Доктора юридичних наук, професора, завідуючої кафедри
|
|
Скачати 7.91 Mb.
|
|
http://zakon.at.ua/  ББК67.3 Г37За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора, завідуючої кафедри підприємницького і комерційного права Одеської національної юридичної академії Саніахметової Н.О. Рецензент: к.ю.н., доцент, завідувач кафедри господарського права Національної юридичної академії України ім. Я.Мудрого Задихайло Д.В. Колектив авторів: Саніахметова Н.О. — д.ю.н., професор (розділ 1, питання 1-3, 5, 8-Ю, 14,17-21, 23, 27, 29, 32-37, 41-69,113-132, 135-137, 143,147, 149-156, 158-161); Вишняков О. К. — к.ю.н., доцент — (розділ 2); Мельник С. Б. — к.ю.н., доцент — (розділ 1, питання 133—134, 138-142); Іванчук В. Б. — (розділ 3); Кульбаба В. С. — к.ю.н. (розділ 1, питання 144-146); Сляднєва Г.О. — (розділ 1, питання 81-82, 148, 163); Петренко В.С. — (розділ 1, питання 38-40, 83-112); Каліберда О.О. — (розділ 1, питання 70-80); Квасніцька О. О.— (розділ 1, питання 22, 24-26); Шевченко Н.М. — (розділ 1, питання 157, 162); Бігняк О.В. — (розділ 1, питання 4, 6—7); Добровольська В.В. — (розділ 1, питання 11-13); Бекірова Е.Е. — розділ 1 (питання 28, 30-31); Мумладзе І.М. (розділ 1, питання 15,16). Г37 Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. — X.: «Одіссей», 2005. —608 с. ;йі І8ВК 966-633-428-3 Навчальний посібник написаний у формі питань та відповідей. У ньому лаконічно викладена інформація з навчальних дисциплін «Господарське (підприємницьке) право», «Інвестиційне і зовнішньоекономічне право» та «Банківське право», поділена відповідно на три розділи. Для студентів, що навчаються в юридичних вузах, при вивченні зазначених дисциплін, студентів економічних та інших навчальних закладів, працівників державних органів, юристів, які практикують, а також підприємців. Нормативно-правові акти приводяться за станом на 1 березня 2005 р. © Колектив авторів, 2005 ©ТОВ «Одіссей» підготовка до І8ВК 966-633-428-3 друку, оформлення, 2005 Присвячується студентам ПЕРЕДМОВА Цей навчальний посібник, який підготовлено колективом кафедри підприємницького і комерційного права Одеської національної юридичної академії, будується за принципом «питання-відповідь». Така побудова робить його зручним для студентів при підготовці до іспитів, а також для всіх тих, хто вивчає підприємницьке право. Посібник може застосовуватися при вивченні загального навчального курсу «Підприємницьке право», а також спеціальних курсів «Інвестиційне і зовнішньоекономічне право» та «Банківське право». Питання і відповіді поділені на три розділи, кожний з яких відповідає навчальній дисципліні. У першому розділі посібника викладена інформація про основні інститути підприємницького права. Правові засади зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності є предметом питань і відповідей другого розділу. Банківське право у питаннях і відповідях викладене в третьому розділі. Така побудова навчального посібника обумовлена, зокрема, системою навчальних курсів, що викладаються колективом кафедри в Одеській національній юридичній академії. На кожне питання в книзі надається лаконічна відповідь з використанням як законодавчих, так і наукових визначень основних категорій і понять у сфері підприємницького права. Через спрямованість на виклад основної інформації посібник не претендує на повноту і вичерпний аналіз низки важливих і складних проблем підприємницького права. Для досягнення цієї мети студентам необхідно звернутися до значного масиву законодавства про підприємництво та додаткової літератури. Для полегшення пошуку джерел можна скористатися списками нормативно-правових актів і літератури з підприємницького права, що містяться в навчальному посібнику: Саниахметова Н.А. «Предпринимательское (хозяй-ственное) право Украиньї» (X.: Одиссей, 2005), а також у збірнику нормативно-правових актів «Господарське законодавство України» (Харків: «Одіссей», 2004). Доктор юридичних наук, професор, завідувачка кафедри підприємницького і комерційного права Одеської національної юридичної академії Саніахметова Н.