Технологія спільного проектування як прийом педагогічної техніки навчання

Технологія спільного проектування моделюється на рівні: суб'єкт - суб'єктні (активний вчитель - активні діти),

• 
  центральною фігурою навчально - виховного процесу в шкільній. моделі є вчитель.
  

За технологією СП - діти,

• 
  педагогічні завдання в шкільній моделі: навчальні, розвиваючі, виховні.
  

За технологією СП – навчальні, виховні, розвиваючі,

• 
  засоби взаємодії педагога з дітьми:
  

Шкільна модель: вчитель подає інформацію, дає завдання та інструкції,

контролює їх засвоєння й виконання; діти вислуховують інформацію та

інструкції, виконують завдання вихователя.

Технологія СП : вчитель і діти разом створюють спільний творчий задум, визначають шляхи його реалізації; шукають дорослих, які можуть надати допомогу реалізувати задумане, просять їх про це; готують все необхідне для організації задуманого; здійснюють свій задум; аналізують проект, досягнення і труднощі, які відчували під час підготовки і реалізації задуму.

Ця порівняльна таблиця наочно демонструє засоби взаємодії педагога з вихованцями, які допомагають вчителю зрозуміти, що приносить дітям радість; глибше пізнати їх інтереси, їх здібності, мотиви поведінки які сприяють налагодженню партнерських взаємостосунків і забезпечують особистісний розвиток та творчість як дітей так і педагога і головне дозволяють формуванню індивідуальної освітньої траєкторії учня.

Навчальна діяльність здійснюється кожним учнем відповідно до його індивідуальних особливостей. Перед учителем, який бажає бачити та розвивати в кожному учні унікальну особистість, постає складна педагогічна задача: як одночасно навчати всіх по-різному? У зв'язку з цим виникає проблема: як організувати освіту учнів за їх власними траєкторіями? Найбільш успішно вирішує цю проблему той педагог, який знає й володіє набором різних методів, форм і технологій освіти, тобто спирається на концепцію, що допускає всередині себе різноманіття освітніх траєкторій учнів. Від такого вчителя потрібне переосмислення своїх дій і позицій. Навчання за індивідуальною траєкторією вимагає особливої методики й технології. Вирішувати цю задачу пропонується двома протилежними способами, кожний з яких є індивідуальним підходом.

Перший спосіб - диференціація навчання, відповідно до якої до кожного учня пропонується підходити індивідуально. Для цього учнів зазвичай поділяють на групи за типом: «гуманітарії», «фізики», «техніки»; або здатні, середні, відстаючі рівні А, В. С, або хлопці і дівчата.

Перший підхід найбільш розповсюджений у школах, тому на сьогоднішній день існує багато педагогічних технологій, методик та моделей що допомагають в його реалізації.

Найбільш відомі це:

• 
  технологія рівневої диференціації навчання на основі обов'язкових результатів (В.Фірсов)
  
• 
  технологія інтенсифікації навчання на основі опорних схем і знакових моделей
  
• 
  технологія блочно-консультативного навчання
  
• 
  інтегральна освітня технологія В.Гузєєва
  
• 
  технологія навчання як дослідження
  
• 
  технологія особистісно орієнтованого уроку
  
• 
  технологія формування творчої особистості
  
• 
  дальтон технологія
  
• 
  технологія розвитку творчої особистості Г.Альтшуллера (теорія розв'язання винахідницьких завдань)
  
• 
  методика лабораторно-практичних робіт К.Баханова
  
• 
  методика побудови уроку (конструктор А.Гінна)
  
• 
  модель логічних рівней (Р.Ділтсона).
  

Другий спосіб припускає, що власний шлях навчання кожного учня вибудовується стосовно до досліджуваної ним освітньої сфери. Інакше кажучи, кожному учню дається можливість створення власної освітньої траєкторії освоєння всіх навчальних дисциплін. Другий спосіб - досить рідкий, оскільки вимагає не просто індивідуального руху учня для досягнення навчальних цілей, а одночасної розробки та реалізації різних моделей навчання учнів, кожна з яких по-своєму унікальна й віднесена до особистісного потенціалу будь-якого окремо взятого учня.

На реалізацію другого підходу в індивідуалізації навчання зорієнтовані теорія евристичного навчання та технологія спільного проектування, оскільки в їх основі лежить ідея самореалізації особистісного потенціалу кожного учня. Задача даного навчання складається в забезпеченні індивідуальної зони творчого розвитку учня. Виконуючи спільну освітню діяльність і спираючись на індивідуальні якості та здібності, учень вибудовує освітній шлях. Одночасність реалізації персональних моделей освіти - одна з цілей технології спільного проектування.

Зі сказаного випливає, що якщо ми виділимо конкретні особистісні здібності учнів як орієнтири для ведення ними освітньої діяльності з кожного навчального предмета, то шлях освоєння цих предметів буде визначатись не стільки логікою даних предметів, скільки сукупністю особистісних здібностей кожного учня. Головна роль серед цих здібностей буде належати творчим здібностям, завдяки яким учень створює нові освітні продукти. Процес застосування технології спільного проектування грунтується на реалізації індивідуальних здібностей, можливостей та інтересів учнів, вирощуванні їх особистісного освітнього потенціалу.

Для такого навчання необхідне створення умов, що приводять учнів до усвідомлення необхідності конструювання власної системи знань і способів діяльності, до самостійного руху, до самостійної постановки загальноосвітніх і предметних задач і проблем, до оволодіння методами їх рішення. Суттєву роль у досягненні цієї мети відіграє технологія спільного проектування, яка спрямовує вчителя і учня на співробітництво, взаєморозуміння, взаємоповагу і, як наслідок на більш плідну працю з боку учня.

Список використаних джерел

1. 
   Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: учебник для студ.пед.вузов. — М.: ВЛАДОС, 1999. — Кр. 1: Общие основы. Процесс обучения. — 576 с.: ил.
   
2. 
   Селевко Г.К. Педагогические технологии на основе активизации, интенсификации и эффективного управления УВП. М.: НИИ школьных технологий, 2005.
   
3. 
   Матеріали з сайту eurokid.com.ua