Правове виховання в дошкільному навчальному закладі

Правове виховання в дошкільному навчальному закладі

1. 
   Право на життя.
   
2. 
   Право на сім’ю.
   
3. 
   Право на ім’я.
   
4. 
   Право на житло.
   
5. 
   Право на харчування.
   
6. 
   Право на власну думку.
   
7. 
   Право на відпочинок.
   
8. 
   Право на освіту.
   
9. 
   Право на захист від фізичного та психічного насилля.
   
10. 
    Право на медичну допомогу.
    

• 
  соціально-правовому;
  
• 
  психолого-педагогічному.
  

• 
  формувати у дітей правові почуття гідності, упевненості в собі, у своїх можливостях;
  
• 
  розширювати етичні уявлення дітей про добро, справедливість, щирість, дати дітям знання про добро та зло, як протилежні категорії людського буття;
  

• 
  виховувати у дітей загальнолюдські моральні цінності: порядність, скромність, доброзичливість, чесність, самостійність, відповідальність, наполегливість у досягненні мети, почуття обов’язку;
  
• 
  формувати у дітей уявлення про сім’ю, рід, родовід; виховувати шанобливе ставлення до рідних;
  
• 
  виховувати любов до рідного краю, розширювати уявлення дітей про Батьківщину;
  
• 
  розвивати інтерес до різних професій дорослих;
  
• 
  формувати у дітей свідоме ставлення до своїх обов’язків у дошкільному закладі та сім’ї; виховувати почуття відповідальності за доручену справу;
  
• 
  дати дітям знання про культуру спілкування, вміння правильно поводитися в колективі з однолітками та чужими людьми;
  
• 
  виховувати в дітей вміння знаходити компроміс у розв’язанні конфліктних ситуацій [5, с. 19].
  

• 
  зв’язку правового виховання з практичними життєвими ситуаціями;
  
• 
  зміст інформації повинен відповідати віковому рівню життєвого досвіду, світогляду, особливостям психічних процесів (пам’ять, увага, мислення, сприймання);
  
• 
  поєднання колективного та індивідуального підходів;
  
• 
  єдності правового та морального виховання;
  
• 
  логічної послідовності правового виховання: від одержання знань про норми, до засвоєння їх на практиці, і надалі до формування усвідомленої установки щодо необхідності дотримання їх кожною людиною;
  
• 
  пріоритету ігрових методів правового навчання та виховання з метою активізації інтересу до засвоєння норм проживання у суспільстві;
  
• 
  інтеграція різних видів дитячої діяльності;
  
• 
  цілеспрямоване використання народознавчого матеріалу та художніх творів;
  
• 
  поступове підведення дітей до самостійних висновків та узагальнень.
  

• 
  почуття власної гідності. Дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;
  

• 
  почуття сорому, що проявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини - спочатку під впливом зауважень дорослого («Як тобі не соромно!»), а в старшому дошкільному віці воно поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким («Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»). Дитині також соромно, коли принижують її гідність. Щоб уникнути сорому, докорів дорослих, вона може утриматися від учинків, які викликатимуть осуд;
  
• 
  почуття обов’язку, що проявляється у формі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке 3-4-річна дитина відчуває при схваленні дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві, виконане доручення (у 5-6 років). Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці.
  

1. 
   Бібліотечка вихователя дитячого садка. - № 19-20, 2006; №10, 2010.
   
2. 
   Дитячий садок. - 2011. - 33 (609); 2006. - 22-24 (358-360).
   
3. 
   Дмитренко М.І. Попередження насильства в сім’ї / М.І. Дмитренко. – К., 2000. – С. 12.
   
4. 
   Туник І. Права та обов’язки дітей і дорослих за педагогічними принципами В.Сухомлинського / І. Туник. - К.: Шкільний світ, 2009. – С. 8.
   
5. 
   Конвенція ООН про права дитини. – К.: Столиця, 1997. – С. 19.
   
6. 
   Лесгафт П.Ф. Семейное воспитание ребенка и его значение. – М.: Просвещение, 1991. – 214 с.
   
7. 
   Методичні рекомендації до Програми виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина». – К., 2012. – С. 5.