8.Статус територіальних відділень Антимонопольного комітету України та їх голів.Для реалізації завдань, покладених на АМК, в АРК, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення АМК, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.Територіальне відділення АМК очолює голова територіального відділення. Голова територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою АМК. Заступник голови територіального відділення призначається та звільняється Головою Комітету за поданням голови територіального відділення. Обмеження щодо порядку призначення голів територіальних відділень АМК та їх заступників, у тому числі шляхом встановлення обов'язку погодження з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування кандидатур на ці посади, не допускається. Председатель территориального отделения АМК имеет такие же полномочия как госуполномоченный. Исключение составляет право рассматривать заявления и дела о нарушении законодательства о защите экономической конкуренции на общегосударственном рынке и исследований по заявлениям и делам о даче разрешения на концентрацию и согласованные действия, которое может быть делегировано по поручению председателя или органа АМК.
9.Правові основи реалізації повноважень органів АМК. АМК здійснює свої повноваження згідно КУ і законів. 1) надання дозволу або заборона узгоджених дій відповідно до Закону "Про захист еко конк"; 2) перевірка рішень, прийнятих державними уповноваженими та адмін колегіями АМК, перевірка законності та обґрунтованості постанов про адмін правопорушення, винесених державними уповноваженими та адмін колегіями АМК. 3) перегляд рішень, прийнятих АМК, у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та за заявами і справами про узгоджені дії, концентрацію; 4) затвердження власних нормативно-правових актів; 5) затвердження разом з іншими заінтересованими органами виконавчої влади міжвідомчих нормативно-правових актів; 7) офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів і надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства; 8) затвердження Положення про територіальне відділення АМК; 9) затвердження положень про дорадчі органи АМК та їх склад; 10) утворення постійно діючих адміністративних колегій АМК; 11) заслуховування звітів державних уповноважених, голів територіальних відділень, керівників самостійних структурних підрозділів апарату АМК; 12) затвердження звітів про діяльність АМК для подання їх ВРУ. НПА АМК та міжвідомчі нормативно-правові акти з питань конкурентної політики, розвитку і захисту конкуренції та демонополізації економіки, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
9.Правові основи реалізації повноважень органів АМК.
Під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням
законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за
узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи АМК та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від ОДВ, ОМС, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів. Втручання ОДВ, ОМС, їх посадових осіб та СГ, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів у діяльність АМК та його
територіальних відділень забороняється, за винятком випадків,
визначених законами України. Органи влади, ОМС беруть участь
у розробленні та реалізації конкурентної політики, взаємодіють з
АМК в питаннях розвитку конкуренції, розроблення регіональних програм економічного розвитку та інформують АМК про виконання заходів,
пов'язаних з реалізацією конкурентної політики. ОДВ, ОМС,
органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх
посадові особи зобов'язані передавати АМК та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови терит відділення, вимоги уповноважених ними працівників АМК, його терит відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Обов'язок надання інформації. АМК на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, співпрацює з компетентними органами інших держав, зокрема шляхом обміну інформацією. Органи АМК, які розглядають справу про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі про недобросовісну конкуренцію, до прийняття рішення по суті можуть проводити слухання у справі. Рішення та розпорядження, що приймаються органами АМК, відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.
10.Порядок погодження проектів рішень органів влади та місцевого самоврядування з органами Антимонопольного комітету України.
Погодженню підлягають рішення з питань: затвердження концепцій комплексних програм стосовно розвитку галузей, регіонів, окремих секторів економіки; затвердження галузевих та регіональних програм ринкових перетворень, демонополізації економіки, підтримки підприємництва, залучення іноземних інвестицій, республіканської, місцевих програм приватизації тощо; визначення або уточнення функцій і повноважень асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань підприємств, місцевих органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів щодо СГ; регулювання підприємницької діяльності; приватизації, корпоратизації, оренди, управління і розпорядження майном; централізованого розподілу товарів; надання, обмеження або скасування податкових та інших пільг, дотацій і субсидій для СГ, здійснення санацій; регулювання зовнішньоекономічної діяльності; запровадження обмежень на інвестиції. Рішення органів влади, ОМС, органів адміністративно-господарського управління та контролю про концентрацію та узгоджені дії СГ приймаються за згодою Комітету в окремо визначеному порядку. Рішення центральних органів виконавчої влади надсилаються на погодження до Комітету, інші рішення - до відповідних відділень або за їх поданням - до Комітету. Рішення надсилаються до Комітету з супровідним листом за підписом керівника відповідного органу влади. До рішення може бути додана пояснювальна записка з його обгрунтуванням. На звороті супровідного листа вказується прізвище і номер телефону працівника, відповідального за розробку рішення. Внесене до Комітету рішення розглядається протягом 10 днів. У разі необхідності Комітет може провести додаткове вивчення наслідків прийняття рішення, що погоджується. В цьому разі термін погодження рішення продовжується державним уповноваженим на 10 днів, про що письмово повідомляється розробник рішення. Погодження рішень здійснюється грифом "Погоджено". При наявності зауважень рішення не погоджується. Зауваження Комітету повідомляються органу, що розробив рішення, в письмовій формі з відповідною аргументацією. У випадку незгоди з висновками державного уповноваженого,голови відділення, орган, що надіслав рішення, може звернутися до Голови Комітету про перегляд зауважень до рішення.
11.Поняття монопольного (домінуючого) становища СГ.
СГ займає монопольне становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших СГ щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших СГ, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним також може бути визнане становище СГ, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше %, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Кожен із двох чи більше СГ займає монопольне становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених ч1 цієї статті. Монопольним вважається також становище кожного з кількох СГ, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох СГ,
яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує
50%; сукупна частка не більше ніж 5 СГ, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.
12.Основні етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання.
Целью определения монопольного положения СХ на рынке является получение информации, необходимой для принятия решений по вопросам развития и защиты экономической конкуренции. Определение монопольного положения включает в себя следующие этапы: 1. Общие положения (Закон “Об АМК”; Закон “О защите ЭК”; Методика определения монопольного положения СХ на рынке). 2 Определение монопольного положения. 3. Определение объекта анализа для определения монопольного положения (СХ, группы СХ, конкретного товара). 4. Определение перечня товаров и основных продавцов, покупателей этих товаров. 5. Определение товарных границ рынка (товар, совокупность товаров, в границах которой потребитель легко переходит от потребления одного товара на другой). 6. Определение территориальных границ рынка (территория со сферой отношений купли-продажи в границах которой потребитель легко удовлетворяет свой спрос на определенный товар). 7. Определение временных границ рынка (время стабильности рынка, когда структура рынка, соотношение спроса и предложения не меняются). 8. Расчет доли СХ на рынке. 9. Определение потенциальных конкурентов (с учетом барьеров для вступления потенциальных конкурентов на рынок). 10. Установление монопольного положения СХ. 11. Источники информации для определения монопольного положення. Объектами анализа при определении монопольного положения являются: СХ, группа СХ или конкретный товар.
13.Товарні, територіальні та часові межі ринку.
Товарный рынок — это сфера оборота товара или взаимозаменяемых товаров, на который в течение определённого времени и в пределах определённой территории имеются спрос и предложение. Товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач у звичайних умовах може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів здійснюється з переліку товарів, які за показниками взаємозамінності мають для продавців, покупців ознаки одного (подібного, аналогічного) товару. Ними, зокрема, є схожість призначення, споживчих властивостей, умов використання. У процесі визначення товарних меж ринку заздалегідь визначена група взаємозамінних товарів може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до другої групи. При проведенні дослідження необхідно враховувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів, які розглядаються споживачем як один і той же товар і які можуть бути стандартизованими або диференційованими. Як стандартизовані товари можуть розглядатися товари, що мають єдину систему показників, параметрів, що характеризують товар, і у виробництві яких використовуються єдині або однакові технічні стандарти. Диференційовані товари характеризуються певними відмінностями споживчих властивостей, зовнішнього вигляду, якісних показників, термінів використання, обсягів додаткових послуг, що дає можливість споживачам відповідним чином відрізняти переваги конкретного товару, який виробляється певним СГ, від інших аналогічних товарів при задоволенні відповідного попиту. Територіальні межі ринку — це територія із сферою взаємин купівлі-продажу товару, в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їх частинами. Територіальні межі ринку певного товару визначаються шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з погляду споживача, придбання товарів, що належать до групи взаємозамінних товарів, є неможливим або недоцільним. Товарні і територіальні межі діють одночасно з часовими межами ринку, які визначаються як проміжок часу (як правило — рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
14.Ознаки ринкової влади. Бар’єри вступу на ринок і виходу з ринку.
