Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні Авторський колектив


Скачати 0.57 Mb.
Назва Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні Авторський колектив
Сторінка 4/4
Дата 19.03.2013
Розмір 0.57 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4

9. Взаємодія органів державної влади, на­вчальних закладів з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями

Дитячі та молодіжні громадські організації і об'єднання є важливим суспільним інститутом, що здійснює завдання виховання дітей та учнівської молоді в Україні. Взаємодія з дитячими та мо­лодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями є одним із пріоритетів у виховній роботі органів державної влади навчальних за­кладів. Така взаємодія обумовлена спільністю цілей, прагненням розвивати самодіяльність та ініціативу дітей і підлітків; єдиним часовим про­стором, у якому здійснюється така діяльність; новою соціальне значущою роллю, яку відіграють дитячі та молодіжні громадські організації и об'єднання.

Дитячі та молодіжні громадські організації й об'єднання є суб'єктами виховного процесу. Участь у їх діяльності сприяє вияву самостійності дітей та учнівської молоді, посильної реальної участі у житті суспільства, задоволення потреб у спілкуванні з однолітками, самоствердження у суспільне значущій діяльності.

Полем спільної виховної діяльності органів державної влади, навчальних закладів з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями є широке та різнобічне включення особистості до системи громадських суспільних зв'язків; організація життєдіяльності, яка задо­вольняє основні потреби у розвитку особистості; захист від ймовірних негативних впливів соціаль­ного середовища.

Напрямами взаємодії, актуальними для дано­го етапу розвитку суспільства," виступають:

- допомога учневі (або молодій дитині) в адаптації до інтенсивних суспільних змін, у зна­ходженні надійної життєвої опори, що базується на духовних цінностях, осмисленні себе і свого місця в житті, набутті впевненості у своїх силах;

- сприяння в отриманні дітьми та учнівською молоддю доступу до знань, навичок, поза якими вони дистанціюються від інформаційного і технічного прогресу;

виховання у зростаючої особистості почуття власної причетності до розвитку суспільства, держави;

- створення умов для усвідомлення дітьми та учнівською молоддю значущості індивідуальної ініціативи;

допомога в оволодінні навичками співробітництва з представниками інших культур, різних статево-вікових груп;

- надання інформації щодо шляхів вирішення проблеми особистих взаємин, пов'язаних із вжи­ванням тютюну, алкоголю, наркотиків;

сприяння у набутті досвіду вирішення ситуацій соціального неуспіху.

Першочерговими завданнями органів дер­жавної влади є: надання можливостей дитячим та молодіжним організаціям і об'єднанням брати участь у формуванні державної дитячої та мо­лодіжної політики; створення умов для успішної взаємодії навчальних закладів з дитячими та мо­лодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями; утвердження позитивного став­лення до дитячих та молодіжних дитячих ор­ганізацій і об'єднань з боку вчителів, батьків, учнів, громадськості; вдосконалення нормативно-пра­вових аспектів взаємодії; забезпечення фінансової підтримки державою дитячого руху; ор­ганізаційна та педагогічна підтримка такої взаємодії.

Взаємодія органів державної влади з дитячи­ми та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями здійснюється шляхом:

- широкого обговорення проблеми співпраці органів управляння освіти, навчальних закладів з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями, використання можливостей їх виховного ресурсу;

- включення проблематики діяльності дитя­чих і молодіжних громадських організацій та об'єднань до дослідницьких програм та планів на­вчальних закладів, науково-дослідних інститутів, системи підвищення кваліфікації;

- вивчення міжнародного і вітчизняного досвіду становлення дитячого руху, динаміки йо­го відродження та висвітлення питання у фахових виданнях, на науково-практичних конференціях;

підготовка спеціалістів з координації взаємодії органів державної влади, навчальних закладів з дитячими та молодіжними громадсь­кими організаціями і об'єднаннями;

включення до програм підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів різних типів тематики, пов'язаної з діяльністю дитячих та молодіжних громадських органі загой і об єднань:

- розробка навчальне методичного забез­печення процесу підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для роботи з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями.
10. Виховання у територіальній громаді

Виховна робота у територіальній громаді спрямовується на профілактику соціального сирітства, основною причиною і умовою поши­рення якого є нестабільна і недієздатна у соціальному і психолого-педагогічному аспек­тах сім'я.

Педагогічна неспроможність певної частини сімей виявляється у низькому рівні культури, втраті традицій, послабленні або відсутності зв'язків поколінь, бездоглядності дітей, порушенні їхніх прав та жорстокому поводженні з ними. Індиферентне ставлення громади до таких явищ значною мірою зумовлено порушенням функції соціального контролю, процесами урбанізації й глобалізації, фактичною відсутністю системи ви­ховної роботи за місцем проживання.

Технології виховної роботи у територіальній громаді передбачають: профілактику правопо­рушень і злочинності у дитячому і молодіжному середовищах; корекцію і реабілітацію педа­гогічне занедбаних, безпритульних дітей, жертв різних видів насилля; соціальне-педагогічну ро­боту з неблагополучними сім'ями та молоддю; соціальну підтримку дітей-сиріт та учнівської молоді з особливими потребами; розширення і зміцнення інституту прийомних сімей і будинків сімейного типу; соціальне-педагогічний супровід обдарованих дітей, багатодітних сімей; соціаль­не-педагогічний патронат молодих сімей; соціальну адаптацію і соціальну реабілітацію особистості, формування її життєвої компетент­ності, ресоціалізацію неповнолітніх, які поверну­лися з місць позбавлення волі.

Процес ресоціалізації передбачає форму­вання законослухняної поведінки, становлення активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції, відновлення і розвиток соціаль­не-корисних якостей і відносин, гармонізацію процесу соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з пенітенціарних установ, поперед­ження рецидивної злочинності.

Активізація виховної роботи у територіальній громаді піднімає престиж соціальних педагогів, соціальних психологів, соціальних працівників і посилює відповідальність за її результати. Для забезпечення різних напрямів виховної роботи у територіальній громаді створюються спеціальні програми, в яких чітко окреслено цілі, завдання, зміст і форми.

Потребують поширення перевірені практи­кою ефективні форми виховної роботи у тери­торіальній громаді, зокрема: центри соціальних служб для молоді; служби соціального супроводу неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі; служби соціальної підтримки сімей "Родинний дім", інші родинні клуби; школи молодих батьків; консультативні пункти; служби психологічної допомоги, у тому числі "Телефон довіри"; кризові й реабілітаційні центри; школи правових знань; громадські приймальні; культур­но-розважальні заходи, які пропагують духовні цінності і здоровий спосіб життя.

Організація такої роботи потребує глибоко­го вивчення сім'ї та її проблем, а також молодіжного середовища, його субкультури; за­стосування інтерактивних методів виховної робо­ти; реалізації комплексного підходу. Спеціально організована виховна робота у територіальній громаді охоплює не лише батьків і дітей, але й спрямовується на підвищення фахового рівня спеціалістів, їх навчання здійснюється за спеціальними тренінговими програмами в май­стер-класах фахівців з проблем виховання, на семінарах, конференціях, "круглих столах".

До створення й реалізації виховних програм у територіальній громаді залучаються:

- органи державної влади на регіональному і місцевому рівнях;

- управління освіти, керівники загально­освітніх і позашкільних навчальних закладів;

- управління у справах захисту населення;

- органи місцевого самоврядування;

- служби у справах неповнолітніх;

- управління охорони здоров'я та Червоного Хреста;

- засоби масової інформації;

- диспансери (наркологічний, психоневро­логічний, венерологічний);

- громадські організації;

- благодійні фонди;

- підприємства, розміщені на території гро­мади;

- інші зацікавлені юридичні та фізичні особи. Основна мета виховної роботи у територіальній громаді - створення цілісного вихову­ючого середовища, підвищення його виховного потенціалу, активізація процесу виховання осо­бистості як суб'єкта життєтворчості.
11. Забезпечення умов реалізації Програми

11.1 Розвиток нормативно-правової бази

Недостатня орієнтація законодавства України на виховання дітей та учнівської молоді актуалізує необхідність розширення його змістовного на­повнення та правового забезпечення. Законодав­ство має визначати правові межі сфери виховання дітей та учнівської молоді (стратегію і принципи виховних систем; баланс сімейного і суспільного виховання; співвідношення релігійного і світсько­го виховання; характер експертизи і контролю процесу та результатів виховання; розмежування повноважень у розробці й реалізації програм виховання підростаючого покоління тощо). Важ­ливо законодавче визначити напрями впливу на дітей та учнівську молодь, які шкодять їхньому благополуччю, захистити особистість від руйнівної інформації.

Доцільно створити нову концепцію правового виховання дітей та учнівської молоді, розробити основи законодавства про виховання підростаю­чого покоління в Україні; здійснити соціально-правову експертизу рішень органів державної влади з точки зору їх впливу на процеси вихован­ня дітей та учнівської молоді.
11.2 Робота з керівними і педагогічними кадрами

Забезпечення готовності фахівців системи освіти до розв'язання сучасних проблем вихован­ня дітей та учнівської молоді є ключовим питан­ням реалізації даної Програми.

Підготовка керівних і педагогічних кадрів до організації виховної діяльності вимагає певного удосконалення. Необхідно поліпшити якість ви­кладання дисциплін психолого-педагогічного циклу у педагогічних навчальних закладах, роз­робити сучасне програмне-методичне забезпе­чення виховного процесу, а також удосконалити систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів і соціальних педагогів.
11.3 Наукове забезпечення

Наукове забезпечення Програми здійснюється Академією педагогічних наук Ук­раїни та її підрозділом - Інститутом проблем ви­ховання у співпраці з Науково-методичним цен­тром середньої освіти Міністерства освіти і науки України. АПН України і МОН України спільно ок­реслюють напрями фундаментальних досліджень і прикладних проектів, спрямованих на реалізацію Програми, визначають шляхи розв'язання завдань, основними з яких є:

- здійснення послідовного системного аналізу реальної практики виховання дітей та учнівської молоді у різних регіонах, яка враховує їх етнокультурні особливості;

- розробка прогностичної моделі особис­тості випускника 12-річної школи;

- визначення теоретичних засад проекту­вання вірогідних стратегій соціальної й індивіду­альної поведінки людини у ситуації невизначе­ності;

- створення програми спільної діяльності державних і громадських організацій;

визначення теоретико-методологічних основ виховання дітей та учнівської молоді в сучасних умовах;

- здійснення моніторингу рівня розвитку виховних систем;

визначення стратегії здійснення соціальне - педагогічної експертизи стану виховання особистості у сучасному освітньому просторі;

- створення Інноваційного комплексу технологій оптимізації виховного процесу на різних освітніх рівнях;

- створення моделі комп'ютерної інфор­маційно-аналітичної системи "Виховання дітей та учнівської молоді в Україні";

- забезпечення підтримки інноваційної ви­ховної практики різних навчальних закладів різних типів і форм власності, розробки й реалізації ефективних виховних систем.

Виконавці проектів визначаються на конкурсній основі.
11.4 Програмне-методичне та інформаційне забезпечення

На виконання Національної програми вихо­вання дітей та учнівської молоді в Україні в усіх навчальних закладах створюються і впроваджу­ються конкретні програми розвитку системи виховання, її інформаційного і методичного забезпечення.

Основними напрямами цієї роботи є:

- розробка навчальне-методичного супро­воду становлення і розвитку виховних систем, окремих напрямів виховання у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних закладах, дитячих та молодіжних громадських організаціях і об'єднан­нях;

створення програмне-методичних комплексів психолого-педагогічної підтримки розвитку особистості, процесів п соціальної інте­грації;

підготовка програм підвищення кваліфікації керівників і організаторів виховної діяльності у навчальних закладах;

- здійснення експертизи змісту програм ви­ховання особистості, виховного потенціалу підручників і проектів виховних систем загально­освітніх навчальних закладів;

- розширення видавничої діяльності щодо випуску інформаційно-методичної літератури з проблем виховання дітей та учнівської молоді;

проведення конференцій, семінарів, проблемних обговорень питань виховання особи­стості у сучасних умовах;

- формування інформаційно-аналітичного банку даних з усіх аспектів виховання дітей та молоді, що включає: інноваційні програми, конкретні приклади досвіду реалізації програм виховання; рекомендації щодо взаємодії навчаль­них закладів з сім'єю, іншими соціальними інсти­тутами; аналіз результатів соціально-педа­гогічних і психологічних досліджень з проблем виховання;

- розширення співробітництва із засобами масової інформації щодо утвердження гуманістичних основ виховання, пріоритету загальнолюдських і національних цінностей.

Виконавці заходів визначаються переважно на конкурсній основі.
11,5 Взаємодія органів управління освітою з неурядовими і громадськими організаціями

Взаємодія органів управління освітою із зацікавленими неурядовими і громадськими ор­ганізаціями з питань виховання дітей та учнівської молоді здійснюється шляхом:

розробки комплексних міжвідомчих програм з питань виховання дітей та учнівської молоді;

- підтримки виховних ініціатив неурядових організацій, громадських дитячих і молодіжних об'єднань;

- поширення досвіду і спільного проведення конференцій, семінарів з різних напрямів вихо­вання;

- створення міжвідомчих комісій як засобу становлення державної системи виховання юних громадян;

створення регіональних волонтерських центрів виховання дітей та учнівської молоді.

З метою урізноманітнення й інтенсифікації культурного і творчого життя дітей та учнівської молоді управління освіти державного, регіональ­ного та місцевого рівнів, навчальні заклади всіх типів і форм власності налагоджують співробітництво з міжнародними організаціями, які функціонують на території України, зокрема з:

- Міжнародним дитячим надзвичайним фондом Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ), який сприяє суттєвим змінам в уявленні про виживан­ня і розвиток дітей, спрямовує зусилля на досяг­нення прогресу і миру, благополуччя дітей, задо­волення їхніх інтересів;

- Християнським Дитячим Фондом, діяльність якого сприяє поліпшенню становища дітей та молоді в Україні шляхом розробки і реалізації програм, надання соціальних послуг, навчання спеціалістів та волонтерів соціальної роботи, розвитку міжнародного співробітництва в партнерстві з державними та недержавними структурами;

— іншими недержавними організаціями і фондами, діяльність яких спрямовується на вирішення завдань виховання дітей та учнівської молоді.

12. Шляхи та очікувані результати реалізації Програми

На державному рівні:

- удосконалення нормативно-правової бази з питань виховання;

- консолідація зусиль державних установ і відомств у вихованні морально—духовної, життєво компетентної особистості, яка успішно само реалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал;

- здійснення управління процесом виховання і контролю за діяльністю підвідомчих структур у частині виконання діючого законодавства України, відповідних указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України;

- подальша демократизація державного уп­равління процесом виховання;

- підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації педагогічних працівників з виховної діяльності;

- модернізація вищої і післядипломної педа­гогічної освіти з урахуванням сучасних вимог і потреб виховання підростаючої особистості;

організація системного моніторингу динаміки розвитку змін в організації й оцінці ефективності процесу виховання дітей та учнівської молоді.

На рівні місцевих органів управління освітою: - піднесення ролі виховання у педагогічному процесі навчальних закладів усіх типів і форм власності;

— організація навчальне-методичного забезпечення учасників виховного процесу, вдосконалення професійної компетентності педагогічних працівників, їх соціальний захист;

- залучення й координація зусиль різних соціальних інститутів у процес виховання дітей та учнівської молоді;

- створення необхідних умов для виховання дітей та учнівської молоді, розвитку їх здібностей, професійного самовизначення;

- кадрове забезпечення, фінансування і сприяння реалізації державних і регіональних програм виховання дітей та учнівської молоді;

- координація дій педагогічних колективів, сім’ї, громадськості з питань виховання учнів;

- правове, психологічне забезпечення ви­ховного процесу з дітьми-сиротами, дітьми з дисфункційних сімей;

- забезпечення ефективності профілактики девіантної поведінки дітей та учнівської молоді, дитячої безпритульності, правопорушень, попе­редження та подолання тютюнокуріння, вживан­ня наркотичних речовин, профілактики ВІЛ/СНІДу;

- сприяння створенню й розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій як осередків самореалізації особистості;

- розвиток регіональних, інших систем ви­ховання, які враховують територіальні, соціальні, національні особливості, які спрямовані на духов­но-моральний розвиток особистості.

На рівні навчального закладу:

- підвищення професійної компетентності педагогів у здійсненні процесу виховання;

- активізація творчого потенціалу педагогів у доборі методів, форм, засобів, технологій вихо­вання;

- розширення спектра суб'єктів виховання;

- наукове й організаційно-методичне за­безпечення процесу виховання;

- посилення відповідальності суб'єктів виховання за здійснення даного процесу;

- забезпечення єдності навчання й виховання як двох взаємозалежних складових системи освіти;

- посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, зміцнення взаємодії сім'ї і навчальних закладів;

- поєднання організаційно-педагогічної, родинно - сімейної, національне - культурної, просвітницької діяльності вчителів, батьків, учнів, місцевої громади.
13. Організація, координація і контроль

Організація, координація і контроль вико­нання Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2004-2013 р.р.) по­кладені на Міністерство освіти і науки України, органи управління освіти різних рівнів. Спільно з Академією педагогічних наук України вони:

- розробляють заходи, спрямовані на ре­алізацію Програми протягом десяти років;

- здійснюють системний моніторинг ди­наміки змін в організації й оцінці ефективності виховної діяльності у навчальних закладах у різних регіонах України;

аналізують хід виконання розробленої програми дій з реалізації Програми і вносять пропозиції щодо її корекції;

- здійснюють інформаційне і методичне за­безпечення реалізації Програми;

- забезпечують взаємодію зацікавлених міністерств, відомств, організацій у здійсненні завдань виховання дітей та учнівської молоді.

Академія педагогічних наук України здійснює науково-дослідну та експерименталь­ну роботу з окреслених Програмою напрямів ви­ховання, з апробації й впровадження інноваційних виховних технологій, сучасних методик вихован­ня.

Програма реалізується за рахунок коштів поточного фінансування системи освіти України в межах бюджетів відповідних рівнів.
1   2   3   4

Схожі:

ПРОГРАМА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Вступ
Чорна К.І. кандидат педагогічних наук, завідуюча лабораторією морального та етичного виховання
Програма виховання дітей дошкільного віку Затверджено
Міністерства освіти України рекомендувала в 1991 р. Протягом восьми років її успішно втілювали в дошкільних закладах нашої держави....
ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності
У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні
Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей...
Відповідно до рішень Колегії Міністерства освіти і науки України від 26. 03. 2015 протокол №3/5-2 "Про Концепцію національно-патріотичного...
1 – 4 класи загальноосвітніх навчальних закладів Авторський колектив:...
Круцевич Т. Ю., керівник творчого колективу; завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної...
1 – 4 класи загальноосвітніх навчальних закладів Авторський колектив:...
Круцевич Т. Ю., керівник творчого колективу; завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної...
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ для загальноосвітніх навчальних закладів 10 11 класи
Фізичне виховання — важливий засіб фізичного, соціального та духовного розвитку учнівської молоді
Національно-патріотичне виховання учнівської молоді в позашкільному...
Національно-патріотичне виховання учнівської молоді в позашкільному закладі засобами краєзнавства Досвід роботи Коломієць Раїси Федорівни,...
Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді
Роль навчальних закладів у підготовці такої людини незаперечна. Тому завданням сучасної школи є виховати в кожного учня свідоме ставлення...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ пр. Перемоги
Україні, Міністерство зосереджує увагу на питаннях профілактики правопорушень та злочиності серед дітей та учнівської молоді
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка