|
|
Скачати 148 Kb.
|
|
КВ 1 ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТА ЦІН: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ НА ПРОДОВОЛЬЧОМУ РИНКУ Розглянуто сучасну цінову ситуацію на продовольчому ринку України з точки зору динаміки пропозиції з боку виробництва та торговельного посередництва та споживання. Окреслено перспективи подальшого розвитку продовольчого ринку з урахуванням необхідності державного регулювання. Ключові слова: виробництво, ціна, споживання, продовольчий ринок A current price situation on the food market of Ukraine in terms of the dynamics ofsuppl from production and commercial mediation and consumption. Prospects offurther development of the food market with the need of government regulation. Key words: production, price, consumption, food market Вступ. Сучасний період розвитку економіки України характеризується фінансово-економічною кризою, загостренням конкурентної боротьби серед суб’єктів підприємницької діяльності практично у всіх галузях. Найгостріше це виявляється на продовольчому ринку, де рівень конкуренції настільки великий, що багато господарюючих суб’єктів змушені залишати даний ринок. Це призводить до погіршення становища на продовольчому ринку України, спонукає до конфліктних ситуацій та провокує загострення цінового антагонізму між попитом і пропозицією, що проявляється у постійному підвищенні цін на продукти харчування. Така ситуація на фоні скорочення робочих місць та зростання кількості безробітних, погіршення якості життя населення, зменшення їх реальних доходів створює напружену соціальну ситуацію серед споживачів, з одного боку, але є вимушеним кроком для виробників та торговельних посередників, які не в змозі перекривати власні витрати виробництва та обігу, з іншого. За таких умов проблеми виробництва продуктів харчування та ціноутворення на них є найскладнішими й соціально значущими для суб’єктів продовольчого ринку, а також для державних діячів, громадських організацій, суспільства в цілому, вчених-економістів. Метою даної наукової роботи є наведення результатів дослідження сучасної цінової ситуації на продовольчому ринку України з точки зору виробництва та попиту в умовах розвитку кризових явищ. Теоретичному та прикладному науковому дослідженню наявних проблем у сфері ціноутворення приділено багато уваги. Питанням ціноутворення присвячені роботи зарубіжних і вітчизняних учених: Артемової О.В., Балабанової Л.В., Батраєвої Є.А., Бланка І.А., Власової Н.О., Гаркавенко С.С., Голощапова М.А., Єрухумовича І.Л., Дерябіна А.А., Дугіної С.І., Каверіної Л.А., Когана А.М., Корінєва В.Л., Котлера Ф., Ліпсіца І.В., Литвиненко Я.В., Мазаракі А.А., Перерви П.Г., Пуніна Б.І., Романова А.Н., Салимжанова І.К., Сардак О.В., Скибінського В.С., Тарасевіч В.М., Тимофєєва В.М., Уткіна Е.П., Цацуліна А.Н., Чорної М.В., Чубакова Г.Н., Шуляка П.Н., Філіпішиної Л.М. ін. Дослідженню стану продовольчого ринку, зокрема ціновій ситуації, що склалася на ньому, присвячували свої роботи такі вчені-економісти як В.А. Ільяшенко, Б.Й. Пасхавер, І.Л. Райнін, Р. Мудрак, М.В. Нетяжук та багато ін. Публікації з приводу цінових питань регулярно з’являються у засобах масової інформації, але мінливі умови ринку постійно висувають нові проблеми, які необхідно своєчасно вирішувати. Специфіка та соціальна значущість продуктів харчування як товарів, що мають певну роль у забезпеченні економічної безпеки країни та задовольняють життєво необхідні, фізіологічні потреби людини зумовлюють необхідність вивчення проблеми ціноутворення на них з боку стану виробництва та можливостей споживачів. Методи дослідження – аналіз і синтез, композиція і декомпозиція, порівняльний аналіз, систематизація, узагальнення, економіко-статистичні – статистичного спостереження, динамічного, порівняльного і структурного аналізу, групування. Основна частина. Продовольчий ринок є сферою взаємодії його суб’єктів, до яких відносять, з боку формування пропозиції – виробників сільськогосподарської продукції, переробні підприємства, підприємства харчової промисловості, оптові і роздрібні торговельні підприємства, а з боку формування попиту – споживачів. Ринок продовольчих товарів – сукупність економічних взаємовідносин щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання харчових продуктів із метою задоволення в них суспільних потреб та отримання доходу усіма його суб’єктами у відповідності з роллю і значенням виконуваних ними функцій [3]. Значущість та роль продовольчого ринку в економіці держави та житті суспільства зумовлена необхідністю забезпечення громадян країни достатньою кількістю економічно доступних для них продуктів харчування. Продовольчий ринок має низку специфічних особливостей, які впливають на відмінності формування пропозиції та попиту на ньому: він задовольняє першочергові, життєво необхідні, фізіологічні потреби людини; представлені на ринку товари мають ширшу номенклатури порівняно з ринками інших товарів; продуктам харчування притаманна певна сезонність виробництва, обмежені терміни зберігання і реалізації, взаємозамінність та взаємодоповнюваність; розміри попиту та пропозиції на продовольчі товари досить великі; кон’юнктура ринку в значному ступені залежить від реальних доходів населення, економічного потенціалу агропромислового комплексу, рівня виробництва сільськогосподарської продукції, розвитку переробних галузей тощо; окрім покупця і продавця в механізм продовольчого ринку включається значна кількість посередницьких ланок, які забезпечують зв'язок попиту і пропозиції; ринку притаманна як цінова, так і нецінова конкуренція; багато товарів з окремих товарних груп є товарами першої необхідності, що зумовлює наявність державного регулювання ринку [4]. Ціни є ринковим індикатором стану продовольчого ринку. З точки зору учасників продовольчого ринку їх формування відбувається через обсяг пропозиції продовольства від виробників і торговельних посередників та попит споживачів на конкретні види продовольства, який визначається рівнем платоспроможності різних прошарків населення. Пропозиція продовольства формується за рахунок поставок вітчизняної та імпортованої сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки, а також харчовою промисловістю. Ціни пропозиції встановлюють виробники продовольства та торговельні посередники. Відповідно до чинного законодавства, ціни на товари народного споживання, в тому числі на значну частину продовольчих товарів, формуються у вільному режимі. Ціна на продовольчі товари розраховується здебільшого на основі витратного методу, тобто підприємство визначає суму витрат на одиницю продукції і додає до них максимально можливий прибуток та відповідні податки. Величина прибутку залежить від прийнятої норми рентабельності [1]. За даними Держкомстату України, рентабельність операційної діяльності підприємств сільського господарства складала за 2009 рік 12,9%, харчової промисловості 3,2%, а торгівлі – 1,3%. При цьому майже третина підприємств цих галузей є збитковою [13]. Високий рівень прибутковості сільського господарства є невиправданим порівняно з його високою енерго- та трудомісткістю, низькою оплатою праці та фондоозброєністю, технологічним занепадом. Отже собівартість сільськогосподарської продукції явно занижена, тобто не тільки не включає необхідної інноваційної складової, а й має невиправдано зменшені питомі витрати, здатні лише тимчасово підвищувати прибутковість [6]. У 1990 р. сільськогосподарськими підприємствами вироблялося 69,4% валової продукції, а особистими селянськими господарствами – 30,6%, у 2009 р. ці показники становили, відповідно, 44,8% і 55,2% [12]. Соціальний характер харчової промисловості зумовлений ґрунтовним впливом рівня цін на життєдіяльність населення. Оскільки розвиток харчової промисловості нерозривно пов'язаний з продовольчою безпекою держави, наявність продуктів харчування та ціни на них впливають на фізичний та психічний стан людей, від чого змінюється рівень соціального, політичного та економічного спокою в державі [9]. Виробництво продовольчих товарів у вітчизняній харчовій промисловості має позитивні тенденції за останні роки. Але зростання випуску найвагоміших у раціоні харчування продуктів (м’яса, ковбасних, молочних виробів тощо) відбувається на фоні попереднього катастрофічного зменшення, тому, скоріш за все, слід наголосити не на поліпшенні ситуації, а констатувати загострення проблеми якості харчування в Україні. Задоволення потреб внутрішнього продовольчого ринку вітчизняною харчовою промисловістю недостатнє, що переважно пов’язане з техніко-технологічною відсталістю галузі, продукція якої не може конкурувати на світовому ринку [7]. Це зумовлює імпортну експансію українського продовольчого ринку, але рівень імпортної квоти поки ще знаходиться в межах дозволеного (до 20 проти 30%, що вважається загрозою продовольчій безпеці відповідно до міжнародної практики [4]). Найбільш вразливими позиціями, з точки зору імпортозалежності, є позиції "риба та рибопродукти", "плоди, ягоди та виноград", "олія рослинна всіх видів". Частка імпорту за цими групами у загальному споживанні відповідно становить 65,3%; 54,2% та 44,4% при 30-ти відсотковому пороговому критерії цього індикатора [5]. Реалізація сільськогосподарської продукції, товарів харчової промисловості та імпортованих відбувається через торговельну мережу. Тобто відбувається зміщення ринкової влади від виробника до торговельного посередника. Але за даними [10] тут реалізується лише близько чверті всього продовольчого споживання. Реалізація через інші канали реалізації – міські ринки, фірмову роздрібну торгівлю виробників, обсяг якої враховується у загальному обсязі їхнього виробництва, споживання продовольства власного виробництва – залишається важко врахованою. Саме на рівні торговельного посередництва відбувається формування ринкових цін пропозиції. Важливою характеристикою стану ціноутворення у продовольчому комплексі є частка сільськогосподарської ціни в споживчій (кінцевій) ціні продуктів харчування. Останнім часом в Україні ця частка сильно коливається, підвищуючись в неврожайні роки і знижуючись в урожайні (табл. 1). Таблиця 1. Індекси цін споживачів і виробників продовольства (до попереднього року, відсотків)
* Складено за даними [8; 11] Наведені в таблиці дані свідчать про перевищення індексу споживчих цін на продовольчі товари над індексом цін виробників харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів та індексом цін реалізації продукції сільськогосподарського виробництва. Найбільший їх розрив спостерігається у 2008 році, та така тенденція продовжує залишатись протягом 2009 р. На цей період припадає початок світової економічної кризи, що негативно руйнує й вітчизняну економіку. Різниця складається саме на рівні торговельного посередника. При цьому невиправдане зростання споживчих цін випереджає зростання вартості іноземної валюти (за цей же період лише в 1,5 рази). Отже, торговельне посередництво сприяє загостренню цінового конфлікту попиту та пропозиції. Про це свідчить й індикатор задоволення попиту населення на продовольчі товари – роздрібний товарооборот. Так, його величина в фактичних цінах вперше за останні десять років була меншою за попередній рік – 230,9 млрд. грн. в 2009 р. проти 246,9 млрд. грн. в 2008 р. Індекс роздрібного товарообороту в порівняних цінах в 2009 році склав 79,1%. При цьому роздрібний продаж продовольчих товарів збільшився у фактичних цінах на 8,7% у 2009 році порівняно з 2008 роком, але на кінець досліджуваного періоду його індекс у порівняних цінах склав 90,7%. У 2009 році збільшується частка реалізації продовольчих товарів в роздрібному товарообороті: з 34,0% в 2008 році до 40,0%, що є економічним індикатором, який сигналізує про погіршення стану добробуту населення України. Ціни пропозиції на продовольство ринок врівноважує цінами попиту. Попит залежить, перш за все, від кількості населення країни, споживачів продовольства, та купівельної спроможності наявної у населення національної валюти, яка відображає доступність продуктів харчування. Ці чинники зумовлюють певний рівень харчування, який задовольняє фізіологічні потреби населення країни. Задоволення цих потреб передбачає доступне збалансоване харчування громадян країни на основі екологічно чистої продукції, що розглядається з точки зору продовольчої безпеки держави. Змінення кількості продовольства, необхідного для громадян певної країни, відносно обмежене фізіологічними потребами людини у їжі. Тому змінення ринкових цін або рівня доходів населення не впливають переважно на обсяг продовольчих товарів, що споживаються, але кардинальним чином змінюють структуру споживання, відповідно й продовольчого ринку, та його якісний склад. В Україні постійно скорочується загальна кількість постійного населення (45,78 млн. чол. на початок 2010 р. проти 47,1 млн. чол. на початок 2005). Серед наявного населення повільно зменшується частка сільського населення – з 32,1% до 31,4% за останні п’ять років, яке може самостійно забезпечувати себе продуктами харчування. Падіння реальних наявних доходів населення у 2009 році на 10,8% порівняно з попереднім роком стало одним із чинників зменшення обсягів споживання населенням окремих продуктів харчування. Так, упродовж минулого року споживання м'яса і м’ясопродуктів на душу населення зменшилося порівняно з попереднім роком на 0,9 кг, молока і молокопродуктів – на 1,4 кг, риби і рибопродуктів – на 2,4 кг, яєць – на 8 штук [5]. Рівень витрат населення на продукти харчування залежить від рівня цін на продовольчі товари. У деяких джерелах цей показник має назву продовольчої доступності [10]. Економічна доступність визначається як частка сукупних витрат на харчування у загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств. Рівень витрат населення на продукти харчування, згідно з законодавством України, не повинен перевищувати 60%. За даними Держкомстату, у 2009 році домогосподарства витратили на продукти харчування близько 53,2%. Хоча показник рівня витрат на продовольство знаходиться в межах норми, за міжнародними мірками він дуже високий, так в Європі та США критичним є показники в 15…20%. Отже, з точки зору українського споживача на сьогодні обмежена його достатня цінова доступність на продовольчому ринку, тобто значна частина населення не в змозі забезпечити собі повноцінне харчування. Таке становище погіршується світовою економічною кризою, вплив якої на перебіг товарного обігу та платоспроможності населення України виявися несподівано значним. Характерною рисою залежності попиту від рівня доходів є те, що останній дозволяє придбати лише обмежений набір продуктів харчування. Внаслідок цього споживач змушений робити вибір серед великого асортименту запропонованих товарів з метою задоволення власних потреб. Особливість споживання продуктів харчування полягає у можливості заміщення. Це дає змогу людям споживати продукти з однаковою енергетичною цінністю, але за різною ціною. Кожен споживач, навіть з ідентичним доходом, який стикається з тими самими цінами, що й інші споживачі, може мати унікальний набір споживання продовольства та продовольчих товарів [14]. Зазвичай, споживачів цікавить не товар в цілому, а товар за доступною ціною. Чим вища ціна товару, тим менше його купують, та чим нижче його ринкова ціна, тим більше буде куплено одиниць товару при інших рівних умовах. За 2009 рік на продовольчому ринку ціни на продукти харчування та безалкогольні напої підвищились на 10,9%. У результаті падіння реальних доходів населення відбулося переміщення активізації попиту на товари «низького» та «середнього» цінового сегментів. Отже, достатньо велика частина населення знаходиться за межею бідності, тому залишається актуальною проблема регулювання попиту на продукти харчування через утримання росту цін на ці товари [2]. Таке утримання можливе через державне втручання. Взагалі державне регулювання цін базується на численних нормативно-правових актах. Так, слід зазначити, що на даний час, у 24 регіонах України діють регуляторні акти про граничні торговельні надбавки до цін виробників на визначений перелік соціально значущих продовольчих товарів та у 19 регіонах запроваджено граничні рівні рентабельності. До того ж у період виникнення кризових явищ у різних сферах, пов’язаних із виробництвом продовольчих товарів, державні органи влади різних рівнів укладають меморандуми про регулювання різних цінових ситуацій з різними суб’єктами господарювання. Тобто державне