ЛЕКЦІЯ 8 СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ


Скачати 469.63 Kb.
НазваЛЕКЦІЯ 8 СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Сторінка1/4
Дата19.03.2013
Розмір469.63 Kb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Право > Лекція
  1   2   3   4
ЛЕКЦІЯ 8 СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
8.1 Суть, види і функції податків.

8.2 Система оподаткування в Україні.

8.3 Податкова політика та її принципи.

8.4 Податок на прибуток, додану вартість, акцизний збір, мито та інші загальнодержавні податки, збори і платежі.

8.5 Оподаткування малого підприємництва єдиним податком.

8.1 Суть, види і функції податків
Податки є особливою історичною фінансовою категорію, яка виражає еко­номічні відносини між державою і платниками податків з метою створення за­гальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Податки - це один з основних методів, які використовуються державою для перерозподілу національного доходу й утворення бюджетних доходів су­спільства, тобто податки - це фактично головний інструмент розподільної функції фінансів.

На відміну від податків плата передбачає певну еквівалентність відносин плат­ника з державою. Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використову­ються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси.

Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Наприк­лад, внески до Пенсійного фонду використовуються лише для формування коштів зазначеного фонду, що потім використовуватимуться для виплат пенсій. Власні доходи держави виникають у держави як власника засобів виробництва.

Таким чином, податки (збори) до бюджетів та державних цільових фондів - це обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або цільового фонду, здійсню­вані платниками податків на умовах, що визначаються законодавством України про оподаткування.

Податки класифікують за різними критеріями.

На рис. 8.1 надана класифіка­ція податків за такими критеріями:

За економічним змістом:

  • на доходи;

  • на споживання;

  • на майно.



Податки на доходи стягуються відповідно з доходів фізичних осіб, якими вис­тупають заробітна плата, різні виплати громадянам за цивільно -правовими дого­ворами, прибуток фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, доходи самозайнятих осіб тощо, а також із прибутку юридичних осіб. Прикладами цих податків є податок на прибуток підприємств і податок з доходів фізичних осіб. Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх викори­станні. Справляються вони, як правило, у формі непрямих податків, про що йтиметься нижче. Податки на майно відповідним чином стягуються з одиниці рухо­мого чи нерухомого майна. Типовим прикладом може бути податок з власників .транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, останні поділяються на:

  • загальнодержавні;

  • місцеві.

Податки - обов'язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні і фізичні особи. За допомогою податків забезпечується близько 90 % надходжень до Дер­жавного бюджету і більше 70 % - до місцевого. Таким чином, у бюджеті акуму­люється 49 % - 60 % національного доходу. Виділяються прямі і непрямі податки. Прямі поділяються на реальні та особисті. До реальних відносять податки на землю, будинки, промислові, торгові, банківські установи та грошовий капітал. До особистих - податки на доходи фізичних і юридичних осіб (податковий, майно­вий, зі спадщини, дарів тощо). До непрямих податків зараховують митні, а також акцизи. Як головне джерело бюджетних надходжень, податки виконують фіскаль­ну і соціально-економічні функції. У багатьох країнах світу провідне місце в струк­турі податків займає подохідний. Об'єктами оподаткування при цьому є особисті доходи громадян незалежно від джерела їх отримання, заробітна плата, підприєм­ницький дохід, процент, дивіденд, рента, гонорари тощо.

Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади і стягу­ються в межах всієї країни, тобто у кожній адміністративно-територіальній оди­ниці. Ці податки, у свою чергу, поділяються на три групи:

1) податки, які спрямо­вуються у повному обсязі безпосередньо до державного бюджету;

2) податки, що поповнюють місцеві бюджети;

3) податки, надходження з яких розподіляють між державним та місцевими бюджетами.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади, яким надано пра­во на території певної адміністративно-територіальної одиниці запроваджувати види таких податків, установлювати конкретні ставки оподаткування, пільги тощо.

За формою оподаткування:

      • прямі;

      • непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір пря­мо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Слід зауважити, що прямі по­датки поділяються на дві групи: особисті й реальні. Особисті податки встанов­люються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками.

До них належать:

  • земельний,

  • домовий,

  • промисловий

  • грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для ок­ремого платника прямо не залежить від його доходів. Видами непрямих податків є універсальні й специфічні акцизи. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерні їх риси - обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи то­варів і ширшою базою оподаткування. Типовим прикладом універсального ак­цизу в Україні є ПДВ, специфічних акцизів - акцизний збір і мито.

За способом стягнення:

      • розкладні;

      • окладні.

Розкладні податки встановлюються у загальній сумі відповідно до потреб у доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіаль­них одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спо­чатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За співвідношенням між ставкою податку та величиною об'єкта оподатку­вання:

  • прогресивні;

  • пропорційні;

  • регресивні.

Прогресивні податки - це податки, середня ставка яких зростає зі зростанням об'єкта оподаткування. Такі податки передбачають не тільки більшу абсолютну суму, а й більш значну частину податку внаслідок зростання суми доходу.

Пропорційні податки - це податки, ставка яких не залежить від розміру об'єкта оподаткування. Регресивні податки - це податки, середня ставка яких знижується зі зростан­ням об'єкта оподаткування.

За суб'єктом оподаткування:

  • податки, які сплачують юридичні особи (підприємства, організації);

  • податки, які сплачують фізичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності, так і звичайні громадяни.

У сучасних умовах податкам властиві дві основні функції:

  • фіскальна

  • регу­лююча.

Фіскальна функція податків полягає у тому, що через справляння державою встановлених нею податків і зборів утворюються державні централізовані фонди (бюджет та позабюджетні фонди), які необхідні для забезпечення виконання дер­жавою своїх функцій.

Саме завдяки податкам і зборам у державних фондах централізується певна частина ВВП, яка потім використовується на загально суспільні потреби. З іншо­го боку, завдяки постійному втручанню держави у фінансові відносини між різними їх суб'єктами відбувається регулювання багатьох економічних процесів у суспільстві шляхом застосування податкових важелів. Тому податки виконують регулюючу функцію, що виплаває з фіскальної і полягає у тому, що податки знач­ною мірою впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, розширюючи або звужуючи платоспроможний попит населення. За допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створю­ються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів дер­жави, юридичних і фізичних осіб.

Суб'єкт або платник податку - це та юридична чи фізична особа, яка безпосе­редньо його сплачує.

Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується. Об'єктами опо­даткування виступають: доходи або прибутки; додана вартість; вартість продукції; спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб; інші об'єкти оподаткування.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об'єкта оподаткування.

Ставка - це розмір податку на одиницю оподаткування.

Залежно від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні або диференційовані. Універсальна ставка - це єдина для всіх платників ставка, установлена на одиницю оподаткування. Прикладом може бути ставка податку на прибуток підприємств - 25 % або ставка ПДВ - 20 %. Диференційована став­ка-це ставка податку з одиниці об'єкта оподаткування, що встановлюється ди­ференційовано за видами платників і характеристиками об'єкта оподаткування. Наприклад, ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (диференціюються залежно від об'єму двигуна чи довжини корпуса), ставки акцизного збору (залежно від товарів, на які встановлений податок).

За побудовою ставки поділяються на тверді й процентні. Тверді ставки - це ставки, що встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування, а процентні ставки - це ставки, що встановлюються тільки відносно об'єкта оподаткування, який має грошовий вираз. У свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані й відносні. Фіксовані ставки - це ставки в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, виражену в кількісному виразі, а відносні ставки - це ставки, що встановлюються відносно певної величини (наприклад, у процентах до мінімальної заробітної плати).
8.2. Система оподаткування в Україні
Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атри­бут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових, відносин, необхідності вирі­шення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особ­ливостей.

Нині в Україні діє третій варіант Закону України "Про систему оподаткуван­ня", який ухвалений Верховною Радою України 18 лютого 1997 р. (надалі Закон).

В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, плат­ників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також: до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Законом "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи її побудови:

  • стимулювання науково - технічного прогресу, технологічного оновлення вироб­ництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестицій­ної активності - введення пільг щодо оподаткувати прибутку (доходу), спрямова­ного на розвиток виробництва;

  • обов'язковість - упровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'яз­кових платежів), визначених па підставі достовірних даних про об'єкти оподат­кування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

  • рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку й забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутки та пропорційно більших податків і зборів - на більші доходи;

  • рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпе­чення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, уключаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів;

  • соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпече­них верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і про­гресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

  • стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а та­кож податкових пільг протягом бюджетного року;

  • економічна обґрунтованість - установлення податків і зборів на підставі по­казників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуван­ням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

  • рівномірність сплати — установлення строків сплати податків і зборів, ура­ховуючи необхідність забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

  • компетенція - установлення та скасування податків і зборів, а також: пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування вик­лючно Верховною Радою України. Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

  • єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору, об'єкта оподаткування, дже­рела сплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

  • доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Згідно із Законом податкову систему України складають загальнодержавні по­датки і збори та місцеві податки і збори.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

  • податок на додану вартість;

  • акцизний збір;

  • податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизовані, казенними або комунальними
    підприємствами;

  • податок на доходи фізичних осіб;

  • мито;

  • державне мито;

  • податок на нерухоме майно (нерухомість);

  • плата (податок) за землю;

  • рентні платежі;

  • податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

  • податок на промисел;

  • збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бю­джету;

  • збір за спеціальне використання природних ресурсів;

  • збір за забруднення навколишнього природного середовища;

  • збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

  • плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

  • фіксований сільськогосподарський податок;

  • збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

  • єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

  • збір за використання радіочастотного ресурсу України;

  • збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регуляр­ний, спеціальний);

  • збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

  • збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ;

  • судовий збір.

До місцевих податків належать:

  • податок з реклами;

  • комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

  • збір за припаркування автотранспорту;

  • ринковий збір;

  • збір за видачу ордера на квартиру;

  • курортний збір;

  • збір за участь у бігах на іподромі;

  • збір за виграш на бігах на іподромі;

  • збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

  • збір за право використання місцевої символіки;

  • збір за право проведення кіно - і телезйомок;

  • збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

  • збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

  • збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

  • збір з власників собак.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юри­дичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

На рис. 8.2 зображено підсистему оподаткування підприємств на підставі За­кону України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р., а також на­ступних доповнень до нього.

Підприємства — суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодер­жавні, а також місцеві податки і збори.

Підсистема оподаткування фізичних осіб надана на рис. 8.3.

Загальнодержавні податки і збори включають:

  • прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних, машин і механізмів, пода­ток на нерухоме майно (нерухомість)];

  • непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

  • збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соці­альне страхування, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держав­ного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербо­вий збір);

  • державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.



Місцеві податки і збори включають:

    • два податки (комунальний податок і податок з реклами);

    • різні збори (за право використання місцевої символіки; за паркування авто­транспорту, за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що виру­шає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного роз­продажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Важливими для підприємства є надані Законом його обов'язки і права.

1. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, установлені законами;

  • подавати до державних податкових та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів;

  • сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни;

  • допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження при­міщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення й сплати по­датків і зборів.

2. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених по­ рушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється сплатою податку, збору або його скасуванням, або спи­санням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлен­ня платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів сплачується у порядку, вста­новленому законами України. У випадку укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів спла­чується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встанов­леному законами України.

Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється зі спла­тою податку і збору або його скасуванням, а також у разі смерті платника.

Платники податків і зборів мають право:

  • подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

  • одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державни­ми податковими органами;

  • оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних подат­кових органів та дії посадових осіб.

  1   2   3   4

Схожі:

2. Поняття податку та збору. Система оподаткування в Україні
У вузькому сенсі до платежів системи оподаткування відносяться виключно платежі, визначені чинним податковим законодавством, наділені...
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ АГЕНТІВ Богданова Ж. А. Шакирова Е. Г
Питання оподаткування набуло особливої актуальності у зв’язку з прийняттям Податкового Кодексу [1], який спричинив хвилю змін в системі...
7. Спрощена система оподаткування,обліку та звітності
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати...
Лекція Сутність та види податків. Податкова система і податкова політика 5
Лекція Організація податкової служби і податкової роботи. Система інформаційного забезпечення 11
Питания до і спиту з дисципл іни и «Пі дпри є мницьке право»
Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи. Види підприємницької діяльності
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ ЛИСТ
Принципи  побудови  системи  оподаткування  в  Україні, податки  і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових ...
Лекція 8 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Суб’єкти ринкової економіки»
Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ОПЕРАТОРІВ Богданова Ж. А., викладач
Україні має певні особливості відносно оподаткування основними податками і зборами. Це обумовлено особливим характером операцій по...
Поняття та принципи підприємницької діяльності
Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою...
Концепція податкової реформи”
В Україні конституційно закріплено обов’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка