|
|
Скачати 248.54 Kb.
|
|
УДК 378:659.4 ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ О.В.Комаровський Аналізуються актуальні проблеми функціонування та розвитку освітньої сфери України з точки зору підвищення конкурентоздатності вищих навчальних закладів на ринку освітніх послуг за допомогою впровадження в їх діяльність методів паблік рилейшнз. Наводяться конкретні приклади і результати практичного застосування даних методів (з досвіду роботи Луганського державного інституту культури і мистецтв). Постановка проблеми. В результаті радикальної трансформації соціально-економічної моделі українського суспільства, що відбулася після набуття нашою країною державної незалежності, державні вищі навчальні заклади України одержали право надавати студентам можливість отримання вищої освіти на контрактній основі за кошти фізичних або юридичних осіб нарівні з недержавними вищими навчальними закладами [6, с.290; 10, с.26,389;]. Таким чином, українські ВНЗ перетворилися на повноцінних суб'єктів комерційної діяльності на ринку освітніх послуг, який вони ж самі і створили. Загальновідомо, що діяльність будь-якого суб'єкта ринкових відносин визначається, з одного боку, попитом на продукцію, яку він пропонує, а з іншого, - конкуренцією з іншими суб'єктами ринку, що пропонують подібну продукцію. Повною мірою це стосується і суб'єктів комерційної діяльності на ринку освітніх послуг, тобто вищих навчальних закладів. Потужними чинниками загострення конкуренції серед вищих навчальних закладів в Україні останнім часом є, з одного боку, відхід багатьох з них від колишньої вузької спеціалізації (суто технічної, педагогічної, медичної, мистецької тощо) через відкриття нових, раніш не властивих даному типу закладу спеціальностей і напрямів підготовки, що користуються великою популярністю у абітурієнтів, є конкурентоспроможними на ринку праці та престижними в очах суспільства (менеджмент, фінанси, правознавство, іноземні мови тощо), а також збільшення кількості самих ВНЗ, що надають подібні освітні послуги, тобто мова йде про збільшення пропозиції. З іншого боку, в Україні має місце погіршення демографічної ситуації, падіння народжуваності, а відтак і скорочення в найближчому майбутньому кількості потенційних абітурієнтів ВНЗ, тобто можна впевнено спрогнозувати істотне зменшення попиту на освітні послуги. За умови збереження цих взаємовиключаючих тенденцій (зростання пропозиції та зменшення попиту) багато вищих навчальних закладів ризикують не витримати конкуренції з іншими, втратити деякі спеціальності, або навіть просто взагалі припинити своє подальше існування. В першу чергу це може торкнутися нещодавно відкритих непрофільних спеціальностей та напрямів підготовки, які ще не встигли добре зарекомендувати себе в очах громадськості. Звичайно, що в подібному розвитку подій не зацікавлені ані вищі навчальні заклади, ані суспільство в цілому. Тому, виходячи з проблеми загострення конкуренції, вищі навчальні заклади просто змушені більш активно змагатися за увагу потенційного споживача їх освітніх послуг - абітурієнта, часто із залученням нетрадиційних методів та підходів, які раніше не були властивими освітній галузі, а належали виключно до сфери бізнесу: маркетингу, реклами, паблік рилейшнз тощо [8; 9; 13]. Освітня галузь традиційно була і залишається переважно об'єктом уваги і підтримки державних структур, фінансується державою та органами місцевої влади. Таке особливе піклування держави зводило в минулі часи необхідність використання маркетингових технологій в сфері освіти до мінімуму, тому що держава була єдиним покупцем освітніх послуг навчальних закладів, фінансуючи всю освітню діяльність в колишньому СРСР. В наш час за державні кошти навчається не більше половини студентів, а в приватних ВНЗ - жодного, тому в умовах ескалації конкуренції на ринку освітніх послуг традиційні методи так званої “профорієнтації”, що використовувалися навчальними закладами продовж десятиліть і на які, в основному, покладалися завдання залучення майбутніх студентів, стають недостатньо ефективними через те, що розраховані на інші соціально-економічні умови. Сучасний стан розвитку вищої освіти в Україні вимагає якомога ширшого залучення методів, що довели свою ефективність в суміжних галузях і можуть бути успішно використані для задоволення потреб вищих навчальних закладів у підвищенні їх конкурентоздатності на ринку освітніх послуг. З огляду на це, процес впровадження до вітчизняної освітньої галузі різноманітних маркетингових технологій набуває великої актуальності. Особливо перспективним видається залучення в діяльність вищих навчальних закладів такої важливої складової маркетингових технологій, як паблік рилейшнз - спеціальної системи комунікацій, спрямованих на організацію громадської думки в бажаному для вищого навчального закладу напрямі з метою більш успішного функціонування закладу та підвищення його репутації в суспільстві [1;3;4;5;11;12]. Аналіз останніх досліджень. Термін „паблік рилейшнз" або „зв'язки з громадськістю" (коротко – ПР, або „піар”) увійшов у свідомість пересічного українця досить недавно - лише у 90-ті роки XX століття. Тому, до цілеспрямованого застосування прийомів і методів ПР у сфері функціонування освітньої галузі, на ринку освітніх послуг, а також до усвідомлення актуальності цієї проблеми більшість вищих навчальних закладів лише починає наближатися. Що ж до систематизованих наукових розробок даного питання, то, з огляду на відносну новизну подібної проблематики для нашого суспільства, автору поки що не зустрічалися якісь ґрунтовні публікації на цю тему, окрім робіт В.Кірсанова, О.Рябової та ще декількох публікацій [7;13]. Але, вбачаючи в методах паблік рилейшнз великий ресурс для підвищення ефективності функціонування освітніх закладів, їх конкурентноздатності на ринку освітніх послуг та розвитку вітчизняної вищої освіти в цілому, автор не може залишати дану проблему поза увагою, знаходячи в ній досить актуальну та цікаву тематику для подальшої теоретичної і практичної розробки та впровадження її в діяльність вищих навчальних закладів [8; 9]. Автору належить деякий доробок у вирішенні окремих аспектів цієї проблеми, ознайомлення з яким, а також інформація про актуальність вищеокресленої проблематики є основною метою даної статті. Виклад основного матеріалу. У процесі своєї діяльності вищий навчальний заклад постійно стикається з широкими колами громадськості: місцевими, регіональними та центральними органами державної влади, фінансовими установами, засобами масової інформації, працівниками та керівництвом сфери, для потреб якої ведеться підготовка студентів; випускниками загальноосвітніх шкіл; абітурієнтами та їх батьками; батьками студентів; суб’єктами підприємницької діяльності, громадськими організаціями; закладами культури і мистецтва, закладами-конкурентами, тощо. Саме в цих колах формується громадська думка про заклад та якість послуг, які він надає. Раціонально організована робота ПР дозволяє встановити ефективне співробітництво з громадськістю та формувати та зміцнювати позитивну громадську думку про заклад та якість його освітніх послуг.. Цілеспрямований комплекс заходів ПР сприятиме підвищенню авторитету вищого навчального закладу у його навколишньому оточенні та створенню його позитивного іміджу (агнл. – образ). Позитивний імідж будь якого підприємства або закладу підвищую конкурентоздатність на ринку, приваблює споживачів та партнерів, збільшує обсяг діяльності і, як наслідок, прибутки підприємства або закладу. Крім формування позитивного іміджу, основними завданнями та напрямками роботи ПР в діяльності вищого навчального закладу є:
Реалізація вищезазначених напрямків діяльності переслідує наступні цілі:
Головним засобом досягнення цих цілей є розвиток комунікації (громадських зв’язків) вищого навчального закладу з його соціально-економічним середовищем: абітурієнтами, їх батьками, органами влади, засобами масової інформації, бізнес-структурами, громадськими організаціями шляхом проведення широкого кола різноманітних заходів, які мають привернути якомога більшу увагу учасників цього середовища до діяльності закладу, викликати повагу і розуміння суспільного значення цілей, які ставить перед собою вищий навчальний заклад, стимулювати поглиблення довіри до якості освітніх послуг, що їх надає заклад тощо. Тому будь-яка подія, до якої має відношення заклад, повинна не залишатися в його стінах, так би мовити „для внутрішнього використання”, а ставати відомою якомога ширшим колам громадськості, стимулюючи подальший інтерес до діяльності вищого навчального закладу і формуючи стійку позитивну громадську думку по відношенню до нього [9]. Необхідність вивчення шляхів практичного застосування методів ПР з метою ефективного просування вищого навчального закладу на ринку освітніх послуг виникла для автора навесні 2002 року з моменту утворення Луганського державного інституту культури і мистецтв, ректоратом якого було вирішено розпочати діяльність новоствореного освітнього закладу на сучасних, перспективних засадах з використанням нетрадиційних методів організації та управління для якомога швидкого доведення факту його суспільно корисного існування до якнайширших кіл громадськості, насамперед до уваги потенційних абітурієнтів. Одним з перших кроків в цьому напрямі стало створення в інституті департаменту зв'язків з громадськістю. На початку роботи перед департаментом постало завдання пошуку шляхів найбільш оптимального та ефективного, застосування методів паблік рилейшнз для якомога швидкого входження факту існування Луганського державного інституту культури і мистецтв до суспільної свідомості населення Луганської області (а в перспективі – і всієї України), створення стійкого привабливого іміджу інституту в очах абітурієнтів, а також їх батьків, як осіб, що мають найбільший вплив на вибір молодими людьми місця для отримання вищої освіти, визначаючи таким чином попит на освітні послуги інституту. Для реалізації цих завдань було проведене дослідження можливостей ефективного входження Луганського державного інституту культури і мистецтв в ринок освітніх послуг Луганської області та перспектив виходу на ринки інших регіонів із застосуванням методів паблік рилейшнз. Об'єктом дослідження було обрано можливість управління станом громадської думки відносно ЛДІКМ та динамікою її розвитку, а предметом виступили форми і методи паблік рилейшнз, як засоби впливу на громадську думку та шляхи їх застосування в діяльності вищого навчального закладу. Було зроблено припущення, яке стало робочою гіпотезою, що формування стійкої позитивної громадської думки про діяльність вищого навчального закладу, підвищення його авторитету та іміджу в очах потенційних споживачів його освітніх послуг, а відтак і збільшення потоку абітурієнтів, тобто зростання попиту на освітні послуги, що пропонує ЛДІКМ, можливі за умов систематичного застосування в діяльності інституту відповідних форм і методів паблік рилейшнз, як певної системи засобів організованого впливу на формування стійкої позитивної громадської думки щодо функціонування ЛДІКМ. Звідси витікають наступні завдання дослідження: а) проаналізувати ємність ринку освітніх послуг Луганської області; б) визначити певні цільові аудиторії, на які буде розповсюджений вплив обраної ПР-стратегії ЛДІКМ; в) вивчити первинний стан громадської думки щодо створення Луганського державного інституту культури і мистецтв; г) визначити рівень інформованості різних цільових аудиторій ЛДІКМ відносно видів та якості освітніх послуг, що надає інститут; д) проаналізувати наявний арсенал апробованих засобів паблік рилейшнз відносно їх пристосування до потреб інституту; е) розробити оригінальні нестандартні підходи щодо інформування громадськості про діяльність інституту для створення позитивної громадської думки про ЛДІКМ; ж) розробити та здійснити ПР-кампанію з якомога ширшого інформування громадськості про діяльність інституту та створення стійкого попиту на його освітні послуги; з) проаналізувати ефективність обраних форм і методів паблік рилейшнз, насамперед з точки зору зростання попиту на його освітні послуги. За правилами класичних паблік рилейшнз ПР-кампанія повинна складатися з наступних етапів:
Моніторинг ситуації, що склалася навколо новоствореного Луганського державного інституту культури і мистецтв дав наступну інформацію: а) контингент співробітників культурно-мистецької сфери Луганської області на шістдесят відсотків складається з осіб пенсійного або передпенсійного віку; б) тридцять дев'ять відсотків працівників галузі культури і мистецтва області не мають вищої фахової освіти; в) через відсутність в області вищого навчального закладу мистецького спрямування обдарована молодь Луганщини всі попередні роки була змушена для здобуття вищої мистецької освіти від'їзджати за межі області; г) обдарована молодь, яка не мала змоги вступити до вищих навчальних закладів Києва, Донецька, Харкова, щоб не залишитися без вищої освіти взагалі, вступала до інших луганських ВНЗ не за покликанням, а лише задля отримання вищої освіти як такої; д) опитування показали, що спеціальності, яким може навчати Луганський державний інститут культури і мистецтв, користуються серед молоді значною популярністю; є) опитування батьків довело їх згоду навчати своїх дітей в інституті культури і мистецтв, якщо такий буде створений в Луганську; ж) заклади культурно-мистецької сфери Луганської області підтвердили власні потреби у молодих фахівцях - майбутніх випускниках ЛДІКМ. Отже головним позитивним висновком аналізу ситуації стала впевненість у наявності попиту на освітні послуги новоствореного ЛДІКМ, який до того ж створено не на порожньому місці, а на матеріальній і викладацькій базі Луганського коледжу культури і мистецтв, з яким інституту створив єдиний навчально-науково-методичний комплекс. Іншими позитивними чинниками виступили: професійний професорсько-викладацький склад, сформований в інституті; достатня забезпеченість навчальними площами, музичними та іншими інструментами та обладнанням, сучасною комп'ютерною та оргтехнікою; відремонтований та повністю устаткований навчальний корпус в центрі Луганська. До позитивних чинників також можна віднести відсутність в роботі новоствореного закладу старих стереотипів, інерції, баласту віджилих форм та поглядів. До чинників, що можуть негативно вплинути на формування попиту на освітні послуги ЛДІКМ було віднесено відсутність на першому етапі інформації про новостворений заклад, недовіру до якості його освітніх послуг через упередженість відносно його новоствореності, несформованість традицій ВНЗ, відносна нестабільність викладацького складу, що проходив процес становлення, а також наявність в місті потужних „старих” ВНЗ, які пропонували схожі освітні послуги, не кажучи про широковідомі мистецькі навчальні заклади сусідніх Донецька і Харкова, до яких традиційно вступала обдарована луганська молодь. Загальні висновки з моніторингу ситуації навколо ЛДІКМ дозволили сформулювати першочергові завдання, виконання яких має наблизити інститут до реалізації головної мети - формування стійкого високого попиту на якісні освітні послуги Луганського державного інституту культури і мистецтв для подальшого розвитку культурно-мистецької сфери Луганської області і України в цілому. Ці завдання виглядали наступним чином: спираючись на позитивні здобутки ЛДІКМ, за допомогою методів паблік рилейшнз ліквідувати дефіцит інформації про існування та діяльність ЛДІКМ, подолати недовіру, упередженість та апатію до інституту серед широких кіл громадськості, замінивши їх на увагу, зацікавленість та симпатію та сформувати стійку позитивну громадську думку відносно ЛДІКМ. Наступним етапом реалізації завдань, покладених на департамент зв'язків з громадськістю ЛДІКМ стало визначення цільових аудиторій інституту, тобто окремих сегментів громадськості, на які буде здійснюватися диференційований ПР-вплив для кращої реалізації цілей ЛДІКМ. Такими цільовими аудиторіями були визнані:
а) телебачення б) радіо в) преса г) Інтернет. 11.Органи управління культурою: а) районні б) міські в) обласні г) центральні 12. Органи управління освітою: а) районні б) міські в) обласні г) центральні 13. Органи молодіжної політики: а) районні б) міські в) обласні г) центральні
Вибір кожної конкретної аудиторії залежить від цілей, які ставить перед собою інститут на кожний конкретний момент, а сума впливів на весь спектр цільових аудиторій ЛДІКМ у підсумку має сприяти зростанню авторитету і престижу інституту в очах громадськості і стати ефективним засобом досягнення мети - зайняти достойне місце на ринку освітніх послуг України та закріпитися на ньому. Перелік визначених аудиторій, цілей впливу та каналів комунікації наведений в таблиці 1. Таблиця 1
Для інформування всіх цільових аудиторій було обрано наступний принцип: „Інформація про будь-який захід, автором якого є ЛДІКМ, або до якого він має будь-яке відношення, повинна якнайширше розповсюджуватися всіма доступними каналами масової комунікації, висвітлюючись з позитивного боку і, прямо чи опосередковано, працювати на зростання авторитету інституту". Тому в своїй діяльності ЛДІКМ користується правилом: „Роби свою справу якнайкраще і нехай усі дізнаються про це". Для виконання цього правила ЛДІКМ було задіяно всі наявні ресурси: засоби масової інформації (телебачення, радіо, Інтернет), власні канали розповсюдження інформації, неформальні канали масової комунікації, тобто чутки, тощо. Налагоджуючи співпрацю із засобами масової інформації департамент виходив з визнання аксіоми, що для ЗМІ будь-яка новина - це товар [2, с.66]. Насамперед це стосується друкованих ЗМІ. Споживач інформації - читач купує пресу заради новин. Тому потрібно чітко розуміти наскільки важливою може бути та чи інша новина для того чи іншого видання (телеканалу, радіостанції тощо), а також для тої чи іншої групи читачів (глядачів, слухачів тощо). Для розповсюдження інформації для преси, радіо, телебачення департамент намагався виходити з точки зору такого пересічного споживача інформації, в якому, насамперед, є зацікавлений ЛДІКМ. Було виділено два основні типи споживачів інформації, потрібних для реалізації цілей ЛДІКМ. По-перше, це молода людина, хлопець або дівчина, яка може, зацікавившись інформацією про інститут, згодом стати його студентом. По-друге, це батько або матір, чия дитина постала перед вибором навчального закладу для отримання вищої освіти, і чия думка може визначити вибір абітурієнтом закладу для вступу. Виходячи з психологічних характеристик цих типів споживачів інформації, а також провівши широке опитування щодо їх очікувань від обраного навчального закладу, інформація про інститут готувалася і подавалася відповідно до їх уподобань. Так молоді люди відповідали, що їх приваблює насамперед заклад, в якому „цікаво вчитися", „викладають цікаві люди", „можна реалізувати свої здібності". В той же час їх батьків цікавили такі чинники як „якість освітніх послуг", „солідність та авторитетність науково-викладацьких кадрів", „можливість одержання дітьми додаткової кваліфікації", „можливість працевлаштування” тощо. Тому лейтмотивом інформації, розрахованої на потенційних абітурієнтів став слоган: „У нас навчання - це свято!". Більш розсудливим абітурієнтам інформація подавалася під слоганом: „Знайди себе у нас!". На дорослу аудиторію була розрахована інформація про проведення на базі інституту науково-практичних конференцій, семінарів, творчих конкурсів, приїзд професури з інших міст України та з-за кордону, нагородження співробітників ЛДІКМ державними нагородами, отримання інститутом ліцензій за новими спеціальностями тощо. Інформацією для обох вищеназваних категорій були повідомлення про перемоги студентів ЛДІКМ на різноманітних регіональних, національних та міжнародних конкурсах, закордонні поїздки творчих колективів інституту, обмін делегаціями з різних країн тощо. Вся ця інформація поширювалася через телебачення, радіо, пресу, Інтернет. Власними каналами розповсюдження інформації про ЛДІКМ стали інтернет-сайт інституту, студентська газета „Камертон", студентська молодіжна телепрограма на обласному телебаченні, створена кафедрою кіно-, телемистецтва ЛДІКМ, надсилання офіційних листів, надання довідок про діяльність інституту, випуск буклетів, плакатів, афіш, календарів, прес-релізів з інформацією про діяльність інституту, роздавання листівок перехожим на вулицях, розсилання інформації поштою, розклеювання повідомлень по місту і області, розповсюдження друкованої продукції по школах, концертна та виставкова діяльність викладачів і студентів, творчі виїзди по містах і районах і тому подібне. Важливими носіями та поширювачами інформації про ЛДІКМ стали його студенти, їх батьки та родичі, викладачі та інші особи, причетні до діяльності інституту. Саме вони виступили найбільш ефективними комунікаторами, розповсюджувачами інформації „з перших рук" та реалізаторами цілей інституту. Також саме на них покладалася відповідальність за постійне функціонування такого потужного каналу масової комунікації як чутки про ЛДІКМ (виключно позитивні). Крім прямої взаємодії зі ЗМІ через повідомлення їм останніх новин про інститут, розсилання прес-релізів, організацію прес-конференцій, розміщення реклами та оголошень від імені Луганського державного інституту культури і мистецтв, були використані спроби непрямого використання засобів масової інформації в інтересах ЛДІКМ. Для цього був задіяний метод під умовною назвою „листи від трудящих". Суть його полягає у тому, що до всіх редакцій обласних, міських та районних газет було надіслано по декілька десятків листів від різних людей. Зміст цих листів зводився до прохання розповісти через газету майбутнім абітурієнтам, або їх батькам, про якийсь там новостворений Луганський державний інститут культури і мистецтв. І більшість газет, сумлінно виконуючи свій обов'язок перед „читачами", незалежно одна від одної, в рубриках на кшталт: „Нам пишуть - ми відповідаємо" опублікували вичерпну інформацію про Луганський державний інститут культури і мистецтв, тим самим в значній мірі ліквідувавши дефіцит інформації про новостворений ВНЗ. Іншим досить дієвим засобом були телефонні дзвінки під час різноманітних прямих ефірів на телебаченні і радіо з аналогічними запитаннями. Що стосується подолання недовіри до новоствореного викладацького складу та якості освітніх послуг ЛДІКМ, було надруковано і розповсюджено велику кількість рекламних буклетів з правдивою інформацією про кількість професорів, доцентів, докторів і кандидатів наук, народних та заслужених артистів України, заслужених діячів мистецтв України, заслужених працівників культури України, задіяних в освітньому процесі; наявність у інституті відповідних ліцензій на провадження освітньої діяльності; перелік нагород, отриманих викладачами та студентами ЛДІКМ на різноманітних фестивалях та конкурсах. Тим самим було ліквідовано грунт для негативних чуток, дезінформації громадськості з боку конкурентів щодо неспроможності новоствореного вищого навчального закладу мистецького спрямування надавати якісні освітні послуги. Оцінюючи попередні результати проведеної роботи, можна дійти висновку, що головним показником її ефективності має виступати кількість осіб, що виявили бажання отримати освіту в Луганському державному інституті культури імистецтв, починаючи з 2002/2003 і закінчуючи 2006/2007 навчальним роком, тобто динаміка попиту на освітні послуги ЛДІКМ за перший рік існування і по теперішній час. Цей показник виглядає наступним чином: з початку квітня 2002 року, тобто з моменту утворення Луганського державного інституту культури і мистецтв, коли рівень інформації про нього дорівнював нулю, і до середини липня 2002 року, тобто на момент закінчення перших вступних іспитів, за три місяці існування ЛДІКМ, отримали інформацію про інститут і стали його студентами 98 осіб (денна форма навчання, з них 31 за контрактом). В липні 2003 року студентами денної форми навчання за держаним замовленням стали 130 осіб та близько п'ятидесяти виявили бажання навчатися за контрактом. Кількість студентів заочної форми навчання перевищила кількість денної форми на 160 відсотків. Враховуючи творчу специфіку ЛДІКМ як мистецького навчального закладу, до якого приймають лише обдаровану молодь, і в якому в принципі не може бути великої маси студентів, все ж можна стверджувати, що робота департаменту паблік рилейшнз за перший рік його існування (квітень 2002 - липень 2003) дала свої позитивні результати: рівень інформованості громадськості про ЛДІКМ зріс з нуля до шестидесяти відсотків інформованості опитаних респондентів, інститут поступово займає своє місце на ринку освітніх послуг, зростає довіра до інституту (з 28 до 61 відсотка). На сто відсотків збільшився набір студентів у 2003 році у порівнянні з 2002 роком. У липні 2006 року студентами ЛДІКМ стали 442 особи. З них 268 – денної форми навчання, 174 – заочної. Таким чином кількість студентів першого курсу інституту денної форми навчання у 2006 році збільшилась, у порівнянні з 2002 роком, на 273,5 відсотки, тобто майже втричі. У цьому результаті ми вбачаємо значну роль використаних методів паблік рилейшнз. Висновки. Загальним висновком всього вищезазначеного може стати теза про необхідність для вищих навчальних закладів, які стали на шлях ринкової конкуренції, залучати методи роботи інших галузей суспільно-економічної діяльності, ефективність яких доведена практикою. Одними з таких методів є методи паблік рилейшнз, як діяльності, скерованої на цілеспрямоване формування та зміну громадської думки відносно авторитету вищого навчального закладу в суспільстві. Звернення до послуг ПР-спеціалістів або створення власної ПР-служби дозволить вищому навчальному закладу достойно відповісти на виклик часу та вистояти і перемогти у конкурентній боротьбі, зумовленій об’єктивними чинниками соціально-економічного та культурно-політичного життя нашої держави у третьому тисячолітті. Виходячи з результатів роботи, проведеної Луганським державним інститутом культури і мистецтв, можна зробити висновок, що гіпотеза про можливість залучення методів паблік рилейшнз до практики діяльності вищого навчального закладу з метою підвищення його конкурентоздатності, формування і підтримання стійкого високого попиту на його освітні послуги є доведеною і підтвердженою результатами проведеного дослідження. Перспективи подальших досліджень. Звичайно, це лише перші кроки, зроблені Луганським державним інститутом культури і мистецтв на шляху залучення маркетингових технологій до освітньої галузі, тому подальший розвиток паблік рилейшнз у цій сфері та його наукова розробка є справою наступного часу. Література
|
|
ТЕТІЇВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ Про створення районної координаційної ради з метою розробки плану створення освітніх округів та модернізації мережі навчальних закладів”... |
«Гіпертекстовість» енциклопедичної літератури. Розробка системи посилань... ... |
|
КВ 1 ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТА ЦІН: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ НА ПРОДОВОЛЬЧОМУ РИНКУ Розглянуто сучасну цінову ситуацію на продовольчому ринку України з точки зору динаміки пропозиції з боку виробництва та торговельного... |
СТАНОВЛЕННЯ НОВІТНІХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості. Чимало випускників вищих навчальних закладів не досягли належного рівня... |
|
Тема: «Основні напрями регулювання ринку праці, зайнятості та умов... Мета: ознайомити студентів з методологічними аспектами в галузі працевлаштування випускників вищих навчальних закладів; поглибити... |
Робоча Програма та методичні рекомендації з педагогічної практики... Положення про проведення практики студентами вищих навчальних закладів України, на підставі Програми педагогічної практики для педагогічних... |
|
КАТАЛОГ ІННОВАЦІЙНИХ ОСВІТНІХ ПРОЕКТІВ ТА ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ – 2013 НАПН України, закладів післядипломної педагогічної освіти, Асоціації керівників шкіл м. Києва, Громадської організації «Агенція розвитку... |
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Дана концепція визначає правові засади організації та провадження ріелторської діяльності в Україні з метою законодавчого забезпечення... |
|
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНИХ КОЛИВАНЬ В УКРАЇНІ. Анотація Анотація. Розглядаються актуальні проблеми економічних коливань в Україні, аналізуються шляхи виходу з кризи |
Міністерство освіти і науки України Результати моніторингу ринку праці, що заявляється на ліцензування, ринку освітніх послуг, які вже надаються в даному регіоні |