|
|
Скачати 136.05 Kb.
|
|
Меркантилі́зм — в широкому розумінні — переважання матеріальних, фінансових інтересів над усіма іншими. В більш вузькому, конкретному значенні — торгова та фінансова політика абсолютистських держав 16-18 ст. та відповідна ідеологія. В політичній економії Економічна політика періоду становлення капіталізму яка виявлялася в активному втручанні держави в господарське життя, головним напрямком державної політики вони вважали протекціонізм Основні положення Багатство меркантилісти не відділяли від грошей, тобто в тодішніх умовах від монетарних металів — золота та срібла. Відповідно багатство держави це кількість дорогоцінних металів, що є на її території. Для того, щоб багатство збільшувалося, надходження золота та срібла в країну має перевищувати їх відтік. Оскільки більшість країн не мають відповідних копалин (це стосувалося й країн де меркантилізм зародився та набув найбільшого поширення: Франції, Англії), то головним джерелом золота та срібла меркантилісти вважали активний торговий баланс. Певно значний вплив на такі погляди справив історичний приклад Іспанії, що незважаючи на багаті родовища в американських колоніях витрачала своє золото та срібло на оплату імпорту. [ред.]В державній політиці З самого початку праці меркантилістів були не чисто науковими економічними дослідженнями, а мали вигляд трактатів порад для правителів. Тобто активна державна економічна політика була органічною частиною меркантилізму. Якщо правитель хотів аби його країна, і, відповідно, скарбниця, були повні золота та срібла він мав сприяти експорту, та обмежувати імпорт. Для обмеження імпорту меркантилісти пропонували введення високих мит на імпорт, перш за все предметів розкоші. Так само вони пропагували розвиток внутрішнього виробництва, знову ж таки в першу чергу предметів розкоші. Це мало як зменшити витрати на імпорт подібної продукції так і стати джерелом дорогоцінних металів завдяки експорту. В свій час меркантилізм зміг стати впливовою економічною теорією що дійсно впливала на політику багатьох європейських держав, перш за все Франції. В митній політиці завдяки меркантилізму вводилися високі ввізні і низькі вивізні мита. Надавалися пільги купцям, що здійснювали далекі подорожі, нерідко субсидувалися далекі заморські експедиції в пошуках ринків збуту або ж джерел дефіцитних східних товарів в обхід конкурентів. Для розвитку внутрішньго виробництва надавалися пільги певним галузям, нерідко відкривалися державні мануфактури та надавалися субсидії. Наслідки політики меркантилізму були неоднорідними, якщо високі ввізні мита сприяли наповненню державної скарбниці і часом дійсно захишали внутрішнє виробництво, то державна підтримка і особливо державна організація виробництва зазвичай були неефективними. Створювалися мануфактури, що вимагали постійних пільг та субсидування. Зазвичай без державної підтримки або ж після смерті їх організатора вони досить швидко занепадали через збитковість. Першим проявом ідей буржуазної політекономії став меркантилізм. Меркантилізм - це направлення економічної думки, прибічники якого бачили у зовнішній торгівлі джерело багатства в результаті здійснення активного торгового балансу (перевищення експорту над імпортом товарів). У Західній Європі меркантилізм зародився вже у 15 столітті. Головною передумовою генезису меркантилізму було зародження капіталізму та розклад феодалізму. Виникнення капіталістичного способу виробництва у країнах Західної Європи відносять до 16 століття. До цього періоду в окремих містах узбережжя Середземного моря можна було спостерігати лише деяке зародження капіталістичних відносин. Велике значення для формування капіталістичного способу виробництва, мало первісне нагромадження капіталу. Значно прискорило розвиток капіталістичного виробництва виникнення світового ринку. Він почав формуватися в результаті великих географічних відкриттів 15–16 ст. Роздроблені виробники не були в змозі задовольняти попит, що зростав, на промислові товари. З’явились великі майстерні, які працювали під контролем власників (проста кооперація). Розвиток розподілу праці обумовив перетворення майстерень у мануфактури. Далі слід відзначити, що в цей час зросло значення торгового капіталу. Світова торгівля призвела до зосередження величезних багатств окремих осіб, перш за все, купців і монопольних торговельних компаній. Поряд з новими економічними відносинами з’явилась і нова теоретична школа – школа меркантилістів (від італійського mercante – купець). Окрім зазначеного вище, вивченню і узагальненню явищ економічного життя сприяла ліквідація монополій церкви у сфері ідеології, зростання наукових знань. Необхідно звернути увагу на ту обставину, що меркантилізм виник на основі узагальнення первісного нагромадження капіталу. Меркантилістські методи застосовувались державою для розвитку мануфактурної промисловості, для вирішення виникаючих проблем. Вчення захищало торговця, і тому Голандія в результаті розквіту та збагачення за рахунок розвитку судноплавства, зовнішньої торгівлі та колоніальної експансії, була проголошена ідеалом меркантилізму. Тобто меркантилізм не був випадковим явищем в історії економічної думки. Він був однозначно і теорією, і керівництвом до дії тогочасного суспільства. Відповідно до меркантилістів: багатство – це гроші, а гроші – це золото та срібло товар має вартість, так як він купується за гроші джерелом багатства є зовнішня торгівля. Меркантилізм належить епосі, коли домінувала торгівля, і великі гроші приносила зовнішня торгівля. Це зараз у 20 столітті патріарх маркетингу Ф. Котлер стверджує, що прибутковість капіталовкладень у виробництво, вище, ніж в сферу обігу – торгівлю. Але в свій час меркантилізм мав реальну базу, відзначався практицизмом і вирішував актуальні проблеми свого часу. Основні положення економічної теорії меркантилізму. Предмет дослідження у меркантилістів. Тут доцільно порівняти це вчення з поглядами античного світу. Основним принципом давніх теорій був арістотелівський поділ господарства на економіку і хремастику . Основне значення з точки зору античних економістів належало саме хремастиці. У центрі уваги меркантилістів постає саме “породження грошей грошима” тобто: сферою дослідження економічних явищ у меркантилістів виступає сфера обігу. Методологічні дослідження передбачали відбір економічних фактів та їх опис. Мета дослідження у меркантилістів – обгрунтування державної економічної політики. Меркантилістська концепція багатства:
Головні напрямки політики меркантилізму.
Розглядаючи суть меркантилізму, слід зазначити, що у своєму розвитку він пройшов дві стадії. Перша стадія - ранній меркантилізм (16 століття), пов’язаний з утвердженням монетарної системи (монетаризм). Ранній меркантилізм зародився до великих географічних відкриттів. Представниками цього напрямку були: в Англії – В. Стаффорд, в Італії – Г. Скаруффі. Для монетарної системи характерна теорія грошового балансу. Відповідно цієї концепції завдання накопичення грошових багатств в країні вирішувалась головним чином адміністративним шляхом, що забезпечував жорстку регламентацію грошового обігу, зовнішньої торгівлі. Монетаристи розглядали золото, як скарб, абсолютну форму багатства, шукали шляхи його притоку з-за кордону. При цьому намагались зберегти гроші в своїй країні. При цьому слід пам’ятати, що гроші у цей час були представлені у вигляді грошових металів – золота та срібла. Тому вочевидь, що функція грошей, як накопичення скарбів, мала дуже велике значення. По тому передбачалось регулювання руху грошей. Заборонялось вивозити золото та срібло з країни. Це каралось засудженням до смерті. Купці-експортери повинні були частину виручки, отриманої за кордоном повертати в країну готівкою. Іноземних купців змушували всі гроші, отримані від продажу своїх товарів, витрачати на купівлю товарів місцевого виробництва. Поряд з цим встановлювались високі ціни на експортні товари. З точки зору грошової системи, слід відзначити, що меркантилізм характеризувався біметалізмом (встановлювалось фінансове співвідношення між золотими та срібними монетами). Друга стадія - розвинутий меркантилізм, який одержав назву мануфактурний або власне меркантилізм (17 століття). Перехід до мануфактурної системи не позначився на основних догмах меркантилістської концепції, але привів до значних змін у формах накопичення капіталу. Розвинутий меркантилізм характеризував більш розвинуту економіку. Це і відбилось на суті економічної доктрини. Найбільш відомим виразником цього виду меркантилізму являвся англієць Томас Мен, італієць Антоніо Серра, француз А. Монкретьєн. Як і монетаристи, представники мануфактурної системи вважали, що багатство країни – це золото, джерелом багатства є зовнішня торгівля. Вони були впевнені в силі грошей. За словами Колумба золото – дивна річ. Хто володіє ним, той пан усього, що він захоче. Золото може навіть душам відкрити шлях до раю. Основним положенням мануфактурного меркантилізму була теорія активного торгового балансу В зв’язку з цім дозволявся вивіз грошей за кордон. При цьому висувався принцип – купувати дешевше в одній країні та продавати дорожче в інший. Далі необхідно відмітити, що представники розвинутого меркантилізму в значній мірі подолали ілюзії монетаристів. Їх економічні ідеї є більш обгрунтованими. Замість адміністративних заходів нагромадження капіталу на перший план висуваються економічні методи. Меркантилісти нового напрямку відмовились від заборони вивозу золота за кордон, від жорстокої регламентації грошового обігу. Меркантилісти нового напрямку пропонують заходи для стимулювання зовнішньої торгівлі, яка повинна була забезпечити постійний приток золота в країну. Замість системи біметалізмавводиться монометалізм, тобто золото виступає єдиним грошовим металом. Слід звернути увагу на ту обставину, що розвинутий меркантилізм в якості головної функції грошей признавав функцію грошей як засобу обігу. Основним правилом зовнішньої торгівля вважалось перевага вивозу над ввозом. Цьому сприяло меркантилістське піклування:
У відповідність торгового балансу проводилась політика протекціонізму. Заборонявся вивіз сировини, обмежувався ввіз деяких товарів, особливо предметів розкоші, встановлювалось високе ввізне мито. Меркантилісти вимагали, щоб королівська влада сприяла розвитку національної промисловості і торгівлі, виробництву товарів на експорт, підтримувала високе мито, будувала кораблі та розширювала зовнішню експансію. Проаналізувавши дві стадії меркантилізму, ми можемо зробити деякі висновки.
|
| Охарактеризувати провідну роль технології в організації виробництва «виготовлення», але в більш вузькій сфері промислового виробництва. У широкому розумінні «виробництво» — це цілеспрямована діяльність... |
ПЕРЕДМОВА Вона впливає на людство і людину, на їх життя, їх мислення і поведінку. Вона ставить перед людством масу проблем, змушує витрачати... |
| Модуль ІІ Охарактеризуйте перші державні утворення на сучасних українських... Катіарів, тресніїв, каралтаїв, назви яких походили від синів предтечі цього народу – царя Таргітая. Як свідчить Геродот, на території... |
Лекція (2 години) Тема: Вступ до курсу “Історія України”. Українські... Дків. Саме історія може відповісти на ряд важливих питань – адже нинішній цивілізаційний стан і ситуація в Україні, зокрема, не визріли... |
| 1. Поняття військового майна та особливості його статус. Облік та списання військового майна Еджує увагу на тому, що діяльність військових частин Збройних Сил України забезпечується не тільки за рахунок використання фінансових... |
План Емоційна напруга Стан психологічної готовності до діяльності В. Л. Маріщуком, К. К. Платоновим [63], В. В. Суворової [101] і іншими психологами, дозволили встановити, що емоційна напруга може... |
| ВКАЖІТЬ НА ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ МІЖ НАСТУПНИМИ ТЕРМІНАМИ “ІНФОРМАЦІЙНІ... Нформаційні системи (ІС) в широкому розумінні – будь-яка система обробки інформації. За галуззю застосування ІС можна розділити на... |
Лекція Тема: Поняття, структура та функції культури Згодом термін почав уживатися в ширшому значенні. Цицерон (45 р до н е.) називає філософію "культурою душі". Саме в культурі мислення... |
| Мета: використати відпочинок дітей в оздоровчому таборі для їх комплексного... Формувати в дітей поняття здоров я в широкому розумінні; сприяти виробленню і закріпленню навичок здорового способу життя |
В. О. Сухомлинський Серед життєвих цінностей сучасної людини перше... Я не боюся ще і ще раз повторити: турбота про здоров’я це найважливіша справа вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить... |