|
Скачати 142.81 Kb.
|
НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД ТА ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ КРАЇНИ GM02 Анотація Національний дохід суспільства виступає одним з найважливіших показників функціонування економіки як єдиного. Ось чому його розподіл охоплює відносини між державою та членом суспільства, між державою та підприємством, між підприємством і його працівником, між власником засобів виробництва і найманим працівником. Однак, дуже важливим чинником розвитку самої держави є капітал, що включає всі вироблені засоби виробництва, які використовуються у виробництві товарів і послуг та в доставці їх до кінцевого споживача. National income is one of the key indicators of the economy as a whole. That's why its distribution covers the relationship between state and member of society, state and enterprise, enterprise and its employees, the owner of production facilities and employees. However, a very important factor for the development of a state is the capital, which includes all means of production used in producing goods and services and delivering them to the final consumer. Ключові поняття Національний дохід, розподіл національного доходу, перерозподіл національного доходу, національний капітал країни, інтелектуальний капітал, фінансовий капітал, природний капітал, людський капітал Вступ Дана робота присвячена темі «Національний дохід та формування капіталу країни». Дослідження цього питання в сучасних умовах має важливе значення, так як допомагає проаналізувати стан економіки країни. Крім того, аналіз даної проблеми дає змогу зробити висновки щодо економічного потенціалу країни та ефективності політики держави в даній сфері. Об’єктом дослідження виступають національний дохід та капітал країни, а предметом – процес їхнього формування та вплив чинників, що приймають безпосередню участь у цьому процесі. Мета роботи включає в себе наступні завдання:
У роботі були використані наступні методи: - діалектичний; - наукової абстракції; - аналіз; - синтез; - дедукція; - спостереження; - статистичний аналіз.
Національний дохід суспільства виступає одним з найважливіших показників функціонування економіки як єдиного цілого. Поряд із сукупним суспільним продуктом та валовим національним продуктом він відіграє важливу роль у макроекономічному аналізі. Тобто, національний дохід – це сукупність відносин, що виникають у суспільстві з приводу відтворення новостворених товарів і послуг, тобто їх виробництва, розподілу, обміну та споживання. Створений протягом певного часу національний дохід – це економічний ефект, який досягається суспільним виробництвом, що виражаються у різних формах. Валовий національний продукт (ВНП), що являє собою сукупну оцінку прибутку, отриманого жителями країни за визначений період, близький до показника валового внутрішнього продукту (ВВП). Якщо розглядати цей показник стосовно України, то у 2009 році відбулося суттєве падіння реального валового внутрішнього продукту на 15,1%, що було зумовлено зменшенням інвестиційної активності, низьким рівнем зовнішнього попиту і різким скороченням внутрішнього попиту через падіння реальних доходів і реальної заробітної плати населення. Крім того, низькі темпи проведення структурних реформ в економіці, висока ресурсо- та енергозалежність були основними чинниками значно більшого економічного падіння, ніж в інших країнах. Рисунок 1. Реальний валовий внутрішній продукт України в 1991-2009 роках (до попереднього року) [6]. У 2009 році несприятливі економічні умови позначились на динаміці розвитку майже всіх видів економічної діяльності, крім сільського господарства. Стагнація промислового виробництва та будівництва спричинили суттєве падіння оптової та роздрібної торгівлі й транспорту. Зниження економічної активності зумовило зменшення податкових надходжень, що вплинуло на динаміку чистих податків на продукти. Рисунок 2. Внески у приріст ВВП [6]. Єдиним видом економічної діяльності, за рахунок якого стримувалось падіння ВВП, було сільське господарство. Завдяки високому врожаю зернових культур у 2008 та 2009 роках обсяги виробництва продукції сільського господарства дещо збільшились. Внесок усіх видів економічної діяльності у зміну ВВП в 2009 році був негативним (див. рисунок 2). Валова додана вартість сільського господарства з приростом за рік на рівні 0,3% через низьку питому вагу майже не вплинула на загальну зміну ВВП. 2. Розподіл, перерозподіл і використання національного доходу Розподіл національного доходу охоплює відносини між державою та членом суспільства, між державою та підприємством, між підприємством і його працівником, між власником засобів виробництва і найманим працівником. Прийнято розрізняти два його типи: первинний розподіл і перерозподіл. Первинний розподіл національного доходу представляє собою сукупність відносин, що виникають з приводу новоствореної вартості між безпосередніми учасниками процесу її виробництва. В результаті його утворюються специфічні форми доходів, що включають у себе:
Під перерозподілом національного доходу розуміється сукупність економічних відносин між учасниками сфери матеріального виробництва й представниками нематеріальної сфери з приводу вторинного привласнення національного доходу. Завдяки йому формуються похідні, тобто неосновні, доходи [1]. Необхідність перерозподілу національного доходу зумовлена декількома чинниками. Передумовами його є:
Якщо аналізувати політику перерозподілу національного доходу, то цілком зрозуміло, що вона завжди зачіпає інтереси всіх членів суспільства та нерідко є приводом для суперечностей. Вирішальну роль у ній відіграє держава. Проте вона є лише одним із учасників перерозподілу. Свою роль також відіграють монополістичні фінансові корпорації та підприємницькі структури. Вони володіють факторами виробництва, а також здійснюють вплив на законодавчу діяльність уряду та його поведінку під час прийняття рішень з питань бюджетної, фінансово-кредитної та податкової політики. Перерозподіл національного доходу здійснюється державою на двох рівнях. По-перше, держава захищає інтереси економічних агентів і гарантує їм отримання доходів завдяки своїй здатності втручатися у процес формування цін на економічні фактори виробництва. Стосується це заробітної плати, процента та ренти. Наприклад, політика центральних банків щодо встановлення облікової ставки чи ставки рефінансування формує рівень доходу капіталу банків. А ось до стримування доходів найманих працівників приводить так звана політика заморожування заробітної плати. По-друге, держава має право втручатися в перерозподіл і на більш пізніх стадіях. Для цього вона стягує податки із суб’єктів господарювання. Таким чином змінюються результати індивідуального розподілу доходів між економічними факторами виробництва. Для того, щоб зрозуміти сутність перерозподілу, необхідно розглянути форми, в яких він існує. Їх зазвичай виділяють дві. Перша – вертикальний перерозподіл. Він являє собою перерозподіл доходів між багатими та бідними верствами населення за рахунок стягнення податків. Друга форма – горизонтальний перерозподіл, що досягається за рахунок субсидій, субвенції, трансферти, витрат на освіту чи охорону здоров’я та т.п. Також виділяють два розподільчих принципи, які забезпечують економічну доцільність перерозподілу національного доходу. При дотриманні принципу соціальної справедливості держава гарантує достатній рівень життя своїх громадян, не допускає тієї ситуації, коли вони можуть опинитися за межею бідності. Для цього визначається мінімальна заробітна плата, і всі роботодавці повинні дотримуватись цього мінімуму. Потрібно зазначити, що рівень цей не повинен бути менший за прожитковий мінімум у державі. Відповідний рівень також має бути у пенсій, виплат інвалідам, малозабезпеченим та громадянам, що втратили роботу. Другий принцип, принцип ефективності, полягає в тому, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. Таким чином, державі необхідно так розподіляти доходи, щоб було досягнуто компроміс між ефективністю та рівністю. В якості інструментів перерозподілу використовуються податки, акцизи, субсидії, соціальні виплати, мита, різноманітні фонди суспільного призначення, що формуються за участю держави. Кінцева мета перерозподілу національного доходу – хоча б відносне вирівнювання міри споживання кожного з громадян. 3. Формування капіталу країни: сучасна тенденція, проблеми та перспективи Одним з найважливіших чинників розвитку держави є капітал (походить від латинського слова capitalis – головний). Поняття «капітал», або «інвестиційні ресурси», як стверджують відомі американські економісти Макконнелл і Брю, включає всі вироблені засоби виробництва (всі види інструментів, машини, обладнання, складські приміщення транспортні засоби і мережу збуту), які використовуються у виробництві товарів і послуг та в доставці їх до кінцевого споживача. Таким чином, капітал – це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто самозростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу. Але якщо все ж таки повертатися до капіталу як такого, то однією із особливостей сучасного періоду розвитку країн з високорозвиненою економікою, а також країн, що розвиваються, є розуміння того, що формування капіталу у різноманітних його формах є важливим джерелом економічного зростання. Особливе значення капіталу чітко виявляється, коли йдеться про перехід до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку країни, адже на сьогоднішній день реальні можливості впровадження інновацій мають лише великі підприємства як з точки зору джерел фінансування, так і пошуку передових технологій, забезпечення ефективного менеджменту. Однак для інноваційного розвитку однієї концентрації капіталу не досить, необхідна ще підтримка держави для створення правового поля і сприятливого середовища, забезпечення інституту довіри та зацікавленості бізнесу працювати на національну економіку. Якщо проаналізувати інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування, то основними джерелами фінансування капітальних вкладень залишалися власні кошти підприємств і кредити банків та інші позики, за рахунок яких було освоєно 77,5% від загального обсягу вкладень. Проте звуження внутрішнього ринку та падіння доходів як підприємств, та і населення зумовили скорочення обсягів інвестицій в основний капітал за рахунок цих джерел порівняно з відповідним періодом 2008 року на 31,9% - до 117,6 млрд. грн. Питома вага власних коштів підприємств у фінансуванні капітальних вкладень порівняно за 2008 роком зросла на 6,5 процентних пунктів. Таблиця 1 Структура інвестицій в основний капітал України за джерелами фінансування.
За видами економічної діяльності у 2009 році пріоритетним напрямом інвестування залишалися промисловість, операції з нерухомим майном та транспорт і зв`язок, куди було спрямовано 38,0%, 16,2 та 16,9% відповідно від загального обсягу інвестицій в основний капітал. Порівняно з 2008 роком обсяги капіталовкладень у ці види економічної діяльності скоротилися на 24,7%, 52,9 та 33,3% відповідно. Рисунок 3. Структура інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності [6]. Слабким місцем українських підприємств, якщо порівнювати їх з іноземними компаніями, є занижений рівень інтелектуального капіталу. Про це свідчить незначна частка у балансах нематеріальних активів (інтелектуальної власності, прав користування природними ресурсами, НДДКР та ін..), що відразу знижує ринкову вартість підприємств, а отже й рівень капіталізації економіки. Варто відмітити, що така ситуація характерна для більшості країн колишнього СРСР, зокрема частка нематеріальних активів у звітах найбільших російських акціонерних товариств становить менше 1%. У провідних зарубіжних компаніях питома вага нематеріальних активів у балансах досягає двох третин від суми активів, а у середньому в промисловості розвинених країн ця частка коливається від 7 до 15%. Незалежно від того, чи буде виділено інтелектуальний капітал окремо, чи він залишиться у складі реального, цікавим є інший аспект аналізу капіталу, а саме те, за рахунок яких фінансових джерел (власних чи залучених коштів) будуть профінансовані його складові. Більшість експертів, і зокрема Л.Едвінсон схиляються до думки, що інтелектуальний капітал є результатом внутрішніх інвестицій фірми, які є витратами, що зменшують прибуток поточного року і не потрапляють у баланс. Потребує аналізу також і фінансовий капітал підприємств. У 2009 році збитки підприємств перевищили прибутки, а отже, фінансові результати діяльності підприємств України до оподаткування набули від’ємних значень і становили «мінус» 42,2 млрд. грн. Рисунок 4. Фінансові результати діяльності підприємств України [6]. Основними чинниками погіршення фінансового стану вітчизняних підприємств були: зменшення зовнішнього та внутрішнього попиту, ускладнений доступ до фінансових ресурсів, збільшення боргового навантаження на підприємства, а також суттєвий адміністративний тиск через значне недовиконання дохідної частини Державного бюджету України. Найгірший фінансовий результат було зафіксовано у підприємств фінансової діяльності – «мінус» 32,7 млрд. грн., що становило 77,0% від загального негативного сальдо. Така ситуація в основному пояснювалася збільшенням банками обсягів відрахувань до резервів на можливі втрати від активних операцій. Цікаво, що з точки зору аналізу формування капіталу країни розглянути природний капітал. Природний капітал – це природно-ресурсний запас (фонд) наземних екосистем, з компонентів якого формується безперервний потік, що частково втягується в господарський оборот для створення благ для життєдіяльності суспільства, а частково забезпечує відтворення самої природи. Сьогодні залучення природного капіталу України в господарський оборот відбувається без урахування екологічних обмежень наземних екосистем. Збереженню природного капіталу України, покращенню якості довкілля сприятимуть визначення у регіональному розрізі допустимого рівня господарського навантаження на ландшафтний природний капітал та еколого-економічної ефективності використання його асиміляційного потенціалу. Динамічний розвиток ринкової економічної системи, процес глобалізації, необхідність запровадження інноваційної моделі розбудови вітчизняної економіки потребують термінового вирішення цілого ряду проблем, пов’язаних з формуванням людського капіталу нації. Вдалим прикладом є той факт, що в Україні однією з основних перешкод подальшого соціально-економічного розвитку залишається дефіцит сучасних конкурентоспроможних продуктивних робочих місць, здатних створити потужну платформу для подальшого накопичення людського капіталу нації. Саме модернізація робочих місць виявилася однією з найслабкіших ланок українських реформ. Українські підприємства забезпечені кваліфікованими робітниками менше ніж наполовину. З метою виправлення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури пропозиції робочої сили попиту на неї необхідне впровадження комплексу заходів у сфері відновлення масштабної професійно-кваліфікаційної орієнтації населення за допомогою більш досконалих методів інформування та пропаганди. Висновок Національний дохід суспільства є дуже важливим показником функціонування економіки як єдиного цілого. Поряд із сукупним суспільним продуктом та валовим національним продуктом він відіграє важливу роль у макроекономічному аналізі. Це пов`язано з тим, що саме у національному доході відбиваються найважливіші соціально-економічні явища суперечності та процеси, пов`язані з рухом суспільного багатства, а також результати та структура суспільного відтворення за певний час. Теорія говорить про те, що національний дохід становить собою частину сукупного суспільного продукту, яка залишається після заміщення спожитих засобів виробництва. У своєму русі він проходить стадію виробництва, розподілу та використання. Таким чином, ми прийшли до висновку, що державі необхідно так розподіляти доходи, щоб було досягнуто компроміс між ефективністю та рівністю. Як відомо, капітал держави займає головне місце у формуванні національного доходу, так як він включає в себе всі вироблені засоби виробництва (всі види інструментів, машини, обладнання, складські приміщення транспортні засоби і мережу збуту), які використовуються у виробництві товарів і послуг та в доставці їх до кінцевого споживача. Саме тому, в даній роботі було проаналізовано такі види капіталу, більшість з яких вважаються не досить вагомими для формування національного капіталу країни, але які в значній мірі впливають на нього, тобто: інтелектуальний, фінансовий, природний та людський капітал. Отже, актуальність цієї роботи полягає в тому, що вона допомагає сформувати світогляд, щодо таких понять як національний дохід і капітал держави. Розуміння їх допоможе проаналізувати потенціал країни та ефективність політики держави в даній сфері. Мета наукового дослідження досягнута, а сама робота носить здебільшого аналітичний характер. Список використаної літератури
|
Національний банк України Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути змінений за рішенням Ради Національного... |
DO11 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СВІТІ ТА В УКРАЇНІ У статті робиться історичний екскурс для визначення ролі людського капіталу. Розглядаються негативні фактори розвитку людського капіталу... |
ІНВЕСТИЦІЙНІ ЦІЛІ ЕКСПОРТЕРА КАПІТАЛУ ТА ЇХ ВІДПОВІДНІСТЬ ОЧІКУВАННЯМ РЕЦИПІЄНТА Подальше дослідження та прогнозування впливу іноземного капіталу на структуру економічної системи країни-реципієнта є перспективним... |
Лекція 3 Теоретичні основи фінансів підприємств Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага,... |
План Лекції Економічні нормативи, що є обов’язковими до виконання... Закону України "Про Національний банк України" та Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України (далі... |
Стратій Д. А. Формування електронного портфоліо вчителя технологій засобами ІКТ Анотація Анотація. У статті ми з’ясували засоби формування електронного портфоліо вчителя технологій, окреслили шляхи його використання в... |
Ov31 ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ У роботі розглянуто основні аспекти впливу людського капіталу на економічний ріст на прикладі України, виявлено ключові інституціональні... |
Лекція 20. Загальні підходи до формування та обліку витрат діяльності підприємства Відповідно до пункту 4 П(С)БО 3 під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань,... |
Моделювання впливу ринку капіталу на фінансову безпеку держави. Анотація Дана ситуація є дещо загрозливою і на наш погляд в цілому негативно вплине на фінансову безпеку держави в майбутньому |
Фінанси підприємств Ансові відносини в тій сфері суспільного відтворення, де створюється суспільний продукт, національне багатство й національний доход... |