка, порцеляна й іншими, замість яких рекомендували вживати тільки карта, чемодан, галстук, фарфор.

Досить часто до слів іншомовного походження додають зайве означення, оскільки мовці не цілком обізнані з семантикою запозичень. Скажімо, в словосполученнях вільна вакансія, захисний імунітет, пам 'ятний сувенір перші складники зайві, бо вакансія - це вільна ставка, імунітет - захисна реакція організму, сувенір -подарунок на пам'ять.

Коли в перебігу лексичного відбору чужі слова виявилися переможені власномовними синонімами, треба на це зважати. Наприклад, у сучасній українській мові частіше використовується вистава, а не спектакль, майже зовсім вийшли з ужитку аплодисменти, поступившись оплескам. То ж шануймо оригінальні витвори рідної мови!

Схожі:

ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 17. 12. 06 Сьогодні в радіожурналі: Про український України. Він є одним з головних концептів нашої культури наголошує професор Роксолана Зорівчак	ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 12. 11. 06 Сьогодні в радіожурналі: Про забуті слова Так писав про багатство нашої мови незабутній Олександр Підсуха. А скарби її справді невичерпні!
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 03. 12. 06 Мов вітер, що спокійно... Про унікальне видання «Григорій Кочур. Біобібліографічний покажчик у двох томах» ми розповімо наприкінці передачі. А ще сьогодні...	ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 08. 10. 06 Вибираємо слово. Про особливості вживання словосполучень брати до уваги і взяти до відома
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 28. 05. 06 Про щастя-долю і З порад Бориса Антоненка-Давидовича: благополучний чи щасливий? Чи варто присвоювати нагороду?	ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 10. 12. 06 Слово туча намагаються не вживати, бо його вважають невдалою калькою з російської мови. Та справа у тому, в який контекст помістити...
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 10. 06. 06 У цьому святі давня дохристиянська традиція поєдналася з християнським святом П’ятдесятниці, Трійці. На п’ятдесятий день після Великодня...	Куди ходять круглі столи? Сьогодні у нашому радіожурналі прозвучать листи людей, які люблять рідну мову, знають її і дорожать нею. Перший від нашої колеги,...
Василь Королів-Старий Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й спати лягати, а дяка Оверка нема та й...	Конкурс «Привітання». Завдання: Пояснити свою емблему та назву команди.... Обладнання: плакати зі словами видатних людей про мову; роздавальні картки; таблички з цифрами від 0 до 9, годинник, ребуси

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання