План-конспект
першого уроку в 2014/2015 н.р. на тему:
«Україна – єдина країна»
Класний керівник 8-Б класу
Кострижівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Заставнівського району
Чернівецької області
Щітка Олександр Васильович
2014/2015 н.р.
План-конспект першого уроку в 2014/2015н.р.
Тема: Україна – єдина країна.
Мета: Поглибити знання учнів про нашу державу, продовжити ознайомлення з національними символами України; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси, декламаторські вміння та здібності, допитливість та бажання глибше пізнати рідну Батьківщину та її народ; виховувати патріотизм, повагу до державної історії та символів, любов до поетичного слова.
Обладнання: ноутбук, проектор, екран, ілюстративний матеріал до теми «Україна – єдина країна», презентація «Українські краєвиди», грамзапис «Україні», відео «Це моя і твоя війна», «Україна», картки для інтерактивної гри «Доповни речення» .
Інтернет-ресурси:
http://www.youtube.com/watch?v=CowLFtXk8RY
http://www.youtube.com/watch?v=7nqUhGkShTY
http://www.youtube.com/watch?v=tbFwmZLwdj0
Хід уроку
Вітчизна – це не хтось і десь,
Я – теж Вітчизна.
І. Світличний 
Для всіх ти мертва і смішна,
Для всіх ти бідна і нещасна,
Моя Україно прекрасна,
Пісень і волі сторона.
Олександр Олесь
Свою Україну любіть.
Любіть її...Во врем'я люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Т. Шевченко
Я знаю вас, нащадки запорожців,
Я вірю вам і низько б'ю чолом.
Дивлюсь на вас і вірою займаюсь,
І б'ю поламаним крилом.
Олександр Олесь
-
Організація класу до уроку.
Привітання.
Перевірка готовності учнів до уроку.
Оголошення теми та мети уроку. Вступне слово вчителя.
Доброго дня, дорогі діти, шановні батьки! Святково та урочисто розпочався сьогодні для вас новий навчальний рік. Нехай він буде плідним, радісним, цікавим для всіх учнів і принесе гарні досягнення в навчанні, сформує міцні знання.
Традиційно, найбільш пам’ятними в шкільному житті кожного учня є перший та останній дні навчання. Чому так? Не дивно, адже Перше вересня – це плани, сподівання, мрії, задуми на весь навчальний рік, а свято Останнього дзвоника – це досягнення, звершення, успіхи.
Вчені вже давно довели, що найкраще і найміцніше людина запам’ятовує ту інформацію, яку почула чи побачила на початку та наприкінці. Мабуть, саме тому такого важливого значення в нашій державі надають Першому урокові в новому навчальному році, адже саме він стає своєрідним гаслом, вступом, орієнтиром для нас із вами.
Перший урок – незвичайний, бо він не стосується жодного з предметів. Це урок державності, громадянськості, людяності, а сьогодні – це ще й урок нашої з вами соціальної та національної свідомості, і я сподіваюся, ви не залишитеся байдужими до того, про що ми говоритимемо.
Тему нашого сьогоднішнього уроку ви зможете побачити у акровірші (текст вірша на дошці), тож уважно прочитайте його і скажіть, про що, на вашу думку, ми сьогодні поговоримо.
У всіх людей одна святиня:
Куди не глянь, де не спитай, –
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж ясний в чужині рай –
м красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
М. Чернявський
Про яку святиню говориться у вірші?
Це акровірш, де відповіддю на запитання є слово, складене з перших букв кожного рядка. Прочитайте це слово.
Так, ви всі здогадалися, про що буде мова. Тема нашого уроку «Україна – єдина країна» (запис на дошці).
Усний журнал.
(розповіді вчителя та виступи учнів згруповані за тематичними блоками)
Україна – найкраща країна у світі
Безперечно, кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. Відповісти на ці запитання непросто, адже рідна країна – це не просто клапоть землі на планеті, де живеш, навчаєшся, працюєш, створюєш сім’ю, – це щось значно більше, це почуття, які виникають до цього «клаптя», це бажання діяти на його благо, повага до нього. Ми можемо впевнено сказати, що наша Україна – найкраща країна у світі для нас. Та чи маємо ми підстави стверджувати це так категорично?
Що ж таке наша країна? І чому вона найкраща для нас?
Україна – це славетна історія: мудрі літописці, Київ священний, дзвін козацьких шабель, гайдамацький посвист, нескінченні чумацькі шляхи, зойк кріпака на панському дворі, революційні заграви, довгоочікувана незалежність, трагедія і велич Майдану…
Україна – це чарівна природа: високі гори й неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах…
Україна – це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покутті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна…
(звучить пісня «Україні», на її фоні – презентація «Українські краєвиди» (http://www.youtube.com/watch?v=CowLFtXk8RY)
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину
Можна довго згадувати все, чим для нас є наша країна, та чи буде тому край? Україна – це все, що навколо нас, усе, чим живемо й про що мріємо, це наші батьки, друзі, учителі. Кожен порух нашої душі, кожен вчинок, кожен життєвий крок стосується рідної країни.
Однак головне, що Україна — це та земля, де ми народилися, де завжди нас чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це – наша Батьківщина, найкраща і найрідніша, завжди захоплива у своїй непізнаності.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Ці поетичні рядки належать Василю Симоненку, відданому співцеві своєї країни, який завжди із захопленням і ніжністю відгукувався про Україну. Саме він автор слів, які знає кожен із нас.
Ми з вами переглянули презентацію, присвячену краєвидам рідної землі, але Україна – це не тільки «лани широкополі» та «ріки повноводні». Минулий рік приніс нашій прекрасній землі багато горя, крові і сліз, розбитих надій і втрачених сподівань. Послухаймо ж, якими барвами міниться Україна у творах Василя Симоненка, можливо, ми впізнаємо у його віршах Україну сьогоднішню.
Учень 1: Україно, п'ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Учень 2: Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Учень 3: Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.
Бачиш: з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Учень 4: Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Учень 5: Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім'ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім'ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім'ям вмираю
І в твоєму імені живу!
Не залишай країну у біді…
Кожну державу формує народ, який живе на її теренах і творить національну культуру. Саме на підмурку національної свідомості громадян будується країна, що посідає гідне місце серед інших країн і впливає на події у світі. Отже, держава — це передусім її народ, а свідомість народу є свідомістю його держави.
Про стійкість і непереможність українського народу свідчить історія його опору окупантам і створення незалежної держави. У найскрутніші для України часи, коли, здавалося, останні надії було втрачено, на захист співгромадян піднімалися творча інтелігенція, науковці, громадські діячі. Краще ніж будь-хто усвідомлюючи небезпеку втрати рідної країни, вони знаходили шляхи вирішення державних проблем, палким словом надихали зневірених, невтомно піднімали українців на боротьбу, зміцнюючи їхню віру у власні сили.
Гноблять, калічать, труять рід,
Ворожать, напускають чари,
Здається, знищено вже й слід,
Лиш потурнаки й яничари.
І ось — Стефаник і Куліш,
Ось — Коцюбинський, Леся — квіти
Степів страждальної землі,
Народу самосійні діти!
А то підземним загуде
Вулканом націй ціла раса,
І даром Божеським гряде
Нам Прометеїв дух Тараса.
Є. Маланюк
Ми щиро віримо в невмирущість української нації і завжди обстоюватимемо свою віру, як робили це тисячі наших предків і як роблять це тисячі наших сучасників, Україна вічна, бо вічний її народ. А головним підтвердженням цьому є її давня і героїчна історія, що довела: попри лагідну вдачу українці надзвичайно сильний і витривалий народ, який здатен захищати себе й боронити свою країну. Допоки буде наш народ вірити в себе, у свої сили, допоки буде шануватися, доти буде існувати й розвиватися незалежна українська держава, про неї знатиме, її поважатиме світ. Ми — часточки великого народу, і цим маємо по-справжньому пишатися. Сьогодні, як ніколи, наша країна потребує поваги, підтримки, синівської любові та відданості, тож не покидаймо її у біді.
Учень 6: Не залишай країну у біді,
І не шукай причини, щоб лишити,
Яскраве небо там, на чужині,
Та рідним сонцем, небо не зігріте.
Не будуть так дзвеніти журавлі
Не будуть в росах так стояти квіти,
Бо ми чужі отам, на чужині,
І як нам в очі подивитись дітям,
Коли зреклися рідної землі,
А на чужій щасливо прагнем жити?
Я не зречусь країни, бо мене,
Вона навчила віршем говорити!
Україна на всіх нас одна…
Сьогодні часто можна почути, що наша країна ще дуже молода. Дещо дивно звучать такі слова, адже Україна має тисячолітню державну історію, яка сягає ще часів Київської Русі. Однак таке твердження все ж таки слушне, бо можливість по-справжньому творити власну державу українці вибороли менше чверті століття тому, коли було проголошено незалежність України.
Здавалося б, нарешті ми отримали те, заради чого сотні років відчайдушно боролися й гинули мільйони наших предків, а проте, отримавши таку бажану свободу, ми просто не знаємо, що з нею робити. У часи, коли вже жодна з країн світу не може нам диктувати свої правила, Україна, розривається щонайменше між трьома полюсами: прагне приєднатися до Європейської Спільноти, подружитися з Америкою і не зіпсувати стосунків із Росією. Тоді, коли нарешті українська мова, не скута заборонами, може повноцінно розвиватися, українці прагнуть другої державної мови. У період, коли національна економіка спромоглася вийти на світовий рівень, урядовці виступають проти вступу України до Світової організації торгівлі… На жаль, таких парадоксів дуже багато, і всі вони свідчать про те, що після здобуття довгоочікуваної незалежності наша держава опинилася сам-на-сам зі складними проблемами, які мусить вирішувати не хто інший, як її народ.
Однак, найболючішою проблемою сьогодні залишається питання єдності та неподільності України. Більше півстоліття тому відомий український поет Дмитро Чередниченко написав чудовий вірш «Єдина Україна», актуально звучить він і сьогодні.
Учень 7: Нехай ніхто не половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Учень 8: Одна від Заходу й до Сходу
Володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.
Учень 9: І козаки, й стрільці січові
За тебе гинули в полях.
У небесах сузір'я Лева
Нам світить на Чумацький Шлях
Учень 10: Стражденна чаєчко-небого,
Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу,
Аби ти вільною була.
Учень 11: Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на світі в нас одна.
(перегляд відео «Це моя і твоя війна» (http://www.youtube.com/watch?v=7nqUhGkShTY)
Любіть Україну…
Наше покоління стало очевидцем трагічного перехідного періоду в житті держави в побудові демократичного суспільства. Український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. Але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. Дуже часто все починається спочатку, у розбудові держави ми змушені зупинятися, повертатися назад, змінювати вже звичне… Однак жодне демократичне суспільство не може похвалитися легким і швидким досягненням своєї мети. Тому ми маємо вірити, що Україна вийде на правильний шлях, вірити в майбутнє незалежної держави, яка посідатиме гідне місце серед інших європейських держав, буде популярною і шанованою у світі. Для цього всі ми, її свідомі громадяни, маємо докладати зусиль, працювати й творити задля її добробуту, сприяти розвитку всіх сфер суспільного життя. 
Тільки бажання гордо заявити: «Я — українець» — може об’єднати громадян нашої величезної країни в одне ціле. Тому кожен з нас мусить дбати не про те, на кого рівнятися і до якої культури долучатися, а насамперед про свою єдину країну, про порозуміння й злагоду на всіх її землях, про її єдність, цілісність і неподільність.
Пам’ятаймо, що тільки безмежна любов до України та стійка громадянська позиція кожного з нас – це та незламна перешкода, яку не здолати жодному ворогу-окупанту. Тож любіть свою Україну!
Учень 12: Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Учень 13: Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі.
Учень 14: У квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.
Учень 15: В грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Учень 16: Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
(перегляд відео «Україна» (http://www.youtube.com/watch?v=tbFwmZLwdj0)
-
Підсумок уроку.
Інтерактивна вправа «Доповни речення».
Тема: «Я бажаю тобі, Україно моя…»
Подумайте, що б ви побажали своїй державі у такий непростий час, запишіть свої побажання на аркушах, прикріпіть на дошці та озвучте.
Підведення підсумків уроку.
Якій темі було присвячено сьогоднішній урок?
Що нового ви дізналися?
Яка інформація вас зацікавила?
Що виявилось складним, викликало труднощі?
Як ви зможете використати отримані знання і відомості надалі? Де вони стануть для вас корисними?
Дякую за активну роботу на уроці та чудові поетичні доповнення до теми уроку!
|