Ринкова влада пов´язана із здатністю СГ впливати з вигодою для себе на ціну, якість, рекламу, нові технології і т. п. і направлена на усунення, обмеження або спотворення конкуренції. Ознаками ринкової влади є: здатність СГ, який не являється єдиним виробником відповідного товару, диктувати свої умови при продажу товару, укладати договори про постачання, навязувати споживачеві невигідні умови; або шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати барєри для вступу на ринок. Крім того, здатність СГ скорочувати або обмежувати випуск товарів з метою отримання односторонньої користі при купівлі або продажу товарів, при укладенні договорів і угод про постачання, а при цьому інші СГ які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів, що також свідчить про ознаки ринкової влади. Бар’єри виходу з ринку - обставини, що перешкоджають (обмежують) СГ, що діють на цьому ринку, покинути його з метою знайти на інших товарних ринках покупців (продавців) у зв’язку з труднощами реалізації того, у що був вкладений капітал; бар’єри вступу на ринок- обставини, що перешкоджають новим СГ почати конкурувати на рівних із СГ, що вже діють на певному товарному ринку;
15.Характеристика типів ринку: монополія, досконала конкуренція, олігополія, монополістична конкуренція. Экономическая теория выделяет четыре типа рынка: совершенная конкуренция, монополистическая конкуренция, олигополия и монополия. Сов конкур — форма организации рынка, которая предполагает конкуренцию большого количества продавцов и покупателей и при этом состязание между СХ с целью получения, благодаря собственным достижениям преимуществ, над другими субъектами хозяйствования происходит так, что потребители имеют возможность выбирать между продавцами, а отдельный СХ не может определять условия оборота товаров на рынке. Объёмы рынка по сравнению с предложением и спросом отдельных продавцов так значительны, что повлиять на условия оборота товара, в том числе и на цену, не может никто из субъектов рынка. Субъекты рынка многочисленны, независимы и каждый из них занимает незначительную долю. Барьеры входа на рынок и выхода с рынка отсутствуют. Монополия — такая форма организации рынка, когда существует единственный продавец определенного товара. Предложению предприятия, занимающего монопольное положение, противостоит на рынке совокупный спрос всех покупателей товара в пределах географических и товарных границ соответствующего рынка. Монопольное предприятие регулирует как объем продаваемой продукции, так и ее цену. Наличие барьеров вступления на рынок является обязательным условием возникновения и существования монополии. Олигополия — это такая организация рынка, когда на нем представлено небольшое число сравнительно крупных предприятий-продавцов однородной либо незначительно различающейся продукции. Немногочисленным продавцам на этом рынке противостоит значительное количество покупателей. Олигопольное предприятие не может устанавливать цену так же просто, как монопольное. Поведение участников олигопольного рынка можно сравнить с игрой в шахматы, где за каждым ходом одного игрока следует ответный ход соперника, так что исход игры в конечном счете не известен. Основной чертой рынка монополистической конкуренции является дифференциация продукции. Субъекты рынка, как и при совершенной конкуренции, многочисленны, где каждый из них занимает на рынке незначительную долю, однако они обладают некоторой рыночной властью благодаря дифференциации продукции и сегментированию соответствующего товарного рынка. МК сближают с совершенной такие черты, как множество продавцов и покупателей, значительная свобода входа на рынок, а отличает неоднородность, дифференцированность продукции. Предприятия на рынке МК не являются взаимозависимыми, если их доли на рынке сравнимы по размеру. Персонифицированность продукции дает право предприятиям на таких рынках использовать определенную степень рыночной власти при назначении цен.
16.Визначення стану конкуренції на товарному ринку.
Вчення структури ринку, його типології безпосередньо пов´язано з визначенням стану конкурентного середовища, її оцінкою і дослідженням можливостей обмеження або розвитку конкуренції. Дослідження починається з визначення товару, щодо якого здійснюватиметься пошук товарів-замінників і його оцінка щодо споживчих властивостей, умов споживання і умов реалізації товару, яке завершується формуванням попереднього списку товарів-замінників. Для визначення товарних меж ринку можуть бути використані дані проведених спостережень щодо запитів покупців, можливостей продавців. Основою визначення товарних меж ринку є експертна оцінка покупців щодо рівнозначності або взаємозамінності товарів, які складають певну товарну групу. При проведенні дослідження необхідно враховувати, що істотне значення має незначне, але значуще підвищення ціни, оскільки лише воно може визначити реальні товари-замінники. Значне підвищення ціни виявляє більш далекі товари-замінники. Для визначення товарних меж ринку необхідно враховувати, що не істотним вважається підвищення ціни менш ніж на 5%, як правило, за проміжок часу не менше ніж один рік. У процесі аналізу необхідно враховувати наявність барєрів взаємозамінності. Територіальні межі ринку певного товару визначаються шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої з погляду споживача придбання товарів, які належать до групи взаємозамінних товарів, є неможливим або недоцільним. Визначальним для територіальних меж ринку є менша здібність до переміщення або попиту, або пропозиції. Для визначення стану конкуренції на ринку в світовій практиці використовуються декілька показників, найтісніше пов´язаних з нею: коефіцієнт ринкової концентрації ті ін.
17.Зловживання монопольним (домінуючим) становищем СГ.
Стаття 13 Закону дає загальне поняття зловживань монопольним становищем і визначає конкретні їх випадки. Ч 1 містить загальну норму, що забороняє СГ (групі осіб), який займає монопольне становище, здійснювати дії або допускати бездіяльність, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції або ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку. Таким чином, законодавцем визначено два альтернативні наслідки і за наявності хоч би одного з двох об´єктів створюється склад правопорушення: по-перше, це недопущення, усунення або обмеження конкуренції; по-друге, ущемлення інтересів споживачів. Необхідною умовою для визнання дій СГ зловживанням монопольним становищем є встановлення такого становища на конкретному товарному ринку, а також виявлення і доказ фактів зловживання своїм домінуючим становищем, свідомого здійснення таких дій, які призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції або ущемленню прав споживачів. Ч 2 дається конкретний перелік зловживань монопольним становищем: -встановлення таких цін або інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; -застосування різних цін або різних інших умов до рівнозначних угод із СГ, продавцями або покупцями без об´єктивно виправданих на те причин;-обумовлення укладення угод прийняттям СГ додаткових зобов´язань, які за своєю природою або згідно з торговельними та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;-обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, який заподіяв або може заподіяти шкоду іншим СГ, покупцям, продавцям;-часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару через відсутність альтернативних джерел реалізації або придбання;-суттєве обмеження конкурентоспроможності інших СГ на ринку без об´єктивно виправданих на те причин;-створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) або усунення з ринку продавців, покупців, інших СГ. Необхідно враховувати, що перелік заборонених дій, не є вичерпним, оскільки загальна заборонна норма, що міститься в ч. 1, стосується будь-яких дій, що обмежують конкуренцію або ущемлюють права споживачів.
18.Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання.
АСД признаются согласованные действия, которые привели или могут привести к недопущению, устранению или ограничению конкуренции. Недопущение конкуренции предполагает создание такой ситуации, когда повышаются барьеры вхождения на рынок потенциальных конкурентов. Под устранением конкуренции необходимо понимать полное или существенное прекращение состязательности между конкурентами, вследствие чего лишаются возможности выбирать между продавцами. Ограничение конкуренции происходит в случае уменьшения влияния определённых для конкуренции факторов, вследствие возникновения или усиления у соответствующих СХ рыночной власти, которое характеризуется в каждом конкретном случае соответствующими качественными и количественными показателями. Ч 2: 1установления цен либо других условий приобретения или реализации товаров; 2ограничения производства, рынков товаров, технико-технологического развития, инвестиций или установления контроля над ними; 3распределение рынков или источников снабжения по территориальному принципу, ассортименту товаров, объёму их реализации или приобретения, по кругу продавцов, покупателей или потребителей либо по другим признакам; 4искажения результатов торгов, аукционов, конкурсов, тендеров; 5устранения с рынка или ограничения доступа на рынок других СХ, покупателей, продавцов; 6применения разных условий к равнозначным соглашениям с другими СХ, что ставит последних в невыгодное положение в конкуренции; 7заключения соглашений при условии принятия другими СХ дополнительных обязательств, которые по своему содержанию или согласно торговым и другим честным традициям в предпринимательской деятельности не касаются предмета этих соглашений; 8существенного ограничения конкурентоспособности других СХ на рынке без объективно оправданных на то причин. В зависимости от структуры рынка и места СХ на нём выделяют три основных вида АСД: горизонтальные, вертикальные и конгломерантные. Горизо АСД являются согласованные действия (соглашения), которые осуществляются на одном и том же товарном рынке, где его участники фактически являются конкурентами, однако вследствие осуществления действий, предусмотренных Закона, ограничивают конкуренцию между собой. Верт АСД являются действия, которые осуществляются СХ на разных товарных рынках, участники которых находятся в отношениях «продавец – покупатель», и такие согласованные действия предусматривают ограничение предпринимательской деятельности хотя бы одного из участников действий в его отношениях с третьими лицами, а сами действия приводят или могут привести к недопущению, устранению или ограничению конкуренции. Конгломерантными АСД являются согласованные действия, которые соответствуют следующим условиям: участники действий не являются конкурентами и не находятся в отношениях «продавец – покупатель»; согласование действий, предполагает ограничение в деятельности хотя бы одного из его участников в его отношениях с третьими лицами, а также указанные ограничения приводят или могут привести к отрицательным последствиям для конкуренции.
19.Антиконкурентні дії органів влади та органів місцевого самоврядування.
Антиконкурентними діями ОДВ, ОМС, адміністративно-господарського управління та контролю визнаються будь-які акти (рішення, накази, розпорядження, постанови тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність зазначених органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Такими діями, зокрема, визнаються:1 заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;2 пряме або опосередковане примушування СГ до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації СГ в інших формах;3 пряме або опосередковане примушування СГ до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців; 4 будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між СГ за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців; 5 встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в інший;6 надання окремим СГ або групам СГ пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; 7дія, внаслідок якої окремим СГ або групам СГ створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами; 8 дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком. Ці антиконкурентні дії можуть чинитися внаслідок широкого спектра неправомірних дій і рішень зазначених органів, що можуть прийматися як посадовою особою одноособове, так і колегіальне. Загальним результатом вчинення зазначених дій є або буде недопущення, обмеження або усунення конкуренції з ринку.
20.Поняття недобросовісної конкуренції.
Згідно ст. 1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначаються слідуючі дії: 1 це неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта тобто підприємця. 2 створення перешкод підприємцем в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції. 3 це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб’єкти (підприємці), їх об'єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об'єднання, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території.
21.Неправомірне використання ділової репутації суб’єктів господарювання.
Неправомірним використанням ділової репутації СГ визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама. 1. Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого СГ, який має пріоритет на їх використання. Використання у комерційному найменуванні власного імені громадянина є правомірним, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. 2Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи. 3.Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого СГ і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням. 4.Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами (роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом.
22.Створення перешкод СГ у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції. 1.Дискредитацією СГ є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю СГ, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації СГ. Ознаками дискримінації є:- 1це поширення відомостей; 2 ці відомості повинні бути неправдиві, неточні або неповні, тобто не відповідати поширеним відомостям в дійсності або неправдиве викладення, а також неточність чи неповнота. Але якщо ці відомості хоча і негативно характеризують підприємця, відповідають дійсності, то порушення прав підприємця з боку інших осіб не має, бо він особистою діяльністю створює для себе негативний імідж; 3поширення неправдивих, неточних чи неповних відомостей завдали або могли завдати шкоду його ділової репутації. 2. Схиленням до бойкоту суб'єкта господарювання є спонукання
його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу особу,
до відмови від установлення договірних зв'язків із цим суб'єктом
господарювання, до невиконання (розірвання) або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим суб'єктом господарювання. 3. Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, до застосування постачальником до покупця (замовника) невигідних умов у господарській діяльності порівняно з цим чи іншими конкурентами покупця (замовника). 4. Підкуп працівника, посадової особи постачальника. 5. Підкуп працівника, посадової особи покупця. 6. Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких відносно іншого СГ шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням ОГВ, ОМС, наділеного відповідною компетенцією. 7 Поширення інформації, що вводить в оману.
23.Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
Збереження комерційної таємниці є одною з правових гарантій захисту господарчих суб'єктів (підприємців) від недобросовісної конкуренції. Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.2 Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання. 3 Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання. 4 Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.
|