Національно патріотичне виховання у сучасній школі
|
|
Скачати 352.58 Kb.
|
3.5 Посилення ролі родини у процесі національно-патріотичного виховання молоді: - створення сприятливого умов для життєдіяльності -сім'ї, належних умов для фізичного, інтелектуального, морально-естетичного, освітнього та духовного розвитку дітей та молоді на засадах національних традицій, педагогічної науки та кращого світового досвіду; - підвищення педагогічної культури батьків, зокрема шляхом підготовки науково-популярної та методичної літератури з питань національно - патріотичного виховання дітей та молоді у сім'ї, активізація діяльності органів державної влади та громадських структур у цьому напрямі; - проведення всеукраїнських заходів за участю батьківської громадськості, спрямованих на популяризацію кращого досвіду національно-патріотичного виховання; - висвітлення у засобах інформації кращого досвіду родинного виховання. 3.6 Формування науково-теоретичних і методичних засад національно-патріотичного виховання молоді: - здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг національно-патріотичної спрямованості; - включення проблематикинаціонально-патріотичноговиховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів; - підготовка та видання наукових праць, науково-методичних, навчальних посібників і рекомендацій з питань національно-патріотичного виховання молоді; - розроблення та впровадження програм національно-патріотичного виховання молоді в закладах освіти; - вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень; - систематичне проведення наукових конференцій, семінарів з проблем національно-патріотичного виховання молоді; - створення на базі навчальних закладів експериментальних майданчиків та лабораторій в наукових установах з проблем національно-патріотичного виховання; - підвищення професійної кваліфікації педагогічних, соціальних працівників, інших фахівців з питань національно-патріотичного виховання, соціального становлення та розвитку молоді. 4. Очікувані результати впровадження Концепції У результаті впровадження Концепції очікується: - утвердження патріотизму та національної самосвідомості молоді, поглиблення процесу формування основ гуманістичного світогляду; пріоритетності високих моральних, культурних, національних та загальнолюдських цінностей, що сприятиме зміцненню духовної, моральної єдності суспільства; - формування в молоді характерних рис патріота: активна підтримка і розвиток Української державності, дотримання Конституції України; - дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи, готовність до захисту Батьківщини, пошана до історичної пам'яті, любові до рідної культури, мови, національних свят і традицій, збереження та зміцнення власного здоров'я; - підвищення зацікавленості молоді щодо державної служби та служби у Збройних силах України, її готовності до захисту України, збереження та шанування національної пам'яті; - збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки; - створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді; - консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.  (сценарій національно-патріотичного свята)  50 Святе, як хліб, моє рідне село Мета. Залучати учнів до духовної спадщини свого народу, зацікавити дітей глибше пізнати історію свого рідного села, його традиції, звичаї, виховувати любов до рідного краю, до отчого дому, прагнення дбати про добробут свого рідного села. Учитель. Україна! Золота, чарівна сторона. Земля, рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки ласкавих і теплих слів придумали люди, щоб висловити любов до краю, де вони народилися і живуть. Земле моя, краю рідний! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших, оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси і доли. Тут усе близьке і рідне нам. (Звучить пісня «Квітує наш край барвінково»). Ведуча. Добрий день вам, любі наші гості, у нашій гостинній хаті. Спасибі, що прийшли до нас на свято. Відвідайте нашого хліба-солі, щоб всі були веселі та здорові. А як пирогів ще скуштуєте, то і силу відчуєте. Ведуча. Надворі холодно, зима. А наша хата тепла побілена, вікнами до сонечка. Тепло в хаті і затишно. І господарі просять привітно. То ж двері хати відкриваємо — гостей наших щиро вітаємо. Ведуча. У нашій світлиці ми вітаємо вас щиро, стрічаєм із хлібом, любов'ю та миром! (Звучить пісня «Зеленеє жито»). Учитель. Рідний край! Починається він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. А ще він починається із маминої пісні колискової. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, звідки пішла у світ. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі наше рідне село. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть і працюють наші батьки. Тут корінь нашого славного роду українського. Сьогоднішній наш урок народознавства присвячений рідному селу - «Святе, як хліб, моє рідне село». (Звучить пісня «Пахне рідне село»). Учень. С 51 ело моє, краплиночка на карті, у світі невідоме, та дарма. Ну, а чого без нього були б варті ми з вами, кожен зокрема. Земле моя, у тобі мої мрії, надії. Сходить сонце, жита половіють, у душі моїй, в долі моїй. Учитель. Рідне село! Воно справді зігріває душу кожного із нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І де б ми не були, а невидимі промінчики притягують до себе, кличуть із далеких доріг до рідного села, до отчого дому. Здається, нема нічого кращого на світі за побачення із знайомими вулицями, батьківською хатою. 1-а учениця. Я люблю тебе, отчий мій краю! Я люблю тебе, рідне моє село! До небес твою душу здіймаю — до землі я схиляю чоло. 2-а учениця. Село моє, для мене ти єдине, криниця чиста з саду вигляда, хатина біла, сонях біля тину — така моя батьківська земля. 3-я учениця. Село моє - це наша велика родина, наше коріння і батьківщина, материнська пісня і біла вишня у саду, це наша сповідь і турбота, батьків моїх щоденная робота. Тут моє дитинство босоноге, стежина в школу на зорі, тут наші ще не сходжені путі. Село моє, ти радість, ти доля моя, єдина для нас ти земля, р 52 озкішний вінок ти із рути і м'яти, як же тобі пісень не співати. (Звучить пісня «Чи ви бачили наше село» ). Учитель. Про наше село в давнину, яким його пам'ятають наші діди та прадіди, розповість житель нашого села. Ведучий. Завітаймо уявою в давнє українське село. Адже наше село сягає давнини, як і інші села. Ідеш, бувало, вулицею - біліють ряди хат, обгороджених тином. Серед буйної зелені виринають вони з-поміж дерев. Як любовно писав про красу українського села Т. Шевченко: Село... І серце одпочине. Село на нашій Україні – неначе писанка село, зеленим гаєм поросло. Учитель. Перед вами куточок давньої української хати, в якій виростали наші діди. Гордістю хати була піч, біля якої була жердка. На ній господиня у свята вивішувала своє вбрання, щоб люди бачили. А це одяг із бабусиної скрині. У багатьох жителів зберігся такий одяг. Погляньте на своє вбрання. Воно вам залишилося від ваших бабусь. Одягали вони його на великі свята, на вечорниці. 1-а учениця. Учні нашого класу зібрали давні речі, які були у щоденному користуванні в жителів села. Ось прядка, що нитку пряла. Цими гребінками розчісували пряжу і з неї сукали нитку. Гребінка була встановлена у днище. А це мірка, якою міряли зерно. У цих ночовках вимішували хліб. Великою святістю в хаті була пікна діжа. Деякі жителі нашого села і сьогодні користуються нею. А ось перед вами рубель і качалка. Ними сьогодні теж користуються у деяких селах, щоб випрасувати якусь річ із товстого полотна. У 53 читель. У середині XIX ст. у селі здебільшого були дерев'яні будинки із двох кімнат. Або одна велика і друга маленька, так звана пекурка. Були невеликі сіни, комора, підлоги не було. Була долівка, змазана глиною. Стіни білили крейдою, знадвору - теж крейдою. Кожна хата красувалася різнобарв'ям вишитих та тканих рушників. Адже в кожній хаті колись жінки пряли, вишивали. Вечорами молодь збиралася на вечорниці. Ведучий. А зараз відкриємо трагічну сторінку в історії нашого села. Великим тягарем була війна і для міст, і для сіл. Із зброєю в руках односельці захищали свою країну, були нагороджені урядовими нагородами, багатьох не дочекалися із війни додому рідні. Вони віддали своє життя в боротьбі з фашизмом. То ж завжди пам'ятайте наших визволителів, що віддали своє молоде життя за нас. Учитель. Живі свідки довгої запеклої війни - наші дорогі ветерани. Дорогі фронтовики! Ваші скроні вкриті сивиною. Скільки горя, розлуки випало на вашу долю. Ваша молодість обпалена війною. В голоді, в холоді, у вогні серед смерті ви здобували нам перемогу. І вистояли, перемогли. І за це вам доземний уклін. Все менше і менше серед нас тих, хто здобував нам щастя. Дорогі фронтовики! Де