О. З  Розділ 1ГОСПОДАРСЬКЕ (ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ) ПРАВО 1. Господарський кодекс України Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами. Прийняття Господарського кодексу є важливим етапом у здійсненні загального кодифікаційного процесу в Україні — важливого напрямку правової політики нашої держави. Це забезпечило новий, більш високий якісний стан господарського законодавства, його істотне відновлення з урахуванням ринкових відносин у сфері економіки. Господарський кодекс України є одним з ведучих кодифікованих актів України, оскільки встановлює відповідно до Конституції України правові основи та основні принципи господарської діяльності. Спрямованість Господарського кодексу на розвиток підприємництва, зростання ділової активності суб'єктів господарювання, підвищення ефективності суспільного виробництва та затвердження суспільного господарського порядку в економічній системі України визначають його значимість у сучасних умовах. Прийняття Господарського кодексу України означає істотний прогрес у правовому регулюванні господарської діяльності, приведення господарського законодавства у відповідність з практичними потребами України в період трансформації до ринкової економіки. У Господарському кодексі України міститься багато новел, принципово нових підходів і рішень у правовому регулюванні господарських відносин. Це викликає необхідність їх тлумачення, з'ясування сутності та змісту в сучасних умовах господарювання. У ст.1 Господарського кодексу (ГК) визначений предмет його регулювання. Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що ви- никають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Господарський кодекс насамперед визначає загальні принципи господарювання в Україні, що сформульовані в ст.6 ГК і конкретизовані стосовно до окремих видів такої діяльності. Це, наприклад, принципи підприємницької діяльності, що сформульовані в ст.44 ГК. Виходячи зі змісту ст.1, Господарський кодекс регулює різні за змістом групи відносин, що виникають як у процесі організації, так і здійснення господарської діяльності. Поняття господарської діяльності і господарських відносин надане в ст. З ГК. Суб'єктний склад цих відносин досить широкий. По-перше, це відносини, суб'єктами яких є суб'єкти господарювання (поняття суб'єктів господарювання надане в ст. 55 ГК). По-друге, це відносини, у яких одним із суб'єктів є суб'єкт господарювання, а другим — інший учасник відносин у сфері господарювання, у тому числі споживачі, органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо. Учасники відносин у сфері господарювання визначені в ст.2 ГК. Отже, Господарський кодекс регулює різнорідні відносини, одні з яких складаються в сфері державного регулювання господарської діяльності, забезпечення реалізації права на цю діяльність державними органами (сфері управління), а інші — у сфері товарно-грошових відносин щодо реалізації права на господарську діяльність її суб'єктами. Згідно зі ст.2 ГК учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Основними учасниками господарських відносин є суб'єкти господарювання — господарські організації, фізичні особи — суб'єкти підприємництва. Важливими учасниками господарських відносин є споживачі, яким адресовані товари (роботи, послуги), що вироблені (реалізовані, виконувані, зроблені) при здійсненні господарської діяльності. Споживачі визначені в Законі України «Про захист прав споживачів» у редакції від 15.12.1993 р. як громадяни, що здобувають, замовляють, використовують або мають намір придбати або замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Учасниками господарських відносин є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. 4 5 Однією з категорій учасників відносин у сфері господарювання є засновники суб'єктів господарювання (фізичні особи, громадські та інші організації тощо), а також особи, які здійснюють щодо суб'єктів господарювання організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Це можуть бути, наприклад, органи державної влади, до сфери управління яких входять унітарні підприємства. Обов'язковою юридичною ознакою суб'єктів господарювання, а також органів державної влади і місцевого самоврядування як учасників господарських відносин є наявність у них господарської компетенції (правосуб'єктності), тобто сукупності прав і обов'язків, що встановлені законом і набуваються в господарських відносинах. Не є предметом регулювання Господарського кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. 2. Господарська діяльність і господарські відносини Згідно зі ст.З ГК під господарською діяльністю в Господарському кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. 6 Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у Господарському кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Господарський кодекс проводить класифікацію господарської діяльності за критерієм її спрямованості на два види: а) господарська комерційна діяльність (підприємництво), суб'єктами якої є підприємці (суб'єкти підприємництва); б) господарська некомерційна діяльність, основною метою якої не є одержання прибутку. Підприємництво одержало легальне визначення і правову регламентацію в главі 4 ГК. Некомерційна господарська діяльність визначена та урегульована в главі 5 ГК. Господарські відносини поділяються на три види: 1) господарсько-виробничі; 2) організаційно-господарські; 3) внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничі відносини — це відносини між суб'єктами господарювання, що виникають при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Ці відносини складаються при здійсненні господарської діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг. При характеристиці господарсько-виробничих відносин визначальними є категорії «суб'єкти господарювання» і «господарськадіяльність». Суб'єкти господарювання визначено та їхній правовий статус регламентовано у розділі II Господарського кодексу, господарська діяльність — у ч.І ст.З ГК. Господарсько-виробничі відносини можуть мати як майновий, так і немайновий характер, при цьому майнові господарські відносини є переважними. Господарсько-виробничі відносини є відносинами горизонтального типу між рівноправними суб'єктами господарювання, які не підпорядковані один одному. Ці відносини є визначальними в сфері господарської діяльності, що одержали правове регулювання в Господарському кодексі. Відмінною рисою організаційно-господарських відносин є те, що це відносини між нерівноправними суб'єктами, один із яких (суб'єкт організаційно-господарських повноважень) наділений владними повноваженнями стосовно іншого суб'єкта (суб'єкта господарювання). Зокрема, такі відносини виникають при здійсненні компетентними державними органами функцій контролю за діяльністю 7 суб'єктів господарювання. Це відносини вертикального типу, що складаються в сфері управління. У сфері виробництва між внутрішніми підрозділами суб'єктів господарювання виникають внутрішньогосподарські відносини, у які вони вступають між собою та з суб'єктом господарювання, до складу якого вони входять. Суб'єктами внутрішньогосподарських відносин є суб'єкти господарювання та їхні структурні підрозділи. Це відносини двоякого типу: а) між суб'єктом господарювання та його структурними підрозділами; б) між різними структурними підрозділами суб'єкта господарювання. Згідно зі ст.6 ГК загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини. Загальні принципи господарювання в Україні, що сформульовані в Господарському кодексі, є основними засадами здійснення господарської діяльності. Багато з них знайшли своє закріплення на конституційному рівні. Так, принцип економічної багатоманітності закріплено у ст. 15 Конституції України. Право на підприємницьку діяльність, яку не заборонену законом, закріплено в ст.42 Конституції України. Інші принципи, хоча і не знайшли прямого закріплення в конституційних нормах, однак ґрунтуються на конституційних положеннях або випливають з них. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. |
Схожі:
|
За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора... За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації... |
За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,... Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету |
|
В. Я. Тація Доктора юридичних наук, професора Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист №14/18. 2-1224 від 10 липня 2003 р.) |
В. Я. Тація Доктора юридичних наук, професора В. Д. Гончаренко. А. Й. Рогожин,ІО. Д. Святоцький та ін., 2003 © Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003 |
|
За редакцією Заслуженого діяча науки і техніки України, академіка... Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ |
За загальною редакцією ректора Національної академії СБ України,... Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист №1/11-12373 від 26 грудня 2011 р |
|
України Керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації... За загальною редакцією: Президента НАПрН України, ректора Національного університету |
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
|
Предмет і методологія теорії держави та права В. Н. Каразіна, кандидат юридичних наук Передерій О. С., начальник кафедри державно-правових дисциплін факультету підготовки фахівців... |
ПРАВОВА ДЕРЖАВА в контексті новітнього українського досвіду КИЇВ... В. В. КОПЄЙЧИКОВ, доктор юридичних наук, професор М. І. КОЗЮБРА, доктор юридичних наук професор О. В. ЗАЙЧУК, доктор юридичних наук... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua