|
Слово о полку Ігоревім
|
Змальовує події походу 1185 року проти половців. Разом з Ігорем син Володимир, племінник Святослав Ольгович та брат Ігоря Всеволод. Головні персонажі – Ігор і Всеволод. І частина 1 день – перемога. Гіпербола: захопленими тканями і одягом мостили русичі болота. Ігор із здобичі взяв собі тільки бойові знаки ворога. Автор називає Ігоря соколом, сонцем. 2 день – оточені половцями (друга битва починається свистом стріл). ІІ частина. Плач Ярославни. Втеча Ігоря з полону.
Писати автор вирішує за життєвою правдою. Бояна у вступі називає соловієм. Всеволода називає буй-туром
|
1545
|
І.Вишенський
|
Перший в Україні публіцист.
|
1598
|
Послання до єпископів
|
Українське культурне й політичне життя поч. 17 ст. протікало під певним впливом прийняття у 1596 році Брестської унії. Це фактично було слабкою і штучною спробою об’єднання й примирення католицтва й православ’я: частина православних єпископів об’єднались із католицькими, створивши унію. Саме ця подія й стала приводом для написання І.Вишенським, аскетом з Афона, полемічного „Послання”, до того ж єзуїт Іпатій Потій у 1597 році видав трактат направлений на захист унії, який був уважно прочитаний і проаналізований І.Вишенським.Гол. персонажі – Іпатій Потій, Михайло Рогоза, Кирило Терлецький І частина. Автор сатирично характеризує порушення заповідей Божих .Стиль життя єпіскопів іронічно описується й засуджується. ІІ частина. Тези полемічної дискусії з уніатами. Стиль - афоризми «щоп’ятниці – Великдень», нар. Фразеологію – «зуби нагострив», каскади питань, неологізми «подушкоспал», «гускоед». Одним із перших в укр.. л-рі використовує розгорнуту метафору.
|
1722-1794
|
Г.Сковорода
|
Нар. в с. Чорнухи на Полтавщині. Освіту отримав у Києво-Могилянській академії. З 1769 став мандрівним проповідником.
|
|
«Всякому городу нрав і права»
|
Це 10 пісня збірки «Сад божественних песней». Провідна теза вірша: смерті боїться тільки суєтний грішник, повноцінній людині смерть байдужа. Жанр – сатиричний вірш, засуджуються пороки. За формою близький до народної пісні.
Образи – поміщик, лихвар, купець, юрист, підлабузник, сластолюбець. Худ. Особливості: худож. паралелізм, значення дієслів лжет, стягает, тре щит.
|
|
Байка «Бджола і шершень»
|
У «Басни Харьковския». Ідея сродної праці, шляхи досягнення щастя. Теза: праця – то щастя. Дві частини: сюжетна і «сила» (мораль). Форма: діалог шершня, який сміється над працелюбністю бджоли, з бджолою, яка отримує від праці задоволення. Бджола говорить афористично і красиво.
|
1769-1838
|
Іван Котляревський
|
|
|
«Енеїда»
|
Написана 4-стопним ямбом. Писав 26 років, але надрукований твір повністю надрукований після смерті, у 1842 р. Герої наділені національними рисами. Епічний твір за рахунок бурлеску і травестії знижено до побутової комедії, сатири. Сюжет майже повторює «Енеїду» Вергілія. Після руйнування Трої Еней 7 років шукає Ітаку. Еней хоче одружитися з дочкою царя Латина Лавінією, того ж хоче Турн, цар рутутльців. Тому боги одні за Енея, інші – за Турна.
Нептун бере хабарі, Юнона мстива й заздрісна, Венера – ласкава покровителька.
Третя частина – сатирично змальовано рай і пекло. У пеклі грішники, що вели безчесне життя, не думали про державу.
Твір – це енциклопедія українського побуту, мови.
Написано твір силабо-тонічним віршем, ямбом.
|
1819
|
Наталка Полтавка
|
Жанр автор визначає як «малоросійська опера». Музику написав Лисенко. Має 19 пісенних номерів.
Наталка «Вiють вiтри, вiють буйнi»
В о з н и й. «От юних лiт не знал я любовi»
Н а т а л к а «Видно шляхи полтавськiї i славну Полтаву»
Виборный «Дiд рудий, баба руда»
Виборный «Ой пiд вишнею, пiд черешнею»
В о з н и й «Всякому городу нрав i права»
Возный і виборний «Ой доля людськая - доля єсть слiпая»
Н а т а л к а «Ой мати, мати! Серце не вважає»
Т е р п и л и х а. «Чи я тобi, дочко, не добра желаю»
Н а т а л к а «Чого ж вода каламутна, чи не хвиля збила?»
Микола «Гомiн, гомiн, гомiн, гомiн по дiбровi»
Петро «Сонце низенько, Вечiр близенько»,
Микола «Вiтер вiє горою, Любивсь Петрусь зо мною»
Петро «У сосiда хата бiла, У сосiда жiнка мила»
Петро «Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»
Микола «Ворскло рiчка Невеличка»
«Ой я дiвчина Полтавка»
Тема: життя і побут українців у 19 столітті. Це перша соціально-побутова драма з життя селян.
Мова Возного – канцеляризми, юридичні терміни, штучна книжна мова. В інших – мова народно-розмовна. Пісні або народні або стилізовані під народні. Багато прислів’їв і приказок.
Надр вперше у 1919 р в Полтаві.
|
1778-1843
|
Квітка-Основ’яненко
|
Нар. в слободі Основа біля Харкова, де жив усе життя.
|
1834
|
«Маруся»
|
Надр. у книжці «Малоросійських повістей». Перша укр.. повість. Сентименталізм: надмірні почуття, релігійне моралізаторство, ідеалізація патріархального побуту укр.. селянина. Сюжет: нещасливе кохання дочки заможних батьків і бідного хлопця-сироти, який є наймитом у купця. Опис ідеального кохання. Василь має йти в солдат і батьки Марусі не дозволяють їм одружитися. Маруся померла, Василь став ченцем і невдовзі теж помер.
Одна з ідей твору – фатальність долі, багато працюй і ні про що не думай. Епілог у творі є повчанням, нагадує житійний жанр (опис життя і мук святих). Образ Марусі змальовано в народних традиціях. В повісті головне не дія, а характеристика героїв, їх портрети. Наум – ідеальний селянин, Настя, його дружина, в усьому кориться чоловікові. Портрет Марусі – пестливі імена, докладно описано одяг. Її образ - це ідеалізована сільська дівчина.
Як пояснює письменник Квітка-Основ'яненко виникнення задуму повісті "Маруся"?
Квітка-Основ'яненко почав писати українською мовою в роки миколаївського гніту, коли реакційними колами заперечувалася сама можливість створення української літератури. Квітка виступив оборонцем рідної мови й літератури не тільки від чужих недругів, а й від "своїх" невір. Свої міркування про право українського народу на власну художню літературу письменник висловив у "Супліці до пана іздателя". Як свідчив письменник, повість "Маруся" була написана з метою довести зрілість і досконалість рідної мови, розчулити читача: "Захищаючи якось достоїнство мови малоросійської, я сказав, що міг би змусити оповіданням своїм плакати, - не повірили, я написав "Марусю".
Письменник неодноразово підкреслював, що "Маруся" написана для заперечення скептичних тверджень різних "скализубів" та "усезнаїв", ніби українською мовою неможливо створити щось таке, що було б "і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і полезне".
Поставивши перед собою мету зобразити позитивного героя, автор звернувся до добре відомого йому селянського життя, яке його приваблювало тим, що там люди живуть і діють "не за вкладеними в них поняттями, а за власним почуттям, розумом, розсудом".
які чесноти християнської моралі уособлює Наум Дрот, батько Марусі.
Усі без винятку персонажі повісті - прості, благородні, душевні люди, працьовиті й скромні, правдиві й самовіддані, покірливі й богобоязливі.
Усіма можливими чеснотами наділений Наум Дрот, батько Марусі. Він був найкращим парубком у селі. Слухався батька й матері, поважав старших, товаришам своїм був справжнім другом. Був чесний, "ні півслова ніколи не збрехав", горілки не пив і п'яниць не терпів. Вірив у Бога, ходив до церкви не тільки на великі свята, а й на маленькі. Допомагав бідним і грошима, і доброю порадою. Дружину свою поважав і любив, як свою душу. Не було між ними ніколи не тільки бійки, але й ніякої лайки. Коли дружина його журилася, що Бог не дав їм дітей, Наум утішав її, умовляючи, що все робиться по волі Божій: "Чоловікові треба трудитися до самої смерті; дасть Бог діточок - діткам зостанеться; а не дасть - його воля святая!.. Ніщо не наше, усе Боже".
Такою ж чесною, роботящою, богобоязливою виховав Наум свою дочку Марусю. Дізнавшись про її кохання до Василя, він, люблячи дочку і бажаючи їй щастя, не погоджується віддати її заміж за коханого, бо, добре знаючи життя, розуміє, що Марусю, коли вона вийде заміж за Василя (а його не мине солдатчина), чекає тяжка доля солдатки.
Мудрість і батьківська доброта Наума розкриваються в сцені, коли він, зваживши всі обставини, згоджується на шлюб Марусі й Василя.
Втративши єдину доньку, Наум не вдався в тугу, продовжував працювати, не лінуючись, роздаючи зароблене старцям Божим, сповідуючи думку: "Гріх лежачи хліб їсти, поки здужаю, довжон і робити, і бідним подавати".
приклади використання фольклорних джерел у повісті "Маруся".
У повісті "Маруся" Квітка-Основ'яненко постійно звертався до народної творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у традиціях народної творчості: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці - як тернові ягідки, бровоньки - як на шнурочку, личком червона, як ... рожа, що у саду цвіте, носочок ... прямесенький, а губоньки - як цвіточки розцвітають, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані".
І ім'я героїні, і її зовнішність, вдача, передають народні уявлення про красу й позитивні якості людини. Особливо наголошується на тому, що Маруся "до усякого діла невсипуща".
Поетична й лірична душа Марусі щиро розкривається в коханні до Василя. Вона милується своїм Василечком, "як ясочка", червоніє, "як калина", тріпочеться, "як тая рибонька", - "коли б їй крила, полетіла б на край світу!" Вражає сила почуттів Марусі, коли вона звертається до батьків, благаючи не розлучати її з Василем: "Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька! Утінько моя, перепілочко, голубочко!.. Не розлучайте мене з моїм Василечком".
Надзвичайно поетично описує Квітка народні обряди: сватання, весілля, похорон дівчини-нареченої.
Широке використання побутового матеріалу, постійне звернення до народної творчості надають повісті національного колориту, внаслідок чого "Маруся" сталадля інших народів відкриттям нового мальовничого краю та його доброго, працьовитого й волелюбного народу.
|
1814-1861
|
Шевченко
|
Нар. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії у родині кріпаків. 1830 – з паном приїжджає до Петербурга. 1838 – викуп з кріпацтва. Його талант розкрився в жанрах послання, елегії, п’єси, балади, поеми, медитації.
І період творчості.
1840 – перша збірка: «Кобзар», у ній 8 творів: вступний вірш-заспів «Думи мої, думи мої...», це програмний вірш «Кобзаря»; «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащо мені чорні брови... ».. 1847 – арешт за участь у Кирило-Мефодіївському братстві. З 1848 – рядовий в Орській фортеці. 1847-1850 – пише «захалявні» книжечки. 1850 – відправлено до Новопетровського укріплення на о. Мангишлак, де жив 7 років. 1858 – приїжджає до Петербурга.
1839 – «Катерина». Безпосередньою попередницею Шевченкової “Катерини” була сентиментальна повість Г. Квітки-Основ'яненка “Сердешна Оксана”. Жанр – соціально-побутова поема, присвячена Жуковському. Композиція – 5 розділів. Епілог поеми: зустріч москаля з сином, який мандрує із сліпцями і збирає милостиню. Конфлікт загальнонародної моралі з батьківською любов’ю. Плач матері (роль анафори). Пейзаж у 3 частині суперечить стану героїні. Кульмінація відбувається зимою. Природа як віддзеркалення людської трагедії. 5 розділ – доля сина. Знову роль протиставлення: красу мати йому дала, щастя – ні. Автор пристрасно виражає у творі своє ставлення до подій (це прокльон-звертання до сільських пліткарок). На початку твору – авторське попередження. Роль риторичних звертань, окликів. Символіка: Катерина не має долі, як і Україна. Морально-етичний конфлікт набуває в Шевченка виразно соціальних рис,— так виникає центральна тема його творчості — тема покритки, тема зневаженого кохання й материнства, страшне звинуваченн деспотичному суспільству.
1838-1841«Гайдамаки». Це найбільша поема Шевченка. Це перша в українській літературі романтична героїко-історична поема. Ранній Шевченко — поет-романтик. Це романтизм протесту проти існуючої дійсності, в основі якого — мрії поета про кращу долю народу й утвердження його права та права окремої людини на свободу. Прикметно, що романтичний герой раннього Шевченка — це насамперед борець за волю — Тарас Трясило (“Тарасова ніч”), Підкова (“Іван Підкова”), Гонта, Залізняк, Ярема (“Гайдамаки”), Гамалія (“Гамалія”). Ці романтичні герої не протистоять масі, а є виразниками її прагнень і сподівань. Народні перекази й пісні були основним джерелом романтичної героїко-історичної епопеї “Гайдамаки”, присвяченої Коліївщині—антифеодальному повстанню (1768) на Правобережній Україні проти польської шляхти (використав поет також історичні праці й художні твори українських, російських і польських істориків і письменників про Коліївщину). Головним героєм поеми є повсталий народ, узагальнений образ якого конкретизований в індивідуальних образах-персонажах Яреми, Ґонти, Залізняка, Волоха та ін. Очолюють повстання Залізняк та Гонта. Сюжетна лінія наймита Яреми — рядового учасника Коліївщини — це історія того, як народне повстання розпрямило пригноблену людину, в якої в боротьбі за волю “виросли крила”. Образ Ґонти — одного з провідників повстання — трагедійний образ ідеального героя-патріота, який жертвує найдорожчим заради свободи батьківщини (сцена вбивства Гонтою своїх дітей-католиків в ім' присяги). Романтична гіперболізація характерів підтримується такою ж романтичною гіперболізацією подій. Епічні суб'єкти розповіді та ліричні суб'єкти медитації створюють складну систему художнього часу, різноманітно співвіднесену з історичним часом подій та сучасністю автора й читача, завдяки чому минуле контрастно протиставиться сучасності й відлунює в майбутнє.
Композиція поеми: лірично-філософський вступ-звернення до читача (тобто два вступи), історичний вступ (Інтродукція»), 10 розділів, епілог. Основна частина розповіді починається «Інтродукцією», яка є експозицією сюжету. Тут змальовано умови виникнення протистояння між шляхтою і українським селянством. Дві сюжетні лінії: народне повстання (кульмінація «Гонта в Умані») та історії життя і кохання сироти-гайдамаки Яреми Галайди (Галайда – голий бурлака) та дочки титаря Оксани. Перший план розповіді: Ярема, Оксана, Гонта, Залізняк; другий план – Лейба-шинкар, титар, підліток-гайдамака, ксьондз. Мотив «свяченого ножа»- символ повстанців – проходить через усю поему.
2 період творчості . Новий період творчості Шевченка охоплює 1843—1847 рр. (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами в Україну. Усі свої поезії 1843— 1845 рр. (крім поеми “Тризна”) він переписує в альбом, якому дає назву “Три літа”. Перша подорож Шевченка в Україну тривала близько восьми місяців.
|
|