взяти слова подяки за ваші муки і рани, за ваші безсмертні діла і висловити щиру подяку, низький уклін вам передать. Спасибі вам, рідні солдати, ви мир відстояли в боях. А зараз слово надаємо ветерану війни. Послухаємо розповідь про наше село в роки війни. Ведуча. В роки війни із нашого села фашисти примусово вивезли до Німеччини на каторжні роботи багато жителів села. Серед них жінки, дівчата, хлопці. Ці люди пізнали нелюдських умов життя, жорстоких катувань. Всім нашим гостям, що пережили роки війни, ми даруємо пісню. Учитель. Споконвіку наше село славилось трудівниками. В усі часи наші хлібороби працювали на землі. І хоч сьогодні важкий економічний час, але в селі люди сумлінно трудяться на полі, на фермі. С 54 ьогодні до нас завітали хлібороби колгоспу, чиїми невтомними руками славиться наша земля, в кого руки мозолясті, і сходить день новий у щасті з їхніх натруджених долонь. Пахне хлібом сьогодні у нас, хлібороби в нас у гостях. Сьогодні для них звучать пісні за руки трудові, що пахнуть хлібом ланів. 2-а учениця. Дорогі трударі! Прийміть у свої натруджені руки запашний коровай. У вас руки мозолясті, у вас серце, як вогонь. І сходить день новий у щасті з ваших натруджених долонь. Будьте ж ви здорові й молоді, хай вам буде слава у труді! А зараз для всіх трудівників села ми виконуємо пісню. Ведучий. Всі ми - діти хліборобів. Чи то батьки наші, чи діди були хліборобами. А тому найдорожчим скарбом для нас є хліб. Споконвіку наші односельці пекли домашній хліб, берегли його, і цю любов передавали своїм дітям та онукам. Сьогодні наші жінки повернулися до давніх хороших традицій. Майже в кожній хаті в нас печуть хліб і старі, й молоді господині. Погляньте, які духмяні, пухкі паляниці виблискують у нас на столі. І так пахнуть, пахнуть сонцем і вітрами, натрудженими хліборобськими руками. Кожна паляниця гарна по-своєму. І не самі вони прийшли, їх створили невтомні руки наших бабусь, мам, жінок-трудівниць. То ж спасибі вам, шановні жінки, за ваше вміння і таке неповторне творіння. Всім, хто подарував нам пахучий хліб, ми даруємо нашу пісню. 1-й учень. Час змінюється, змінюється й село. У добротних будинках по-сучасному вмебльовані кімнати, та в багатьох сім'ях усе ж збереглися давні хороші традиції прикрашати кімнати вишитими рушниками, домотканими доріжками, народними виробами. Погляньте, ми зібрали ці речі у жителів нашого села. Це і рушники, і доріжки, і килими, і різні вироби. 2 55 -й учень. Ось вироби сільських майстринь-вишивальниць. Хіба можна не замилуватись такою красивою, але копіткою жіночою роботою, яка потребує багато часу та уміння. 3-я учениця. Кожний звертає увагу на ось ці красиві витвори мистецтва. А створили їх невтомні руки. Ця жінка і на роботу встигає, і знаходить час для свого улюбленого заняття. 1-а учениця. А хто в нашому селі не знає відомих ткаль. Сьогодні вони у нас у гостях. Погляньте на красу їхніх рушників. Скільки вони їх створили, майже у кожну хату. Дорогі жінки! У вас руки золоті, а терпіння без міри. Ваші прекрасні рушники прикрашають сьогодні наші оселі. 3-й учень. Є у нашому селі чимало народних умільців. Вони представили нам свої вироби. Погляньте, як красуються ложки, глечики, корзинки. Учитель. Отже, як ми бачимо, давно мистецтво у нас не викорінюється, його продовжує вивчати молоде покоління. Де свято — там і пісня. Це завжди так, бо українська пісня - це бездонна душа українського народу, його слава, гордість. Бо пісня — то невичерпне джерело, вона святиня і скарбниця, схили до ніг її своє чоло, її любов'ю можна освятиться. І на нашому ж святі будуть пісні хороші звучати. (Звучать пісні у виконанні фольклорного колективу села ). Слід відмітити, що і наші сьогоднішні господарі, учні, теж активні учасники художньої самодіяльності, люблять українську пісню. Сьогоднішнім нашим гостям вони хочуть подарувати кілька народних пісень. Ведучий. Ось і завершується наше свято. Спасибі вам, люди добрі, що побували у нас на святі. Здоров'я, радості і щастя всім вам на довгі роки, творчої наснаги у труді. Хай ваша невтомна праця заколоситься рясним урожаєм. Ведуча. Нехай же завше слава лине про наше село, про вас, господарі землі, наші земляки, про тих, хто вмілими руками багатий ростить урожай, хто славить льоном і хлібами наш дорогий український край! 1-й учень. Дорогі наші гості! Прийміть від нас цей запашний коровай. У цьому хлібові частинка вашої нелегкої праці у селі. 2-а учениця. Ми хлібом-сіллю вас вітаєм, х 56 ай буде в вас ще більше хліба, хай будуть в кожній хаті короваї, хай виростають вам високі урожаї. Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі, у кожнім домі чи колибі, низький уклін, до самої землі, трударі моєї рідної землі! Учитель. Всі ми - діти однієї матері-землі. Наше село - частинка кожного із нас. Не даймо згинуть ми селу, вкладаймо силу все нову. Духмяні пахощі збирайте І сонце на зорі стрічайте, материнську мову не забувайте, красу земну нащадкам передайте!     23 Ведучий 1. Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих – рідна мова Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів Життя духовного основа. Ведучий 2. О мово рідна! Золота колиско, В яких світах би не бував, - З тобою серцем, і по-українськи Я вимовляю мамине ім’я. Ведучий 1. Ми вітаємо усіх гостей нашого свята! Свята, яке у цей день 21 лютого святкує увесь світ День рідної мови. Ведучий 2. Це день повернення українців до їхньої історичної пам’яті. І один із шляхів до такого повернення є оволодіння рідною, українською мовою. Ведучий 1. 21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жорстоко придушила демонстрацію протесту, спричинену урядовою забороною на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у країні став Днем полеглих за рідну мову. Ведучий 1. У жовтні 1999 року, на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, у пам’ять про цю подію було запроваджено Міжнародний день рідної мови, який відзначають у різних країнах щорічно цього дня. Право на рідну мову – одне з головних прав людини, тому розмаїття мов на земній кулі потребує уваги і захисту. До залу заходять дівчина в українському вбранні і несе хлібна рушнику. Звучить пісня. Б 24 уду я навчатись мови золотої У трави-веснянки, у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. Буду я навчатись мови-блискавиці В клекоті гарячім кованої криці, В кореневищі пружному ниви колоскової, В клекоті шовковому пісні колискової. Під музику пісні «Моя Україно» заходять до залу учні. Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як же мову ту забути Котрою навчила Ніжно, щиро говорити Ненька наша мила. У тій мові ми співали, В ній казки казали, У тій мові нам минуле Наше відкривали. Тож плекайте, любі діти, Свою рідну мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом! Мово українська, мово моя рідна! Ч 25 ому тебе цураються? Чом ти така бідна? Пахуча, мов квітка, Розкішна мов пава! За те тобі, моя мово, Вічна честь і слава! Як не любити ту мову нашу? Мені вона найкраща в світі Гарніша, ніж весняні квіти. І, як першої любові, Не заміню тієї мови! Ведучий 1. Наша мова – одна з найдревніших і найбагатших серед тисяч мов світу. Згідно з класифікацією ЮНЕСКО, українська мова за влучністю передачі образу, дії, за милозвучністю посідає третє місце у світі після французької та іранської. Ведучий 2. Мова – це найважливіший засіб спілкування людей, вираження і повідомлення їх думок, почуттів; це безперервний процес пізнання світу. Пісня. Мово рідна, світи в ріднім домі Крізь зболений час і духовні руїни Вертайсь, рідна мово, У серце народу, у душу Вкраїни. Якого ж ми будемо племені-роду, Якщо буде в устах наша мова згасати? Чи будемо з вами тоді ми народом, Як стихне вона в голосах? Звучи, рідна мово, На землі рідній лийся по вінця, М 26 ово моя українська, Мово моя материнська! Мово моя, квітуй і шануйся Любов’ю воздай всім народам і мовам. З тобою я плачу, з тобою сміюся, О ріднеє слово. Мово рідна, живи в ріднім домі. Крізь зболений час і духовні руїни Вертайсь, рідна мово, У серце народу, у душу Вкраїни. Ведучий 1. У мові – уся доля народу. Без неї немає нас, немає минулого й майбутнього. Рідне слово увібрало в себе віковічний плин Дніпра, шурхіт колосся, шепіт дібров, спів соловейка. Люблю, мов сонце, материнську мову… Ном кожна братня мова дорога. Грінченко й Даль ведуть удаль чудову. О словників жага, віків снага! А слово і голубить, і карає, А слово і вбиває, й воскреша… Ти, мово, - море, небо неокрає, Безсмертність наша, правда і душа. Чи здатна розгулятись бездуховність, Якщо в душі цвіте віків любов! Глибинна мови рідної верховність, Духовна чарівливість братніх мов … До мови доторкнешся – м’якше М 27 ’яких вона тобі здається. Хай слово мовлене інакше – Та суть в нім наша зостається. Спочатку так: немов підкова В руках у тебе гнеться бідна, А потім раптом – мова, мова! Чужа – звучить мені. Як рідна. Бо то не просто мова, звуки, Не словникові холодини – В них труд, і піт, і гуки, Чуття єдиної родини. Ти, мово, - пам’ять родоводу, І духу цвіт, і дзвін сердець. І споконвічний дар народу Кохання чистий ручаєць. Пісня. Ведучий 1. Котляревський перший проклав глибоку борозну на цілині нової української національної культури як письменник і драматург, як творець своєрідної енциклопедії народного українського побуту тих часів. Ведучий 2. Він перший заявив, що мова нашого народу багата, гарна і гідна того, щоб стати мовою літератури та науки. Ведучий 1. Великий Кобзар, всесвітньо відомий український поет Тарас Шевченко – основа основ української літератури. Ведучий 2. Любов поета до Батьківщини, рідної мови, свого народу викликала глибоку повагу серед інших народів. Б 28 езумний той, хто власною рукою Заяву пише, щоб звільнить синів Від мови рідної. Чи буде він в спокої, Коли затихне України спів? Бо найстрашніша у житті провина, Її ніякі сили не зітруть, Як мови рідної соромиться людина, Як сиву неньку віддає в «приют»! Ведучий 1. Кажуть, що у нації не відібрати майбутнє і минуле, якщо не знищити її мову. Ведучий 2. Бо саме вона є тим річищем, що несе рідне слово із покоління в покоління. Коли ж замулимо його – перестанемо бути народом, нацією. Ведучий 1. Тож пильнуймо це чисте джерело, шануймо тих, хто несе українське слово, його утверджує і плекає. Ведучий 2. Не забуваймо імена тих, хто пішов у вічність, борючись за право називатись українцем, бажаючи бачити свою державу вільною та незалежною, а мову – пишною квіткою серед інших мов. Ведучий 1. Василь Стус, Василь Симоненко, Олесь Гончар, Ігор Білозір, Володимир Івасюк, Микола Хвильовий та багато інших Ведучий 2. Зерна любові до рідної мови. Нехай вони проростуть у серці кожної людини і заколосяться плідною нивою. Бо слово живе, воно зародилося з Любові, воно сильне , бо зросло на Вірі. Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя. Любіть красу своєї мови, Звучання слів і запах слів. Ц 29 е квітка ніжна і чудова Широких, батькових степів. Всі каравани знайдуть воду В краю пустель і злих негод. Як річка з роду і до роду – Так мова з’єднує народ. Плекаймо в серці кожне гроно, Прозоре диво калинове. Хай квітне, пломенить червоно В сім’ї великій, вольній, новій. Як парость виноградної лози, Плекаймо мову. Пильно й ненастанно Паліть бур’ян. Чистіше від сльози Вона хай буде. Вірно й слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Пісня. Ведучий 1. На цьому наше свято закінчується. Діти разом. Не забувайте рідну мову!  30 |
Схожі:
|
Національно-патріотичне виховання учнівської молоді в позашкільному... Національно-патріотичне виховання учнівської молоді в позашкільному закладі засобами краєзнавства Досвід роботи Коломієць Раїси Федорівни,... |
Національно-патріотичне виховання в контексті Програми «Основні орієнтири... До суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із... |
|
Особливості ґендерного виховання в сучасній школі Особистісно зорієнтоване виховання – це утвердження людини як найвищої цінності, на основі якої ґрунтуються всі інші суспільні пріоритети.... |
ПРАГМАТИКА МУЗЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В АСПЕКТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави. Але особливу увагу потрібно приділяти саме молоді. Патріотичне виховання... |
|
Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей... Відповідно до рішень Колегії Міністерства освіти і науки України від 26. 03. 2015 протокол №3/5-2 "Про Концепцію національно-патріотичного... |
О. В. Волошенко, завідувач кафедри Одним із найбільш суперечливих процесів у сучасній школі є процес виховання. Основними протиріччями є такі |
|
ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні |
Досвіду Вчителька на уроках українознавства. Прищеплює дітям любов до рідного краю, виховує національно-патріотичне почуття, вивчає дерево... |
|
Я люблю Україну в світі єдину Мета: узагальнити і розширити знання учнів; розвивати логічне мислення, уміння правильно і швидко приймати рішення; формувати патріотичне... |
РОЗГЛЯНУТО Соціально-педагогічні аспекти організації навчально-виховного процесу в сучасній школі (Ведмеденко Д. В.) |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua