|
|
Скачати 0.89 Mb.
|
Білет № 29.!84. Вимоги до держ-го апарату та основні засади його діял-ті. Основними принципами державного апарату України є: демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя; поєднання переконання і примусу; гласність, відкритість і врахування громадської думки; орган-ція практичного здійсн-я принципу народовладдя, забезпеч-я балансу інтересів різних соціал-х прошарків, націй, етнічних груп, забезпечення принципу поділу влади. Принцип демократизму в Україні характеризується тим, що державний апарат формується з волі більшості населення, виражає та виконує волю громадянського суспільства. Як корінна, так і решта національних груп, що проживають на території України, є рівноправними. Держава гарантує всім здійснення, охорону, захист і відтворення політичних, економічних, громадських, соціальних і культурних прав. Державний апарат організується й діє на підставі законів. Його діяльність спрямовується на виконання законів у порядку, передбаченому чинним законодавством. Державний апарат є єдиним носієм влади на засадах самостійності й незалежності, виразником суверенітету народу і нації. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Єдиним органом законодавчої влади є Кабінет Міністрів. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Конституційним, загальними та господарськими (арбітражними) судами. Принцип соціальної справедливості державного апарату означає, що його завданням є забезпечення соціальної злагоди, консенсусу між різними частинами суспільства» балансу різноманітних інтересів усіх соціальних прошарків, груп та інших верств населення. Державний апарат визначає, гарантує, допомагає здійснювати всім верствам населення їхні суб’єктивні права, охороняє та захищає основні права людини і громадянина, віддаючи пріоритет загальнолюдським цінностям, забезпечує гуманне й милосердне ставлення до всього населення України і кожного, окремо взятого, індивіда. Важливим принципом державного апарату України є поєднання методів виховання і примусу. Примус до осіб застосовується лише тоді, коли вичерпано всі методи переконання, але особа не підкорилася загальнодержавним інтересам та інтересам громадянського суспільства. Свої функції державний апарат виконує відкрито, співпрацює з різними громадськими об’єднаннями і рухами, вивчає громадську думку і враховує її в організації та здійсненні покладених на нього завдань. 85. Норматимвно-правовий акт – основне джерело П в У Нормативно-правовий акт – це офіційний документ, що створений компетентними органами держави та містить загальнообов’язкові юр норми (правила поведінки). Ознаки н-п а: 1. ухвалюється чи санкціонується уповноваженими органами Д-ви, їх посадовими особами, іншими суб’єктами правотворчості і є їх одностороннім волевиявленням; 2. Має зовнішню форму у вигляді певного системного документа; 3. Містить нові норми права чи змінює або скасовує чинні; 4. Приймається згідно з чітко визначеною процедурою; 5.має юр силу, що відображує співвідношення з ін прав актами, місце і роль у с-мах законодавства і првового регулювання; 6. Надає волі народу офіційного хар-ру. Від нормативних актів слід відрізняти офіційні юр документи, кі не містять норм П і не вносять безпосередньо змін у законодавство. Практичне значення має розрізнення н-п а і актів застосування норм П, тому що останні містять не правила загального хар-ру, а індивідуальні приписи, адресовані певним суб’єктам і призначені для вирішення конкретних юр питань, засвідчення тих чи ін фактів. Н-п а класифікуються за різними ознаками:1. За суб’єктами ухвалення: акти органів Д-ви, народу в процесі референдуму, громадських об’єднань, трудових колективів, спільні акти органів Д-ви і недерж формувань; 2. За юр силою: закони і підзаконні нормативні акти; 3. За сферою дії: загальнообов’язкові, спеціальні і локальні; 4. За ступенем загальності прав норм: загальні, конкретизаційні; 5. За хар-ром волевиявлення: акти встановлення, зміни і скасування норм П; 6. За галузями законодавства: цивільні, кримінальні, кримінально-процесуальні та ін; 7. За часом дії: визначено-строкові, невизначено-строкові. 86. Правове виховання: поняття, система Правове виховання – це цілеспрямована діяльність Д-ви, суспільних організацій, окремих громадян стосовно передачі юр досвіду; систематичний вплив на свідомість і поведінку особи з метою формування певних позитивних уявлень, поглядів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують додержання, виконання та використання юр норм. В системі правового виховання такі структурні компоненти: 1) цілі правового виховання: можуть бути загальними і конкретними. Загальними цілями є формування правосвідомості і правової культури особистості громадянського суспільства; 2) принципи правового виховання. Правове виховання може бути ефективним лише тоді, коли воно здійснюється на основі певних принципів: має певну систему, здійснюється безперервно, ціленаправлено, має послідовність, забезпечено певними засобами, а також підготовленими кадрами.; 3) форми правового виховання: а) правова освіта (навчання); б) правова пропаганда ; в) правова просвіта (має обмежені завдання — дати певні знання з тих чи інших питань права і законодавства, роз'яснити діюче законодавство); г) правова агітація( це розповсюдження певних правових ідей, законодавства серед великої кількості населенняв); д) форми правомірної соціально-активної діяльності.( це така форма правового виховання, яка здійснюється практично в процесі реалізації норм права: використання, дотримання, виконання і застосування) 4) зміст правового виховання - для різних категорій і соціальних груп населення цей зміст обумовлений правовим статусом особи в суспільстві.; 5) методи правового виховання - це сукупність прийомів або способів, при допомозі яких здійснюється формування правових знань, вмінь і навичок, а також формуються почуття поваги до права, до закону і тих соціальних цінностей, які охороняються і регулюються правом. До методів правового виховання відносяться: метод переконання, покарання, наглядності, позитивного прикладу, розв'язання юридичних казусів, заохочення, критика і самокритика, метод навіювання , наслідування тощо.. Білет № 30.!87. Орган держави: поняття та види. Орган держави – це структурований і орган-ний держ-ю чи безпосередньо народом колектив держ-х службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений держ-ми владними повноваженнями та здійс-є функ-ї відповідно до свого признач-я. – це окремий службовець чи структурно оформлений колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави. Один службовець як орган держави — це, скажімо, Президент України, що є главою держави і виступає від її імені. Структурно оформлений колектив службовців має керівників і виконавців. Керівник виступає від імені певного органу. Кожний орган наділяється на підставі закону владними повноваженнями, які полягають у тому, що орган держави спроможний встановлювати формально обов’язкові правила поведінки та домагатися їх здійснення. Розрізняють такі види органів держави: • за місцем у системі державного апарату: первинні (створюються через вибори); вторинні (створюються первинними, походять від них і підзвітні їм); • за змістом або напрямками державної діяльності: органи державної влади, глава держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи; • за способом утворення; виборні, призначувані, ті, що можуть успадковуватися; • за часом функціонування: постійні, тимчасові; • за складом: одноособові, колегіальні; • за територією, на яку поширюються їхні повноваження: загальні, або центральні; місцеві, або локальні. Державна влада в Україні здійснюється за принципом ‘й поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Вдосконалення органів державної влади реалізується в Україні на основі Конституції України. До системи державних органів України належать: законодавчий орган — Верховна Рада України; глава держави — Президент України; виконавчі органи, що поділяються на вищі, центральні, місцеві; виконкоми й голови сільських, селищних, міських рад у частині виконання державних повноважень, що були їм делеговані органами державної влади. Система судових органів охоплює усю сукупність судів. У самостійну систему органів держави виокремлюються контрольно-наглядові органи України. До них належать: Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори; податкові адміністрації, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції. 88. Дія нормативних актів у часі. Нормативні акти діють у часі, просторі та щодо кола осіб. Характеризуючи дію нормативно-правових актів у часі, слід розрізняти: а) набрання чинності; б) припинення дії; в) зворотну силу дії. У теорії права розглядають такі варіанти набрання чинності нормативно-правовим актом: а)після 10 днів од моменту його опублікування, якщо акти опубліковані не пізнеше 7-денного строку після їх прийняття;б) термін установлюється в самому нормативному акті чи спеціально прийнятому акті; в) з часу прийняття чи підпису, зазначених у акті; г) часу опублікування акта; д) з часу, з якого вони надійшли адресату, що притаменне відомчим нормативним актам. Нормативно-правові акти втрачають чинність унаслідок: закінчення терміну давності, на який видавався акт; прямого скасування конкретного акта іншим чи спец-о призначеним актом; внаслідок зміни обставин, для врегулювання яких вони були призначені. Зворотна дія — це така дія на правовідношення, де припускається, що новий нормативний акт існував у момент виникнення правовідношення. Загальне правило таке: "Норма права зворотної сили не має". Але винятки, скажімо, у кримінальному, адміністративному законодавстві мають місце. Так, якщо нормативний акт, прийнятий після скоєння правопорушення, пом'якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то акт має зворотну силу, а якщо встановлює чи обтяжує, то така норма (чи акт) зворотної сили не має. 89. Поняття та осн ел-ти правової культури Правова культура – це с-ма правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності. Показник прав культури – це міра активності суб’єкта П у правовій сфері, добровільності виконання вимог прав норм, реальності П і свобод громадян. Є 2 підходи до вивчення прав культури: структурно-функціональний і аксіологічний. Структурно-функціональний підхід базується на розумінні прав культури як сукупності (системи) елементів правової дійсності у єдності з їх реальним функціонуванням. Елементи правової культури:1. С-ма прав норм як особливих правил поведінки, що зовні відображені у с-мі нормативно-прав актів та конкретизуючих їх актів індивідуального регулювання; 2. Сукупність правовідносин, тобто суспільних відносин, урегульованих за допомогою прав норм, які складаються з юр прав та обов’язків; 3. Сук-ть суб’єктів П: 4. Правосвідомість – с-ма духовного відображення прав дійсності; 5. Режим законності і правопорядку – стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, урегульованих за допомогою прав засобів, зміст яких складають правомірні дії суб’єктів П. Стр-ра прав культури має складний хар-р. Залежно від носія прав культури її поділяють на прв культуру сусп-ва, соціальної групи і особи. Поділ прав культури особи: 1. За змістом: правосвідомість, правомірна поведінка, рез-ти правомірної поведінки; 2. За хар-кою прав діяльності: теоретична і практична, продуктивна і репродуктивна. Аксіологічний підхід (якісна хар-ка) - прав культура – це с-ма прав цінностей, що утворюються у ході розвитку сусп-ва і відображують прогресивні досягнення минулого і сьогодення. |
| КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ (питання 1-80) Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ... Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни... |
| План Вступ Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних... Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло... |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
| З курсу „Теорії держави і права” Поняття, основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка юридичний... Проблеми теорії та філософії права. Робоча навчальна програма / А. Д. Машков, Н. В. Теремцова. – Київ нац ун-т імені Тараса Шевченка... |
| Реферат з основ права на тему Основи теорії виникнення держави і права Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку |
1 Основні права людини як загальносоціальне явище Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176... |
| Реферат з основ права на тему Основи теорії виникнення держави і права Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку |
1. Теорії походження держави і права |