регулювання цін вносить істотні корективи у діяльність суб’єктів продовольчого ринку, які займаються виробництвом та реалізацією продовольчих товарів. В умовах економічної кризи платоспроможності попиту і виживання виробництва, інтенсивної інфляції поступове узгодження суперечливих цінових інтересів споживачів і виробників можливе лише за умов активного втручання держави, яка не має на сьогодні ефективної політики захисту вітчизняного товаровиробника продовольства, системи державних інструментів регулювання та контролю діяльності торговельного посередництва, оперативного реагування на спекулятивне підвищення цін на харчові продукти першої необхідності, але при цьому використовує досить розвинений механізм адміністративного тиску через різноманітні регулюючі організації. Тобто заходи державного регулювання цінової політики суб’єктів продовольчого ринку можуть бути ефективними лише за умов поєднання різних форм та методів державного регулювання ціноутворення в Україні з об’єктивними законами ринку, які сприятимуть формуванню ефективної цінової політики з боку виробників і торговельних посередників. Висновки. Дослідження динаміки цінової ситуації на продовольчому ринку України, як індикатору формування пропозиції продовольства від виробників і торговельних посередників та стану споживання, дозволило виявити тенденції, що характеризуються погіршенням продовольчого забезпечення; дефіцитом внутрішньої пропозиції основних груп продовольчих товарів; зменшенням обсягів споживання населенням окремих продуктів харчування; підвищенням цін на основні продукти харчування. Загострення цінової ситуації на продовольчому ринку потребує комплексного підходу до узгодження суперечливих інтересів виробництва і споживання. Це можливо за рахунок збереження найближчим часом тенденції підвищення особистих доходів споживачів, підтримки їх купівельної спроможності, подальшого формування конкурентоспроможного сектору власного продовольчого виробництва шляхом технічної та технологічної модернізації, стимулювання їх інноваційній діяльності, відновлення зв’язку науки з практикою, введення жорсткого контролю якості продовольчої сировини та харчових продуктів, особливо імпортованих, впровадження нормативних актів регулювання діяльності торговельного посередництва. Література
|
|
Методика розрахунку оптових та роздрібних цін на товар. Методи встановлення... Ціна – це грошове відображення вартості товару, а вартість конкретного товару – це втілена і уречевлена в цьому суспільна праця.... |
Реферат на тему: Котирування та види цін на біржі Важливу роль у котируванні відіграло правильне визначення кон'юнктури ринку, тобто того середовища (співвідношення попиту і пропозиції,... |
|
Ринкова структура: особливості різних ринків Варіант 1 Головна відмінність споживчого ринку від ринку засобів виробництва полягає в тому, що |
Ринкова структура: особливості різних ринків Варіант 1 Головна відмінність споживчого ринку від ринку засобів виробництва полягає в тому, що |
|
Керівництву ТОВ «СУЧАСНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ» Національній комісії... Рішення ДКЦПФР №1360 від 29. 09. 2011 р.), незалежною аудиторською фірмою ПП “Аудит-Тест” проведено аудит фінансової звітності товариства... |
Керівництву ТОВ «СУЧАСНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ» Національній комісії... Рішення ДКЦПФР від 19. 12. 2006 р. №1528), незалежною аудиторською фірмою ПП “Аудит-Тест” проведено аудит фінансової звітності товариства... |
|
3. 1 Результати моніторингу ринку праці, що заявляється на ліцензування,... ... |
ПЛАН: Загальна характеристика страхового ринку Суб'єкти страхового ринку Страховий ринок України: проблеми становлення, перспективи розвитку та інтеграції у світовий страховий простір |
|
Закон кількості грошей. Інфляція, її основні види та характеристика.... Визначте поняття матеріального та нематеріального виробництва, виробничої та невиробничої сфери діяльності людей |
Назва вершини Дайте розгорнуту характеристику соціальної сфери в Україні: місце і роль в національному господарстві, структура, сучасні тенденції... |