Урок-свято
з курсу «Мої права» (3 клас)
з теми «Я знаю свої права»
Розробив:
учитель-методист
Люботинської гімназії № 1
Кальницька Антоніна Валеріївна
Тема. Я ЗНАЮ СВОЇ ПРАВА (урок-свято)
Мета: узагальнити знання дітей про їхні права; перевірити уміння учнів використовувати свої права в повсякденному житті;розвивати творчі здібності дітей; виховувати гідних громадян своєї країни, виховувати в учнів активну життєву позицію.
.ВЕДУЧИЙ: Добрий день, діти! Ми сьогодні зібрались із вами, щоб ще раз пригадати основні права, які мають діти.
(Чуються голоси)
БУРАТІНО: Знайко, куди ти нас ведеш?
(В залі з’являються Незнайко, Знайко, Буратіно.)
НЕЗНАЙКО: Я теж нічого не розумію!..
ЗНАЙКО: Я веду вас до школи.
БУРАТІНО: Я вже пробував вчитися в школі у Мальвіни! Ви ж знаєте, що з цього вийшло!
НЕЗНАЙКО: А я й так все знаю!
ЗНАЙКО: Мені набридло, що з вами весь час трапляються якісь дивні історії. Можливо в школі ви наберетесь розуму!
БУРАТІНО: І чого ми тут маємо навчитися?
НЕЗНАЙКО: (Наштовхується на стіл і бачить на ньому книгу.) Ой! Що це за книга?!
БУРАТІРО і НЕЗНАЙКО: (Читають по складах) «ДЕ-КЛА-РА-ЦІ-Я прав людини»…
БУРАТІНО: Яка ще ДЕКЛАРАЦІЯ?
ЗНАЙКО: Декларація – це просто
Оголошення всіх прав.
Є права в людей, звичай,
Треба, щоб усяк їх знав!
НЕЗНАЙКО: Ця книжка, мабуть для дорослих людей. А ми ще не виросли.
ЗНАЙКО: Діти – це особлива частина людства, тому діти мають ті самі права, що й дорослі.
ВЕДУЧА: Так, Знайко, ти все вірно пояснив своїм друзям. Але у дітей є особливі потреби, яких немає у дорослих. Тому існує спеціальний закон для дітей: «Декларація прав дитини». Наша держава підписала важливий міжнародний документ «Конвенція ООН про права дитини», що відповідає принципам Декларації (дає Буратіно книгу « Конвенція ООН про права дитини»
БУРАТІНО (до Незнайка.) А давай заглянемо в цю книгу! (Не може відкрити.) Але щось вона не відкривається.
ВУДУЧИЙ: Вона відкриється лише для тих, хто може сказати, що таке ЗАКОН, ПРАВО, ОБОВ’ЯЗОК.
БУРАТІНО і НЕЗНАЙКО: А хто ж нам допоможе?
ВЕДУЧИЙ: Я гадаю, що школярі.
( Учні дають відповіді:
ЗАКОН – це правила, які мають обов’язково виконувати всі.
ПРАВО – це можливість щось робити.
ОБОВ’ЯЗОК – це те, що людина обов’язково повинна робити.)
Книга відкривається.
ВЕДУЧИЙ: Права дитини
Ви вчити мусите сумлінно.
Це так потрібно, так важливо
Напевне знати в наші дні,
Коли з тобою справедливо
Вчиняють, а коли і ні.
Обов’язко прочитайте,
Порадьте друзям прочитать.
Хай прочитають тата й мами –
Закони всім потрібно знать.
(БУРАТІНО і НЕЗНАЙКО відкривають першу сторінку, читають)
«Кожна дитина має право на життя»
ВЕДУЧИЙ: У неньки народилося дитя,
Дитя моє, Бог дав тобі життя.
І, щоб ніхто не заподіяв шкоди,
Тобі, малесенький громадянин, -
Бог дав закони нашому народу.
Від дня народження, від іменин –
Він твій, цей світ широкий за вікном.
Ти на життя і щастя ти маєш право
Під золото – блакитним знаменом
Своєї української держави.
НЕЗНАЙКО: Виходить, ця книга і для нас з тобою, Буратіно.
(Перегортаюсь сторінку, читають)
«Усі діти незалежно від кольору шкіри, мови, релігії, статі мають рівні права.»
Сценка. (Дійові особи: Ромашка, троянда, Нарцис, Будяк)
Ромашка: Я Гарненька та тендітна
Личенько біленьке маю.
Найулюбленіша квітка,
І про це тут кожен знає.
Троянда: Ні! Найкраща буду я,
Знана вродонька моя,
Ароматна та духмяна,
Називаюсь я – троянда.
Нарцис: Я найкращий від усіх,
Недаремно звуть нарцис.
Не вбираюсь у жупан,
Бачите – я справжній пан!
(В кутку плаче хтось)
Ромашка: Хто там плаче у куточку
У рожевенькій сорочці?
Будяк: Та це я!
Доленька гірка моя:
Вас всі люблять, доглядають,
А мене лиш обминають.
Троянда: Ні! Не вірно, що це так.
Ну і що, що ти будяк?
Ти ж завжди такий привітний
І в природі теж помітний.
Нарцис: І дорослий, і дитина,
І комашка, і тварина,
І метелик, і жучок,
І маленький будячок –
Ця велика вся сім’я
Має право на життя.
ЗНАЙКО: Знайте, що усі ви рівні
Від народження в правах.
І людина змалку вільна,
Наче в синім небі птах.
ВЕДУЧИЙ: Перегорнемо наступну сторінку нашої книги.
«Кожна дитина має на турботу з боку дорослих.»
«Кожна дитина має на збереження сімейного зв’язку.»
Та іноді ці права дітей порушуються.
БУРАТІНО: Так. Ми знаємо таку казку.
(Сценка. Уривок із казки «Крихітка –Хіврунька.)
ОПОВІДАЧ: - Була собі на світі дівчинка Крихітка – Хіврунька. Рідні мати й батько її померли, як вона ще малою була. Зосталася Крихітка – Хіврунька в чужих людей, у злої Бобилихи. Бобилихаїї роботою морила, шматком хліба корила…
Рідні дочки тілький знали, що коло воріт сиділи та на вулицю дивились. Хіврунька на них працювала, шила, пряла, ткала, а слова доброго не чула. Тільки і була у Крихітки корівка улюблена. (З’являється Хіврунька з корівкою.) Вийде було Хіврунька в поле, обійме свою корівку, пригорнеться до неї й заплаче.
КРИХІТКА - ХІВРУНЬКА: - Ой, корівонько моя люба,мене б’ють, докоряють, хліба не дають, плакати не дозволяють.
ВУДУЧИЙ: Які права Крихітки –Хівруньки порушуються в казці?
(Учні відповідають.)
А як ви гадаєте, чи правильно позбавляти дітей їжі?
НЕЗНАЙКО: (Перегортає ще одну сторінку.) А ось і відповідь на це питання! (Читає.)
«Кожна дитина має право на корисне харчування»
ВЕДУЧИЙ: А що це означає? (Учні відповідають, опираючись на знання з «Основ здоров’я»)
Хто вдома стежить за вашим харчуванням?
Як про це дбає держава коли ви знаходитесь у школі?
Крихітка - Хіврунька багато працювала, виконувала, важку роботу…
БУРАТІНО: Це ж протизаконно! (Читає на наступній сторінці)
«Кожна дитина має право на захист від експлуатації трудом»
НЕЗНАЙКО: Значить діти не повинні працювати?
ВЕДУЧИЙ: Звичайно повинні працювати, але вони мають виконувати тільки посильну роботу . І у кожного з вас вдома є свої обов’язки. Назвіть їх. (Учні називають)
ВЕДУЧИЙ: Я хочу вас познайомити ще з однією дівчинко., доля якої дуже нагадує долю Крихітки - Хівруньки.
(Сценка. Уривок із казки «Попелюшка.)
ВЕДУЧИЙ: Колись в одному королівстві
Жила лісничого родина.
Аж господиня захворіла
Й померла, доньку залишивши.
Роки минали. Батько знову
Щоб стало легше одружився.
Узяв за жінку він вдовицю
З двома дочками.
(Попелюшка чистить посуд. Виходить Мачуха.)
МАЧУХА: Знову сидиш, Попелюшко?.. (Оглядається.) Я так і знала!..Вогню не розпалила, підлогу не підмела, грядки не скопала!
(Виходять доньки Мачухи, потягаються.)
МАЧУХА: Крихітки мої милі! Вже прокинулися? Як вам спалося, любі донечки?
1СЕСТРА: Попелюшко, чому сніданок не несеш?
2СЕСТРА: А чи готові наші сукні для балу?
(Попелюшка виносить сніданок. Мачуха й сестри сідають за стіл.)
ПОПЕЛЮШКА: Ой як мої сестри схожі на свою матір: і обличчям, і вдачею .Все їм не так. Усі вони мене не люблять. Мачуха мене змушує виконувати всю важку роботу. І хоч би як я не старалася, ніхто ніколи мене не похвалить…Ось сьогодні вони їдуть на бал. Може й мене візьмуть? (Звертається до них.)
Візьміть мене на бал!
МАЧУХА: Добре! Але спочатку почистиш увесь посуд.
1СЕСТРА: Підметеш подвір’я.
2СЕСТРА: Перебереш два мішки гороху.
МАЧУХА:Наносиш у діжку води…
СЕСТРИ: А ось тоді вже й на бал.
ПОПЕЛЮШКА (зітхає): Знову я зовсім не відпочину.
(Виходить.)
НЕЗНАЙКО: Я зрозумів, Буратіно. (Відкриває наступну сторінку, читає.)
«Кожна дитина має право на відпочинок і дозвілля»
Попелюшка позбавлена права на відпочинок і права на дозвілля.
ВЕДУЧИЙ: (До учнів.) А чи маєте ви вільний час? Як ви його проводите? (Учні: відпочиваємо , граємо з друзями, відвідуємо різні гуртки, розвиваємо свої здібності.
(Учні демонструють свої здібності: танцюють, співають, показують поробки, що виготовили на гуртках)
ВЕДУЧИЙ (до Буратіно й Незнайки):Бачите, як добре дітям живеться, коли вони можуть користуватися своїми правами. Але не завжди всі діти такі щасливі. (Читає уривок з оповідання Степана Гавриша «Різдвяний кошик», учні розігрують сценку.)
Ця історія сталася в Англії приблизно в середині ХVІІІ століття.
Подивіться , що трапилася з головним героєм цього оповідання, Джоном.
«Джон з дитинства звик до холоду і непогоди. Він біг вулицею, женучи перед собою порожню бляшанку, обминаючи калюжі. Холодна вода все одно просочувалася через тоненькі підошви його черевиків, але він не звертав на це уваги. Раптом дорогу хлопцеві заступили троє парубків.
- Ану стій, - звеліли вони.
- Джентльмени, я поспішаю до школи. Якщо у вас до мене якась справа, то кажіть, а якщо ні, то звільніть дорогу.
- Хочеш пройти живим-здоровим – кинь cвої книжки у грязюку.
Джон прямо подивився в обличчя своїм кривдникам.
- Цього ніколи не буде, - спокійно відповів він.
Найстарший хлопець вдарив Джона у живіт, і всі троє розбишак кинулися на нього. Малий як міг відбивався, але відчував, що сили полишають його.
- Ви що це, втрьох на одного? Це не за правилами, - і в бійку вступився незнайомець.
Невдовзі розбишаки втекли.
БУРАТІНО (відкриває наступну сторінку): Незнайко! Та це ж порушується право на захист від фізичного та психологічного насильства.
ВЕДУЧИЙ: Так. Іноді діти стають жертвами обману, жорстокого поводження, зневаги й нехтування. А чи знаєте ви до кого слід звертатися за допомогою вразі порушення цього права дитини?
(Учні: До батьків, дорослих, до міліції.)
ЗНАЙКО: Звичайно, дорослі завжди дбають про нашу безпеку, а також про наше здоров’я. В разі необхідності діти повинні отримати медичну допомогу.
НЕЗНАЙКО: Про це право теж сказано в цій книжці.( Відкриває нову сторінку. )
«Кожна дитина має право на найкраще медичне обслуговування»
ВЕДУЧИЙ: Та не всі хвороби є виліковними. Є діти хворі на невиліковні хвороби. Це – діти-інваліди.
(Розігрується сценка за уривком з казки .В. Катаєва «Цветик- семицветик.»
ВЕДУЧИЙ: Ви, мабуть, пам’ятаєте, як дівчинка використала останній пелюсток? (Допомогла хворому хлопчикові одужати.)
Нажаль у житті не кожну хворобу можна вилікувати. Та такі хворі діти не можуть залишатися поза увагою інших людей. Вони знаходяться під охороною закону.
БУРАТІНО: Так, так, Незнайко. (Перегортає сторінку,читає ..)
«Діти інваліди мають право на особливий захист і допомогу»
ВЕДУЧИЙ: А якби поруч із вами жила дитина – інвалід, щоб ви могли для нього зробити? ( Можна разом грати в настільні ігри, читати й обговорювати крижки, дивитися мультики тощо.)
Своєю участю в їхньому житті, ви допоможете їм повірити в свої сили, частіше забувати про свої проблеми.
НЕЗНАЙКО: Дивись, Буратіно, тут ще є одна сторінка!
«Кожна дитина має право на освіту.»
БУРАТІНО: Незнайко! Я все зрозумів! Прийшовши до школи ми здійснили своє право на освіту.
ЗНАЙКО: Держава подбала про те, щоб ви могли здійснити це право.
Освіту діти починають здобувати ще в садочку, потім у школі. Й після школи можна продовжити навчання.
НЕЗНАЙКО: Як добре, що Знайко привів нас до школи. Ми стільки нового дізналися!
ВЕДУЧИЙ: Та навчання в школі вимагає від вас виконання певних обов’язків. Давайте познайомимо з ними Незнайка й Буратіно. (Учні називають обов’язки школярів.
ВЕДУЧИЙ: Та найважливіший ваш обов’язок – повага прав інших людей.
УЧЕНЬ: Хоч ми малі, ще школярі,
Та в нас обов’язки є і права.
І ми навік запам’ятаєм
Із Декларації слова:
« Всі діти вільні і всі рівні».
І треба всім нам дружно жить.
То ж ми ще змалечку вчимося,
Всіх поважати і любить.
НЕЗНАЙКО: Як добре, Буратіно, що Знайка привів нас до школи!
БУРИТІНО: Звичайно! Ми стільки нового дізналися.Дякуємо вам усім за це.
А зараз нам пора прощатися. До нової зустрічіі!
|