|
|
Скачати 0.74 Mb.
|
| ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Конституції України I. Внести зміни до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №30, ст.141; 2005 р., № 2, ст.44), виклавши її в такій редакції: «КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Український народ - громадяни України всіх національностей, виражаючи свою суверенну волю, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди і соборності України, усвідомлюючи себе невід'ємною частиною європейської спільноти, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, утвердження соціальної справедливості, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну соціальну правову державу, сповнений відповідальності перед Богом, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, приймає цю Конституцію - Основний Закон України. Розділ І ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ Стаття 1 Україна - суверенна демократична соціальна правова держава. Україна є республікою. Стаття 2 Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є єдиною, цілісною і недоторканною. Територіальний устрій України грунтується на засадах збалансованого соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням їх історичних, географічних, економічних, екологічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Стаття 3 Україна є унітарною державою. Столицею України є місто Київ. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: громади - міста, містечка, села або об'єднання кількох населених пунктів, райони, області, Автономна Республіка Крим, які є невід'ємними складовими частинами України. Міста з визначеною законом кількістю жителів можуть прирівнюватися за статусом до області або району. Статус адміністративно-територіальних одиниць, порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою визначаються законом. Стаття 4 Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Стаття 5 В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Стаття 6 Український народ є єдиним джерелом влади в Україні. Народ здійснює владу безпосередньо і через державні органи та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно Українському народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати владу в державі. Стаття 7 Державна влада в Україні здійснюється на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Межі повноважень органів законодавчої, виконавчої та судової влади встановлені Конституцією України. Стаття 8 В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється жителями громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Держава забезпечує додержання Конституції України та законів при здійсненні повноважень місцевого самоврядування. Права місцевого самоврядування захищаються судом. Стаття 9 Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Закони приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй, інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та законів і мають відповідати їм. Стаття 10 Чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана законом, є частиною законодавства України. Якщо міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана законом, встановлює інші правила, ніж передбачені законом, застосовуються правила міжнародного договору. Укладення міжнародного договору, який суперечить Конституції України, можливе після внесення відповідних змін до Конституції України. Стаття 11 Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом. Державні органи та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, відповідно до повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами. Стаття 12 В Україні визнається і діє принцип єдиного громадянства. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Стаття 13 Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Стаття 14 Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин в Україні. Історична та культурна спадщина охороняється законом. Держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України. Стаття 15 Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право приватної власності на землю гарантується відповідно до закону. Надра, які знаходяться в межах території України, природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України є державною власністю. Правовий режим державної та комунальної власності на відповідні природні ресурси визначається законом. Кожен має право користуватися природними ресурсами, що є об'єктами права державної та комунальної власності, у порядку, встановленому законом. Стаття 16 Власність зобов'язує. Використання власності не повинно завдавати шкоди правам, свободам і гідності людини, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Стаття 17 Держава сприяє утвердженню та розвитку громадянського суспільства. Суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної, ідеологічної та культурної багатоманітності. Жодна ідеологія не може бути визнана державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава сприяє розвитку діалогу між соціальними партнерами. Стаття 18 Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією України. Насильство не може бути засобом обстоювання політичних інтересів. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Діяльність політичних партій в Україні грунтується на вільній конкуренції, повазі до демократичних цінностей. В Україні визнається право на опозиційну діяльність. Стаття 19 Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Стаття 20 Оборона України, захист її суверенітету, цілісності і недоторканності території держави покладаються на Збройні Сили України. Збройні Сили України та інші створені відповідно до закону військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою захоплення влади і повалення конституційного ладу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Стаття 21 Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства згідно із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Україна самостійно вирішує питання про вступ чи приєднання до міжнародних організацій, політичних та економічних міждержавних об'єднань і вільний вихід із них. Стаття 22 Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Державний Герб України - Тризуб золотої барви на синьому щиті. Державний Гімн України - національний гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля» на музику Михайла Вербицького зі словами Павла Чубинського в редакції, визначеній законом. Духовний Гімн України - гімн «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» на музику Миколи Лисенка зі словами Олександра Кониського в редакції, визначеній законом. Порядок використання державних символів України встановлюється законом. Стаття 23 Грошовою одиницею України є гривня. Розділ II ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА Стаття 24 Усі люди від народження є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 25 Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті законів, інших нормативно-правових актів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина. Захист прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 26 Кожен має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей. Стаття 27 Громадяни мають рівні конституційні права і свободи. Усі є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, місця народження, за мовними або іншими ознаками. Жінці і чоловіку гарантуються рівні можливості для реалізації своїх прав і свобод. Стаття 28 Кожен має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави - охороняти і захищати життя людини. Ніхто не може бути засуджений до смертної кари або страчений. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Стаття 29 Кожен має право на повагу до його людської гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Стаття 30 Кожен має право на сім'ю та повагу до сімейного життя. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати і виховувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 31 Діти рівні у своїх правах і свободах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Насильство над дитиною та її експлуатація, втягування у діяльність, шкідливу для моральності та нормального розвитку дитини, забороняються. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей. Стаття 32 Держава створює умови для ефективного здійснення права осіб з обмеженими фізичними можливостями на самостійність, соціальну інтеграцію та повноцінну участь у суспільному житті. Стаття 33 Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією України, міжнародними договорами України та законами. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано статус біженця або притулок у порядку, встановленому законом. Стаття 34 Кожна людина має право на особисту свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом державні органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом двадцяти чотирьох годин з моменту фактичного затримання має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом двадцяти чотирьох годин з моменту її фактичного затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено вказаних нею родичів або інших осіб. Стаття 35 Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла або до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду, обшуку. Стаття 36 Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної, електронної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Стаття 37 Кожному гарантується невтручання в його приватне життя. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я населення та захисту прав і свобод людини. Кожний громадянин має право знайомитися в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та інших організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Стаття 38 Кожному, хто на законних підставах перебуває в Україні, гарантується право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом в інтересах національної безпеки, громадського порядку, запобігання чи розкриття злочину, охорони здоров'я, моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. |
|
Закон України про бібліотеки і бібліотечну справу Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України №33/95-ВР від 27. 01. 95 р |
ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права... |
|
Закон України "Про здійснення державних закупівель" (зі змінами)... Рахунковою палатою України, Міністерством внутрішніх справ України, Національним банком України, Головним контрольно-ревізійним управлінням... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з функціональної підготовки з начальницьким складом частини ТЕМА: Закон України “ Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” від 14. 12. 99 №1281-ХІV |
|
Закон №889 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 84р. №8073-Х |
Закон України Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку... |
|
ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне... |
ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності |
|
Закон УкраЇни Цей Закон визначає правові та організаційні засади провадження торговельної діяльності на роздрібних продовольчих і непродовольчих... |
Закон України Цей Закон визначає основні напрями діяльності органів державної влади щодо сприяння підприємствам та організаціям України, незалежно... |