З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про третейські суди
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 35, ст.412 )
{ Із змінами, внесеними згідно з Кодексом
N 1618-IV ( 1618-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 40-41, 42,
ст.492
Законом
N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.296 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 1-рп ( v001p710-08 ) від 10.01.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009, ВВР, 2009, N 30, ст.421 }
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування цього Закону
Цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських
судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з
метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом
інтересів фізичних та юридичних осіб.
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий
будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських
правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок
організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж
той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми
міжнародного договору.
Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний
арбітраж.
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
третейський суд - недержавний незалежний орган, що
утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих
фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим
Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та
господарських правовідносин;
третейський суддя - фізична особа, призначена чи обрана
сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана
відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському
суді;
третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття
рішення третейським судом;
третейська угода - угода сторін про передачу спору на
вирішення третейським судом;
регламент постійно діючого третейського суду (далі -
регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок
та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення
до третейського суду, порядок формування складу третейського суду,
інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом;
{ Положення абзацу сьомого статті 2 визнано конституційними
згідно з Рішенням Конституційного Суду N 1-рп ( v001p710-08 ) від
10.01.2008 }
сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та
відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред'явили
позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або
охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та
юридичні особи, яким пред'явлено позовні вимоги;
компетентний орган - орган управління юридичної особи, який
відповідно до її статуту чи положення має право приймати рішення
про утворення постійно діючого третейського суду, затверджувати
Положення про постійно діючий третейський суд, регламент
третейського суду та списки третейських суддів;
компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий
господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом;
{ Абзац частини першої статті 2 в редакції Закону N 3541-IV
( 3541-15 ) від 15.03.2006 }
склад третейського суду - персональний склад третейського
суду, що розглядає конкретну справу;
{ Положення абзацу одинадцятого статті 2 визнано
конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 1-рп
( v001p710-08 ) від 10.01.2008 }
Третейська палата України - постійно діючий орган
самоврядування третейських суддів.
Стаття 3. Завдання третейського суду
{ Положення статті 3 визнано конституційними згідно з
Рішенням Конституційного Суду N 1-рп ( v001p710-08 ) від
10.01.2008 }
Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових
прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб
шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до
закону.
{ Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1076-VI
( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
Стаття 4. Принципи організації і діяльності третейського суду
Третейський суд утворюється та діє на принципах:
1) законності;
2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки
законові;
3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед
законом і третейським судом;
4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському
суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду;
6) добровільності утворення третейського суду;
7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення
чи обрання у конкретній справі;
8) арбітрування;
{ Положення пункту 9 статті 4 визнано конституційними згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 1-рп ( v001p710-08 ) від
10.01.2008 }
9) самоврядування третейських суддів;
10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів;
11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на
будь-якій стадії третейського розгляду.
Стаття 5. Право передачі спору на розгляд третейського суду
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд
третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи
господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності
між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього
Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до
прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами,
з того ж предмета і з тих самих підстав.
Стаття 6. Підвідомчість справ третейським судам
Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть
розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та
господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових
актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні,
розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із
задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин,
крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів
(договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи
визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа,
інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій
на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих
повноважень, державна установа чи організація, казенне
підприємство; { Пункт 6 частини першої статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні
ділянки; { Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із
Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
{ Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
{ Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між
господарським товариством та його учасником (засновником,
акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між
учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств,
пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням
діяльності цих товариств; { Частину першу статті 6 доповнено
пунктом згідно із Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають
вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним
Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом
України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення
третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами
державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими
чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому
числі на виконання делегованих повноважень. { Частину першу статті
6 доповнено пунктом 13 згідно із Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від
05.03.2009 }
Стаття 7. Види третейських судів
В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі
третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору
(суди ad hoc).
Постійно діючі третейські суди та третейські суди для
вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної
особи.
Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського
суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно
діючий третейський суд.
Стаття 8. Порядок утворення третейських судів
Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти
при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:
всеукраїнських громадських організаціях;
всеукраїнських організаціях роботодавців;
фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях
професійних учасників ринку цінних паперів;
торгово-промислових палатах;
всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній
спілці споживчих товариств України;
об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької
діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.
Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та
діяти при органах державної влади та органах місцевого
самоврядування.
Утворення постійно діючого третейського суду компетентним
органом суб'єктів, визначених у частині першій цієї статті,
вимагає:
1) прийняття рішення про утворення постійно діючого
третейського суду;
2) затвердження Положення про постійно діючий третейський
суд;
3) затвердження регламенту третейського суду;
4) затвердження списку третейських суддів.
Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів
повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата
народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи,
загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.
Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є
місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника
третейського суду в праві визначати розташування третейських
суддів за адміністративно-територіальним принципом.
Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного
спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть
суперечити положенням цього Закону.
Стаття 9. Державна реєстрація постійно діючого третейського
суду
Постійно діючий третейський суд підлягає державній
реєстрації.
Державна реєстрація постійно діючого третейського суду
здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями
юстиції протягом п'ятнадцяти днів з дня подання його засновником
заяви. До заяви додаються рішення про утворення постійно діючого
третейського суду, затверджені Положення і регламент цього суду та
список третейських суддів, копії свідоцтва про державну реєстрацію
юридичної особи та її статуту, довідка органу державної статистики
про включення цієї юридичної особи до державного реєстру.
Державна реєстрація постійно діючого третейського суду,
засновником якого є всеукраїнське об'єднання громадян,
здійснюється Міністерством юстиції України.
Про державну реєстрацію постійно діючого третейського суду
видається свідоцтво встановленого зразка.
Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з
моменту його державної реєстрації.
Підставою для відмови в державній реєстрації є неподання
документів, передбачених частиною другою цієї статті,
невідповідність Положення про постійно діючий третейський суд і
його регламенту вимогам цього Закону. В разі відмови в реєстрації
Міністерство юстиції України (його орган) надсилає заявникові
письмове вмотивоване рішення.
Відмову в державній реєстрації постійно діючого третейського
суду може бути оскаржено до суду.
{ Частина сьома статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
У разі внесення змін до документів, зазначених у пунктах 2-4
частини третьої статті 8 цього Закону, засновник постійно діючого
третейського суду повинен протягом 15 днів подати до Міністерства
юстиції України (його органу) заяву в порядку, передбаченому
частиною другою цієї статті.
У разі невиконання засновником постійно діючого третейського
суду вимог частини восьмої цієї статті або виявлення протягом
трьох років з дня реєстрації постійно діючого третейського суду
недостовірних відомостей у поданих на державну реєстрацію
документах орган, який зареєстрував такий суд, повинен звернутися
до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва. Рішення
суду про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого
третейського суду тягне за собою припинення його діяльності.
{ Частина дев'ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
|